Рішення № 106782231, 05.10.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2022 року

справа №380/25357/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяКравців О.Р.,

за участю:

секретар судового засіданняШийович Р.Я.,

від позивача ОСОБА_1 ,

від відповідача ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції справу за позовом ОСОБА_3 до Національної служби здоров`я України, про визнання протиправними та скасування окремих положень індивідуальних актів та зобов`язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_3 (далі позивач) із позовом до Національної служби здоров`я України (далі відповідач, НСЗУ), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ НСЗУ від 29.10.2021 №512 в частині встановлення ОСОБА_3 начальнику управління бухгалтерського обліку та звітності Департаменту фінансів та бухгалтерського обліку, надбавки за інтенсивність праці в розмірі 10 відсотків посадового окладу;

- визнати протиправним та скасувати наказ НСЗУ від 04.08.2021 №361 в частині встановлення ОСОБА_3 , начальнику управління бухгалтерського обліку та звітності Департаменту фінансів та бухгалтерського обліку, премії за липень 2021 року у розмірі 5%;

- визнати протиправним та скасувати наказ від 26.10.2021 №495 в частині встановлення ОСОБА_3 , начальнику управління бухгалтерського обліку та звітності Департаменту фінансів та бухгалтерського обліку, премії за вересень 2021 року у розмірі 5%;

- зобов`язати Національну службу здоров`я України провести з 01.10.2021 перерахунок заробітної плати та виплатити надбавку за інтенсивність ОСОБА_3 , начальнику управління бухгалтерського обліку та звітності Департаменту фінансів та бухгалтерського обліку, встановлену у розмірі 380% посадового окладу, на підставі наказу НСЗУ від 12.04.2021 №156;

- зобов`язати Національну службу здоров`я України внести зміни до додатку №1 до наказу №361 від 04.08.2021 шляхом встановлення ОСОБА_3 , начальнику управління бухгалтерського обліку та звітності Департаменту фінансів та бухгалтерського обліку, премії за липень 2021 року у розмірі 20% та, відповідно, донарахувати і виплатити премію ОСОБА_3 , начальнику управління бухгалтерського обліку та звітності Департаменту фінансів та бухгалтерського обліку, за липень 2021 року у встановленому розмірі 20%;

- зобов`язати Національну службу здоров`я України внести зміни до додатку №1 до наказу №495 від 26.10.2021 шляхом встановлення ОСОБА_3 , начальнику управління бухгалтерського обліку та звітності Департаменту фінансів та бухгалтерського обліку, премії за вересень 2021 року у розмірі 20% та, відповідно, донарахувати і виплатити премію ОСОБА_3 , начальнику управління бухгалтерського обліку та звітності Департаменту фінансів та бухгалтерського обліку, за вересень 2021 року у встановленому розмірі 20%;

- стягнути з Національної служби здоров`я України моральну шкоду в сумі 20000,00 грн.;

- судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані таким. Позивач вважає, що наказ «Про преміювання за липень 2021 року» від 04.08.2021 №361 щодо встановлення позивачу премії за липень 2021 року лише у розмірі 5%, що виданий на підставі подання директора департаменту фінансів та бухгалтерського обліку-головного бухгалтера Лесі Іванищук від 30.07.2021, є необґрунтованим та незаконним оскільки в поданні директора Департаменту фінансів та бухгалтерського обліку-головного бухгалтера Лесі Іванищук від 30.07.2021 відсутні обґрунтування та /або причин зменшення розміру премії до 5% за липень ОСОБА_3 та докази, що підтверджують неналежне виконання нею посадових обов`язків. Зазначено про наявність у ОСОБА_4 приватного інтересу щодо позивача, а також відсутність повноважень щодо оцінювання результатів роботи за липень 2021 для визначення розміру премії ОСОБА_3 у директора департаменту фінансів та бухгалтерського обліку-головний бухгалтер ОСОБА_4 23.07.2021 оскільки виконання в цей період обов`язків директора департаменту фінансів та бухгалтерського обліку-головного бухгалтера ПСЗУ здійснювалось ОСОБА_3 . В даному випадку, на думку позивача, визначати розмір преміювання за липень 2021 року щодо ОСОБА_3 та подавати подання мала т.в.о. заступника Голови ПСЗУ Тетяна Бойко, оскільки саме вона була безпосереднім керівником директора Департаменту фінансів та бухгалтерського обліку-головного бухгалтера згідно розподілу обов`язків та підпорядкування їй Департаменту фінансів та бухгалтерського обліку.

