Рішення № 106784705, 17.10.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2022 року м. Київ № 640/32844/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провизнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 03.06.2021 №262140005312, яким ОСОБА_1 , відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити і виплачувати ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах відповідно п. «з» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ та п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, починаючи з 27.05.2021.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці запис є належними та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача. Разом з тим, доказів які б спростовували спірний період трудової діяльності позивача відповідач не надав, а відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 03.06.2021 №262140005312, яким ОСОБА_1 , відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є необґрунтованим та таким що підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову. Так, відповідач зазначив, що підстав для призначення пільгової пенсії за віком водіям міського пасажирського транспорту, які зайняті перевезенням пасажирів в межах міста на маршрутних мікроавтобусах - таксі, немає, оскільки мікроавтобуси - таксі не відносяться до такого типу автобусів, робота на яких в свій час була визнана шкідливою. У трудовій книжці позивача відсутні відомості, що визначають право на пільгових умовах, а саме: не зазначено, що він працював водієм міського пасажирського транспорту.

Вказане, на думку відповідача, свідчить про відсутність підстав для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «з» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ та п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

27.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з письмовою заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з відповідним пакетом.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 03.06.2021 №262140005312 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

У рішенні вказано, що вік заявника 58 років. Страховий стаж особи становить 31 рік 18 днів. Підстави для призначення пенсій за віком на пільгових умовах відсутні. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату з 18.11.2023 року.

Також зазначено, що водіям міського пасажирського транспорту, які зайняті перевезенням пасажирів в межах міста на власних (орендованих) маршрутних мікроавтобусах - таксі, підстави для призначення пільгових пенсій за віком відсутні, оскільки мікроавтобуси - таксі не відносяться до такого типу автобусів, робота на яких в свій час була визнана шкідливою.

Не погодившись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з п.8 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію вказаної норми Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12 серпня 1993 року №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №637 (далі Порядок №637).

Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій. У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, та результати проведення атестації робочих місць на підприємстві.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці.

З трудової книжки та довідки виданої комунальним підприємством «Київпастранс» Автобусний парк №1 від 10.05.2021 №35 вбачається, що ОСОБА_1 працював в Автобусному парку №1:

- з 07.06.2002, згідно наказу №169-к від 16.06.2022 ОСОБА_1 прийнято на роботу водієм 3-го класу в автоколону №3 на автомобіль «Газель»;

- з 16.12.2003 переведений, згідно наказу №318-вк від 16.12.2003 водієм автотранспортного засобу, автобусу, 3-го класу цієї ж колони;

- 05.03.2014 наказом №27-вк від 05.03.2014 звільнений;

- 20.09.2014 наказом №145-вк ОСОБА_1 прийнято на роботу водієм автотранспортного засобу (автобусу) міських маршрутів у режимі маршрутного таксі 2-го класу в автоколону №3 з 20.09.2014;

- 05.05.2015 звільнений на підставі наказу 371-вк.

Суд наголошує, що за вище зазначеними періодами загальний стаж становить 12 років 4 місяці 13 днів.

Окрім того, будь-які відомості, на підставі, яких можна встановити, що в спірні періоди позивач працював водієм саме міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) або великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, записи трудової книжки позивача не містять.

Вищенаведене свідчить про правомірність висновків відповідача.

При цьому, згідно довідки виданої комунальним підприємством «Київпастранс» Автобусний парк №1 від 10.05.2021 №35, ОСОБА_1 працював водієм автобуса саме міського пасажирського транспорту лише з 16.12.2003 по 05.03.2014, що становить 10 років 2 місяці 18 днів.

Тобто, вказане підтверджує стаж роботи позивача міського пасажирського транспорту (автобусів) у період з 16.12.2003 по 05.03.2014, що становить 10 років 2 місяці 18 днів, чого не достатньо для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV.

Інших документів, що свідчать про те, що позивач має стаж роботи не менше 12 років 6 місяців на посаді водія міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) або великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, позивач не надав, як до відповідача, так і до суду.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 у справі № 211/2138/17.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність відмови Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві у призначенні пенсії позивачу відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного для цього пільгового стажу роботи.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки в задоволенні позову було відмовлено, то судові витрати в сулу вимог ст.139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Г. Вєкуа