Ухвала суду № 106771920, 12.10.2022, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/2935/22

1-кс/214/1052/22

У Х В А Л А

Іменем України

12 жовтня 2022 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - слідчого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

за участю захисника ОСОБА_4

за участю підозрюваного ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 ч.2 КК України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання захисника, в якому він просить: змінити ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на більш м`який, не пов`язаний з позбавленням волі, а саме: на цілодобовий домашній арешт та застосувати електронний засіб контролю.

В обґрунтування клопотання зазначає наступне. 26.09.2022 року, слідчим суддею Саксаганського районного суду міста Кривий Ріг ОСОБА_1 оголошено вступну та резолютивну частину Ухвали у провадженні №214/2935/22, яким задоволено клопотання слідства на продовження строку тримання під вартою. Частиною 5 статті 201 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом. Копія цього клопотання надіслана прокурору ОСОБА_3 електронною поштою разом з усіма матеріалами у той же день, що і надіслана суду. Запобіжний захід було застосовано 06.05.2022 року. Стороною захисту витримано вимогу частини 5 статті 201 Кримінального процесуального кодексу України. Вважає, що на даний час відпала потреба у застосування саме такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою, виходячи з наступного.Право насвободу таособисту недоторканність однеіз найбільшзначущих длялюдини.У КонституціїУкраїни передбачено,що ніхтоне можебути заарештованийабо триматисяпід вартоюінакше якза вмотивованимрішенням судуі тількина підставахта впорядку,встановлених законом(ч.2ст.29).Тримання особипід вартоюможе бутизастосовано лишеяк тимчасовийзапобіжний західу разінагальної необхідностізапобігти злочиновічи припинитийого (ч.3ст.29).Відповідно доЗакону України«Про попереднєув`язнення» таст.177КПК Українизапобіжні заходизастосовуються допідозрюваного,обвинуваченого,засудженого зметою запобігтиспробам ухилитисявід дізнання,слідства абосуду,перешкоджати встановленнюістини укримінальній справіабо продовжитизлочинну діяльність,а такождля забезпеченнявиконання процесуальнихрішень.У відповідності до п.9 Інформаційного Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013 р. «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» виключною (єдиною) метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам зазначеним у ч.1 ст.177 КПК. Підставою застосування запобіжного заходу згідно з ч.2 ст.177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. У відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У розумінні ст.9 Конституції України Конвенція про захист прав людини, Протоколи до Конвенції та Рішення ЄСПЛ є частиною національного законодавства. Як зазначено у п.60 Рішення ЄСПЛ «Єлоїв проти України» (№ 17283/02, від 06 листопада 2008 року), згідно п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення волі і для продовження тримання під вартою мають існувати інші підстави (аналогічні справи «Яблонський проти Польщі» (Jablonski v. Poland), № 33492/96, п. 80, від 21 грудня 2000 року, та «І. А. проти Франції» (I. A. v. France), № 28213/95, п. 102, Reports of Judgments and Decisions 1998-VII).До того ж такі підстави мають бути чітко вказані національними судами (справа «Іловецький проти Польщі» (Ilowiecki v. Poland), № 27504/95, п. 61, від 4 жовтня 2001 року). Як зазначено в п.143 Рішення ЄСПЛ «Бойченко проти Молдови» (№ 41088/05 від 11.07.2006 р.) одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказання підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню по справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатніми для ухвалення рішення про тримання заявника під вартою (аналогічні справи «Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови»). Як зазначено в Рішенні ЄСПЛ «Клішин проти України» (№ 30671/04 від 23.02.2012 р.) підстави для тримання під ватою мають бути підтверджені фактами. Як зазначено в п.85 Рішення ЄСПЛ «Харченко проти України» (№ 40107/02 від 10.02.2011 р.) продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Як зазначено в п.111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії» (№72967/01 від 01.03.2007 р.) обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п.4 ст.5 Конвенції. Як зазначено в Рішенні ЄСПЛ «Александер Макаров проти Росії» (№ 15217/07 від 12.03.2009 р.) національні органи влади зобов`язані проаналізувати особисті обставини особи докладніше та навести на користь тримання її під вартою конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами. Як зазначено в Рішенні ЄСПЛ «Мамедова проти Росії» (№ 