Щодо протиправності наказу «Про преміювання за вересень 2021 року» №495 від 04.08.2021 стосовно встановлення позивачу премії за вересень 2021 року у розмірі 5%, ОСОБА_3 окрім іншого додатково звертає увагу на відсутність, в порушення вимог підпунктів 3 та 16 пункту 10 Загального положення про юридичну службу, пункту 2 розділу II Положення про Юридичний департамент НСЗУ, належної перевірки юридичною службою цього наказу, на його відповідність законодавству.

Відносно наказу НСЗУ «Про встановлення надбавок» від №512, яким встановлена надбавка за інтенсивність праці ОСОБА_3 у розмірі 10% посадового окладу з 01.10.2021, позивач вказує, що відповідачем видано оспорюваний наказ не на підставі, не в межах повноважень, а перевищуючи їх та не у спосіб передбачений законодавством, чим порушено норму прямої дії встановленої в частині другої статті 19 Конституції України; наказ виданий 29 жовтня 2021 року регулює правовідносини щодо встановлення ОСОБА_3 надбавки за інтенсивність з 1 жовтня 2021 року, що є зворотною дією у часі; наказ не містить норму про визнання таким, що втратив чинність попередній наказ «Про встановлення надбавок» від 12.04.2021 №156, в якому встановлено, що надбавка ОСОБА_3 з 01.04.2021 становить 380% посадового окладу і таким чином створює колізію; на підставі зазначеного оспорюваного наказу позивачу був здійснений перерахунок раніше виплаченої заробітної плати (за першу половину жовтня 2021 року, яка нараховувалася на підставі наказу від 12.04.2021 №156, яким встановлено, що надбавка ОСОБА_3 з 01.04.2021 становить 380% посадового окладу). Крім того у зв`язку незаконним переглядом надбавки позивача, здійснено перерахунок раніше сплачених (за першу половину жовтня 2021 року) податку з доходів фізичних осіб та військового збору, що призвело до недоотримання бюджетом коштів; обґрунтування причин зняття надбавки в поданні та його додатках не відповідає реальним фактам та обставинам справи. Позивач також наголошує, що оспорюваний наказ готувався, візувався і був виданий в умовах реального конфлікту інтересів.

Ухвалою від 28.12.2021 суд відкрив загальне позовне провадження у справі.

Позивач надала додаткові пояснення на підтвердження доводів про наявність конфлікту інтересів між головним бухгалтером НСЗУ Л.Іванищук та позивачем ОСОБА_3 , оскільки остання повідомила керівництво про незаконні дії ОСОБА_5 щодо списання дебіторської заборгованості на суму 11653930 грн. Позивач звертає увагу на інформацію, розміщену на офіційному сайті НАЗК щодо направлення двох протоколів до суду для притягнення ОСОБА_6 до відповідальності за не повідомлення нею про реальний конфлікт інтересів, а також вчинення дій та прийняття рішення в умовах реального конфлікту інтересів який виник саме під час внесення нею подання про перегляд розміру надбавки за інтенсивність праці посадовими особами НСЗУ.

Ухвалою від 18.05.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

Ухвалою від 13.06.2022 суд призначив для розгляду справи засідання в режимі відеоконференції.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві.

Щодо визнання протиправним та скасування наказу НСЗУ від 04.08.2021 №361 в частині встановлення ОСОБА_3 премії за липень 2021 року у розмірі 5% повідомляє, що протягом липня 2021 року виконуючи обов`язки згідно з наказом НСЗУ від 09.06.2021 № 390-К «Про тимчасове виконання обов`язків директора Департаменту фінансів та бухгалтерського обліку - головного бухгалтера» (на ОСОБА_3 , начальника управління бухгалтерського обліку та звітності Департаменту фінансів та бухгалтерського обліку, було покладено виконання обов`язків директора Департаменту фінансів та бухгалтерського обліку), ОСОБА_3 було допущено неналежне виконання посадових обов`язків. Однак неякісне виконання ОСОБА_3 посадових обов`язків директора Департаменту фінансів та бухгалтерського обліку - головного бухгалтера НСЗУ призвело до зменшення розміру премії за липень 2021 року.

