Рішення № 106788782, 22.09.2022, Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 249-79-26, факс:249-79-28;

вул. Полковника Шутова, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 456-51-65; факс: 456-93-08

e-mail:inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

Код ЄДРПОУ: 02896762

_______________

Провадження 2/760/928/22

В справі 760/198/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І . Вступна частина

22 вересня 2022 року в місті Києві

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Коробенка С.В.

за участю секретаря Семененко А.Д.

представника Позивача - Бодунова Р.О.

представника Відповідача-1 - Гончаренко Т.В.

представника Третьої особи-2 - Самарець А.М.

розглянув у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договору оренди недійсним, усунення перешкод у користуванні житлом, вселення, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

ІІ. Описова частина

В січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (Відповідача-1), ОСОБА_5 та просив:

-визнати недійсним з моменту вчинення Договір дарування двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , укладений між Відповідачами, застосувати наслідки недійсності вказаного правочину;

-вселити Позивача у вказану квартири, зобов`язавши Відповідачів не чинити йому перешкод у користуванні житлом;

-стягнути з ОСОБА_2 на його користь компенсацію за спричинену матеріальну шкоду в розмірі 118000 гривень, завдану у зв`язку з вимушеним винайманням іншого житла, та компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі 45000 гривень;

-стягнути з ОСОБА_5 компенсацію за спричинену матеріальну шкоду в розмірі 37000 гривень та компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі 45000 гривень.

Ухвалою від 18 січня 2017 року в справі було відкрито провадження під головуванням судді Солом`янського районного суду м. Києва Шереметьєвої Л.А.

09 червня 2017 року Позивачем подано заяву про зміну предмету позову (вилучено вимоги про визнання недійсним договору дарування).

Ухвалою суду від 03.10.2017 провадження у справі було зупинене, а ухвалою від 23.04.2018 - поновлене.

Ухвалою суду від 25.05.2018 провадження у справі було повторно зупинене, а ухвалою від 19.02.2019 - поновлене.

05 липня 2019 року до суду надійшла заява Позивача про часткову зміну предмета позову та зміну позовних вимог, згідно з якою, ОСОБА_1 відмовився від позовних вимог до ОСОБА_5 , натомість заявив вимоги до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житлом та стягнення з неї моральної шкоди.

На підставі розпорядження керівника апарату суду № 1714 від 15.08.2019 справу передано в провадження судді Коробенка С.В.

21 липня 2020 року Позивачем подана заява про часткову зміну предмету позову.

Остаточна редакція позовних вимог була сформульована Позивачем в заяві про збільшення розміру позовних вимог, поданій до суду 23 листопада 2021 року (Том 3, а.с. 183-205), зокрема ОСОБА_1 просив:

1. Усунути перешкоди, створені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у проживанні та користуванні Позивачем квартирою АДРЕСА_1 , визнавши недійсним з моменту вчинення договір оренди жилого приміщення вказаної вище квартири від 03 серпня 2016 року, укладений ОСОБА_2 із ОСОБА_3 , та виселивши з вказаної вище квартири ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , що мешкають у вищевказаній квартирі.

2. Вселити Позивача в квартиру АДРЕСА_1 , та зобов`язати ОСОБА_2 не створювати та не чинити йому перешкоди у проживанні та користуванні ним квартирою АДРЕСА_1 , а також не укладати будь-які правочини, договори, угоди, предметом яких є передавання вказаної вище квартири без його згоди як співвласника третім особам у оренду чи будь-яке інше оплатне або безоплатне користування.

3. Стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошові кошти на загальну суму в розмірі 783 000 (сімсот вісімдесят три тисячі) гривень 00 коп., з яких:

- 503 000 грн - в рахунок відшкодування та сплати майнової шкоди, завданої ОСОБА_2 від перешкоджання Позивачу у проживанні та користуванні квартирою АДРЕСА_1 , та внаслідок вимушеного понесення ним грошових витрат і сплати грошових коштів за наймання (оренду) іншого житла;

- 235 000 грн 00 коп., що є 1/2 від загальної суми отриманих ОСОБА_2 як орендодавцем грошових коштів, сплачених на її користь орендарем, - в рахунок сплати орендної плати за період з 03.08.2016 по 30.06.2020 включно за оренду квартири АДРЕСА_1 за укладеним ОСОБА_2 (орендодавець) з ОСОБА_3 (орендар) договором оренди жилого приміщення від 03.08.2016 вказаної вище квартири;

- 45 000 грн 00 коп. - в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої йому ОСОБА_2 від перешкоджання йому у проживанні та користуванні квартирою АДРЕСА_1 .

