Рішення № 106774238, 21.09.2022, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2022 р. м. Черкаси справа № 925/162/20(711/6697/19)

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., із секретарем судового засідання Садоновою А.Р.,

за участю у судовому засіданні: Зажоми І.В. (від позивача, адвокат, особисто), ОСОБА_1. (відповідача, особисто), Бабіч Т.Г. (від відповідача, адвокат, особисто),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду позовну заяву від 15.08.2019 №121.20-18/1060

позивача, Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до відповідача, ОСОБА_1

про стягнення боргу за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

1. Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" заявлено позов від 15.08.2019 №121.20-18/1060 до ОСОБА_1 про стягнення 34 154,54 доларів США та 115 902,13 грн. заборгованості по кредитному договору від 18.07.2007 №130-07.

2. Ухвалами Придніпровського районного суду міста Черкаси: від 11.09.2019 - відкрито провадження у справі №711/6697/19 та призначено підготовче засідання; від 20.01.2020 - підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду по суті у загальному позовному провадженні; від 16.09.2020 - справу передано до Господарського суду Черкаської області для розгляду у межах справи про банкрутство №925/162/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 30.10.2020 справу №711/6697/19, якій автоматизованою системою присвоєно номер 925/162/20(711/6697/19), прийнято для розгляду в межах справи про банкрутство ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 17.11.2020 (залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2021) позовну заяву Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" від 15.08.2019 №121.20-18/1060 у справі № 711/6697/19 залишено без розгляду.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.04.2022 вказані судові рішення було скасовано, а справу №925/162/20(711/6697/19) в скасованій частині передано для розгляду Господарському суду Черкаської області. Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим,

що приймаючи справу за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника, господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, з`ясовує питання щодо заявлення позивачем кредиторських вимог в порядку частини першої статті 45 КУзПБ та, якщо таке право ним не реалізоване, призначає справу позовного провадження до розгляду за правилами ГПК України в межах справи про банкрутство відповідача;

що в абзаці другому частини чотирнадцятої статті 39 КУзПБ законодавець імперативно визначив, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред`явлення конкурсними і забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах цього провадження;

що тлумачення статей 39, 45 - 48, 64 КУзПБ дає підстави для висновку, що особа з майновими (грошовими) вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, може реалізувати своє право на задоволення таких вимог виключно через набуття статусу кредитора з підстав і в порядку, передбачених КУзПБ, з урахуванням особливостей і черговості задоволення таких вимог згідно з реєстром вимог кредиторів та обмежень виконання боржником зобов`язань перед кредиторами, встановлених спеціальним законом;

що натомість позовній формі захисту інтересів кредитора у справі з майновими (грошовими) вимогами до боржника в межах справи про банкрутство властива процесуальна автономія та інше правове регулювання, адже за змістом статті 7 КУзПБ вони розглядаються господарським судом за правилами ГПК України та за результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Склад учасників розгляду спору визначається ГПК України;

що при цьому рух справи про банкрутство, зокрема на стадії визнання судом вимог конкурсних кредиторів, не залежить від вирішення позовного провадження за майновими (грошовими) вимогами тих самих осіб у порядку статті 7 КУзПБ;

що водночас у разі задоволення майнових (грошових) вимог до боржника у позовному провадженні, що розглядалося в межах справи про банкрутство, позивач не набуває за замовчуванням статусу конкурсного кредитора, позаяк, законодавець визначив єдиний процесуальний порядок набуття такого статусу та задоволення кредиторських вимог до боржника - безпосередньо у справі про банкрутство за заявою кредитора в порядку реалізації спеціальних норм статей 39, 45 КУзПБ.

3. Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.05.2022 справу №711/6697/19 з усіма наявними у ній матеріалами передано для розгляду Хабазні Ю.А .

Ухвалою суду від 12.05.2022 призначено справу для розгляду у підготовчому провадженні.

Позивачем були подані дві заяви про збільшення та уточнення позовних вимог від 04.08.2022 №121.20-18/636 (вх.суду №9103/22 від 10.08.2022) та від 15.08.2022 №121.20-18/645 (вх.суду №9448/22 від 18.08.2022).