Стосовно визнання протиправним та скасування наказу НСЗУ від 04.08.2021 №361 в частині встановлення ОСОБА_3 премії за вересень 2021 року у розмірі 5%, то, протягом вересня 2021 року виконуючи обов`язки за посадою ОСОБА_3 також було допущено неналежне виконання посадових обов`язків, а саме: були допущені порушення на виконання доручення директора Департаменту фінансів та бухгалтерського обліку - головного бухгалтера від 10.09.2021 №7.1.1-04/55-21. Крім того, ОСОБА_3 не були виявлені помилки, допущені головним спеціалістом ОСОБА_7 при підготовці відповіді на лист Міністерства охорони здоров`я України від 20.07.2021 №10-12/21331/2-21 про надання інформації щодо використання коштів за КПКВК 2308060, оскільки проект відповіді НСЗУ на вказаний запит МОЗ був завізований ОСОБА_8 в системі електронного документообігу АСКОД без зауважень. При цьому, необхідно зазначити, що не дивлячись на усі зауваження, які були озвучені директором Департаменту фінансів та бухгалтерського обліку - головним бухгалтером до підготовленої інформації, помилки виправлені не були.

Відносно визнання протиправним та скасування наказу НСЗУ від 29.10.2021 №512 в частині встановлення ОСОБА_3 надбавки за інтенсивність праці у розмірі 10% вказано, що встановлення такого розміру надбавки спричинене також продовженням неналежного виконання посадових обов`язків ОСОБА_3 , а саме: всі факти неналежного виконання начальником управління бухгалтерського обліку та звітності Департаменту фінансів та бухгалтерського обліку ОСОБА_3 , що вплинули на прийняття оскаржуваного наказу, викладені у Додатку 1 до подання директора Департаменту фінансів та бухгалтерського обліку - головного бухгалтера ОСОБА_9 .

Ухвалою від 15.06.2022 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

НСЗУ надала додаткові пояснення. Наголошено, що вносячи подання на виконання доручення заступника Голови НСЗУ Фенчак А. від 23.10.2021 №109-д, директор Департаменту фінансів та бухгалтерського обліку НЗСУ ОСОБА_9 діяла у межах власних повноважень, відповідно до Положення про НСЗУ, Положення про Департамент фінансів та бухгалтерського обліку Національної служби здоров`я України, посадової інструкції, з урахуванням приписів Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затвердженого постановою КМУ від 18.01.2017 №15. Вирішуючи питання щодо наявності в ОСОБА_9 під час внесення такого подання стосовно ОСОБА_10 та ОСОБА_11 приватного інтересу, зумовленого негативним ставленням до вказаних осіб у зв`язку з поданням ними доповідних записок від 08.06.2021, які слугували підставою для порушення щодо ОСОБА_9 дисциплінарного провадження та відсторонення від виконання нею посадових обов`язків, то не доведено існування такого приватного інтересу, який вплинув на об`єктивність та неупередженість під час внесення подання.

У судовому засіданні по розгляду справи представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав доводи представників сторін, дослідив подані докази, з`ясував фактичні обставини, та

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 проходить державну службу в Національній службі здоров`я України на посаді начальника управління бухгалтерського обліку та звітності Департаменту фінансів та бухгалтерського обліку.

Наказом т.в.о. Голови НСЗУ Андрієм Віденським від 12.04.2021 №156 ОСОБА_3 , начальнику управління бухгалтерського обліку та звітності Департаменту фінансів та бухгалтерського обліку встановлено надбавку за інтенсивність праці в розмірі 380 відсотків посадового окладу з 01 квітня 2021 року.

Наказом НСЗУ від 27 квітня 2018 року №6 затверджено Положення про преміювання працівників апарату НСЗУ.

Згідно з пунктом 1.3 Положення про преміювання розмір премії працівників апарату НСЗУ встановлюється Головою НСЗУ (у разі його відсутності за рішенням особи, яка виконує його обов`язки) шляхом видання відповідного наказу.

Наказом НСЗУ від 28.04.2021 №194 позивачу встановлено розмір премії за квітень 2021 року у розмірі 30%.

Наказом НСЗУ від 28.05.2021 №245 позивачу встановлено розмір премії за травень 2021 року у розмірі 30%.

Наказом НСЗУ від 25.06.2021 №290 позивачу встановлено розмір премії за червень 2021 року у розмірі 30%.

Позивач вказує, що починаючи з липня 2021 року встановлення розмірів стимулюючих виплат різко, без жодних об`єктивних передумов, змінилося в сторону зменшення, внаслідок чого відповідачем було видано низку наказів: «Про преміювання за липень 2021 року» від 04 серпня 2021 №361, «Про преміювання за вересень 2021 року» від 26.10.2021 № 495, «Про встановлення надбавок» від 29.10.2021 №512.