4. Стягнути з ОСОБА_3 на його користь грошові кошти на суму 45 000 грн 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої нею від перешкоджання Позивачу у проживанні та користуванні квартирою АДРЕСА_1 .

Зазначені позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовував наступним.

З 03 листопада 1990 року він та Відповідачка ОСОБА_2 перебували у шлюбі, від якого мають спільного сина ОСОБА_5 .

Під час перебування у шлюбі подружжям було придбано квартиру АДРЕСА_1 , яка була оформлена на ім`я дружини.

16 травня 2014 року рішенням Солом`янського районного суду м. Києва шлюб між сторонами було розірвано. Зазначене рішення було залишене без змін Апеляційним судом м. Києва 30 березня 2016 року.

Позивач зазначає, що 29 липня 2015 року він прийшов додому, проте не зміг відчинити двері, оскільки замки в них були замінені Відповідачкою-1, у зв`язку з чим він звернувся до правоохоронних органів, що зафіксовано документально.

Позивач вказує, що в подальшому він звернувся до суду з позовом про поділ вказаної вище квартири, і заочним рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 10 лютого 2016 року за ним було визнано 1/2 частку у праві власності на неї. Зазначене рішення кілька разів переглядалося судами вищих інстанцій, проте було залишене без змін.

Проте ОСОБА_2 продовжувала чинити йому перешкоди у користуванні квартирою, не даючи доступу до неї.

У зв`язку з цим, як зазначає Позивач, він вже протягом тривалого часу вимушений винаймати житло для проживання, оскільки іншого місця проживання він не має. Так, за підрахунком Позивача, ним було витрачено на оренду квартир починаючи з 06.08.2015 суму в загальному розмірі 503000 гривень. Зазначає, що ці витрати він поніс з вини Відповідачки-1, яка перешкоджала йому у користуванні квартирою, а тому просить стягнути всю суму з ОСОБА_2 .

Крім того, як зазначає Позивач, йому стало відомо, що ОСОБА_2 , як орендодавець, їх спільну квартиру з 03.08.2016 передала в оренду іншій особі - відповідачці ОСОБА_3 , яка і досі проживає в квартирі разом з ОСОБА_4 , що підтверджується листом Солом`янського управління поліції від 27.09.2018 у відповідь на звернення Позивача щодо наявних перешкод у користуванні своїм житлом.

Відповідно до вказаного договору щомісячна орендна плата за користування квартирою становить 10000 гривень, а тому за 47 місяців користування квартирою Відповідачці-1 Відповідачкою-2, за розрахунком Позивача, було сплачено 470000 гривень. Оскільки Позивач є власником 1/2 частини квартири, він вважає, що має право на отримання половини вказаної суми орендної плати від ОСОБА_1 .

Крім того, враховуючи, що він не надавав згоди на укладення вказаного договору, а Відповідачка-2 розпорядилася ним самостійно, він просить визнати договір оренди від 03.08.2016 недійсним з моменту його укладення, у зв`язку з чим виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з житла.

Позивач також зазначає, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 , яка створила йому перешкоди у користуванні належним йому житлом, неправомірних дій ОСОБА_3 , яка навіть після того, як дізналась, що половина у праві власності на квартиру належить Позивачу, відмовилася допускати його в квартиру і також чинила перешкоди, обома Відповідачками йому було заподіяно моральної шкоди, розмір якої він оцінює в 45000 гривень щодо кожної з Відповідачок, а тому просить стягнути з них відповідні компенсації.