Ухвалою суду від 23.08.2022 прийнято до розгляду заяву АТ "Державний ощадний банк України" про уточнення (збільшення) розміру позовних вимог від 15.08.2022 №121.20-18/645 (вх.суду №9448/22 від 18.08.2022) та надалі справу вирішено розглядати з наступними вимогами: "Стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору №130-07 від 18 липня 2007 року у сумі: 21 733,00 доларів США не сплаченого кредиту (які включають у собі 2256,00 доларів США, стягнені рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 11.05.2016 у справі №711/10476/15-ц), що, виходячи з курсу НБУ на дату порушення провадження у справі 27,7365 грн. за долар США, складає 602797,36 грн.; 15 082,42 доларів США процентів, нарахованих на суму основного боргу (які включають 3325,20 доларів США, стягнені рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 11.05.2016 у справі №711/10476/15-ц), що, виходячи з курсу НБУ на дату порушення провадження у справі 27,7365 грн. за долар США, складає 418333,54 грн.; 2 872,15 грн. судового збору (які стягнені рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 11.05.2016 у справі №711/10476/15-ц); 2 814,91 грн. 3% проценти річних (які стягнені рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 11.05.2016 у справі №711/10476/15-ц); 783,70 доларів США 3% річних на суму основного боргу за період з 23.06.2016 до 04.08.2020, що, виходячи з курсу НБУ на дату порушення провадження у справі 27,7365 грн. за долар США, складає 21737,10 грн.; 1 187,23 доларів США 3% річних на суму відсотків за період з 23.06.2016 до 04.08.2020, що, виходячи з курсу НБУ на дату порушення провадження у справі 27,7365 грн. за долар США, складає 32929,61 грн.; 43 331,56 грн. пені (які стягнені рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 11.05.2016 у справі №711/10476/15-ц); 4 204,00 грн. суми сплаченого судового збору у цій справі". До позовних вимог позивач також просив включити суму сплаченого ним судового збору за подання заяви про збільшення позовних вимог у розмірі 2481,00 грн.

Ухвалою суду від 23.08.2022 - закрито підготовче провадження та призначено позовну заяву для розгляду по суті у відкрите судове засідання на 21.09.2022.

4. АТ "Державний ощадний банк України" у заявах по суті від 15.08.2019 №121.20-18/1060 (а.с.2-3 т.3), від 21.02.2020 №121.20-18/220 (а.с.174 т.3), від 04.08.2022 №121.20-18/636 (а.с.144-146 т.3-Б), від 15.08.2022 №121.20-18/645 (а.с.160-161 т.3-Б), від 02.09.2022 №121.20-18/702 (а.с.187-188 т.3-Б) і його представник у судовому засіданні заявлені вимоги підтримали і пояснили,

що 18.07.2007 між ПАТ "Державний ощадний банк України" та фізичною особою ОСОБА_1 був укладений договір про іпотечний кредит №130-07 (далі - Кредитний договір), згідно з умовами якого останньому надано кредит на споживчі цілі у сумі 34 000,00 дол.США строком на 240 місяців зі сплатою 12% річних з остаточною датою повернення кредиту визначена дата 17.07.2027;

що відповідно до п.1.5. Кредитного договору ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом та погашати кредит щомісячно рівними частинами у сумі 141,00 дол.США до 27 числа кожного місяця, починаючи з липня 2007 року;

що Позичальник у свою чергу зобов`язувався належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання та повернути кредит у строки, встановлені Кредитним договором, і сплачувати проценти за користування кредитними коштами, банківські комісії відповідно до п.4.3 Кредитного договору;

що у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов`язань по Кредитному договору Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (п.5.2. Кредитного договору);

що 01.11.2008 до Кредитного договору було укладено Додаткову угоду №1, згідно з якою відсоткова ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі 16% річних;

що 01.03.2009 до Кредитного договору був укладений Додатковий договір №2, відповідно до якого відсоткова ставка за користування кредитними коштами встановлюється у розмірі 12% річних;

