Рішення № 106776669, 13.10.2022, Вишгородський районний суд Київської області

13.10.2022 Справа № 363/5001/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2022 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Котлярової І.Ю.,

при секретарі: Тищенко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», треті особи - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Чучков Михайло Олександрович про захист прав споживачів та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», треті особи - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Чучков Михайло Олександрович про захист прав споживачів та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в обґрунтування якого, зазначила, що 21.01.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. було вчинено виконавчий напис № 2180 про стягнення з позивача на користь відповідача суми заборгованості у загальному розмірі 4 876, 31 грн. за кредитним договором № 11419-20/4-2 від 04.06.2004 року укладеного між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_1 . Про існування даного виконавчого напису позивач дізналася отримавши постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова М.О. про відкриття виконавчого провадження № 67211218 з примусового виконання вказаного виконавчого напису. Позивач вважає даний виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню. Позивач вказує, що виконавчий напис вчинений нотаріусом з грубим порушенням порядку вчинення такої нотаріальної дії. Виконавчий напис було вчинено на кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений. Тобто, на даний час не існує жодної нотаріально-посвідченої угоди, укладеної між позивачем та відповідачем. Разом з тим, станом на 21.01.2021 року, тобто на дату вчинення спірного виконавчого напису, чинне законодавство передбачало можливість вчинення виконавчого напису лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дубліката, що має силу оригінала, а сам виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа, що встановлює заборгованість. Так, у порушення вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості, визначений відповідачем, є безспірним. Приватний нотаріус не перевірив наявність доказів належного направлення та отримання позивачем (боржником) письмової вимоги про усунення порушень, що призвело до порушення процедури вчинення напису, передбаченої пунктом 2.3. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Не надсилання вимоги відповідачем про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавило позивача можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги відповідача щодо розміру заборгованості. Крім того, зазначила, що виконавчий напис вчинено із пропуском трирічного строку, встановленого ст. 88 Закону України «Про нотаріат». На підставі викладеного просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 21.01.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. зареєстрований в реєстрі за № 2180 про стягнення з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 4 876, 31 грн.Крім того, просила стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 03.12.2021 року відкрито провадження по справі та призначено справу до підготовчого засідання.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 08.06.2022 року у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» про врегулювання спору за участі судді відмовлено.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 08.06.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явилася, при цьому надіслала до суду клопотання, в якому просила слухати справу без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача до суду не з`явився, одночасно із клопотання про врегулювання спору за участі судді подав заяву про визнання позовних вимог в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та в частині стягнення 50 % відсотків судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, а в частині стягнення витрат на правову допомогу просив відмовити. Крім того, інші 50 % судового збору просив повернути позивачу з державного бюджету в порядку ч.1 ст.142 ЦПК України, у зв`язку із визнанням відповідачем позовних вимог.

Треті особи в судове засідання також не з`явилися, про місце, день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що21.01.2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинив виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 2180, посилаючись на ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

За цим написом нотаріус пропонує стягнути з ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», якому Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № 18102020-ФК від 18.10.2020 року, якому в свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № 1/Р від 15.10.2020 року, якому в свою чергу ПАТ «Банк «Київська Русь» на підставі договору факторингу № UA-ЕА-2018-06-22-000031-b від 09.08.2018 року відступило право вимоги за кредитним договором № 11419-20/4-2 від 04.06.2004 року, укладеного між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_1 за період з 08.08.2018 року по 21.01.2021 року включно, у розмірі 4 476, 19 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 150, 12 грн. - заборгованості за нарахованими та не сплаченими відсотками; 50, 00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису, що в загальному розмірі становить 4 876, 31 грн.

Приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Чучковим М.О.винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67211218 з виконання виконавчого напису № 2180, виданого 21.01.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., про стягнення з ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», якому Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № 18102020-ФК від 18.10.2020 року, якому в свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № 1/Р від 15.10.2020 року, якому в свою чергу ПАТ «Банк «Київська Русь» на підставі договору факторингу № UA-ЕА-2018-06-22-000031-b від 09.08.2018 року відступило право вимоги за кредитним договором № 11419-20/4-2 від 04.06.2004 року, укладеного між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_1 за період з 08.08.2018 року по 21.01.2021 року включно, у розмірі 4 476, 19 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 150, 12 грн. - заборгованості за нарахованими та не сплаченими відсотками; 50, 00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису, що в загальному розмірі становить 4 876, 31 грн.

Крім того, 28.10.2021 року, приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Чучковим М.О. буловинесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, відповідно до якої з відповідача щомісячно відраховується 20 % заробітної плати до виплати загальної суми боргу.

Відповідно до статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

В оспорюваному виконавчому написі, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. посилається на ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та на п. 2 Переліку за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172.

Згідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до положень ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 затверджений Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України яким повинен керуватись нотаріус.

Пунктом 3 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172.

Постановою КМУ № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Таким чином, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та не чинною.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 було залишено без змін.

З огляду на викладене, на день вчинення виконавчого напису, редакція Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, не передбачала можливість вчинення виконавчого напису на договорі, який нотаріально не посвідчений.

Пункт 1 зазначеного Переліку, в чинній на день вчинення виконавчого напису редакції, регламентує, що для одержання виконавчого напису нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Вчинення виконавчого напису на договорі, який нотаріально не посвідчений, є порушенням вимог ст. 87 Закону України «Про нотаріат», Постанови КМУ № 1172 від 29.06.1999, а тому такий виконавчий напис виконанню не підлягає.