У відзиві, який надійшов на адресу суду 24.06.2019, Відповідачка-1 ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечувала. Зазначила, що приблизно з серпня 1996 року вони з Позивачем фактично припинили шлюбні відносини, хоч формально і не розривали шлюб на його прохання. Вказала, що квартира АДРЕСА_1 була придбана нею в березні 1999 року за кошти, отримані в дарунок від свого батька, а тому завжди вважала цю квартиру своєю особистою власністю. За власні кошти, як зазначає Відповідачка-1, вона зробила в квартирі перепланування та ремонт, і в подальшому здавала квартиру в оренду, оскільки мала виплачувати кредит. Відтак, ані вона, ані Позивач ніколи у вказаній квартирі не проживали. Позивач ніколи не пред`являв претензій на вказану квартиру до того моменту, поки вона, Відповідачка-1, не звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу. Після цього ОСОБА_1 через суд, шляхом обману та маніпуляцій, зміг визнати за собою 1/2 частку у праві власності на вказану квартиру і тепер намагається вселитись до неї, безпідставно зазначаючи, що йому чиняться перешкоди у користуванні нею.

Так, ОСОБА_2 вказує, що Позивач не міг проживати 29 липня 2015 року в спірній квартирі, оскільки на той час в ній жив орендатор - ОСОБА_6 - на підставі договору оренди від 29.03.2015. Звернення Позивача в поліцію з приводу начебто неможливості потрапити у квартиру є вкрай сумнівним за своїм змістом, в ньому не йдеться про заміну замків, про що вказує у позові ОСОБА_1 , не йдеться також і про осіб, винних у перешкоджанні йому у користуванні квартирою.

Відповідачка-1 також піддала сумніву надані Позивачем докази понесення ним витрат на винаймання житла, звернувши увагу суду на те, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , яка за її інформацією раніше належала матері Позивача, а після її смерті мала б бути успадкована Позивачем. Крім того, вона звернула увагу суду на те, що у своїх процесуальних заявах Позивач в якості адреси перебування зазначає ще й адресу свого брата - АДРЕСА_3 . Зазначені обставини дають підстави для висновку про те, що Позивач не мав нагальної необхідності винаймати житло, оскільки мав можливість проживати за вказаними адресами.

З огляду на викладене Відповідачка-1 просила у позові відмовити.

17 липня 2020 року до суду надійшла заява представника Відповідачки-2 ОСОБА_3 , в якій зазначалось на помилковості залучення до участі її у справі в якості Відповідача з огляду на те, що вона не проживає в м. Києві, а договірні відносини з ОСОБА_2 припинились у зв`язку з розірванням 01.07.2019 договору оренди від 15.07.2018. (Том 3, а.с. 53-55)

Крім того, від ОСОБА_3 01.09.2021 до суду надійшла заява, в якій вона зазначила, що за усною домовленістю з ОСОБА_2 вона дійсно протягом певного часу проживала в квартирі АДРЕСА_1 за умови сплати комунальних платежів. Будь-яких інших розрахунків між ними не відбувалося. Письмовий договір найму дійсно між ними підписувався, але формально, оскільки їй потрібно було підтвердити факт проживання в м. Києві на роботі. Крім того, оригінал договору у неї не зберігся. Зазначила також, що понад 2 роки тому вона повернулася до м. Миколаєва, де і проживає до цього часу. Будь-яких перешкод Позивачу у користуванні квартирою ані вона, ані її чоловік - ОСОБА_4 - не здійснювали. (Том 3, а.с. 181-182)

Треті особи ОСОБА_5 та ОСОБА_4 письмових пояснень на позов не подали.

У судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги. Коментуючи аргумент Відповідачки про те, що станом на 2015 рік квартира була передана в оренду ОСОБА_7 і Позивач не міг там жити, зазначив, що оригіналу Договору оренди суду не надано, і це викликає сумнів у достовірності наявної у справі копії.

На уточнююче запитання суду зазначив, що на його думку немає жодних суперечностей у вимогах про визнання недійсним договору оренди, укладеного між Відповідачем-1 та Відповідачем-2, та вимогами про стягнення з Відповідачки-1 половини коштів отриманих нею в порядку виконання вказаного договору.

Представник Відповідачки-1 підтримала свою позицію, викладену письмово. Зазначила, що Позивач добровільно звільнив квартиру в 2014 році, ніколи не намагався в неї вселитись. В 2015 році квартира була здана в оренду ОСОБА_6 , про що Позивачу було відомо. З вересня 2015 року по літа 2018 року в квартирі ніхто не проживав, і Позивачу тим більше ніхто не міг перешкоджати користуватись квартирою, оскільки ніхто не змінював в дверях замок. Лише влітку 2018 року в квартиру заселилася ОСОБА_3 з чоловіком, умовою проживання яких була лише сплата комунальних послуг. Ніякої орендної плати ОСОБА_2 не отримувала.