що починаючи з листопада 2014 року ОСОБА_1 порушив умови Кредитного договору щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та повернення суми основного боргу, у зв`язку з чим 03.09.2015 останньому було направлено претензію №26-10/526 з вимогою погасити прострочену заборгованість;

що вимога Банку ОСОБА_1 виконана не була, у зв`язку з чим останній звернувся з відповідним позовом до суду;

що згідно з рішенням Придніпровського суду м. Черкаси від 11.05.2016 у справі №711/10476/15-ц з відповідача стягнуто прострочену заборгованість за договором про іпотечний кредит №130-07 від 18.07.2007, яка виникла станом на 23.03.2016 у сумі 5 581,20 дол.США та 46 146,47 грн. з яких: прострочена заборгованість по тілу кредиту станом на 23.03.2016 у сумі 2256,00 дол.США; прострочена заборгованість по процентах за період з 24.10.2014 до 31.01.2016 у сумі 3325,20 дол.США; 3% річних по простроченій заборгованості за період з 22.03.2013 до 22.03.2016 у сумі 2814,91 грн.; пеня по простроченому основному боргу (тіло) та процентах за період з 22.03.2015 до 22.03.2016 у сумі 43331,56 грн.;

що оскільки ОСОБА_1 свої зобов`язання за Кредитним договором не виконував і надалі, 21.05.2019 на його адресу була направлена вимога №121.20-18/696 про дострокове повернення кредиту, яка останнім також виконана не була;

що згідно з розрахунку заборгованості станом на 29.07.2019, який був наданий позивачем із позовною заявою, загальна сума заборгованості відповідача за договором про іпотечний кредит №130-07 від 18.07.2007 становить 34154,54 долари США та 115902,13 грн. з яких: строкова заборгованість по тілу кредиту у сумі 13837,00 дол.США; прострочена заборгованість по тілу кредиту за період з 01.04.2016 по 02.07.2019 у сумі 7896,00 дол.США; строкова заборгованість по процентах за період з 01.06.2019 по 28.07.2019 у сумі 414,41 дол.США; прострочена заборгованість по процентах за період з 23.03.2016 до 02.07.2019 у сумі 12007,13 дол.США; 3% річних по простроченому основному боргу (тіло) за період з 29.07.2016 до 28.07.2019 у сумі 12379,48 грн.; 3% річних по прострочених процентах за період з 29.07.2016 до 28.07.2019 у сумі 18721,86 грн.; пеня по простроченому основному боргу (тіло) за період з 29.01.2019 до 28.07.2019 у сумі 51146,57 грн.; пеня по прострочених процентах за період з 29.01.2019 до 28.07.2019 у сумі 33654,22 грн;

що у зв`язку з цим була подана друга позовна заява від 15.08.2019, яка розглядається у цьому провадженні, оскільки відповідач так і не виконав рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси, надалі не виконував зобов`язання за кредитним договором в частині повернення кредитних коштів і надалі ігнорував вимоги Банку щодо дострокового повернення кредиту;

що одночасно з позовною заявою до суду було подано заяву з кредиторськими вимогами до ОСОБА_1 у справі про банкрутство №925/162/20, у якій ухвалою суду від 30.11.2020 затверджено реєстр вимог кредиторів, зокрема, визнано вимоги АТ "Державний ощадний банк України" на загальну суму 1 129 020,23 грн.;

що встановлені ухвалою суду від 30.11.2020 у справі №925/162/20 факти не підлягають доказуванню;

що преюдиційність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова КГС ВС від 26.11.2019 у справі №922/643/19);

що у цій справі уточнені вимоги були заявлені саме в такому розмірі, оскільки ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.05.2022 визнано виконавчий лист, виданий Придніпровським районним судом м.Черкаси в справі №711/10467/15-ц таким, що не підлягає виконанню, оскільки на момент подання у цій справі позивачем клопотання про уточнення позовних вимог було закінчено виконавче провадження по стягненню заборгованості і не був відомий результат розгляду справи за заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа в суді апеляційної інстанції;

що твердження відповідача про подвійне стягнення є помилковим та безпідставним, оскільки розрахунковий період заборгованості, яка була стягнута рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.05.2016, є відмінним від того, що заявлений позивачем у цьому позові;

що позивач в принципі погоджується із запереченнями відповідача про необхідність виключення із розміру заявлених вимог сум, які були стягнені рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 11.05.2016 у справі №711/10476/15-ц, проте все одно підтримує заявлені уточнені вимоги у повному обсязі.

