Рішення № 106782742, 10.10.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2022 року м. ПолтаваСправа №440/7816/22

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови.

Позовні вимоги:

визнати протиправними дії старшого державного виконавця Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) щодо винесення постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 30.08.2022 ВП №61430008;

визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 30.08.2022 ВП №61430008.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

14.09.2022 (06.09.2022 згідно календарного штемпеля відділення поштового зв`язку) ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (далі також відповідач, Відділ), про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Аргументи учасників справи

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що сплачений Відділом судовий збір за подання апеляційної скарги жодним чином не пов`язаний з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення, а є лише проявом незгоди суб`єкта владних повноважень із рішенням суду першої інстанції. Наполягала на тому, що винесення постанови про стягнення додаткових витрат виконавчого провадження може бути здійснено лише або на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження.

Натомість станом на день винесення оспорюваної постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 30.08.2022 ВП №61430008, як і станом на день звернення до суду із даним позовом, виконавче провадження №61430008 відкрито, тобто перебуває на стадії примусового виконання. Отже, це не був випадок повернення виконавчого документа стягувану чи закінчення виконавчого провадження, з яким закон пов`язує можливість винесення такої постанови.

Аналогічним чином це не була стадія розподілу стягнутих з боржника грошових сум, оскільки станом на дату винесення спірної постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження на депозитному рахунку Крюківського ВДВС м. Кременчука не було грошових сум, стягнутих з ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження №61430008, та які підлягали б розподілу в порядку статті 45 Закону України "Про виконавче провадження", що свідчить про відсутність стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, з якою закон пов`язує можливість винесення такої постанови.

Таким чином позивач стверджувала, що державним виконавцем не дотримано вимог статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" та пункту 2 Розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, оскільки на момент винесення постанови перерахування стягнутих з боржника коштів не здійснювалось, виконавче провадження не закінчувалось, виконавчий документ стягувачу не повертався, а отже, для винесення оспорюваної постанови від 30.08.2022, були відсутні законні підстави, що робить таку постанову незаконною.

Відповідач подав відзив на позов, у якому проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування зазначив, що спірна постанова стосується понесених ним витрат за звернення з апеляційною скаргою до Другого апеляційного адміністративного суду на рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/433/22 між тими ж сторонами щодо оскарження постанови про скасування процесуального документу у ВП №61430008. Відповідач вважає, що діяв з дотриманням вимог чинного законодавства, яке сплачений судовий збір відносить до додаткових видів витрат виконавчого провадження.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей, визначених статтею 287 вказаного Кодексу.

У період з 27.09.2022 по 07.10.2022 включно суддя Шевяков І.С. перебував у відпустці, 08.10.2022 та 09.10.2022 вихідні дні, внаслідок чого дана справа розглянута судом 10.10.2022.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.

Обставини справи, встановлені судом

На виконанні у Крюківському ВДВС у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерств юстиції (м. Суми) перебувало виконавче провадження №59896662 з примусового виконання виконавчого листа Крюківського районного суду м. Кременчука №537/3949/16-ц від 25.10.2017 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК Інтайм Фінанс заборгованості за кредитним договором в розмірі 992 734,40 грн.

28.08.2019 державним виконавцем Крюківського ВДВС у місті Кременчуці була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження одночасно з постановою про стягнення виконавчого збору.

25.02.2020 державний виконавець керуючись пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому провадженні №59896662 виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Згідно відмітки державного виконавця на виконавчому листі залишок боргу складав 991 399,16 грн, залишок виконавчого збору 99 139,91 грн.

Постанова про стягнення виконавчого збору була виділена державним виконавцем в окреме виконавче провадження. А саме відкрито виконавче провадження №61430008 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в розмірі 99 139,91 грн.

В подальшому стягувач звернув виконавчий лист Крюківського районного суду м. Кременчука №537/3949/16-ц від 25.10.2017 до примусового виконання приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л., який своєю постановою від 10.12.2021 відкрив виконавче провадження №67855250 та виніс постанову про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 99 139,82 грн.

16.12.2021 приватним виконавцем Скрипником В.Л. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №67855250 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження, у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду.

Основна винагорода приватного виконавця стягнута в повному обсязі, що підтверджується довідкою приватного виконавця Скрипника В.Л. від 16.12.2021 та копією квитанції від 15.12.2021.

17.12.2021 ОСОБА_1 звернулася до Крюківського ВДВС м. Кременчука зі заявою про закінчення виконавчого провадження №61430008 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 28.08.2019, до заяви додано копію довідки приватного виконавця Скрипника В.Л. від 16.12.2021 та копію квитанції від 15.12.2021.

22.12.2021 старший державний виконавець Савченко Д.В. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №61430008 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 28.08.2019 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку з фактичним виконанням.

28.12.2021 начальником відділу Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Дусмурадовою Л.Ю. винесено постанову про скасування процесуального документа та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 22.12.2021, яку видав старший державний виконавець Савченко Д.В.

Позивач не погодилася із прийнятою постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №66726417 від 06.09.2021 та оскаржила її до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.06.2022 у справі №440/433/22 позов ОСОБА_1 до Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови - задоволено:

визнано протиправною та скасовано постанову начальника відділу Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Дусмурадової Л.Ю. про скасування процесуального документу від 28.12.2021 ВП №61430008.

зобов`язано Крюківський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Суми) закінчити виконавче провадження №61430008 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору №б/н, виданої 28.08.2019 Крюківським ВДВС м. Кременчука, здійснивши всі необхідні дії, передбачені статтею 40 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн.

Відділ оскаржив рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.06.2022 у справі №440/433/22 до Другого апеляційного адміністративного суду, що стало підставою для винесення постанови від 30.08.2022 про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження ВП №61430008, якою визначено для боржника ОСОБА_1 розмір додаткових витрат 1488,60 грн на підставі платіжного доручення від 18.07.2022 про сплату Відділом судового збору за подання апеляційної скарги.