7064/05 від 01.06.2006 р.) посилання на тяжкість обвинувачення як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що особа переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину. Як зазначено в Рішенні ЄСПЛ «Сергій Волосюк проти України» (від 12.03.2009 р.) по закінченні певного часу тяжкість злочину не може бути достатньою причиною для виправдання тривалого ув`язнення і судові органи повинні надати більше підстав, які повинні бути чітко вказані й обґрунтовані в їх рішеннях. Як зазначено в п.51 Рішенні ЄСРПЛ «Летельє проти Франції» (від 26.06.1991 р.) попереднє ув`язнення не повинно визначати покарання у виді позбавлення волі і не може бути «формою очікування» обвинувального вироку. Як зазначено у Рішенні ЄСПРЛ «Попков проти Росії» підозрюваний повинен бути звільнений на час розгляду справи, якщо державні органи не можуть надати достатньо підстав, які виправдовують його утримання під вартою, а влада зобов`язана надати переконливі підстави для будь-якого мінімального строку тримання під вартою. Зазначає, що мають бути оцінені в сукупності всі юридично значимі обставини, визначені в ст.178 КПК України. Вказує, що підстави вважати, що на даний час існує хоча б один ризик, визначений у ст.177 КПК України, є необґрунтованими та нічим не підкріплені. На оббгрунтуання відсутності ризику, що визначається пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України, а саме загрози переховування від органів досудового слідства або суду або втечі, вказує, що, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, чи обвинувачений можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому переховування від органів досудового слідства або суду або втечі не випливає з простої можливості для підозрюваного/обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці. Зазначає, що слідчою не надано жодного доказу, що існують реальні, а не надумані ризики передбачені статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: що ОСОБА_5 , знаходячись на свободі, розуміючи тяжкість покарання, що йому загрожує за вчинення вказаного злочину у разі доведення перед судом його вини, а саме у вигляді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі. Вказує, що підозрюваний знайшов можливість виїхати з тимчасово окупованої території України разом зі своєю дружиною і двома неповнолітніми дітьми та прямував до Івано-Франківську, де орендував квартиру за договором оренди. 01.05.2022 року. ОСОБА_5 не ховався ні від кого. Наполягає, шо таким чином слід дійти висновку, що ризик того, що Підозрюваний може переховуватись від досудового розслідування та суду є відсутнім. Такеож вкзує, що сторона захисту просить про застосування зміну тримання під вартою на домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю, що унеможливлює ризик передбачений підпунктом 1 частини 2 статті 195 Кримінального процесуального кодексу України. На обґрунтування відсутності ризику, що визначається пунктом 2 частини 1 статті 177 КПК України, а саме ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення вказує, що всі речі та/або документи знаходяться у віданні Херсонської обласної прокуратури та УСБУ в Херсонській області, для отримання доступу до них, підозрюваному необхідно було б вчинити правопорушення та вдертись до приміщень цих державних органів, але ОСОБА_5 не є особою, якій притаманна девіантна поведінка. На обгрунтуання відсутності ризику, що визначається пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України, а саме можливості незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, зазначає, що цей ризик є неможливим оскільки свідки сторони слідства є залегендованими. Вказує, що свідчення незалегендованих свідків не містять даних, що містили би інформацію, що погіршує стан ОСОБА_5 . Зазначає, щро експертиза від 17.06.2022 року №СЕ-19/104-22/13987/КТ, виготовлена Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при МВС України що зроблена на запит СВ УСБУ в Херсонській області від 25.05.2022. Мобільний телефон ОСОБА_5 , за формальною та сфабрикованою позицію слідства, було тимчасово вилучено 06.05.2022 року, нібито під час його затримання, при тому, що затриманий ОСОБА_5 був 01.05.2022 року, відправлений на експертизу до оголошення арешту тимчасово вилученого майна, а саме 25.05.2022 року, а Ухвала про арешт тимчасово вилученого майна була проголошена 03.06.2022 року слідчим суддею Саксаганського районного суду міста Кривий Ріг ОСОБА_1 по справі №214/2161/22, провадження 1-кс/214/328/22. Мотив негативно впливати на відсутній. На обґрунтування відсутності ризику, що визначається пунктом 4 частини 1 статті 177 КПК України, а саме можливості перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином,, вказує, що Т