5. Відповідач у заявах по суті без дати та номеру (вх.суду 5184/20 від 18.02.2020; а.с.169-171 т.3), без дати та номеру (вх.суду №9621/22 від 23.08.2022) та його представник у судових засіданнях проти задоволення вимог у позовній заяві з уточненнми заперечили частково і пояснили,

що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.05.2016 у справі №711/10476/15-ц за позовом АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 стягнуто з відповідача: прострочену станом на 23.03.2016 заборгованість за кредитом в сумі 2 256 дол.США; прострочену заборгованість за нарахованими та несплаченими станом на 31.01.2016 процентами у сумі 3 325,20 дол.США; пеню в сумі 43 331,56 грн.; три проценти річних в сумі 2 814,91 грн.;

що спір у справі №711/10476/15-ц виник з договору про іпотечний кредит №130-07 від 18.07.2007, тобто з того самого договору, заборгованість по якому позивач просить стягнути у цій справі;

що позивачем не доведено наявність підстав для включення в розрахунок боргу заборгованості, яка вже стягнута з відповідача судовим рішенням в іншій справі за цим же кредитним договором;

що визнає договір про іпотечний кредит №130-07 від 18.07.2007 укладеним і не заперечує проти стягнення боргу за відповідним договором, але заперечує проти стягнення сум, які вже були стягнені рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.05.2016 у справі №711/10476/15-ц.

6. При вирішенні поданої на розгляд заяви судом застосовуються положення Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс) та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у новій редакції згідно із Законом України від 22.12.2011 №4212-VI, чинній з 19.01.2013, далі - Закон №4212-VI), чинного на час вчинення відповідних дій у процедурах банкрутства.

Відповідно до ст. 233 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

7. Заслухавши учасників справи та дослідивши наявні у справі докази суд установив наступні обставини.

18.07.2007 між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 укладено Договір про іпотечний кредит №130-07, згідно з яким останній отримав кредит у сумі 34000,00 доларів США на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язався належним чином використати та повернути одержані кошти, а також сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 12% річних у порядку, на умовах та у строки, визначені вказаним договором (а.с.10-12 т.3).

18.07.2007 у забезпечення виконання зобов`язань за вказаним вище Договором сторони уклали Іпотечний договір №130-07/01, згідно з яким предметом іпотеки є нерухоме майно: двокімнатна квартира АДРЕСА_2 (а.с.15 т.2).

01.11.2008 сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору про іпотечний кредит №130-07 від 18.07.2007, згідно з якою ОСОБА_1 мав повернути проценти за користування наданого йому кредитом у розмірі 16% річних (а.с.13 т.3).

01.03.2009 до Договору про іпотечний кредит від 18.07.2007 №130-07 його учасниками був укладений Додатковий договір №2, яким було встановлено розмір процентів, які має сплатити ОСОБА_1 за користування кредитними коштами у розмірі 12% річних (а.с.14 т.3).

03.09.2015 ПАТ "Державний ощадний банк України" направив на адресу ОСОБА_1 претензію за вих.№26-10/526 з вимогою про сплату заборгованості по нарахованих відсотках у сумі 2011,12 доларів США та заборгованості за кредитом у сумі 1410,00 доларів США (а.с.15 т.3), яку ОСОБА_1 не виконав, гроші не сплатив.

11.05.2016 рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси у справі №711/10476/15-ц частково задоволені позовні вимоги ПАТ "Державний ощадний банк України": стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за Договором про іпотечний кредит від 18.07.2007 №130-07, а саме: прострочену станом на 23.03.2016 заборгованість за кредитом у сумі 2256,00 доларів США, прострочену заборгованість за нарахованими та несплаченими станом на 31.01.2016 процентами у сумі 3325,20 доларів США; стягнуто у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань з повернення кредиту та процентів за період з 22.03.2015 до 22.03.2016 пеню у сумі 43331,56 грн. та три проценти річних у сумі 2814,91 грн.; стягнуто судовий збір у сумі 2872,15 грн. (а.с.16-18 т.3).

Вказане судове рішення не виконано, борг не сплачено.

21.05.2019 ПАТ "Державний ощадний банк України" направлено ОСОБА_1 вимогу від 21.05.2019 №121.20-18/696 про дострокове повернення кредиту у зв`язку з невиконанням останнім зобов`язань з погашення заборгованості за отриманим кредитом, процентів за користування кредитними коштами та штрафних санкцій, нарахованих через невиконання умов Договору про іпотечний кредит від 18.07.2007 №130-07 (а.с.63 т.3), яка ОСОБА_1 не виконана.

15.08.2019 АТ "Державний ощадний банк України" звернувся до Придніпровського районного суду міста Черкаси з позовом від 15.08.2019 №121.20-18/1060, що розглядається.

10.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою від 10.02.2020 з вимогою відкрити провадження у справі про його неплатоспроможність. Вимоги обґрунтовані неможливістю подальшого виконання взятих на себе зобов`язань за Договором про іпотечний кредит від 18.07.2007 №130-07, укладеного з АТ "Державний ощадний банк України".

04.08.2020 ухвалою суду відкрито провадження у цій справі про банкрутство боржника №925/162/20.

05.08.2020 на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

04.09.2020 АТ "Державний ощадний банк України" звернувся з кредиторськими вимогами до ОСОБА_1 у справі про його неплатоспроможність. Підставою заявлених вимог заявник зазначив: неналежне виконання ОСОБА_1 умов Договору про іпотечний кредит від 18.07.2007 №130-07, Іпотечний договір від 18.07.2007 №130-07/01, укладений у забезпечення виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за Договором про іпотечний кредит від 18.07.2007 №130-07, рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 11.05.2016 №711/10476/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 простроченої заборгованості за Договором про іпотечний кредит від 18.07.2007 №130-07. Згідно з наданим заявником розрахунком, загальна сума боргу ОСОБА_1 перед банком загалом складає 1 392 784,20 грн.

16.09.2020 ухвалою Придніпровського районного суду міста Черкаси справу №711/6697/19 передано до Господарського суду Черкаської області для розгляду у межах справи про банкрутство №925/162/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1

07.10.2020 до Господарського суду Черкаської області надійшли матеріали справи Придніпровського районного суду міста Черкаси №711/6697/19 для розгляду заявлених у ній позовних вимог у межах справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 30.10.2020 справу №711/6697/19 прийнято для розгляду в межах справи про банкрутство ОСОБА_1 , якій автоматизованою системою присвоєно номер 925/162/20(711/6697/19).

30.10.2020 ухвалою суду у справі №925/162/20 про банкрутство ОСОБА_1 затверджено реєстр вимог кредиторів та визнано вимоги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" у сумах: 4204,00 грн., судового збору, які підлягають погашенню до задоволення вимог кредиторів; 1024003,05 грн. вимог, які забезпечені іпотекою квартири і які задовольняються за рахунок такого майна; 57481,62 грн. основного боргу, які не забезпечені іпотекою квартири і підлягають погашенню у другу чергу; 43331,56 грн. пені, які підлягають погашенню у третю чергу. У решті вимог відмовлено. Визнані цим пунктом ухвали суду вимоги на суму 57481,62 грн. основного боргу та 43331,56 грн. пені не включаються до заборгованості боржника, у разі її реструктуризації за процедурою неплатоспроможності фізичної особи згідно з планом реструктуризації або з мировою угодою відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства.