Згідно з позицією ВСУ, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20.06.2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та не чинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 №12-5 гс 21.

З наданого суду копії кредитного договору № 11419-20/4-2 від 04.06.2004 року, укладеного між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_1 , на підставі якого і було вчинено оспорюваний виконавчий напис вбачається, що кредитний договір нотаріально не посвідчувався, тому, як наслідок у нотаріуса не було законних підстав для вчинення виконавчого напису.

Крім того, неможливість вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, визначеної у відповідності до виконавчого напису від 21.01.2021 року була обумовлена й іншими обставинами.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, та чи яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Як визначила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року справа № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року справа № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року справа № 202/4494/16-ц, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, комісії припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, і з огляду на вказані висновки, сума заборгованості за виконавчим написом не є безспірною.

Слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів, яку ТОВ «Фінпром Маркет» саме суму заборгованості ОСОБА_1 вони отримали.

Строк ліміту кредитного договору з ОСОБА_1 № 11419-20/4-2 від 04.06.2004 рокуукладено строком на 12 місяців, строк кредитування закінчився 03 червня 2005 року.

Тобто днем виникнення права вимоги є 04 червня 2005 року, при цьому трирічний строк, передбачений ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та підпунктом 3.1 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису, закінчився 04 червня 2008 року.

Як вбачається із оскаржуваного виконавчого напису, він вчинений нотаріусом 21 січня 2021 року, тобто поза межами трирічного строку, на протязі якого нотаріус може вчинити такий напис.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про відсутність безспірної заборгованості між ОСОБА_1 та відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У справах про дискримінацію позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З урахуванням наведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, а також визнання відповідачем позову, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити та визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, суд дійшов наступного.

Згідно із положенням ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи зі змісту положень ч.3 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно до ч.1 ст.901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України вбачається, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Матеріали справи містять докази, понесення позивачем на правничу допомогу адвоката витрат в розмірі 2 500,00 грн. На підтвердження цього позивачем було надано Договір № 6 про надання юридичної (правової) допомоги від 12.11.2021 року, укладений між Адвокатським бюро «Олени Соляник» та ОСОБА_1 ; рахунок № 7/21 від 12.11.2021 року на оплату юридичних послуг згідно договору № 6 про надання юридичної (правової) допомоги від 12.11.2021 року у розмірі 2 500, 00 грн.; акт приймання-приймання передачі наданих послуг від 16.11.2021 року до договору № 6 про надання юридичної (правової) допомоги від 12.11.2021 року на загальну суму 2 500,00 грн., квитанцію № 0.0.2339197004.1 від 14.11.2021 року з якої вбачається, про сплату ОСОБА_1 на користь АБ «Олени Соляник» коштів згідно рахунку № 7/21 від 12.11.2021 року у розмірі 2 500, 00 грн.

Враховуючи викладене, у суду наявні всі правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 2 500, 00 гривень.

Також, при задоволенні позову у відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений судовий збір.

Відповідно до ч. 1 ст.142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

ОСОБА_1 сплатила судовий збір в розмірі 908,00 грн. за подання позову та 454,00 грн. за подання заяви про забезпечення позову, в загальному розмірі 1362 гривень 00 копійок. Ці обставини підтверджуються квитанціями від 29.11.2021 року № 14253 та від 28.11.2021 року № 14208.

Враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд приходить висновку, що позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків сплаченого нею судового збору, що становить 681 грн. 00 коп., та інші 50 відсотків у розмірі 681 грн. 00 коп. стягнути з ТОВ «Фінпром Маркет».

Відповідно до вимог ч.1 ст.158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Частиною 7 статті 158 ЦПК України встановлено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Отже, оскільки клопотань від учасників справи про скасування заходів забезпечення позову не надходило, враховуючи норми статті 158 ЦПК України, заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 30.11.2021 року, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку до документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих - написів нотаріусів», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 19, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», треті особи - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Чучков Михайло Олександрович про захист прав споживачів та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем 21 січня 2021 року за реєстровим № 2180, про стягнення з ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», якому Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № 18102020-ФК від 18.10.2020 року, якому в свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № 1/Р від 15.10.2020 року, якому в свою чергу ПАТ «Банк «Київська Русь» на підставі договору факторингу № UA-ЕА-2018-06-22-000031-b від 09.08.2018 року відступило право вимоги за кредитним договором № 11419-20/4-2 від 04.06.2004 року, укладеного між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_1 за період з 08.08.2018 року по 21.01.2021 року включно, у розмірі 4 476, 19 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 150, 12 грн. - заборгованості за нарахованими та не сплаченими відсотками; 50, 00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису, що в загальному розмірі становить 4 876, 31 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 681, 00 гривень.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору згідно квитанції № 14253 від 29.11.2021 року в розмірі 681,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 30.11.2021 року, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Вишгородським РВ ГУ МВС України в Київській області, 15.10.2003 року, адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»(код ЄДРПОУ 43311346, адреса: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9-А, офіс 204).

Треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Чучков Михайло Олександрович (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 19); Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (адреса: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5).

Суддя І.Ю. Котлярова