Вважаючи вказані накази протиправними, а зменшення стимулюючих виплат незаконним, ОСОБА_3 звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

НСЗУ є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров`я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.

НСЗУ у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Згідно з ст. 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Закон України «Про державну службу» визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Статтею 8 Закону України «Про державну службу» визначено основні обов`язки державного службовця, зокрема державний службовець зобов`язаний сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення), виконувати інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах, та контракті про проходження державної служби (у разі укладення).

Частиною 1 ст. 50 Закону України Про державну службу встановлено, що держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Частиною 2 ст. 50 Закону України «Про державну службу», передбачено, що заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у раз і встановлення).

Відповідно до ч. 3 цієї статті, за результатами роботи та щорічного оцінювання службової діяльності державним службовцям можуть встановлюватися премії. До премій державного службовця належать: 1) премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності; 2) місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу; 3) місячна або квартальна премія за належне виконання умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

Статтею 98 КЗпП України визначено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Частиною 3 ст. 5 Закону України Про державну службу визначено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Щодо оскаржуваних наказів відповідача, які стосуються ОСОБА_3 в частині її преміювання за липень та вересень 2021 року суд враховує наступне.

З матеріалів справи суд з`ясував, що наказами про преміювання за квітень 2021 року від 28.04.2021 №194, за травень від 28.05.2021 №245, за червень 2021 від 25.06.2021 №290 згідно з додатками 1 до вказаних наказів, усі працівники Управління бухгалтерського обліку та звітності НСЗУ, в тому числі позивач, керуючись п. 6 ст. 52 Закону України «Про державну службу», постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №112 «Про умови оплати праці працівників державних органів, на яких не поширюється дія вказаного закону», наказом Міністерства праці України від 02.10.1996 №77 «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів», Положенням про преміювання працівників апарату НСЗУ, затвердженого наказом НСЗУ від 27.04.2018 №6 премійовані у розмірі 30%.

Суд враховує, що відповідно до Положення про преміювання працівників апарату НСЗУ затвердженим наказом НСЗУ від 27.04.2018 №6, розмір премії працівників апарату НСЗУ залежить від їх особистого внеску у загальний результат роботи з урахуванням таких критеріїв:

1. Якісне та своєчасне виконання завдань, визначених положенням про самостійний структурний підрозділ, у якому працює працівник, його посадовою інструкцією, а також дорученнями керівництва апарату НСЗУ та його безпосереднього керівника;

2. Ініціативність у роботі;

3. Терміновість виконання завдань;

4. Виконання додаткового обсягу завдань;

5. Дотримання трудової дисципліни.

04.08.2021 видано спірний наказ «Про преміювання за липень 2021 року» №361 з додатком 1. Відповідно до цього додатку, начальнику управління бухгалтерського обліку та звітності Департаменту фінансів та бухгалтерського обліку Кирилів Марії визначено фактичний розмір премії за липень 2021 року у розмірі 5%.

26.10.2021 виданий спірний наказ «Про преміювання за вересень 2021 року» №495 з додатком 1. Відповідно до цього додатку, начальнику управління бухгалтерського обліку та звітності Департаменту фінансів та бухгалтерського обліку Кирилів Марії визначено фактичний розмір премії за липень 2021 року у розмірі 5%.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зобов`язаний перевірити дотримання вказаних критеріїв суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Надаючи оцінку правомірності зменшення відповідачем розміру премії позивача за спірні періоди суд бере до уваги таке.

В поданні від 30.07.2021 про преміювання державних службовців Департаменту фінансів та бухгалтерського обліку за результатами роботи у липні 2021 року, в колонці «розрахунок розміру преміювання, % від посадового окладу» зазначено, що розрахунковий розмір премії від посадового окладу для державних службовців Департаменту фінансів та бухгалтерського обліку за липень 2021 року становить 20%, в т.ч. для ОСОБА_3 /арк.спр.105/.

В поданні від 08.10.2021 про преміювання державних службовців Департаменту фінансів та бухгалтерського обліку за результатами роботи у вересні 2021 року, в стовпці «розрахунок розміру преміювання, % від посадового окладу» зазначено, що розрахунковий розмір премії від посадового окладу для державних службовців Департаменту фінансів та бухгалтерського обліку за липень 2021 року становить 20%, в т.ч. для ОСОБА_3 /арк.спр.116/.