Зокрема цим судовим рішенням установлено, що визнанню підлягають наступні суми:

21733,00 доларів США не сплаченого кредиту (які включають у собі 2256,00 доларів США стягнені рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 11.05.2016 у справі №711/10476/15-ц), що виходячи з курсу НБУ на дату порушення провадження у справі 27,7365 грн. за доллар США складає 602797,36 грн.;

15082,42 доларів США процентів, нараховані на суму основного боргу (які включають у собі 3325,20 доларів США стягнені рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 11.05.2016 у справі №711/10476/15-ц), що виходячи з курсу НБУ на дату порушення провадження у справі 27,7365 грн. за доллар США складає 418333,54 грн.;

2872,15 грн. судового збору (які стягнені рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 11.05.2016 у справі №711/10476/15-ц);

2814,91 грн. три проценти річних (які стягнені рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 11.05.2016 у справі №711/10476/15-ц);

783,70 долларів США три проценти річних на суму основного боргу за період з 23.06.2016 до 04.08.2020, що виходячи з курсу НБУ на дату порушення провадження у справі 27,7365 грн. за доллар США складає 21737,10 грн.;

1187,23 долларів США три проценти річних на суму відсотків за період з 23.06.2016 до 04.08.2020, що виходячи з курсу НБУ на дату порушення провадження у справі 27,7365 грн. за доллар США складає 32929,61 грн.;

43331,56 грн. пені (які стягнені рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 11.05.2016 у справі №711/10476/15-ц);

4204,00 грн., сплаченого судового збору у цій справі.

Вимоги на суму 1024003,05 грн. (602797,36 +418333,54 +2872,15) забезпечені іпотекою квартири згідно з договором іпотеки (підп "а", "б", "г" п.4.3. іпотечного договору, т.2 а.с.16 зворот), тому задовольняються за рахунок такого майна.

Вимоги на суму 57481,62 грн. (2814,91 +21737,10 +32929,61) три проценти річних це є вимоги з основного боргу, однак вони не забезпечені іпотекою квартири (п.4.3 іпотечного договору, т.2 а.с.16 зворот) і підлягають погашенню у другу чергу.

43331,56 грн. пені (які стягнені рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 11.05.2016 у справі №711/10476/15-ц), які підлягають погашенню у третю чергу.

4204,00 грн., сплаченого судового збору у цій справі, які підлягають погашенню до задоволення вимог кредиторів.

17.11.2020 ухвалою суду (залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2021) позовну заяву Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" від 15.08.2019 №121.20-18/1060 у справі № 711/6697/19 залишено без розгляду. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.04.2022 вказані судові рішення було скасовано, а справу №925/162/20(711/6697/19) в скасованій частині передано для розгляду Господарському суду Черкаської області.

8. При вирішенні спору судом застосовано наступні норми законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №4212-VI провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами.

Згідно з нормами Господарського процесуального кодексу України:

ч.1 ст.3. Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

ч.6 ст.12. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

ч.1, 3 і 4 ст.74. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів;

ч.4 ст.75. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом;

п.3 ч.1 ст.231. Господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу;

п.2 ч.1 ст.175. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Згідно з нормами Кодексу України з процедур банкрутства:

ч.1 ст.2. Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України;

ч.1, 2 і 3 ст.7. Спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею; господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна (...); господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення (...); матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Згідно з нормами Цивільного кодексу України:

ч.1 і 2 ст.509. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу;

ч.1 ст.526. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

ст.625. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;

ч.1 ст.1048. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України;

ч.1 ст.1049. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

ч.1 і 2 ст.1054. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору;

9. Аналізуючи установлені обставини справи та норми чинного законодавства суд прийшов до таких висновків.

9.1. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі «Белле проти Франції» («Bellet v. France», заява № 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права».

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, обов`язковість судового рішення (п. 8, 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України). Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні процесуальні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Перелік підстав закриття провадження у справі визначений у статті 231 ГПК України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини 1 статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною 2 статті 175 цього Кодексу. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 2 частини 1 статті 175 ГПК України).