Зазначила, що ніякого Договору оренди від 03.08.2016, який Позивач просить визнати недійсним, не існувало і не існує, копія Договору, надана Позивачем є сфальсифікованою. А тому немає підстав ані для задоволення вимог про визнання його недійсним, ані, тим більше, про стягнення з неї половини начебто отриманих платежів.

Враховуючи, що Позивачу ніхто не перешкоджав у користуванні квартирою, немає підстав і для відшкодування на його користь коштів витрачених на оренду іншого житла, оскільки такі витрати не були обов`язковими.

Представник Третьої особи-1 ОСОБА_5 заперечував проти задоволення позову, наполягаючи на тому, що квартира на сьогодні є однокімнатною, в ній здійснене перепланування, і, враховуючи що саме ОСОБА_5 з сім`єю в ній на сьогодні проживає, фізичною можливості для вселення в неї Позивача немає. Крім того, зазначила, що Позивач насправді ніколи не намагався вселитись в квартиру, він лише штучно створював докази таких обставин, насправді ж ніхто не чинив йому перешкод.

ІІІ. Мотивувальна частина

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд, ухвалюючи рішення, звертає увагу на наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 03 листопада 1990 року. Від шлюбу в них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 16 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30 березня 2016 року шлюб між сторонами був розірваний.

Згідно зі ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Встановлено, що між Відповідачами існував спір з приводу поділу майна, набутого під час шлюбу, зокрема квартири АДРЕСА_1 , яка була придбана згідно з Договором купівлі-продажу від 19 березня 1999 року та зареєстрована на ім`я ОСОБА_2 . (Том 1, а.с. 16-17)

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року було встановлено, що зазначена квартира була придбана за спільні кошти подружжя. З урахуванням цих обставин судом ухвалено рішення, яким визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частці у праві власності на квартиру. Зазначене рішення залишене без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 08.02.2018 та постановою Верховного суду від 08.08.2018. (Том 1, а.с. 168-170, 235-239)

Відповідно до положень ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Відповідно до вимог ст. 358 ч. 1 ЦК України встановлено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою і що співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Посилання ОСОБА_1 на те, що його було обмежено у праві користування своїм житлом, а також заперечення Відповдіачем-1 самого права Позивача на проживання у квартирі АДРЕСА_1 , підтверджується наступними наявними у справі доказами:

-копією звернення ОСОБА_1 до Солом`янського управління поліції ГУНП в м. Києві від 30.07.2015 з приводу неможливості потрапити в квартиру у зв`язку з заміною чи пошкодженням замків; (Том 1, а.с. 24)

-відповіддю Солом`янського управління поліції за №50/Г-3679 від 26.08.2015 про проведення перевірки з пропозицією вирішувати спірні цивільно-правові відносини в суді; (Том 1, а.с. 26)

-копією повторного звернення ОСОБА_1 до Солом`янського управління поліції з аналогічних підстав (відсутність доступу до квартири) від 16.12.2016 (Том 1, а.с. 52);

-змістом заперечень ОСОБА_2 на позов Позивача про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності та його поділ, розкритими в рішеннях апеляційної та касаційної інстанції щодо поділу квартири, в яких Відповідачка-1 заперечувала право Позивача на квартиру;

-фактом укладення Позивачем невдовзі після 29.07.2015 договору найму (оренди) іншої квартир з метою проживання - 06.08.2015 (Том 1, а.с. 240-246), та в подальшому - інших аналогічних договорів від 06.08.2016 (Том 2, а.с. 1-3), 02.02.2017 (Том 2, а.с. 4-5) та від 28.10.2018 (Том 2, а.с. 11);

-копією звернення до ТОВ «Охорона-Київ» від 25.07.2018 з вимогою укласти договір на обслуговування частини квартири та надання інструкцій щодо безперешкодного потрапляння до власної квартири; (Том 2, а.с. 9-10)