Проте всупереч зазначеним розрахункам розміру преміювання та на відміну від інших державних службовців Департаменту фінансів та бухгалтерського обліку, яким встановлено премію у розмірі 20%, позивачу було встановлено фактичний розмір премії за липень та вересень 2021 року у розмірі 5%. Підставою для встановлення вказаних розмірів премії стали подання директора Департаменту фінансів та бухгалтерського обліку-головного бухгалтера Л.Іванищук від 30.07.2021 та 08.10.2021, які не містять тверджень щодо невиконання чи неналежного виконання позивачем приписів п. 2.1. Положення про преміювання чи, взагалі, будь-якого іншого обґрунтування такого розподілу преміювання. Пропозиція щодо розміру преміювання ОСОБА_8 у розмірі 5% від посадового окладу жодним чином не обґрунтована. З подання не можливо встановити причиновий зв`язок між діями чи бездіяльністю позивача при виконанні посадових обов`язків, що свідчили б про те, що її особистий внесок у загальний результат роботи раптово став у рази менший ніж у інших державних службовців.

Враховуючи викладене суд висновує, що спірні накази відповідача НСЗУ від 04.08.2021 №361 та від 26.10.2021 №495 в частині встановлення ОСОБА_3 за липень та вересень премії у розмірі 5% є протиправними і такі слід скасувати.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що ефективним та достатнім способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання НСЗУ здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 преміювання за липень 2021 року та вересень 2021 року в розмірі 20% до посадового окладу, з врахуванням виплачених сум.

Щодо вимог про зобов`язання провести з 01.10.2021 перерахунок заробітної плати та виплатити надбавку за інтенсивність ОСОБА_3 встановлену у розмірі 380% посадового окладу, на підставі наказу НСЗУ від 12.04.2021 №156 суд зазначає наступне.

Згідно з абз. 8 п. 14 розділу XI Закону України Про державну службу керівники державної служби протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом у межах економії фонду оплати праці мають право встановлювати державним службовцям додаткові стимулюючі виплати відповідно до Положення про застосування стимулюючих виплат, що затверджується Кабінетом Міністрів України. (Установити, що норми абзацу восьмого пункту 14 розділу XI застосовуються по 31 грудня 2021 року згідно із Законом №117-IX від 19.09.2019).

Пунктами 2 та 3 Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 встановлено, що керівники державної служби в державному органі мають право встановлювати державним службовцям у межах економії фонду оплати праці додаткові стимулюючі виплати.

До додаткових стимулюючих виплат державним службовцям належать надбавки: 1) за інтенсивність праці; 2) за виконання особливо важливої роботи.

Відповідно до п. 9 Положення у разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи надбавки скасовуються або їх розмір зменшується /арк.спр.182/.

Вище з`ясовано, що наказом 12.04.2021 №156 ОСОБА_3 встановлено надбавку за інтенсивність праці в розмірі 380 відсотків посадового окладу з 01 квітня 2021 року /арк.спр.84/.

Суд встановив, що підставою для видання оспорюваного наказу «Про встановлення надбавок» від 29.10.2021 №512, яким позивачу встановлено надбавку у розмірі 10% слугувало подання директора Департаменту фінансів та бухгалтерського обліку - головного бухгалтера Національної служби здоров`я України ОСОБА_5 , в якому пропонувалося зняти з позивача вищевказану надбавку у зв`язку з невиконанням нею посадових обов`язків, наявність значного обсягу зауважень та допущених помилок, а також недотримання встановлених строків обсягів роботи.

Позивач стверджує, що позбавлення надбавки є незаконним, а дійсною причиною скасування надбавки слугувало не підписання позивачем бухгалтерських регістрів (меморіальні ордери за грудень 2020 року). Таке не підписання супроводжувалося виявленням позивачем неправомірного списання дебіторської заборгованості.

Неправомірне списання дебіторської заборгованості стало причиною проведення внутрішнього аудиту НСЗУ, передачі матеріалів в правоохоронні органи та відсторонення від виконання обов`язків директора департаменту Департаменту фінансів та бухгалтерського обліку - головного бухгалтера ОСОБА_5 та заступника директора Департаменту фінансів та бухгалтерського обліку - заступника головного бухгалтера ОСОБА_12 .

Суд враховує твердження позивача про те, що нею, в порядку ст. 11 Закону України «Про державну службу», подавалися службові записки щодо незаконних дій з дебіторською заборгованістю та блокування роботи структурного підрозділу, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження стосовно окремих посадових осіб НСЗУ, у тому числі директора Департаменту фінансів та бухгалтерського обліку - головного бухгалтера ОСОБА_5 , і вказані обставини на думку ОСОБА_3 свідчать про приватний інтерес. Однак зазначені доводи суд змушений оцінювати критично та з об`єктивних причин не може покласти їх в основу обгрунтування позовних вимог. Тому, щодо зменшення надбавки слід керуватися таким.

Оцінювання відповідності виконання посадових обов`язків державним службовцем критеріям: своєчасності виконання завдань, якості виконання роботи, ініціативності, - здійснюється безпосереднім керівником та керівником самостійного структурного підрозділу.

Тобто встановлення надбавки за інтенсивність праці державному службовцю є дискреційним повноваженням керівника державного органу.

З аналізу вищевикладеного, у співставленні з визначеними критеріями, суд висновує, що за об`єктивних підстав, розмір надбавки може змінюватися як у бік збільшення, так і у бік зменшення. Тобто, право отримувати надбавку за інтенсивність праці не є безумовним, не може пов`язуватися лише з фактом перебування на посаді державної служби в державному органі. Виконання посадових обов`язків державним службовцем повинно відповідати зазначеним вище критеріям.

Якщо у випадку зменшення позивачу премії за спірні періоди суд погодився з доводами сторони позивача про те, що жодних обґрунтувань та підстав такого зменшення не надано, то у випадку з надбавкою, суд враховує наступне.

З наказу про встановлення надбавок /арк.спр.84-86/ з`ясовано, що на відміну від премії, розмір якої встановлювався однаковим для всіх працівників, надбавка у кожному конкретному випадку призначалася індивідуально.

Встановлення надбавки ОСОБА_3 у розмірі 10% від посадового окладу було ініційоване за результатами аналізу неналежного виконання у період з вересня по жовтень 2021 року посадових обов`язків, визначених посадовою інструкцією начальника управління бухгалтерського обліку та звітності Департаменту фінансів та бухгалтерського обліку ОСОБА_3 , а також недотримання нею строків виконання завдань /арк.спр.91-92/.

Суд з`ясував, що у додатках 1, 2 до подання директора Департаменту фінансів та бухгалтерського обліку про перегляду розміру надбавки за інтенсивність праці, зокрема ОСОБА_8 /арк.спр.93-102/ вказано, що невиконання ОСОБА_3 її посадових обов`язків щодо забезпечення нею відображення у документах достовірного та повного обсягу інформації про господарські операції призвело до відображення в бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості у сумі 17757969,82 грн. по мірі надходження коштів на рахунки НСЗУ.

Позивач на спростування вказаних обставини зазначає, що немає жодних документів, крім подання і додатків до нього, які б містили інформацію, що позивач несвоєчасно чи неякісно виконувала свої посадові обов`язки.

Однак суд вказані твердження не бере до уваги та наголошує, що відповідно до п. 6 ст. 9 Закону України «Про державну службу» державний службовець у разі виникнення у нього сумніву щодо законності виданого керівником наказу (розпорядження), доручення повинен вимагати його письмового підтвердження, після отримання якого зобов`язаний виконати такий наказ (розпорядження), доручення. Одночасно з виконанням такого наказу (розпорядження), доручення державний службовець зобов`язаний у письмовій формі повідомити про нього керівника вищого рівня або орган вищого рівня. У такому разі державний службовець звільняється від відповідальності за виконання зазначеного наказу (розпорядження), доручення, якщо його буде визнано незаконним у встановленому законом порядку, крім випадків виконання явно злочинного наказу (розпорядження), доручення. У разі отримання ОСОБА_3 чи іншими фахівцями Департаменту фінансів та бухгалтерського обліку неправомірних доручень ОСОБА_9 щодо відображення в бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості по мірі надходження коштів на рахунки НСЗУ від надавачів медичних послуг мали б здійснити відповідні заходи, однак позивач передбачених дій не вчинила.

У результаті проведення ОСОБА_9 контролю за відображенням в бухгалтерському обліку всіх господарських операцій, що проводяться в НСЗУ було виявлено факт внесення ОСОБА_3 , недостовірних даних до Звіту про заборгованість за бюджетними коштами (форма 7Д) станом на 01.07.2021 в частині не відображення дебіторської заборгованості у сумі 47813691,70 грн. Дане порушення ОСОБА_3 вимог ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2 Розділу І Порядку складання фінансової, бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.01.2012 №44 висвітлено ОСОБА_9 у Додатку 1 до Подання директора департаменту фінансів та бухгалтерського обліку - головного бухгалтера від 27.10.2021. Позивачем вказані обставини не спростовані.

Крім того, підставою для зменшення надбавки стало також недотримання позивачем строків виконання доручень, а саме: в абзаці 2 пункту 1 доручення від 10.09.21 №7.1.1-04/55-21 ОСОБА_3 було доручено провести аналіз даних щодо збільшення/зменшення розміру дебіторської заборгованості надавачів первинної медичної допомоги на підставі виставлених претензій за результатами здійснених перерахунків протягом 2021 року у період з 01.07.2021 по 10.09.2021 та надати директору Департаменту фінансів та бухгалтерського обліку головному бухгалтеру у письмовому вигляді інформацію, отриману за результатами такого аналізу, із зазначенням обсягу дебіторської заборгованості, яка була погашена у запитуваному періоді у розрізі надавачів первинної медичної допомоги.

Службовою запискою від I7.09.202l №7.1.2-03/271-21 ОСОБА_3 поінформувала про те, що станом на 17.09.2021 загальна кількість виставлених претензій становить 36 на суму 46862892,73 грн., з яких 8 надавачами не відшкодовано (1064600,36 грн.) та 12 надавачами відшкодовано 45798292,37 грн. При чому додаток до службової записки ОСОБА_3 містив зведену інформацію щодо погашення дебіторської заборгованості надавачами первинної медичної допомоги протягом 2021 року без розбивки по надавачам медичних послуг, що суперечить вимозі доручення від 10.09.21 №7.1.1-04/55-21 надати інформацію із зазначенням обсягу дебіторської заборгованості, яка була погашена у запитуваному періоді (з 01.07.2021 по 10.09.2021) у розрізі надавачів первинної медичної допомоги.

Аргументи позивачки щодо продовження терміну виконання цього доручення, зазначені нею у службовій записці від 13.09.2021 №7.1.2-03/264-21, через відновлення втрачених меморіальних ордерів та документів до них за травень та червень 2021 року не знайшли свого підтвердження, оскільки факт втрати цих документів нічим не зафіксований.

При цьому суд наголошує, що обставини які стали підставою для зменшення розміру надбавки позивачу, не можуть оцінюватися в межах розгляду даної справи, та мають розглядатися в межах внутрішніх службових розслідувань. У даному випадку суд тільки встановлює відповідність прийнятих управлінських рішень стосовно позивача виходячи з критеріїв передбачених ч. 2 ст. 2 КАС України.

Суд зауважує, що позивач не спростовує невиконання доручень керівництва у повному обсязі, та більшою мірою посилається на наявність факту особистої неприязні щодо себе з боку керівництва. Сторона позивача наголошує на тому, що при прийнятті оскаржуваних наказів існував конфлікт інтересів, який виник у межах реалізації службового повноваження.

Проте з цього приводу суд враховує твердження відповідача та зазначає таке.

Позивач повідомила про те, що є викривачем, користується відповідними правами, та на яку розповсюджуються гарантії захисту, передбачені ст.ст. 533, 534, 535, 536, 537, 538 Закону України «Про запобігання корупції». Зокрема, викривача не може бути піддано з боку керівника або роботодавця негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати).

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 червня 2022 року у справі №756/2079/22 яке набрало законної сили 24 червня 2022 року зазначено, що при вирішенні питання про наявності або відсутність в ОСОБА_9 реального конфлікту інтересів, суд виходить з встановлених в судовому засіданні обставин та відповідних цим обставинам норм діючого законодавства. Вирішуючи питання щодо наявності в ОСОБА_9 під час внесення такого подання стосовно ОСОБА_13 приватного інтересу, зумовленого негативним ставленням до вказаних осіб у зв`язку з поданням ними доповідних записок від 08.06.2021, які слугували підставою для порушення щодо ОСОБА_9 дисциплінарного провадження та відсторонення від виконання нею посадових обов`язків, суд прийшов до висновку, що матеріалами справи не доведено існування такого приватного інтересу, який вплинув на об`єктивність та неупередженість ОСОБА_9 під час внесення подання.