Однією з цілей застосування цих норм процесуального права законодавець визначив, зокрема уникнення можливості формування різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами, як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

Передумовою для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 175 ГПК України, та, як наслідок, застосування пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України, є наявність двох справ з тотожним суб`єктним складом, предметом та підставами. При цьому, для закриття провадження у справі необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - сторін, предмету, підстав звернення до суду з позовною заявою. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Сторонами у справі №711/10476/15-ц та даної справи є позивач - Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (у справі №711/10476/15-ц - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України") і відповідач - ОСОБА_1 . Суб`єктний склад сторін у даній справі та справі №711/10476/15-ц є однаковим та даний факт сторонами у справі не заперечується.

Для застосування пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України суд здійснив дослідження предмету і підстав позову у даній справі на предмет їх тотожності предмету і підстав позову у справі №711/10476/15-ц. Предметом позову у названих справах є стягнення заборгованості за кредитним договором. Заявлені до стягнення суми у цій справі є більшими ніж у справі №711/10476/15-ц та включають у себе суми вже стягнуті рішенням у зазначеній справі.

Правовими підставами позову у названих справах є приписи ст. 610, 625, 1049, 1056-1 Цивільного кодексу України.

Фактичні підстави позову у названих справах зводяться до невиконання відповідачем своїх обов`язків, покладених на нього кредитним договором.

Провівши порівняльний аналіз суб`єктного складу сторін, підстав та предмету позову у даній справі №925/162/20(711/6697/19) та справі №711/10476/15-ц, суд дійшов висновку про їх тотожність в частині стягнення з відповідача 2256,00 доларів США основного боргу, 3325,20 доларів США процентів, 43331,56 грн. пені, 2814,91 грн. 3% річних та 2872,15 грн. судового збору.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення в питанні, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом.

Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішувати у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності та оперативності судового процесу.

Отже, за наявністю двох справ з тотожним суб`єктним складом, предметом та підставами існують передумови для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 175 ГПК України, та, як наслідок, застосування пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України. З огляду на зазначене, з метою дотримання права на справедливий суд, зокрема недопущення повторного перегляду та переоцінки спірних правовідносин, уникнення можливості формування різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, суд, на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України, вважає, що провадження у справі у частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2256,00 доларів США основного боргу, 3325,20 доларів США процентів, 43331,56 грн. пені, 2814,91 грн. 3% річних та 2872,15 грн. судового збору підлягає закриттю.

Проте позивач у судовому засіданні наполягав на стягненні з відповідача зазначених вище сум. Оскільки, у суду відсутні підстави для стягнення зазначених сум, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у цій частині.

9.2. Позивач у своїх остаточних вимогах заявив до стягнення з відповідача 4204,00 грн. судового збору, який ним було сплачено при поданні заяви з кредиторськими вимогами до ОСОБА_1 у справі про його банкрутство №925/162/20.

Однак позивачем не вказано правові підстави пред`явлення цієї вимоги у цій справі за позовною заявою і не надано цій вимозі належного обґрунтування. Крім того, ОСОБА_1 судовий збір у сумі 4204,00 грн. вже фактично сплачено на виконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 23.06.2021 про затвердження плану реструктуризації у справі №925/162/20 (квитанція N8881838424 #768881838424, а.с.171 т. 3-Б)

Оскільки, сума сплаченого судового збору у справі №925/162/20 про банкрутство не стосується цього спору, оскільки ці вимоги не грунтуються на Кредитному договорі, підстави для її стягнення відсутні, а тому у задоволенні вимоги в цій частині також необхідно відмовити.

9.3. З урахуванням викладеного суми, які підлягають стягненню у цій справі складають: 19 477,00 доларів США не сплаченого кредиту, 11 757,22 доларів США процентів, нарахованих на суму основного боргу, 783,70 доларів США 3% річних на суму основного боргу за період з 23.06.2016 до 04.08.2020, 1 187,23 доларів США 3% річних на суму відсотків за період з 23.06.2016 до 04.08.2020.