-копією відповіді Солом`янського управління поліції від 27.09.2018 за №Г-208оп/125/55/05-2018 на звернення від 29.08.2018, з якої вбачається, що квартира АДРЕСА_1 з 03.08.2016 передана в оренду ОСОБА_3 та ОСОБА_8 ; (Том 2, а.с. 26-28)

-змістом позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення з квартири, яка була подана до Солом`янського районного суду м. Києва 27 січня 2014 року, в якому Відповідачка-1 заперечувала право Позивача на проживання у спірній квартирі, вважаючи її особистою власністю; (Том 2, а.с. 170-173)

-копією претензії від 13.08.2018 адресованої на адресу ОСОБА_3 з вимогою звільнити квартиру та допустити Позивача до неї. (Том 2, а.с. 145)

Крім того, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , який є двоюрідним братом Позивача, підтвердив, що Позивач протягом 2013-2015 років проживав в квартирі АДРЕСА_1 . Проте наприкінці 2015 року його дружина ОСОБА_1 змінила замки в дверях, чим заблокувала йому доступ до житла. У зв`язку з цим, як зазначив свідок, Позивач вимушений був винаймати житло, для чого позичив у свідка 16000 гривень.

Аналіз зазначених обставин у своїй сукупності дає підстави для висновку про те, що між Позивачем та Відповідачкою дійсно склались тривалі суперечності щодо статусу квартири та права Позивача на користування нею. Досліджені обставини беззаперечно свідчать про невизнання ОСОБА_2 права Позивача на частку у вказаній квартирі, що супроводжувалося активними діями з метою обмеження можливості реалізації Позивачем такого права.

Такі дії Відповідачки-1 обгрунтовано розцінюються Позивачем як чинення йому перешкод у користуванні квартирою, а тому вимоги заявлені до ОСОБА_1 про усунення таких перешкод, очевидно є справедливими і підлягають задоволенню.

При цьому суд не може взяти до уваги посилання ОСОБА_1 на те, що з березня 2015 року Позивач не міг проживати в квартирі, оскільки житло було передане в оренду ОСОБА_6 на підставі Договору оренди від 29.03.2015. В справі дійсно наявна копія такого договору (Том 2, а.с. 126-130), проте Позивач поставив під сумнів відповідність поданої копії оригіналу. Враховуючи неподання стороною Відповідачки-1 оригіналу Договору від 29.03.2015, цей доказ не береться судом до уваги в силу ч. 6 ст. 95 Цивільного процесуального кодексу України.

Що стосується вимог про усунення перешкод у користуванні квартирою з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , то в даному випадку суд звертає увагу на те, що згідно з наявними у справі матеріалами факт їх проживання в спірній квартирі зафіксований у вересні 2018 року під час перевірки працівниками Солом`янського управління поліції. Натомість, згідно з наявними у справі поясненнями ОСОБА_3 , вони з чоловіком з 2019 року не проживають в квартирі, переїхали до м. Миколаєва, а договір оренди був розірваний. Зазначені обставини Позивачем не спростовані, а тому підстав для задоволення вимог до них про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення суд не вбачає. Крім того, ОСОБА_4 взагалі не залучений Відповідачем у справі.

Враховуючи доведену Позивачем наявність перешкод з боку ОСОБА_2 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та неможливість доступу до вказаного житла, вимога про вселення до квартири є законним і справедливим способом захисту порушеного права, а тому така вимога підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про обгрунтованість позовних вимог про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом визнання недійсним Договору оренди жилого приміщення від 03.08.2016, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , згідно з яким квартира АДРЕСА_1 начебто була передана в тимчасове платне користування Відповідачці-2, суд звертає увагу на наступне.

Згідно зі ст. 95 Цивільного процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

В матеріалах справи наявна копія Договору оренди жилого приміщення між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 03.08.2016 (Том 2, а.с. 29). Разом з тим, Відповідач-1 заперечувала факт укладення вказаного договору. Крім того, факт укладення саме цього Договору фактично заперечувала і ОСОБА_3 , яка зазначила у письмовій заяві про те, що проживала в квартирі лише з липня 2018 року. Оригінал даного доказу ані Позивачем, ані іншою стороною суду не надано, у зв`язку з чим такий доказ не береться до уваги.

Враховуючи відсутність беззаперечних доказів самого факту укладення між Відповідачками Договору оренди від 03.08.2016, суд позбавлений можливості визнати його недійсним.

