Рішення № 10677058, 27.07.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2010 року                                                                      Справа №12/1191

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Луговій І.В., за участю представників сторін: позивача –Мельника А.Ю. за дорученням, відповідача –Шевченко Т.Б. за довіреністю, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал»до Звенигородського комунального підприємства «Водоканал»про розірвання договору та стягнення 1046808 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача, на підставі договору № 139 від 01.09.2003 року про приймання, перекачку та очистку стічних вод, 970664 грн. 45 коп. боргу за отримані послуги водовідведення за період з 01.06.2008 року по 01.06.2010 року, 76143 грн. 55 коп. боргу за перевищення норм гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин в стічних водах за період з 01.11.2009 року по 01.06.2010 року, що разом складає 1046808 грн., розірвання вищевказаного договору № 139 від 01.09.2003 року та відшкодування понесених судових витрат - державного мита в розмірі 10553 грн. 08 коп. (10468,08+85) та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У судовому засіданні представник позивача позов з підстав, викладених в позовній заяві, підтримав і просив суд задовольнити.

Відповідач подав письмовий відзив на позов (а/с 20-22). Із відзиву і пояснень представника відповідача в засіданні суду слідує, що відповідач проти позову заперечував і просив суд в його задоволенні відмовити з мотивів відсутності його вини у невиконанні спірних зобов’язань. Представник відповідача також пояснила, що факт заборгованості відповідач визнає, але не має можливості її погасити у зв’язку з відсутністю субвенції на погашення різниці в тарифах з Державного бюджету України. Крім того, позивач займає монопольне становище у сфері надання послуг у сфері централізованого водопостачання та водовідведення не регіональному ринку, тому наслідком розірвання договору може бути екологічна катастрофа.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позовні вимоги задовольняє частково з наступних підстав.

01.09.2003 року сторонами укладено договір № 139 на приймання, перекачку та очистку стічних вод, за умовами якого Ватутінське КВП «Водоканал»(позивач по справі) приймає, перекачує на очисні споруди м. Ватутіне та очищує стічні води «Абонента»(відповідача по справі –Звенигородського КП «Водоканал»), в об’ємах, які не перевищують встановлені ліміти, а «Абонент»бере на себе зобов’язання своєчасно та в повному обсязі розраховуватись за надані йому послуги по водовідведенню. При виконанні даного договору сторони керуються «Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України»(затвердженими наказом ДЖКГ України № 65 від 01.07.1994 року), «Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальну систему каналізації міста Ватутіне»та «Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у систему каналізації м. Ватутіне»затвердженими рішеннями Ватутінської міської Ради від 24.07.2003 року за № 12/5.

В договорі сторони погодили всі його істотні умови, зокрема, відповідно до умов договору:

п. 1.2. - характеристика гранично –допустимих концентрацій забруднюючих речовин в стічних водах (далі –ГДК), які не повинен перевищувати «Абонент», становлять в мг/дм3: завислі речовини –160, БСК 5 –231, ХСК –577, сульфати –100, мінералізація –1000, азот амонійний –2,0, нафтопродукти –0,3, хлориди –280, фосфати –3,5, РН –6,5-9,0;

п. 2.3. - при перевищенні рівня вмісту забруднюючих речовин у стічних водах «Абонента», що скидаються у систему міської каналізації порівняно з встановленими показниками п. 1.2., «Абонент»сплачує «Водоканалу»плату за скид понаднормативних забруднень;

п.п. 4.1., 4.2., - кількість прийнятих стічних вод визначається приладом обліку, при його відключенні, їх кількість розраховується згідно п. 2.1. «Правил…»;

п. 5.3. - оплату за надані послуги «Абонент»проводить в 3-денний термін після одержання платіжного документа;

п. 5.4. - у разі несвоєчасної оплати послуг «Абонент»сплачує «Водоканалу»пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу;

п. 7.3. - всі розбіжності між сторонами відображаються в протоколі, який являється невід’ємною частиною договору, договір вважається переукладеним на кожен наступний рік на таких же умовах, якщо за місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії або його перегляд. Розірвання договору за вимогою однієї із сторін дозволяється у разі письмового попередження іншої сторони за три місяці (а. с. 14-19).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Ватутінської міської ради від 14.04.2008 року № 228, та Додатку № 1 до нього, тарифи на водопостачання для підприємств та організацій –5,47 грн. за 1 м3, та на водовідведення, відповідно 6,51 грн. за 1 м3.

На виконання умов договору, позивачем були надіслані відповідачу рахунки про оплату спожитих послуг на водовідведення та за перевищення норм ГДК стічних вод, розрахунок яких здійснений на підставі актів про відбір проб лабораторного дослідження (а. с. 31-75). Відповідач свої зобов’язання по оплаті не виконав.

Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача за отримані та спожиті послуги водовідведення ( приймання, перекачки та очистки стічних вод) за період з 01.06.2008 року по 01.06.2010 року складає –970664 грн. 45 коп., за перевищення норм ГДК стічних вод за період з 01.11.2009 року по 01.06.2010 року –76143 грн. 55 коп., що разом становить 1046808 грн. (а.с. 20-24).