Проти зазначених сум відповідач у своєму відзиві та запереченнях на уточнення позовної заяви не заперечував, а нараховані позивачем 3% річних на суму основного боргу та на суму відсотків відповідачем визнаються.

Згідно ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Матеріали справи не містять доказів того, що визнання відповідачем частини позову у цій справі суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовна заява у частині стягнення вище зазначених сум підлягає задоволенню.

9.4. Суд не вважає, що може існувати два судові рішення про той самий предмет, з тих самих підстав і між тими ж самими сторонами (про що вказано в скасованій ухвалі суду від 17.11.2020). Судом цей позов вирішено виключно з тих підстав, що вказівку вирішити конкретно цей спір по суті дано Верховним Судом у постанові від 01.04.2022 безпосередньо у цій справі (ст.3116 ГПК України).

Так, з`ясовуючи у позивача, які ж конкретно грошові вимоги він має до відповідача (а саме який розмір сум, яким є їх розрахунок, які надані докази на їх підтвердження), позивач неодноразово змінював вимоги, але до іншого результату, ніж його було установлено судом в ухвалі суду від 30.10.2020 він не прийшов і, на переконання суду, прийти (і довести) не міг, оскільки при з`ясуванні у справі №925/162/20 розміру вимог Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1 за Кредитним договором і дослідженні доказів на їх підтвердження, судом були повно та всебічно досліджені і установлені усі обставини та прийняте відповідне рішення про розмір усіх наявних сум боргу відповідача перед позивачем. Інших бути не могло, інакше це вказувало б на помилковість ухвали від 30.10.2020.

При цьому суд наголошує на тому, що ухвалу суду від 30.10.2020, якою визнано остаточну суму вимог Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1 постановлено раніше ніж скасовану ухвалу суду від 17.11.2020.

Також суд вважає за необхідне ще раз звернути увагу учасників справи на таких правових позиціях Верховного Суду у постанові від 01.04.2022 у цій справі:

"Водночас у разі задоволення майнових (грошових) вимог до боржника у позовному провадженні, що розглядалося в межах справи про банкрутство, позивач не набуває за замовчуванням статусу конкурсного кредитора, позаяк, законодавець визначив єдиний процесуальний порядок набуття такого статусу та задоволення кредиторських вимог до боржника - безпосередньо у справі про банкрутство за заявою кредитора в порядку реалізації спеціальних норм статей 39, 45 КУзПБ.

Процесуальні дії та судові рішення під час розгляду справи позовного провадження в порядку статті 7 КУзПБ не замінюють процесуальних дій і рішень щодо заявлення і визнання вимог кредиторів безпосередньо у справі про банкрутство.

Саме тому позивач у справі за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника задля задоволення таких вимог, незалежно від стану (стадії) розгляду його позову в порядку статті 7 КУзПБ, повинен подати письмову заяву з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, в порядку, визначеному статтею 45 КУзПБ, тобто за власною волею трансформувати позовну вимогу у вимогу конкурсного кредитора до боржника в розумінні статей 1, 45 КУзПБ."

Однак, як зазначено вище, у справі про банкрутство №925/162/20 вимоги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" вже пред`явлені до ОСОБА_1 , розглянуті судом по суті і визнані ухвалою суду від 30.10.2020.

Керуючись ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" від 15.08.2019 №121.20-18/1060 задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01023, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г, ідентифікаційний код 00032129) заборгованість по кредитному договору №130-07 від 18 липня 2007 року у сумі: 19 477,00 доларів США не сплаченого кредиту, 11 757,22 доларів США процентів, нарахованих на суму основного боргу, 783,70 доларів США 3% річних на суму основного боргу за період з 23.06.2016 до 04.08.2020, 1 187,23 доларів США 3% річних на суму відсотків за період з 23.06.2016 до 04.08.2020 - разом 33 205,15 доларів США (тридцять три тисячі двісті п`ять доларів США п`ятнадцять центів).

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено і підписано 17.10.2022.

Направити це судове рішення сторонам (2).

С у д д я Хабазня Ю.А.

П-3