ОСОБА_6 є особою, який став жертвою протиправних діянь представників окупантів у тимчасово окупованому місті Херсон. Зазначає, що ОСОБА_5 09.03.2022 року, у період тимчасової окупації міста Херсон збройними силами Російської Федерації був незаконно затриманий представниками ФСБ РФ, під фізичним та психологічним тиском був схилений до конфіденційного співробітництва. Через деякий час, 16.03.2022 року, ОСОБА_5 безпечними каналами зв`язку добровільно заявив інформацію про ці обставини співробітнику Департаменту контррозвідки Служби безпеки України ОСОБА_7 . Зазначає, що ОСОБА_5 передав цю інформацію ОСОБА_8 та ОСОБА_9 співробітниками УСБУ в Херсонській області. Ці дані, Підзахисний заявив у ході судового засідання з обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, 06.05.2022 року. Вказує, що на даний час Херсонською обласною прокуратурою відкрито кримінальне провадження №42022230000000179 від 13.06.2022 року за частиною 1 статті 438 Кримінального кодексу України про вчинення злочину військовослужбовцями збройних сил РФ стосовно ОСОБА_5 .. Вважає, що особливої уваги заслуговує той факт, що ОСОБА_5 ніяких дій на виконання злочинного завдання представника Російської організації не вчинив та добровільно заявив органам державної влади, що його під фізичним та психологічним тиском змусили до конфіденційного співробітництва. Зазначає, що 09.03.2022, окупанти піддавали ОСОБА_5 фізичному насиллю шляхом побиття, а також психологічному насиллю, шляхом погроз по відношенню до його двох малолітніх дітей та дружини. На фоні цього, окупанти змушували ОСОБА_5 до надання згоди на працю на ФСБ РФ. Зазначає, що ОСОБА_5 , переживаючи фізичне та психологічне насилля, розуміючи всю повноту небезпеки фізичного вбивства його двох неповнолітніх дітей та дружини і його самого, знаходячись у стані крайньої необхідності, з метою усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала його сім`ї та йому надав згоду на працю на ФСБ РФ. Наполягає, що такі дії ОСОБА_5 підпадають норму частини 1 статті 39 Кримінального кодексу України. Вказує, що ОСОБА_5 повідомляв співробітника Департаменту контррозвідки Служби безпеки України ОСОБА_7 , співробітників управління Служби безпеки України в Херсонський області ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про те, що йому сталась можливість покинути тимчасово окупований Херсон разом з сім`єю. Цих самих осіб повідомляв про своє прямування до міста Івано-Франківськ. Не ховався від правоохоронців. Орендував житло офіційно, по договору у місті Івано-Франківськ. На обґрунтування відсутності ризику, що визначається пунктом 5 частини 1 статті 177 КПК України, зазначає, що відповідно до частини 1 статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Вказує, що ОСОБА_5 жодного кримінального правопорушення не вчиняв, окупанти змусили його надати згоду на працю. Наполягає, що поведінкова модель ОСОБА_5 не містить жодних девіантних ознак, не є поведінкою злочинця чи особи, яка винна в чомусь або рис притаманних злочинцям або потенційним злочинцям. Більше того, ОСОБА_5 має дружину та двох неповнолітніх дітей, що свідчить про наявність тісних родинних зв`язків.Зазначає, що в процесі досудового слідства, сторона обвинувачення не надала жодного доказу того, що є підстави сумніватися в належній поведінці ОСОБА_5 , що він може незаконно впливати на учасників процесу або знищити речові докази, що він має намір переховуватися від органів досудового слідства або суду. В матеріалах досудового розслідування та судового провадження не міститься жодного доказу того, що ОСОБА_5 будь-кому погрожував, здійснював тиск або скоював дії, які б свідчили про його намір змінити місце проживання. Зазначає, що 30.04.2022 року, ОСОБА_5 уклав письмовий договір оренди квартири у АДРЕСА_1 , до 01.07.2022. Оскільки ОСОБА_5 був взятий під варту 06.05.2022, 01.07.2022 дружина ОСОБА_5 ОСОБА_12 уклала новий Договір оренди квартири АДРЕСА_2 від 01.07.2022 року, строком 01.07.2022 01.11.2022 у АДРЕСА_1 . Звенртає увагу, що під час досудового розслідування були зібрані дані про особу ОСОБА_5 , який згідно даних в підозри слідства, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений та має двох неповнолітніх дітей, що свідчить про наявність тісних сімейних стосунків. Вказує, що старший неповнолітній син ОСОБА_5 ОСОБА_13 є зарахованим до Ліцею №11 Івано-Франкіської міської ради у місті Івано-Франківськ. Черговий переїзд до іншого міста буде додатковим та черговим стресом для дитини. Роз`єднувати родину в черговий раз є не найкращим виходом з ситуації. Але, разом з тим, у разі наявності рішення суду про визначення місця домашнього арешту у жилому приміщенні у місті Кривий Ріг це є прийнятним для підозрюваного.

