Рішення № 106771440, 03.10.2022, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/3874/21

Провадження № 2/175/1139/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М ЕН Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2022 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бойко О.М.,

при секретарі судового засідання Кучеренко О.Ю.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дніпровська державна податкова інспекція Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та Слобожанського відділу Державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа: Дніпропетровська міська рада, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про зняття арешту з майна,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Дніпровська державна податкова інспекція Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та Слобожанського відділу Державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа: Дніпропетровська міська рада, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про зняття арешту з майна.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає про те, що з метою реєстрації права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке було визнано за ним на підстав рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2014 року, яке роз`яснено ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2014 року, він повторно звернувся до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, в який надав вищевказані рішення та ухвалу, що набрали законної сили.

Однак в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано нове обтяження, вказане в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 196369436 від 15.01.2020 року: накладений 22.02.2019 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер 58325141, виданої державним виконавцем Дніпровського районного ВДВС ГТ УЮ у Дніпропетровській області Статьєвою А.В., при примусовому виконанні виконавчого листа № 203/2660/13-к, виданого 23.07.2014 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави в рахунок відшкодування витрат на залучення експерта в розмірі 89 022,76 грн., стягувачем у якому є Дніпропетровська міська рада, арешт всього нерухомого майна, що належить власнику - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , та заборона здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, зокрема, і житлового будинку, господарських будівель та споруд, земельних ділянок кадастровий номер 1221411000:02:004:0055 та кадастровий номер 1221411000:02:004:0056 загальною площею 1527 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про обтяження 30413101 (спеціальний розділ), рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 45655444 від 22.02.2019 року.

Проте, вищевказана постанова державного виконавця Дніпровського районного ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Статьєвої А.В. була видана при примусовому виконанні того ж самого виконавчого листа № 203/2660/13-к, виданого 23.07.2014 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь Держави в рахунок відшкодування витрат на залучення експерта в розмірі 89022,76 грн. за яким вже видавалися іншими державними виконавцями відділу ДВС Дніпропетровського РУЮ аналогічні постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер 46606560 від 02.03.2015 року за виконавчим провадженням ВП № 46606560 та серія і номер 47547155 від 27.07.2015 року за виконавчим провадженням ВП № 47547155, які були зняті в подальшому відповідними рішеннями Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18.06.2015 року та від 03 лютого 2016 року, тому наявне вищевказане обтяження у вигляді арешту та заборони відчуження, грубо порушує його права, оскільки не дозволяє зареєструвати його право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , визнане за ним на підставі відповідного рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2014 року і не дозволяє йому реалізувати свої права як співвласника вказаного нерухомого майна, а також може привести до звернення стягнення на нього, тому він звернувся до суду з даним позовом.

У судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 повністю підтримав пред`явлені вимоги за позовом та просив суд їх задовольнити, знявши арешт та заборону відчуження, накладені 22.02.2019 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія і номер 58325141, з нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, з 3/4 частини житлового будинку; 3/4 частини земельної ділянки кадастровий номер 1221411000:02:004:0055, площею 0,1000 гектарів; 3/4 частини земельної ділянки кадастровий номер 1221411000:02:004:0056, площею 0,0527 гектарів, а також заборонити органам Державної виконавчої служби та органам Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно накладати арешти і вчиняти будь-які дії, пов`язані з обмеженням його, ОСОБА_1 прав володіння, користування і розпорядження нерухомим майном за вищевказаною адресою.

Представник відповідача, Дніпровської державної податкової інспекції ГУ ДПС у Дніпропетровській області, в останнє судове засідання не з`явився, однак у попередньому судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні.

Представник відповідача, ЦНАП Дніпровської районної державної адміністрації, надав до суду письмову заяву у якій зазначили про можливий розгляд справи без їх участі та ухвалення судового рішення на розсуд суду у відповідності до норм чинного законодавства.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, причини своєї неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву також не направляла, та жодних заяв щодо відкладення розгляду справи також не направляла.

Представники відповідача, Слобожанського відділу ДВС у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління МЮ (м. Дніпро).

Представники третіх осіб у судове засідання не з`явилися, що не перешкоджає можливості здійснити розгляд справи без їх участі на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

Суд, вислухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст. 89 ЦПК України, дійшов до наступного висновку.

Так, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ст. 82 ЦПК України).