Письмові претензії позивача № 723 від 11.12.2009 року, № 724 від 11.12.2009 року, № 137 від 10.03.2010 року про сплату заборгованості та попередження про розірвання договору, відповідачем залишені без виконання (а.с. 28-30).

Наявність і розмір невиконаного грошового зобов’язання за договором відповідачем допустимими доказами не спростовано, а навпаки підтверджено актами звірки взаємних розрахунків від 25.11.2009 року та від 22.06.2010 року загальної заборгованості, включаючи попередні періоди.

Вищеназвані документи долучені до матеріалів справи в якості письмових доказів.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити надану послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, умови договору, приписи законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, суд вимоги позивача про стягнення заборгованості визнає обґрунтованими, доказаними і їх задовольняє повністю. Заперечення відповідача проти позову в цій частині щодо відсутності його вини у невиконанні зобов’язання суд визнає безпідставними і відхиляє.

Разом з тим, позивач просить розірвати спірний договір № 139 від 01.09.2003 року, мотивуючи це порушенням позивачем умов договору, а саме невиконанням своїх договірних зобов’язань по оплаті спожитих послуг.

Відповідно ч. 1 ст. 907 Цивільного кодексу України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Стаття 651 Цивільного кодексу України встановлює, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Із Рішення адміністративної колегії Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.10.2006 року № 20 по справі № 03-26.1-01/05 (а. с. 112) вбачається, що позивач по справі –Ватутінське комунальне виробниче підприємство «Водоканал»є суб’єктом природної монополії на ринку централізованого водовідведення м. Ватутіне у межах діючих мереж, провадження по даній справі про зловживання монопольним становищем на ринку централізованого водовідведення шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов значної конкуренції на ринку, закрито.

Згідно розділу 5 Положення про складання та ведення переліку суб'єктів природних монополій, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 12.12.2006 N 537-р, внесення суб'єктів природних монополій до переліку суб'єктів природних монополій здійснюється органами Антимонопольного комітету України на підставі інформації, отриманої під час: проведення досліджень товарних ринків; розгляду заяв (справ) про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію; розгляду справ (заяв) про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до п. 6.4 вказаного Положення перелік суб'єктів природних монополій в установленому порядку розміщується на офіційному веб-сайті Антимонопольного комітету України.

Згідно переліку, розміщеного на офіційному сайті Антимонопольного комітету України (а. с. 123), позивач є суб'єктом природної монополії у сфері централізованого водопостачання та водовідведення на регіональному ринку.

Пунктом 2 ст. 10 Закону України «Про природні монополії»від 20.04.2000 року, № 1682-III, зазначено, що суб'єкти природних монополій не можуть вчиняти дії, які призводять або можуть призвести до неможливості виробництва (реалізації) товарів, щодо яких здійснюється регулювання відповідно до цього Закону. Тобто ця норма законодавства забороняє одностороннє припинення дії договору позивачем, як це передбачено п. 7.3 договору.

Згідно довідки Відділу регіонального розвитку, містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Звенигородської районної державної адміністрації № 01-8/61 від 26.07.2010 року, наданої на запит відповідача по справі, у 2006 році в м. Звенигородка розпочато будівництво міських каналізаційних очисних споруд, потужністю 2000 м3/добу, у 2007 році будівництво очисних споруд призупинено через відсутність фінансування, в даний час через відсутність власних міських каналізаційних очисних споруд, стічні води із м. Звенигородки перекачуються на очисні споруди м. Ватутіне, які обслуговує Ватутінське КП «Водоканал».

Отже, вищенаведені норми передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Проте, позивач –Ватутінське комунальне виробниче підприємство «Водоканал», є суб’єктом природної монополії щодо надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення відповідачу, і тому він позбавлений правових підстав для відмови від виконання покладених на нього обов'язків за спірним договором в односторонньому порядку.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

Відповідно до ст.ст. 33 ч. 1, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами.

З урахуванням викладеного, відповідно до умов договору, обставин справи та вимог законодавства суд надає перевагу запереченням відповідача в цій частині, а в задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору –відмовляє.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачене державне мито в розмірі 10553 грн. 08 коп. (10468,08+85) та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього –10789 грн. 08 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Звенигородського комунального підприємства «Водоканал», вул. Кримського, 37, м. Звенигородка, р/р 26033001518 в ВОБ 2970 м. Звенигородка, МФО 354552, код 32392831 на користь Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал», вул. К. Цеткін, 1, м. Ватутіне, р/р 26039245 ЧОД Райффайзен Банк «Аваль»м. Черкаси, МФО 354411, код 24359125 –1046808 грн. основного боргу, 10789 грн. 08 коп. судових витрат.

В решті позову в частині розірвання договору про приймання, перекачку та очистку стічних вод № 139 від 01.09.2003 року, –відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення складено і підписано 30.07.2010 року.

Суддя В.М. Грачов