Захисник у судовому засіданні клопотання підтримав та підтвердив в своїх поясненнях зміст клопотання. Також зазначив, що ухвала суду про продовження строку тримання ОСОБА_5 під вартою не оскаржувалася.

Підозрюваний у судовому засіданні клопотання підтримав. При цьому показав, що до нього застосували насилля працівники ФСБ, доставили до якогось приміщення, де били, імітували розстріл. Ці особи казали, що якщо він бажає побачити рідних, повинен співпрацювати. До його рідних насилля не застосовувалося, про згоду працювати з окупантами він повідомив робітників СБУ.

У судовому засіданні прокурор заперечував проти клопотання. При цьому пояснив, що підозрюваний тривалий час перебував на окупованій території, безперешкодно виїхав з м. Херсона.

Свідок ОСОБА_12 показала, що є дружиною підозрюваного, у них двоє дітей. ОСОБА_5 жорстоко затримали працівники СБУ. Діти перебувають в стресі, відчували страх коли виїжджали з м. Херсона. Бажає, щоб сім`я об`єдналася, вона орендує квартири в м. Івано-Франківськ та в м. Кривому Розі. На час окупації м. Херсона, вони проживали в м. Херсоні в квартирі на дев`ятому поверсі, з метою безпеки переїхали в с. Білозерка, в приватний будинок, в якому є підвал. Чоловік проживав у м. Херсоні, приїжджав до них. В цьому будинку вона та діти проживали приблизно до 10 квітня 2022 року, а потім повернулися до квартири в м. Херсон, щоб зібрати речі та виїхати. Окупанти насилля до неї не застосовували. ОСОБА_5 не розповідав їй про те, з яких причин дав згоду співпрацювати з ФСБ, не казав, що окупанти його катували, імітували розстріл.

У судовому засіданні також досліджені наступні докази: договір оренди (а.с.14-18), довідка (а.с.19), повідомлення (а.с.20, 21), витяг (а.с.21а), копія ухвали (а.с.22-27), висновок (а.с.30).

Вислухавши захисника, підозрюваного, прокурора, свідка, дослідивши докази, суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.201КПК України,підозрюваний,до якогозастосовано запобіжнийзахід,його захисник,має правоподати домісцевого судуклопотання прозміну запобіжногозаходу Відносно обвинуваченого 20 квітня 2022 року був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжений судом до 20 липня 2022 року.

Відповідно до ст. 176 ч.1 п.5 КПК України, одним з запобіжних заходів є тримання під вартою. Згідно ст.176 ч.1 п.5 КПК України, передбачено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбаченихстаттями 109-114-1,258-258-5,260,261,437-442Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Вирішуючи питання про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу, суд прийшов до переконання про те, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 111 ч.2 КК України, є обґрунтованою.

Також суд прийшов до переконання, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_5 , знаходячись на свободі, розуміючи тяжкість покарання, що загрожує йому за вчинення вказаного злочину в разі доведення перед судом його вини, а саме у вигляді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з метою уникнути відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Крім того, суд прийшов до переконання, що перебуваючи на волі, в умовах збройної агресії РФ проти України та ведення бойових дій, вказаний підозрюваний може повернутися на територію України, тимчасово окуповану країною-агресором, та продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а також може вчинити інші кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України, та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Також суд врахував, що підозрюваний одружений, має двох неповнолітніх дітей, що свідчить про наявність міцних соціальних зв`язків, разом з тим, суд визначив, що ці обставини не завадили йому вчиняти дії, в яких він обґрунтовано підозрюється. Також суд врахував, що ОСОБА_5 не працює, тобто не має офіційні джерела доходів.