Позивач не погодилася із прийнятою постановою та оскаржила її до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що в даному випадку склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ), у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до ст.1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону №1404-VІІІ).

Виконавче провадження згідно зі статтею 2 вказаного Закону здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов`язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об`єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з частиною першою статті 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з:

виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

авансового внеску стягувача;

стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження (частина друга статті 42 вказаного Закону).

Згідно з частиною третьою статті 42 Закону №1404-VIII витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення (частина четверта статті 42 Закону №1404-VIII).

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 43 Закону №1404-VIII визначено, що у разі перебування виконавчого провадження на виконанні у приватного виконавця авансування стягувачем зазначених витрат виконавчого провадження є обов`язковим лише на вимогу приватного виконавця.

Згідно з частинами другою, третьою статті 43 Закону №1404-VIII з метою забезпечення провадження виконавчих дій виконавець може здійснювати інші витрати виконавчого провадження, крім встановлених Міністерством юстиції України, за умови їх обов`язкового авансування стягувачем. Після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу авансовий внесок повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом.

Пунктом 1 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція №512/5), фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону.

Використання коштів виконавчого провадження органами державної виконавчої служби здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 554.

Згідно з пунктом 2 розділу VI Інструкції №512/5 визначено, що витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про:

відкриття виконавчого провадження;

стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується);

стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується);

стягнення витрат виконавчого провадження;

закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження:

виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари);

пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.

Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

Якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Якщо у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа витрати виконавчого провадження, які здійснювалися приватним виконавцем за рахунок власних коштів, не були стягнуті, приватний виконавець за потреби виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом та цією Інструкцією.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Види та розміри витрат виконавчого провадження затверджені наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5 "Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження" (далі - Наказ №2830/5).

Відповідно до розділу І Наказу №2830/5 видами витрат виконавчого провадження є:

виготовлення документів виконавчого провадження: папір, копіювання, друк документів, канцтовари;

пересилання документів виконавчого провадження: конверти, знаки поштової оплати (марки), послуги маркувальної машини, послуги поштового зв`язку;

послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів, зберігачів, перекладачів, суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання, суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій;

послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;

проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;

послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці;

банківські послуги при операціях з іноземною валютою;

сплата судового збору;

плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII "Про виконавче провадження" плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження;

інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.

Згідно з пункту 4 розділу ІІ Наказу №2830/5 розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 8 розділу I видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до ставок судового збору, затвердженого Законом України "Про судовий збір".

Висновки щодо правозастосування

Отже, витрати зі сплати судового збору є видом витрат виконавчого провадження. Водночас, зважаючи на зміст поняття таких витрат згідно з частиною другою статті 42 ЗУ №1404-VIII, вони мають бути пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень.

Оскільки сплата відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги стосувалася вирішення спору у справі №440/433/22 щодо правомірності скасування процесуального документу №61430008, такі витрати не стосуються безпосередніх дій зі забезпечення примусового виконання постанови Відділу про стягнення виконавчого збору ВП №61430008, а їх розподіл вирішується відповідним адміністративним судом в порядку статей 132-139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною першою статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

В цій справі сторони визнають обставину, що вказана у спірній постанові загальна сума додаткових витрат відповідає розміру сплаченого відповідачем судового збору за його звернення з апеляційною скаргою у судовій справі №440/433/22.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною другою вказаної статті Кодексу при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Системно проаналізувавши вказані вище норми законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про те, що спірне рішення прийняте відповідачем з порушенням частини другої статті 42 Закону №1404-VIII, оскільки у додаткові витрати виконавчого провадження включені суми коштів, що не стосуються організації та проведення дій для забезпечення примусового виконання постанови Відділу про стягнення виконавчого збору, яка стала підставою відкриття ВП №61430008.

Натомість під час судового вирішення судами справи №440/433/22 відповідач діє у власних інтересах, доводячи правомірність владного рішення щодо скасування процесуального документу, у зв`язку з чим розподіл судових витрат уповноважений здійснити відповідний суд.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, встановлені судом обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм дають підстави для висновку про те, що у державного виконавця не було підстав для стягнення додаткових витрат виконавчого провадження та винесення постанови від 30.08.2022 ВП №61430008.

Тому суд дійшов висновку, що спірну постанову від 30.08.2022 необхідно визнати протиправною та скасувати.

При цьому позовна вимога про визнання протиправними дій старшого державного виконавця Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) щодо винесення постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 30.08.2022 ВП №61430008 - не підлягає задоволенню.

Дії з винесення постанови державним виконавцем не є юридично значущими діями суб"єкта владних повноважень, що можуть бути предметом оскарження у суді. Ці дії є технічним оформленням рішення суб"єкта владних повноважень, яке у свою чергу і є належним предметом оскарження у адміністративному суді, зокрема у цій справі.

Тому скасування цього рішення - постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 30.08.2022 ВП №61430008, є належнім і достатнім способом захисту порушеного права.

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

З огляду на ухвалення судом у цій справі рішення про задоволення позовних вимог фізичної особи, понесені позивачем судові витрати сплаченого судового збору у розмірі 992,40 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Оскільки судом встановлено факт порушення права позивача, за позовну вимогу щодо поновлення якого позивач сплатила судовий збір, а часткове задоволення позову пов"язано лише з невірним та надмірним заявленням зайвого засобу захисту порушеного права, суд стягує на користь позивача судовий збір повністю.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (вул. Сердюка Ігоря, 43, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 34987557) про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 30.08.2022 ВП №61430008.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.С. Шевяков