З цих же підстав не підлягають задоволенню і вимоги Позивача про стягнення з ОСОБА_2 половини начебто отриманих від ОСОБА_3 коштів в якості орендної плати на підставі вказаного договору. В матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про отримання ОСОБА_10 орендної плати в будь-якому розмірі і за будь-який період.

Що стосується вимог про стягнення з ОСОБА_2 відшкодування за понесені Позивачем витрати на винаймання житла, то в даному випадку суд керується наступним.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 386 ЦК України встановлено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях статті 1166 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спорів про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в заподіянні.

Позивач ОСОБА_1 довів належними та допустимими доказами чинення йому з боку Відповідачки-1 перешкод у користуванні жилим приміщенням. Також він довів, що у зв`язку з цим орендував житло та сплачував грошові кошти відповідно до умов укладеного договору оренди, зокрема:

- за договором оренди житла від 06.08.2015 року за період з 06.08.2015 по 06.08.2016 (щомісячна плата 7500,00 грн ) - 90 000,00 грн; (Том 1, а.с. 240-246)

- за договором оренди житла від 06.08.2016 за період з 06.08.2016 по 01.02.2017 (щомісячна плата 5500,00 грн) - 33 000,00 грн; (Том 1, а.с. 247-250, Том 2, а.с. 1-3)

- за договором оренди житла від 02.02.2017 за період з 02.02.2017 по 30.09.2018 (щомісячна плата 7600,00 грн) - 152 000,00 грн; (Том 2, а.с. 4-7)

- за договором оренди житла від 28.10.2018 за період з 28.10.2018 по 30.11.2021 (щомісячна плата 6000,00 грн) - 228 000,00 грн. (Том 2, а.с. 11-13, Том 3, а.с. 209).

Всього за укладеними договорами оренди житла за період з 06.08.2015 по 30.11.2021 Позивачем було сплачено в якості орендної плати 503000,00 грн.

Неправомірність чинення з боку Відповідачки-1 перешкод Позивачу у користуванні жилим приміщенням встановлена судом. Незважаючи на поновлення права користування ОСОБА_1 на вселення в жиле приміщення у спосіб, визначений діючим житловим законодавством, Позивач має право також на захист цивільного права - відшкодування завданої шкоди, яка полягає у компенсації Відповідачкою-1 витрат, які Позивач вимушений був нести у зв`язку з орендою житла до відновлення його житлового права судом.

Понесені ОСОБА_1 витрати по оренді житла є втратою майнового блага (майновою шкодою), яка завдана внаслідок неправомірних дій Відповідачки-1 щодо чинення перешкод у користуванні жилим приміщенням. Відтак, вона несе цивільно-правову відповідальність по її відшкодуванню на підставі положень ст. 1166 ЦК України.

Посилання ОСОБА_1 на те, що Позивач мав можливість проживати в квартирі АДРЕСА_4 , яка раніше належала його матері, суд не приймає, оскільки згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказана квартира з 26.04.2016 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_11 на підставі договору довічного утримання від 29.03.2012. (Том 3, а.с. 130)

Відтак, вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування понесених ним витрат на винаймання житла коштів в розмірі 503000,00 гривень є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, серед іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Як зазначено вище, протиправність дій ОСОБА_1 , яка полягала у вчиненні перешкод Позивачу у користуванні ним власною квартирою для проживання, підтверджена матеріалами справи.

Крім того, посилання Позивача на те, що не зважаючи на наявність власного житла, він протягом тривалого часу вимушений підшуковувати та винаймати чуже житло, нести витрати та формувати у зв`язку з цим власний бюджет, при цьому витрачаючи сили та час з метою захисту свого порушеного права в судовому порядку, і у зв`язку з цим зазнав моральних страждань, заслуговують на увагу суду.

При цьому достатнім, справедливим та пропорційним розміром компенсації за таку шкоду, враховуючи усі досліджені судом обставини, слід визнати суму в розмірі 10000 гривень, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 .

Вимоги ж про стягнення компенсації за моральну шкоду, заподіяну Відповідачкою ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, оскільки судом не встановлено фактів її протиправної поведінки щодо ОСОБА_1 .