Суд зауважує, що відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З позиції суду, те що позивач є викривачем не є причиною, ба більше, ключовою, на думку позивача, підставою, що слугувала та передувала винесенню оскарженого наказу про зниження надбавки ОСОБА_3 .

Додатково суд враховує, що додаткові стимулюючих виплати державним службовцям належать за інтенсивність праці та за виконання особливо важливої роботи. Однак сама позивач вказує на те, що наказ НСЗУ «Про встановлення надбавок» від 29.10.2021 №512, яким встановлена надбавка за інтенсивність праці ОСОБА_3 у розмірі 10% (відсотків) посадового окладу з 01.10.2021 був виданий у період її непрацездатності у зв`язку з перебуванням на лікарняному.

Враховуючи зазначене, суд висновує, що спірний наказ НСЗУ «Про встановлення надбавок» від 29.10.2021 №512 в частині яка стосується встановлення позивачу надбавки у розмірі 10% винесений в межах повноважень та у урахуванням усіх фактичних обставин. З огляду на що у задоволенні вимог про зобов`язання провести з 01.10.2021 перерахунок заробітної плати та виплатити надбавку за інтенсивність ОСОБА_3 встановлену у розмірі 380% посадового окладу слід відмовити.

Стосовно вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, то суд також відмовляє у їх задоволенні враховуючи таке.

Згідно з п.п. 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4 (з внесеними змінами) моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків, крім того у кожній справі суду необхідно з`ясовувати характер правовідносин сторін та чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.

Засади та сутність інституту моральної шкоди розкриваються в Цивільному кодексі України, статтею 23 якого передбачено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 (справа №464/3789/17). Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Слід врахувати, що аналогічна правова позиція неодноразово висвітлювалась і в інших постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №173/424/17(2-а/173/41/2017), від 27.02.2020 у справі №813/731/18, а також від 24.03.2020 у справі №818/607/17.

Враховуючи зазначене для задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди вказана шкода повинна бути не лише передбачена, зокрема, спеціальним законом, а і підтверджена доказами, які повинні бути надані позивачем разом із такою вимогою.

Водночас як з`ясовано з матеріалів справи, позивач таких доказів суду не надала.

З наданих позивачем обґрунтувань встановлено, що вона пов`язує заподіяння моральної шкоди спричиненими душевними стражданнями та погіршенням стану здоров`я після того, як ОСОБА_5 з метою чинення тиску та доведення до звільнення позивача здійснювала заходи, які стали підставою оформлення нею подання на зменшення розміру надбавки. Через виснаження організму, тяжкий перебіг хвороби COVID-19 позивач тривалий термін перебувала на лікарняному.

Верховний Суд у п. 51 постанови від 27.11.2019 (справа №750/6330/17) зазначив, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

У контексті правовідносин, які є спірними у цій справі, судом встановлено, що хоча накази в частині зменшення премії позивача і є неправомірними, однак за своїм характером не можуть вважатися засобом негативного впливу на позивача як і причиною досягнення позивачем негативних емоцій, рівня страждання або приниження.

Також, судом не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між покликаннями позивача на погіршення стану її здоров`я і моральними стражданнями та необхідністю відшкодування моральної шкоди. Такі обставини не можуть слугувати беззаперечним доказом понесення моральних страждань.

Таким чином, підстави для задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди відсутні.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень покладений на нього обов`язок доказування виконав частково.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що встановлених судом обставин достатньо для ухвалення рішення у цій справі про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на викладене та обраний судом спосіб захисту та відновлення прав позивача, сплачений судовий збір в сумі 1816,00 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що представник позивача у позовній заяві лише вказує на орієнтовний розмір запланованих витрат та не надає доказів їх понесення позивачем.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним встановлення ОСОБА_3 премії за липень 2021 року в розмірі 5% до посадового окладу, відповідно до наказу Національної служби здоров`я України від 04.08.2021 №361 «Про преміювання за липень 2021 року».

3. Визнати протиправним встановлення ОСОБА_3 премії за вересень 2021 року в розмірі 5% до посадового окладу, відповідно до наказу Національної служби здоров`я України від 26.10.2021 №495 «Про преміювання за вересень 2021 року».

4. Зобов`язати Національну службу здоров`я України (ЄДРПОУ 42032422) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) преміювання за липень 2021 року та вересень 2021 року в розмірі 20% до посадового окладу, з врахуванням виплачених сум.

5. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної служби здоров`я України (ЄДРПОУ 42032422) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 14.10.2022.

Суддя Кравців О.Р.