Ухвала суду № 106778004, 17.10.2022, Черкаський районний суд Черкаської області

Справа №707/2125/22

Провадження №1-кп/707/192/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2022 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №12022250310001448від 18.07.2022,у відношенні:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Худяки, Черкаського району Черкаської області, громадянина України, українця, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 129 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Бобринець, Бобринецького району Кіровоградської області, громадянина України, українця, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні 17.10.2022 захисник обвинуваченого ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 звернулися до суду з клопотаннями про зміну обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту для ОСОБА_5 та у вигляді особистого зобов`язання для ОСОБА_4 .

В обґрунтування клопотання щодо ОСОБА_4 вказано, що його дружина зазнала ампутації кінцівки та перебуває у лікарні, а його донька, 2007 р.н., кинута на призволяще і її змушені підтримувати сусіди.

В обґрунтування клопотання щодо ОСОБА_5 вказано, що у нього наявна хвороба Гепатит В, а тому він потребує належної медичної допомоги. Також, у нього наявна малолітня дитина.

Прокурор в судовому засіданні заперечувала проти зміни обвинуваченим запобіжного заходу на більш м`який, оскільки заявлені під час застосування запобіжного заходу ризики продовжують існувати і є реальними, більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти цим ризикам.

Разом з тим, у судовому засіданні прокурор звернулася з письмовими клопотаннями про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в обґрунтування яких посилається на те, що в ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . На даний час прокурор вбачає стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , наявність вищевказаних ризиків. На підставі викладеного, прокурор просить продовжити по кожному із обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник заперечували проти задоволення вказаного клопотання з тих підстав, що наявність вказаних ризиків прокурором не доведена.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник заперечували проти задоволення вказаного клопотання з тих підстав, що наявність вказаних ризиків прокурором не доведена.

Суд, заслухавши учасників судового провадження, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Відповідно до положень ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

На думку суду, підставою для зміни запобіжного заходу є, зокрема наявність нових обставин або зміна раніше виявлених обставин, які існували станом на час розгляду клопотання про обрання/продовження попереднього запобіжного заходу, в тому числі зменшення або зникнення встановлених ризиків щодо поведінки обвинуваченого.

Вирішення питання зміни запобіжного заходу на більш м`який, який необхідно застосовувати до обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , необхідно вирішувати з урахуванням низки відповідних обставин, які можуть підтверджувати зникнення ризиків, або свідчити про такий їх незначний ступінь, який може слугувати підставою для зміни запобіжного заходу.

Метою запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканість, що передбачає недопущення ув`язнення особи до засудження її компетентним судом (пп. «а» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу, крім випадків, передбаченихчастинами шостоютасьомоюстатті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідків; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: 1)шести місяців-у кримінальномупровадженні щодонетяжкого злочину; 2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

При вирішенні питання доцільності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4 або зміні йому запобіжного заходу на більш м`який, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 01.09.2022 до обвинуваченого ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 30.10.2022 включно. Вказана обставина не заперечувалася будь-ким із учасників справи.

Так, про можливість обвинуваченого переховуватися від органу досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) свідчить тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним за вчинені кримінальні правопорушення.

Крім того, ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий за вчинення майнових злочинів, після відбуття покарання та звільнення з місць позбавлення волі на шлях виправлення не став, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Разом з тим, суд вважає недоведеним існування ризику знищення, сховання чи спотворення речових доказів з боку ОСОБА_4 , оскільки досудове розслідування завершено, речові докази встановлені, оцінені та описані, а тому їх зникнення не становить суттєвого ризику. Більш того, суду не було надано доказів того, що речові докази зберігаються потерпілими в тих же місцях, де вони знаходилися раніше.

Також, суд вважає недоведеним існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику того, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих та свідків, оскільки в обґрунтування вказаного ризику прокурор послалася лише на факт знайомства обвинувачених між собою та на їх «злочинні зв`язки», що не свідчить про наявність вказаного ризику.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що обставини з часу застосування до обвинуваченого запобіжного заходу суттєво не змінились, а вищевказані ризики не зменшилися, що унеможливлює скасування або обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу обвинуваченому, а тому суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Наявність у обвинуваченого ОСОБА_4 неповнолітньої дитини, знаходження матері дитини на лікуванні та посилання на його працевлаштування газозварником не є достатніми підставами для обрання йому більш м`якого запобіжного заходу, оскільки ці обставини самі по собі не означають відсутності вищевказаних ризиків щодо поведінки ОСОБА_4 . Вказані обставини свідчать про наявність певних соціальних зв`язків у ОСОБА_4 , проте одна лише наявність таких зв`язків не свідчить про можливість обрання більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно доп.1,2ч.4ст.183КПК Українислідчий суддя,суд припостановленні ухвалипро застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою,враховуючи підставита обставини,передбачені статтями177та 178цього Кодексу,має правоне визначитирозмір заставиу кримінальномупровадженні щодозлочину,вчиненого іззастосуванням насильстваабо погрозоюйого застосування,та щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Враховуючи те, що в даному випадку ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства або погрозою його застосування, то суд вважає за доцільне не визначати обвинуваченому розмір застави.