Згідно зі ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що судом задоволено фактично дві немайнові вимоги до Відповідачки-1 та майнові вимоги до неї ж на суму 513000 гривень, компенсації позивачу підлягає судовий збір в розмірі 1102,40 гривень (2 немайнові вимоги по 551,20 гривень) та 1% від задоволених позовних вимог - 5130 гривень, а всього - 6232,40 гривень.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно зі ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, за умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В постанові Верховного Суду від 01.04.2020 (справа №640/4013/17-ц) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження витрат на правничу допомогу Позивачем надано суду копії:

-договору про надання правової допомоги від 22.11.2018 №22.11/18 укладеного з адвокатом Бодуновим Р.О.;

-договору від 27.02.2019 №27.02-1/19 про внесення змін та доповнень до Договору №22.11/18;

-договору від 27.02.2019 №27.02-2/19 про внесення змін та доповнень до Договору №22.11/18;

-договору про надання правової допомоги від 01.01.2020 №01.01/20 укладеного з адвокатом Бодуновим Р.О. з додатками №1-№9;

-підсумкового звіту від 24.08.2022 №24/08 про надану професійну правову допомогу у цивільній справі №760/198/17, підписаного ОСОБА_1 та адвокатом Бодуновим Р.О.

Згідно з вказаним підсумковим звітом загальна вартість наданих адвокатом Бодуновим Р.О. послуг, яка погоджена Позивачем, становить 45554,92 гривень.

Відповідачкою-2 подані письмові заперечення на заяву Позивача про розподіл судових витрат, в яких вона зазначила, що Позивачем не обгрунтовано розміру заявленої до відшкодування суми витрат та не підтверджено факту понесення таких витрат відповідними розрахунковими документами.

Всупереч позиції ОСОБА_2 , суд вважає, що Позивачем надані усі необхідні докази у підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, закон не вимагає подання в даному випадку розрахункових документів у підтвердження фактичної оплати наданих послуг. В даному випадку підсумковий звіт від 24.08.2022 містить докладний перелік наданих адвокатом Бодуновим Р.О. послуг із зазначенням їх вартості. Звіт погоджений Позивачем, який підтвердив, що усі послуги згідно з переліком йому були надані, претензій до адвоката він не має.

Вартість наданих адвокатом послуг суд вважає адекватною та співмірною з тяжкістю справи, періодом перебування її в провадженні суду, кількістю судових засідань, кількістю та обсягом процесуальних документів, складених представником Позивача.

Відтак вважає суму в розмірі 45554,00 гривень прийняти за основу при розрахунку компенсації Позивачу.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що Позивачем були заявлені 5 позовних вимог: про визнання недійсним договору, про зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні житлом, про вселення, про відшкодування шкоди Відповідачкою-1 та про відшкодування шкоди Відповідачкою-2.

Відтак, кожній з п`яти вимог відповідатиме розмір правничої допомоги в сумі 9110,98 гривень (45554,92 гривень / 5).

У задоволенні двох вимог Позивачу слід відмовити (про визнання недійсним договору та про відшкодування шкоди Відповідачкою-2), а тому розмір компенсації зменшується на 18221,96 гривень.

Крім того, одна з позовних вимог ОСОБА_1 (про стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_1 ) задоволена частково. Відтак, компенсація цієї частини витрат на правничу допомогу зменшується судом у пропорції до задоволених вимог, а тому дорівнює 5969,26 гривням (513000 х 9110,98 / 783000).

Таким чином, загальний розмір компенсації витрат на правничу допомогу, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 становить 24191,22 гривень (9110,98 + 9110,98 + 5969,26).

ІV. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у користуванні ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1 .

Вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 503 000,00 гривень в якості відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок вимушеного понесення ним грошових витрат за наймання (оренду) житла.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в якості компенсації за спричинену моральну шкоду суму в розмірі 10000 гривень.

У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 відмовити.

2.Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в якості компенсації витрат на сплату судового збору суму в розмірі 6232,40 гривень.

3.Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в якості компенсації витрат на правничу допомогу суму в розмірі 24191,22 гривень.

4.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5.Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач-1: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

Відповідач-2: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП: відомості відсутні; номер паспорта: НОМЕР_3 ;

Третя особа-1: ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_4

Третя особа-2: ОСОБА_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Суддя: