Рішення № 106777798, 26.09.2022, Сарненський районний суд Рівненської області

Сарненський районний суд

Рівненської області

_____________ Справа № 572/1055/15-ц

2/572/37/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2022 року м. Сарни

Сарненський районний суд Рівненської області у складі судді Довгого І.І.,

за участю секретаря судових засідань Калюшик О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про припинення зобов`язання за кредитним договором шляхом його розірвання.

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 посилаючись на обставини укладення між сторонами 21 грудня 2007 року кредитного договору № ROC0А022160016. Згідно даного договору за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 17715,08 доларів США на термін до 19 грудня 2014 року зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідач не виконував договірних зобов`язань, в зв`язку з чим виникла заборгованість з врахуванням процентів та штрафних санкцій в сумі 1720336,91 грн., та судові витрати в розмірі 3654,00 гривні яку позивач просив стягнути з відповідача.

22 червня 2017 року ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області заочне рішення по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано і призначено справу до розгляду в загальному порядку.

30 червня 2017 року ухвалою Сарненського районного суду за заявою представника позивача про забезпечення позову накладено арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме будівлі для зберігання хімічних речовин з прибудовами, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

4 лютого 2019 року від відповідача ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява про припинення зобов`язання за кредитним договором шляхом його розірвання. ОСОБА_1 в своєму позові посилається на те, що 21 грудня 2007 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір, за умовами якого йому було видано кредит в розмірі 17715,08 доларів США на термін до 19 грудня 2014 року. Вказана сума коштів надавалася йому для придбання автомобіля, а також інших супутніх платежів, а саме: 17361,29 доларів США на придбання автомобіля; 6,74 доларів США для сплати за реєстрацію предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; 173,44 доларів США на сплату страхових платежів за договором страхування транспортного засобу за договором особистого страхування; 173,61 доларів США винагороди за надання фінансового інструменту. 21 грудня 2007 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено Договір застави рухомого майна. Предметом застави був автомобіль марки Chery TIGGO Т11, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Заставна вартість предмету застави складає 87500 грн. Договором застави визначено, що заставою забезпечується виконання зобов`язань заставодавця за кредитним договором від 21 грудня 2007 року № ROC0А022160016, укладеного між заставодержателем та заставодавцем по поверненню кредиту, наданого у вигляді не поновлюваної лінії. Він майже рік після укладення кредитного Договору регулярно сплачував кошти, однак, після того, як курс долара по відношенню до гривні, збільшився, він не зміг проводити оплату по кредиту, тому 2 лютого 2010 року він передав вищевказаний автомобіль представникам Рівненської філії ПриватБанку, що підтверджується актом-передачі. ОСОБА_1 вказує, що автомобіль він передав добровільно з наданням доручення ПриватБанку передати його на реалізацію по ціні, згідно оцінки та порядку, а виручені кошти направити на погашення заборгованості по кредиту до 10 лютого 2010 року. Після передачі автомобіля, вартість якого згідно укладених Договорів, повністю покривала усі види зобов`язань за Кредитним договором, він виконав взяті на себе зобов`язання. Вказує, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором.

Також просив відмовити в задоволенні ПАТ КБ «Приватбанк» до нього за безпідставністю та необґрунтованістю заявлених позовних вимог.

26 липня 2019 року від АТ КБ «ПриватБанк» надійшов відзив на зустрічну позовну заяву про припинення зобов`язання за кредитним договором шляхом його розірвання. У відповіді на відзив АТ КБ «Приватбанк» посилається на те, що відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, тому було звернуто стягнення на предмет застави, для погашення заборгованості. Однак кошти отримані від продажу автомобіля виявилося недостатньо для погашення заборгованості в повному розмірі. Таким чином, вимога банку щодо стягнення з позичальника залишку заборгованості по кредиту повністю відповідає, як нормам Договору, так і положенням чинного законодавства. Щодо зменшення розміру неустойки, суд має право її зменшити лише за заявою відповідача. У випадку вчинення кредитором дій про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення, вважається, що кредитор на власний розсуд змінює умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, а отже і порядок, умови нарахування відсотків. Оскільки позичальник свої зобов`язання за Договором не виконав, будь-яких доказів виконання не надано, такий Договір не може вважатись розірваним, а зобов`язання припиненим. Просять відмовити відповідачу у задоволенні його зустрічної позовної заяви в повному обсязі.

19 грудня 2019 року ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до сумісного розгляду з первісним позовом та призначено підготовче судове засідання.

Представник позивача заявою позовні вимоги підтримав, просить справу розглядати у відсутність представника АТ КБ «Приватбанк» .

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши представлені письмові докази в справі, суд прийшов наступного.

За частиною першою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

У відповідності до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, заставою та порукою (частина перша статті 546 ЦК України).

Стаття 572 ЦК України визначає, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Судом встановлено, що 21 грудня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк», та відповідачем було укладено кредитний договір № ROC0А022160016, згідно з умовами якого банк зобов`язувався надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки на строк з 21 грудня 2007 по 19 грудня 2014 рік включно у вигляді неповновлюваної лінії у розмірі 25006,75 доларів США на купівлю автомобіля, а також для сплати за реєстрацію предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування страхових платежів за договором страхування транспортного засобу, а також винагороди за надання фінансового інструменту. За користування кредитом позичальник сплачує відсотки у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Щомісяця позичальник повинен надавати банку кошти щомісячний платіж у сумі 304,83 доларів США.