Так у судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 , з метою реєстрації права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 (право власності на яке було визнано за ним рішенням Дніпропетровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2014 року по цивільній справі №175/1800/14-ц провадження № 2/175/660/14, роз`ясненим ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2014 року), звернувся до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, в який надав вищевказані рішення та ухвалу, що набрали законної сили.

Однак позивачу було відмовлено у здійсненні реєстрації права власності за ним на вищевказане майно, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано обтяження, що підтверджується відповідною Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №196369436 від 15.01.2020 року: накладений 22.02.2019 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер 58325141, виданої державним виконавцем Дніпровського районного ВДВС ГТ УЮ у Дніпропетровській області Статьєвою А.В., при примусовому виконанні виконавчого листа № 203/2660/13-к, виданого 23.07.2014 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави в рахунок відшкодування витрат на залучення експерта в розмірі 89022,76 грн., стягувачем у якому є Дніпропетровська міська рада, арешт всього нерухомого майна, що належить власнику - ОСОБА_2 , та заборона здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, зокрема, і житлового будинку, господарських будівель та споруд, земельних ділянок кадастровий номер 1221411000:02:004:0055 та кадастровий номер 1221411000:02:004:0056 загальною площею 1527 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про обтяження 30413101 (спеціальний розділ), рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 45655444 від 22.02.2019 року.

У свою чергу, позивач вважає наявність такого обтяження на його майно незаконним та необґрунтованим, оскільки відсутні будь-які обґрунтовані підстави для існування даної заборони.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, оскаржуване обтяження, видане державним виконавцем Дніпровського районного ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Статьєвою А.В. при примусовому виконанні виконавчого листа №203/2660/13-к, виданого 23.07.2014 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь Держави в рахунок відшкодування витрат на залучення експерта в розмірі 89 022,76 грн., однак позивач ОСОБА_1 не надає жодної інформації щодо стадії виконання вищевказаного виконання листа, та не надано жодних доказів щодо здійснення дій спрямованих на погашення заборгованості по витратам на залучення експерта в розмірі 89 022,76 грн.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно. Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними й їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_1 , підставою для скасування арешту з майна, зазначав що вищевказане обтяження у вигляді арешту та заборони відчуження, накладені на все нерухоме майно, що належить боржнику - ОСОБА_2 , грубо порушує його права, оскільки не дозволяє йому зареєструвати його право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , і не дозволяє йому, позивачу, реалізувати свої права як співвласника вказаного нерухомого майна, а також може привести до звернення стягнення на майно, яке не є власністю моєї засудженої дружини, проте жодними належними доказами не обґрунтовує підстави щодо результату виконання виконавчого провадження та які виконавчі дії по ньому вчинялися.

Таким чином, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, слід виходити із його ефективності (стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), а це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем обраний невірний спосіб захисту, оскільки ним пред`явлено позовні вимоги у яких він просить зняти арешт і обтяження з майна, а також заборонити органам державної виконавчої служби та органам Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно накладати арешти і вчиняти будь-які дії, пов`язані з обмеженням його права володіння, користування і розпорядження нерухомим майном, проте суд не має повноважень, без законних підстав, забороняти зазначеним органам державної влади накладати арешти чи вчиняти інші будь-які дії, пов`язані з обмеженням права володіння, користування і розпорядження майном позивача, оскільки такі дії вчиняються такими органами виключно в конкретних випадках та при індивідуальних обставинах, тому у суду відсутні правові підстави для заборони відповідним органам у майбутньому застосовувати обмеження з тих чи інших підстав, які будуть встановлені на момент вчинення заборони.

З огляду на наведене, суд вважає, що позивачем неправильно визначено спосіб захисту порушеного права чи інтересу, у той час, коли позивач може захистити своє порушене право, визначивши вірний спосіб його захисту, який передбачено чинним законодавством.

Разом з тим, відповідно до ст.49 ЦПК України, суд позбавлений процесуальної можливості самостійно змінювати предмет чи підставу позовних вимог.

Отже, невірно обраний спосіб захисту порушеного права є підставою для відмови у задоволенні пред`явлених особою вимог.

З урахуванням того, що позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог, тому на підставі п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір слід віднести за його рахунок.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 82, 89, 137, 141, 259, 263-265, ч.1 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дніпровська державна податкова інспекція Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та Слобожанського відділу Державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа: Дніпропетровська міська рада, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про зняття арешту з майна - відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок позивача ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Бойко

Повний текст рішення суду складено 14.10.2022 року.