Ухвала суду № 106773704, 17.10.2022, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

17 жовтня 2022 року м.Харків Справа № 913/206/22

Провадження №34/913/206/22

Суддя Господарського суду Луганської області Іванов А.В., розглянувши матеріали позовної заяви у справі

за позовом Приватного підприємства «Бель», м. Київ,

до держави-агресора російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації, м. москва, російська федерація,

про стягнення збитків у розмірі 26 224 776 грн. 44 коп.

В С Т А Н О В И В:

Суть спору: Приватне підприємство «Бель» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до держави-агресора російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації, в якій просить стягнути з відповідача суму спричинених збитків, що виникли внаслідок російської збройної агресії на території України у розмірі 26 224 776 грн. 44 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до 24.02.2022 позивач проводив свою господарську діяльність в м. Сєвєродонецьк Луганської області, орендуючи нежитлові складські приміщення по АДРЕСА_1 , в яких знаходились частина документів його первинного бухгалтерського обліку, товарні залишки, основні засоби та інше майно, які належали позивачу, а також товарні залишки, які перебували на зберіганні у позивача на підставі договорів із контрагентами.

Як зазначає позивач, 28.02.2022 військові рф почали наступ на м. Сєвєродонецьк, яке наразі перебуває в тимчасовій окупації та на території якого ведуться бойові дії.

За твердженням позивача в результаті обстрілів військових рф у період з лютого по червень 2022 року орендовані приміщення та його майно зазнали пошкоджень. В свою чергу, уціліле майно, яке знаходилось в цих приміщеннях, було викрадене військовими рф.

В подальшому 12.08.2022 за фактом викрадення та знищення майна позивача було відкрито кримінальне провадження.

Крім того, позивач вказує, що дії військових рф унеможливили виконання його контрагентами своїх грошових зобов`язань перед позивачем на загальну суму 400 805 грн. 72 коп., чим спричинили йому втрати доходу, який позивач міг би отримати у випадку відсутності військових дій.

Відтак, позивач вважає, що своїми діями військові рф порушили його право на мирне володіння майном, тим самим завдали йому збитків у зв`язку із знищенням майна та у формі упущеної вигоди, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Окрім того, у позовній заяві позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс та які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, що складається з витрат на правничу допомогу у розмірі 150 000 грн. 00 коп.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2022 справу №913/206/22 передано на розгляд судді Іванову А.В.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивачем в якості відповідача визначено державу-агресор російську федерацію в особі міністерства юстиції російської федерації.

Частинами 1, 4 ст. 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

В силу ч. 2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Суд враховує, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14.04.2022 у справі №308/9708/19 та від 12.05.2022 у справі №635/6172/17, а також у постановах від 18.05.2022 у справах №428/11673/19 та №760/17232/20-ц, суди України мають право розглядати позови про відшкодування збитків, завданих військовою агресією рф, в зв`язку з тим, що на останню не поширюється судовий імунітет.

При цьому, в позовній заяві позивач спочатку зазначає, що відповідачем є рф, оскільки внаслідок її збройної агресії він і зазнав шкоди. Проте, надалі позивач вказує, що компетентним органом через який рф може виступати стороною є її міністерство юстиції.

Таке формулювання ставить питання правильності обрання позивачем належного відповідача як особи, яка заподіяла йому збитки і має нести за це відповідальність.

Адже сам позивач, посилаючись на нормативно-правові акти держави-агресора, висновує, що міністерство юстиції уповноважене лише здійснювати представництво в судах інтересів рф, що означає теоретичну можливість співробітників цього органу бути представниками відповідача у цій праві. І аж ніяк не свідчить про те, що саме мін`юст рф є органом, компетентним в питанні відшкодування заподіяних державою-агресором збитків.

В зв`язку з наведеним, суд вважає, що позивачу слід коректно визначити відповідача у даній справі або як державу-агресор російську федерацію, або як державу-агресор російську федерацію в особі міністерства юстиції російської федерації чи іншого компетентного органу, але належним чином обґрунтувавши таке визначення.

Крім того, п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України визначає, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Враховуючи характер спірних правовідносин, предмет і підстави заявленого позову, суд приходить до висновку, що позивачем не викладені обставини, встановлення яких є необхідним для вирішення даного спору, а саме щодо правової природи збитків у вигляді упущеної вигоди на суму 400 805 грн. 72 коп., яких за твердженням позивача він зазнав.

