Рішення № 106782077, 17.10.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2022 р. справа № 300/3490/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі відповідач) в якому просить суд визнати неправомірною відмову відповідача в донарахуванні та виплаті позивачу частини пенсії виду «В разі втрати годувальника» за період з 01.07.2021 по 01.04.2022, з урахуванням двох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 01.07.2021 по 01.04.2022, визначених статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також зобов`язати відповідача донарахувати та виплатити позивачу частину пенсії виду «В разі втрати годувальника» за період з 01.07.2021 по 01.04.2022, з урахуванням двох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 01.07.2021 по 01.04.2022, визначених статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», без врахування щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2 000 грн однією сумою та провести індексацію пенсії ОСОБА_1 станом 01.03.2022 та здійснити її виплату.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.09.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалося правом подання відзиву, який отримано судом 22.09.2022 за №0900-0902-7/32290 від 20.09.2022, в якому представниця відповідача зазначила, що розмір пенсії позивача станом на 01.07.2021 та 01.12.2021 перевищував розмір двох прожиткових мінімумів, а отже пенсія виплачується відповідно до чинного законодавства. Просила суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Позивач 28.09.2022 подала до суду відповідь на відзив, в якому зазначила, що щомісячною соціальною доплатою до пенсії в розмірі 2 000,00 грн не вносяться зміни в основний розмір пенсії з урахуванням двох мінімальних розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки така доплата носить тимчасовий характер, а отже відповідачем неправомірно з 01.07.2021 під час перерахунку пенсії ОСОБА_1 порушило вимоги положення статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Суд, розглянувши адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази, встановив наступне.

ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області і отримує пенсію в разі втрати годувальника.

При здійсненні перерахунку пенсії позивача, що підтверджується перерахунком пенсії за пенсійною справою №0901005790-Міноборони, з 01.07.2021 її розмір становив 4 177,83 грн та складався з основного розміру пенсії по втраті годувальника (30% від суми грошового забезпечення годувальника 6 420,00 грн) 1 934,00 грн; доплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» 2 000,00 грн; підвищення дружині учасника війни-інваліда 185,40 грн; доплати дитині війни 66,43 грн (а. с. 20).

Надалі при здійсненні перерахунку пенсії позивача, що підтверджується перерахунком пенсії за пенсійною справою №0901005790-Міноборони, з 01.12.2021 її розмір становив 4 585,83 грн та складався з основного розміру пенсії по втраті годувальника (30% від суми грошового забезпечення годувальника 6 420,00 грн) 1 926,30 грн; доплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» 2 000,00 грн; підвищення дружині учасника війни-інваліда 185,40 грн; доплати дитині війни 66,43 грн; компенсаційну виплату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2020 №849 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат для окремих категорій осіб у 2021 році та в подальшому» 400,00 грн (а. с. 21).

29.07.2022 позивач звернулась до Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про донарахування та виплату частини пенсії виду «В разі втрати годувальника» за період з 01.07.2021 по 01.04.2022, з урахуванням двох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 01.07.2021 по 01.04.2022, визначених статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а. с. 21-33).

Листом від 19.08.2022 за №3220-2978/Г-02/8-0900/22 позивача повідомлено про відсутність підстав у донарахуванні та виплаті частини пенсії, оскільки вона призначена та виплачується відповідно до норм чинного законодавства (а. с. 34-35).

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом його прав.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 за № 2262-XII (надалі - Закон № 2262-XII). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до частини 3 статті 1 Закону № 2262-XII члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Умови призначення пенсій в разі втрати годувальника визначені статтею 29 Закону № 2262-XII, згідно якої пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Згідно з частиною 1 статті 30 Закону № 2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Так, непрацездатними членами сім`ї вважаються батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» або є особами з інвалідністю (пункту «б» частини 4 статті 30 Закону № 2262-XII).

Згідно статті 36 Закону № 2262-XII пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах: а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, які є непрацездатними та перебували на утриманні загиблого (померлого) годувальника (при цьому дітям та іншим особам, зазначеним в абзаці другому статті 30 цього Закону, незалежно від того, чи перебували вони на утриманні загиблого (померлого) годувальника), - 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї. Якщо на утриманні загиблого (померлого) годувальника перебували двоє і більше членів сім`ї, пенсія призначається у розмірі 90 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, що розподіляється між ними рівними частками, але не менше ніж 40 процентів на кожного непрацездатного члена сім`ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків; б) сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї.

Як встановлено судом ОСОБА_1 призначено пенсію в разі втрати годувальника з визначенням основного розміру пенсії 30% від суми грошового забезпечення годувальника, що не заперечується позивачем.

Кабінетом Міністрів України 14.07.2021 прийнято постанову «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»№713, пунктом 1 якої встановлено, що з 01 липня 2021 року особам, яким призначено пенсію до 01 березня 2018 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон) (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 р., щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.

Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 01 березня 2018 року, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 01 березня 2018 року або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.

У разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01 березня 2018 року, щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру. Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 01 липня 2021 року.

Пунктом 2 даної постанови встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної доплати, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, інших доплат до пенсій, встановлених законодавством (крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), в осіб, які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону, не досягає 3854 гривень, таким особам встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсій.

З 01.07.2021 ОСОБА_1 встановлено щомісячна доплата в розмірі 2000,00 грн

Згідно статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

З пенсією сплачуються надбавки, підвищення, компенсації, доплати та інші пенсійні виплати, установлені законодавством.

Судом з матеріалів справи встановлено, що з 01.07.2021 розмір пенсії позивача перевищував розмір двох прожиткових мінімумів, а тому за наведених підстав та вказаних правових норм, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.06.2014 у справі «Великода проти України» (заява №43331/12) Суд розглянув скаргу за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19.01.2010 після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів. Суд дійшов висновку про відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.

Рішення складене в повному обсязі 17 жовтня 2022 р.