26 вересня 2022 року при вирішенні питання про наявність підстав продовжити строк тримання під вартою, суд прийшов до переконання, що у судовому засіданні не наведено доказів про те, що підозра, пред`явлена ОСОБА_5 , є необґрунтованою. Також суд врахував, що в своїх поясненнях підозрюваний не заперечував ту обставину, що надав згоду на співпрацю зі спецслужбою агресора. Також суд врахував, що захисник в своїх письмових запереченнях цю обставину також не спростовує. Суд дійшов до переконання, що посилання на те, що ці дії були вчинені в стані крайньої необхідності, не доведені переконливими доказами.

26 вересня 2022 року суд прийшов до переконання, що прокурор довів наявність визначеного раніше ризику того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. При цьому суд вважав доведеним, що ОСОБА_5 , знаходячись на свободі, розуміючи тяжкість покарання, що загрожує йому за вчинення вказаного злочину в разі доведення перед судом його вини, а саме у вигляді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, може вчинити намагання уникнути відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування та суду.

Також 26 вересня 2022 року суд дійшов до переконання, що прокурор довів, що визначений раніше ризик того, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрюваний перебуваючи на свободі, ознайомившись з матеріалами справи, може вчинити намагання уникнути відповідальності шляхом впливу на свідків, про який йому стане відомо.

26 вересня 2022 року суд, обговорюючи питання про доведеність такого ризику як продовження вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а також можливість вчинення ним інших кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, врахував, що у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 добровільно повідомив робітників СБУ про надання згоди на співпрацю зі спецслужбою окупантів, що при обранні запобіжного заходу ця обставина не була підтверджена належними доказами, а тому суд не мав підстав її враховувати, що після обрання запобіжного заходу сторона захисту отримала відповідь стосовно вказаної обставини. Тому суд зазначив, що ризик того, що ОСОБА_5 може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а також може вчинити інші кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України, зменшився.

Ухвала суду від 26 вересня 2022 року, в якій наведені зазначені висновки, не оскаржена, набрала законної сили.

Суд приходить до переконання, що під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу у судовому засіданні не наведено доказів про те, що підозра, пред`явлена ОСОБА_5 , є необґрунтованою. При цьому суд враховує, що у своїх поясненнях підозрюваний не заперечував ту обставину, що надав згоду на співпрацю зі спецслужбою агресора. Також суд врахував, що захисник в своєму клопотання цю обставину також не спростовує. Суд приходить до переконання, що посилання на те, що ці дії були вчинені в стані крайньої необхідності, не доведені переконливими доказами, оскільки посилання на загрозу для близьких ОСОБА_5 осіб, спростовується показаннями свідка ОСОБА_12 .

Суд приходить до переконання, що є наявність визначеного раніше ризику того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. При цьому суд вважає доведеним, що ОСОБА_5 , знаходячись на свободі, розуміючи тяжкість покарання, що загрожує йому за вчинення вказаного злочину в разі доведення перед судом його вини, а саме у вигляді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, може вчинити намагання уникнути відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування та суду.

Суд приходить до переконання, що існує визначений раніше ризик того, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрюваний перебуваючи на свободі, ознайомившись з матеріалами справи, може вчинити намагання уникнути відповідальності шляхом впливу на свідків, про яких йому стане відомо.

Також суд вважає, що обговорюючи такий ризик як продовження вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а також можливість вчинення підозрюваним інших кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки зменшився, так як судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 добровільно повідомив робітників СБУ про надання згоди на співпрацю зі спецслужбою окупантів.

Суд приходить до переконання, що захисником та обвинуваченим не наведено переконливих доказів про відсутність визначених судом ризиків, і таким чином відсутні підстави для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На підставі кладеного, керуючись ст.ст. 176, 201, 369-372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1