З огляду на вищевикладені обставини суд також вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 .

При вирішенні питання доцільності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_5 або зміні йому запобіжного заходу на більш м`який, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 01.09.2022 до обвинуваченого ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 30.10.2022 включно. Вказана обставина не заперечувалася будь-ким із учасників справи.

Так, про можливість обвинуваченого переховуватися від органу досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) свідчить тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним за вчинені кримінальні правопорушення.

Також, ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий, на шлях виправлення не став, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Разом з тим, суд вважає недоведеним існування ризику знищення, сховання чи спотворення речових доказів з боку ОСОБА_5 , оскільки досудове розслідування завершено, речові докази встановлені, оцінені та описані, а тому їх зникнення не становить суттєвого ризику. Більш того, суду не було надано доказів того, що речові докази зберігаються потерпілими в тих же місцях, де вони знаходилися раніше.

Також, суд вважає недоведеним існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику того, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих та свідків, оскільки в обґрунтування вказаного ризику прокурор послалася лише на факт знайомства обвинувачених між собою та на їх «злочинні зв`язки», що не свідчить про наявність вказаного ризику.

Наявність у обвинуваченого ОСОБА_5 малолітньої дитини, та його захворювання на гепатит В не є достатніми підставами для обрання йому більш м`якого запобіжного заходу, оскільки ці обставини самі по собі не означають відсутності вищевказаних ризиків щодо поведінки ОСОБА_5 . Вказані обставини свідчать про наявність певних соціальних зв`язків у ОСОБА_5 та про певні захворювання, проте одна лише наявність таких зв`язків чи захворювань не свідчить про можливість обрання більш м`якого запобіжного заходу. Суду не було надано доказів того, що захворювання на гепатит В не дозволяє особи перебувати під вартою та отримувати належне лікування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що обставини з часу застосування до обвинуваченого запобіжного заходу суттєво не змінились, а вищевказані ризики не зменшилися, що унеможливлює скасування або обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу обвинуваченому, а тому суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

З огляду на вищевикладені обставини суд також вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_5 .

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_5 , майновий та сімейний стан останнього, необхідно визначити розмір застави 20 (двадцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 52000 (п`ятдесят дві тисячі) гривень 00 (нуль) копійок, у разі внесення якої, обвинувачений ОСОБА_5 підлягає звільненню з-під варти з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

При цьому, під час визначення розміру застави суд виходить з розміру відповідного прожиткового мінімуму, який є чинним станом на час постановлення цієї ухвали, оскільки п. 16 ч. 1 ст. 3 КПК України поширюється на розмір мінімальної заробітної плати, а не на розмір прожиткового мінімуму.

Також, суд вважає, що при постановленні цієї ухвали, втрачає свою силу попередня ухвала щодо обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 , а тому суд повинен був знову визначити розмір застави цьому обвинуваченому.

Керуючись ст. ст. 177, 201, 202, 369, 372, 392 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання відмовити.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відмовити.

Клопотання прокурорапро продовженнястроку запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 15 грудня 2022 року включно.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту постановлення ухвали, тобто з 17 жовтня 2022 року.

Клопотання прокурорапро продовженнястроку запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою ОСОБА_5 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 15 грудня 2022 року включно.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту постановлення ухвали, тобто з 17 жовтня 2022 року.

Визначити ОСОБА_5 розмір застави20 (двадцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 52000 (п`ятдесят дві тисячі) гривень 00 (нуль) копійок, після внесення якої обвинувачений звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою. З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

1) прибувати до прокурора або суду за першою вимогою;

2) не відлучатися з с. Сагунівка Черкаського району Черкаської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватись від спілкування з потерпілими ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вказаному кримінальному провадженні.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор».

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченим, захисникам та прокурору.

Ухвала вчастині продовженнястроку запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоюдіє протягом шістдесяти днів щодо кожного із обвинувачених, тобто до 15 грудня 2022 року включно, та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, обвинуваченим з моменту вручення, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1