Згідно рахунку фактури №714604 р-Ч 169/7 с від 20 грудня 2007 року ОСОБА_1 виписано чек на суму 87500 грн. за оплату автомобіля марки Chery. Згідно меморіального ордеру №01 від 24 грудня 2007 року сума 87500 грн. була оплачена ОСОБА_1 за автомобіль.

Заявою на видачу готівки №01 ОСОБА_1 отримав 8281,75 доларів США згідно кредитного договору від 15 лютого 2008 року.

21 грудня 2007 року був укладений Договір застави рухомого майна. Згідно договору застави рухомого майна на виконання умов договору № ROC0А022160016 ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором надав в заставу автомобіль марки Chery TIGGO Т11, 2007 року випуску.

Згідно наданого позивачем розрахунку станом на 4 березня 2015 року заборгованість по кредиту становить - 72374,29 доларів США, яка складається з 18574,77 доларів США- заборгованість за кредитом, 2980,47 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом, 47362,64 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, а також штрафи: 10,52 доларів США- фіксована частина, 3445,89 доларів США- штраф процентна складова.

Матеріалами справи підтверджено, що 21 грудня 2007 року між сторонами виникли договірні правовідносини, пов`язані з видачею кредитних коштів на користь відповідача. У зв`язку із порушенням строків повернення кредиту, сплати процентів ПАТ «ПриватБанк» звернувся до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме заборгованості по кредиту, процентам та пені.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 6 листопада 2013 року звернуто стягнення на предмет застави автомобіль марки Chery TIGGO Т11, 2007 року випуску, що належить на праві власності ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ROC0А022160016 від 21 грудня 2007 року в сумі 37205,10 доларів США, що за курсом НБУ складає 297261,31 грн., шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з правом укладення від імені відповідача договору купівлі - продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Відповідно до п.24 Договору застави звернення стягнення на предмет застави за вибором банку здійснюється з дотриманням встановленого законодавством порядку будь-яким із способів:

- шляхом передачі Предмету застави у власність банку в рахунок виконання зобов`язань за кредитним договором;

- шляхом продажу предмета застави банком з укладенням договору купівлі-продажу з третьою особою покупцем або на публічних торгах; шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю, втому числі з правом укладення заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця ;

- звернення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса або будь-яким іншим способом незабороненим чинним законодавством способом,

Згідно письмових пояснень позивача Банк реалізував предмет застави у 2014 р., а отримані від реалізації кошти зарахував на погашення заборгованості, що підтверджується випискою з особового рахунку позичальника та меморіальним ордером. У наявному меморіальному ордері від 30 квітня 2014 року вбачається надходження в рахунок погашення боргу в сумі 4867,75 доларів США.

Судом встановлено, що відповідач умови договору належним чином не виконував, в зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з нього заборгованості за кредитом в сумі 18574,77 дол. США та заборгованості за процентами в сумі 2980,47 дол. США, всього 21555,24 дол. США, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, керуючись ст.3 Цивільного кодексу України, ч.4 ст.10 ЦПК України, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 21555,24 дол. США.

Натомість безпідставною є вимога позивача про одночасне стягнення з позичальника пені та штрафів.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

У статті 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, суперечить статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного суду у справі № 317/3837/15-ц.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на що у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача 10,52 дол. США штрафу (фіксована частина) та 3445,89 дол. США штрафу (процентна складова) слід відмовити.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини третьої статті 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Такий правовий висновок зроблений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Таким чином, загальна сума, яка підлягає стягненню становить 43110,48 дол. США (18574,77 дол. США заборгованості за кредитом, 2980,47 дол. США заборгованості за процентами в сумі, та 21555,24 дол. США пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором).

Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про розірвання кредитного договору та припинення зобов`язань суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Стаття 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 599 ЦК України чітко передбачено, що зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України, частиною першою статті 612 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи, що кошти, отриманні від продажу автомобіля було направлено на погашення заборгованості, однак вказаних коштів виявилося недостатньо для погашення заборгованості в повному обсязі, зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ КБ «Приватбанк» не були виконанні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про розірвання кредитного договору та припинення зобов`язань не підлягає задоволенню.

В порядку ч.1 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує до стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 1593,18 грн. (3654х 43110,48:72374,29=2176,54 грн.).

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 224, 263 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, вул. Грушевського, 1Д м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 43110 (сорок три тисячі сто десять) дол. США 48 цен. заборгованості на виконання умов договору кредиту № ROC0А022160016 від 21 грудня 2007 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 1593 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто три) гривні 18 коп., понесених судових витрат.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (01001, вул. Грушевського, 1Д м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570) про припинення зобов`язання за кредитним договором шляхом його розірвання

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Сарненський районний суд протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повне судове рішення складене 26 вересня 2022 року

Суддя: