Рішення № 106784757, 17.10.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2022 року м. Київ № 640/15629/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справуза позовомОСОБА_1 до Міністерства оборони Українипровизнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДР: 00034022), в якому просить суд:

1) визнати протиправними дії Міністерства оборони України оформлені протоколом засідання комісії Міністерства оборони України № 55 від 11.05.2019 щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в зв`язку зі встановленням інвалідності II групи, що настала внаслідок поранення пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

2) зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв`язку зі встановленням інвалідності II групи, що настала внаслідок поранення пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 300 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2019.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач наголосив на протиправній відмові відповідача у призначені одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в зв`язку зі встановленням інвалідності II групи, оскільки така інвалідність настала внаслідок поранення пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Протоколом від 11.05.2019 № 55 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум позивачу було відмолено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності.

Пояснює, що відповідно до матеріалів справи, позивач проходив військову службу з 15.11.1983 по 29.10.1985, на посадах рядового складу, проходив строкову військову службу.

Позивачу під час первинного огляду, було встановлено II групу інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (довідка до акту огляду МСЕК серії КИО-1 № 0401818 від 13.11.2013).

Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК серії ЛВ №1034883 від 06.02.2019 за наслідком повторного огляду підтверджено II групу інвалідності (довічно) з тих самих причин, з огляду на що, за висновком відповідача, у позивача відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки інвалідність, яка при дотриманні часових проміжків її встановлення дає право на отримання спірної одноразової грошової допомоги, позивачу встановлена первинно лише у листопаді 2013 року та підтверджена у лютому 2019 року, тобто після закінчення тримісячного строку з дня звільнення зі строкової військової служби, а тому позивач не набув права на отримання зазначеної допомоги відповідно до вимог Закону № 2011-XII та Порядку № 975.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 21.08.2019 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 23.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Встановлені судом обставини.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, враховуючи пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.09.2018 № 8752 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проходив строкову військову службу з 15.11.1983 по 29.10.1985. Приймав участь в бойових діях в період з 29.04.1984 по 29.10.1985 на території Республіки Афганістан, строк служби рахується 1 місяць за 3 місяці.

Згідно довідки МСЕК від 06.02.2019 Серія АВ № 1034883 позивачу з 06.02.2019 встановлено другу групу інвалідності.

У 2019 році позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою та доданими до неї документами, в якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу, у зв`язку з отриманням поранення, контузії, захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язку військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Відповідно до витягу з протоколу від 11.05.2019 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, ОСОБА_1 відмовлено у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги, у зв`язку з отриманням поранення, контузії, захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язку військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Підставою для відмови слугували ті обставини, що: 1) інвалідність у заявника встановлена понад тримісячний термін; 2) заявником не надано документу, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва); 3) заявнику групу інвалідності змінено понад дворічний термін, після встановленої первинної групи інвалідності.

Листом від 11.06.2019 № 1565 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивача про відмову позивачу у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги, у зв`язку з отриманням поранення, контузії, захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язку військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Позивач вважаючи вказану відмову протиправною, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Частиною ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Суд звертає увагу на те, що до моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06.12.2016 (далі Закон № 1774-VIII) право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці, незалежно від виду проходження військової служби.

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві.

Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом № 2011-ХІІ (в редакції, яка діяла на час звернення до відповідача за призначенням одноразової грошової допомоги).

Так, згідно з ст. 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Разом з тим, Законом № 1774-VIII від 06.12.2016, який набрав чинності 01.01.2017 до п. 6 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ викладено в наступній редакції «встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві».

Разом з тим, на виконання вимог ст. 16 Закону № 2011-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок № 975.

Пунктом 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з п. 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Відповідно до п. 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Пунктом 13 Порядку № 975 встановлено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Отже, з 01.01.2017 для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби.

Зазначене свідчить про те, що статтею 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка діяла на час настання інвалідності позивача, не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.11.2018 у справі № 750/5074/17 та № 820/1835/18, від 12.02.2019 у справі № 816/1458/18, від 15.04.2019 у справі № 2540/2558/18.

Як вже було встановлено судом відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.09.2018 № 8752 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проходив строкову військову службу з 15.11.1983 по 29.10.1985. Приймав участь в бойових діях в період з 29.04.1984 по 29.10.1985 на території Республіки Афганістан, строк служби рахується 1 місяць за 3 місяці.

В той же час, відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військової-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол від 27.06.2013 № 1583) комісією встановлено, що поранення, закрито черепно-мозкова травма, контузія, хвороба, «ТАК», пов`язані з обов`язками військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, з огляду на що відповідно до довідки МСЕК від 06.02.2019 серія АВ № 1034883 з 06.02.2019 встановлено ІІ групу інвалідності.

Таким чином, оскільки встановлення позивачу інвалідності у зв`язку з захворюванням, пов`язаним із виконанням обов`язків військової служби, відбулось після спливу тримісячного строку з дня його звільнення з строкової військової служби, у позивача не виникло право на отримання одноразової грошової допомоги.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладених у постановах від 12.02.2019 у справі № 816/1458/18, від 15.04.2019 у справі №2540/2558/18, від 20.05.2019 у справі №0640/3998/18 та від 25.04.2019 у справі №806/2508/18.

Як зазначив касаційний суд у постанові від 25.04.2019 у справі №806/2508/18, ІІ група інвалідності встановлена особі з 09 жовтня 2017 року, в період, коли законодавством не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби, суди дійшли помилкового висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 13 квітня 2018 року № 39, про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги.

При цьому, суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, а також виходячи із заявлених вимог та підстав позову, суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов`язку, визначеного ч. 1 ст. 77 КАС України, позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги та, враховуючи положення ч. 2 ст. 77 КАС України, судом не встановлено порушень прав чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин з боку відповідача.

Доводи позивача, що викладені у позовній заяві, як підстава для задоволення позовних вимог, спростовуються висновками суду, викладеними у даному рішенні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на з`ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Днем вручення процесуальних документів в електронній формі є день отримання судом повідомлення про доставлення документів на офіційну електронну адресу особи (п. 2 ч. 6 ст. 251 КАСУ), якою є (п. 5.8. Положення про ЄСІТС від 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21): сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів або адреса електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом (п. 111 «Перехідні положення»).

Суддя О.А. Кармазін