Рішення № 10676952, 05.08.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.08.2010 Справа № 13/107-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рехау"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Збутсервіс"

про стягнення 71831,77 грн,

за участі представників:

позивача –Кузьменко А.В. (представника за дорученням),

відповідача –не з’явився,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вимогами, спрямованими до відповідача, про стягнення 71831,77 грн, з яких: 39676,86 грн основної заборгованості, 4245,42 грн інфляційних, 23670,24 грн річних та 11484,67 грн пені; обґрунтовуючи їх невиконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором № 10007586 від 17.11.2008 р. щодо своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 25 червня 2010 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначено на 20 липня із зобов’язанням відповідача надати відзив на позов та з’явитися в судове засідання. Проте, він вимог суду не виконав, у зв’язку з чим розгляд справи відкладений до 5 серпня. У вказаний час відповідач вдруге не з’явився, а тому розгляд справи проведено без його участі, враховуючи ту обставину, що судом вжиті всі належні заходи щодо повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду справи. Разом з тим, в судове засідання, яке відбулося 5 серпня представник позивача не прибув, надіславши клопотання про розгляд справи за його відсутності, у зв’язку з чим розгляд справи завершено без участі представника позивача.

Крім викладеного судом встановлено, що 17 листопада 2008 року між сторонами укладено договір поставки № 10007586, за умовами якого позивач зобов’язався поставити відповідачу товар, а останній, в свою чергу, зобов’язався сплатити його вартість, з урахуванням додаткової угоди від 17.11.2009 р., з відстрочкою платежу на 15 календарних днів з моменту відвантаження товару.

На виконання умов договору позивач за видатковою накладною № РН 880/05280 від 29 січня 2009 року передав відповідачу через його представника Березка В.І., який діяв за довіреністю № 004 від 29.01.2009 р., товар на загальну суму 62676,86 грн.

Не дивлячись на взяті на себе за договором зобов’язання відповідач сплатив вартість отриманого товару лише частково в сумі 23000 грн, у зв’язку з чим має заборгованість в розмірі 39676,86 грн.

Аналіз правовідносин, які існують між сторонами свідчить, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір поставки, за яким на підставі приписів статті 265 Господарського кодексу України одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товар), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. У відповідності до статті 266 того ж Кодексу предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем заборгованості є порушенням господарських зобов’язань за вказаним договором, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Через несвоєчасне виконання зобов’язань за вказаним договором позивачем нараховані 4245,42 грн інфляційних та 23670,24 грн річних, у зв’язку з чим суд зазначає, що згідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а тому вимоги в цій частині позову є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи також з того, що пунктом 7.4. договору сторонами встановлений інший процент, а саме: „У разі прострочення покупцем оплати товару до 14 календарних днів постачальник має право вимагати, а покупець зобов’язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3% річних, а в разі прострочення оплати більше 14 днів –15 % річних, а більше 90 днів –48 % річних, які нараховуються на суму заборгованості за весь період користування грошовими коштами, які належать до сплати постачальнку”.

Водночас, з посиланням на пункт 3.4. додатку № 1 до договору, за яким: „У випадку несвоєчасної оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов’язаний при першій вимозі постачальника сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУвід суми заборгованості за кожен день прострочення та за весь період затримки оплати ...” позивачем нарахована відповідачу пеня в розмірі 11484,67 грн.

Проте, її нарахування є неправомірним виходячи з наступного. Згідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Відповідно до статті 231 того ж Кодексу законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Крім того, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

В даному випадку сторонами не визначено розміру пені, оскільки встановлення подвійної облікової ставки Національного Банку України у формулі нарахування пені не відображає фактичну величину цієї ставки, яка є змінним числовим показником в конкретний період. Саме період, за який необхідно визначати ставку НБУ сторонами не передбачено.

За таких обставин вимоги про стягнення пені є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, сплачене позивачем державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

                                        в и р і ш и в :

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „АіС збутсервіс” (юридична адреса: Херсонська область, Білозерський район, с. Музиківка, вул. 40 років Перемоги, буд. 12; поштова адреса: м. Херсон, вул.. Домобудівна, 2а; код 22759381; розрахунковий рахунок 26006000480 у ХФКБ „Захід інкомбанк”, МФО 352327) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Рехау” (розташованого за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, буд. 1; код 32108814; розрахунковий рахунок 26003000538000 в ПАТ „КІБ Креді Агріколь”, МФО 300379) –39676,86 грн основної заборгованості, 4245,42 грн інфляційних, 23670,24 грн річних, 603,47 грн компенсації по сплаті державного мита та 198,26 грн компенсації по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.                     

3.В іншій частині позову в задоволенні позовних вимог відмовити.

Суддя М.К. Закурін