Позаяк, судом встановлено, що в позовній заяві позивач стверджував про те, що дії військових рф унеможливили виконання його контрагентами своїх грошових зобов`язань перед позивачем на загальну суму 400 805 грн. 72 коп., чим спричинили йому втрати доходу, який позивач міг би отримати у випадку відсутності військових дій.

Проте, з наведених обставин не зрозуміло 400 805 грн. 72 коп. це збитки саме у вигляді упущеної вигоди, яку позивач міг отримати якби виконав свої зобов`язання перед його контрагентами чи це збитки, які він поніс внаслідок невиконання його контрагентами зобов`язань перед ним, тобто як дебіторська заборгованість останніх.

Відтак, у відповідності до п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позивач має викласти такі обставини із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини.

Також положеннями ч. 2 ст. 164 ГПК України встановлено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Позивач в позовній заяві посилається на те, що зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 400 805 грн. 72 коп., а також зазначає про те, що в орендованому складському приміщенні серед іншого знаходились товарні залишки, які перебували на зберіганні у позивача на підставі договорів із контрагентами.

Частинами 1, 2 ст. 80 ГПК України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Проте, позивач на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, не додав до позовної заяви доказів, які б підтверджували завдання йому збитків саме у вигляді упущеної вигоди в розмірі 400 805 грн. 72 коп. та доказів на підтвердження зберігання позивачем товарних залишків, які перебували в орендованому складському приміщенні на підставі договорів, укладених із його контрагентами.

Таким чином, в порушення приписів ч. 2 ст. 164 ГПК України позивачем не надані докази на підтвердження вказаних обставин.

До того ж, п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України унормовано, що позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

В той же час, позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються з відповідача, оскільки дублювання ціни позову не є таким розрахунком.

Відтак, позивач має навести розрахунок суми, що стягується як певну кількість доданків, які в сумі мають складати число, що відповідає ціні позову в у розмірі 26 224 776 грн. 44 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на вказані недоліки, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви Приватного підприємства «Бель» без руху з наданням заявникові 10 днів з дня вручення даної ухвали для усунення наведених недоліків.

Позивачу у вказаний строк слід надати до суду заяву про усунення недоліків, в якій: 1) коректно визначити відповідача у даній справі, належним чином обґрунтувавши таке визначення; 2) викласти обставини щодо правової природи збитків у вигляді упущеної вигоди на суму 400 805 грн. 72 коп. із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини; 3) навести обґрунтований розрахунок суми, що стягується.

Разом із заявою про усунення недоліків позивач має надати належним чином засвідчені копії доказів, які б підтверджували завдання йому збитків саме у вигляді упущеної вигоди в розмірі 400 805 грн. 72 коп., а також доказів на підтвердження зберігання позивачем товарних залишків, які перебували в орендованому складському приміщенні на підставі договорів, укладених із його контрагентами (копії таких договорів тощо).

Суд звертає увагу позивача, що заяву про усунення недоліків разом з додатками слід направити також відповідачу, а докази такого направлення надати суду.

При цьому, встановлюючи десятиденний строк з дня вручення даної ухвали, як максимально можливий строк для усунення недоліків позовної заяви визначений ГПК України, суд приймає до уваги введення в Україні воєнного стану, що може суттєво впливати на спроможність учасників справи своєчасно виконати покладені процесуальним законом і судом обов`язки.

Керуючись ст.ст. 80, 162-164, 174, 232-234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву Приватного підприємства «Бель» залишити без руху.

2. Надати Приватному підприємству «Бель» строк 10 днів з дня вручення даної ухвали (за можливості) для усунення недоліків позовної заяви та подання до суду заяви про усунення недоліків з доказами направлення іншій стороні.

3. Роз`яснити Приватному підприємству «Бель», що якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду (ч. 3 ст. 174 ГПК України); якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (ч. 4 ст. 174 ГПК України).

4. Звернути увагу позивача, що судом враховується введення в Україні правового режиму воєнного стану, що може суттєво вплинути на своєчасність виконання учасниками справи їх обов`язків.

Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання 17.10.2022 та оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Іванов