Рішення № 10676949, 06.08.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.08.2010 Справа № 3/96-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Беловій О. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Закритого акціонерного товариства компанія "Райз", м. Київ

до : Приватного підприємства «Атлант-Агросервіс», село Петропавлівка Каховського району Херсонської області

про стягнення 12861 грн. 85 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув

Закрите акціонерне товариство компанія «Райз»(позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Атлант-Агросервіс» (відповідач) 9973,06 грн. основного боргу, 970,53 грн. –32% річних, 621,75 грн. пені, 1296,51 грн. збитків та судові витрати.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В судове засідання 05.08.2010 р. не з»явився, причини неявки не повідомив, клопотання про розгляд справи за його відсутності не надав.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не скористався своїм правом на судовий захист: у судове засідання не прибув, письмовий відзив не надав. Направлена на його юридичну адресу ухвала про порушення справи повернулася з відміткою поштового відділення про відсутність підприємства за зазначеною юридичною адресою. Згідно Довідки ЄДРПОУ станом на 04.08.2010 р. місцезнаходження відповідача: 74811, Херсонська область Каховський район, село Петропавлівка, вул..Миру, 4.

Враховуючи викладене, відповідач вважається належним чином повідомленим про дату і місце розгляду справи, тому суд, у відповідності до ст..75 ГПК України проводить її розгляд за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

          Між Закритим акціонерним товариством компанія «РАЙЗ»( у зв’язку із зміною найменування –публічне акціонерне товариство “Компанія Райз”) (позивач, постачальник) та Приватним підприємством «Атлант-Агросервіс»(відповідач, покупець) укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №12120-008/33Р/ТК від 22.10.2009 р. (далі –Договір) з Додатком №3П-10045-00539 від 22.10.2009 р. (далі –Додаток), за умовами якого позивач зобов»язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а відповідач - прийняти та оплатити товар, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору. Найменування товару, його кількість, ціна та термін поставки, порядок та термін оплати вартості товару, сторони погодились визначати в договорі та додатках до нього, які є невід»ємною частиною цього Договору.

          Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються ст. 264-271 ГК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов»язань, а саме майново-господарських зобов»язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов»язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку. Майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За видатковою накладною №ВН-10045-00742 від 17.11.2009 р. покупець отримав у постачальника засоби захисту рослин на загальну суму 12390,29 грн. Згідно Додатку до договору відповідач зобов»язався здійснити передплату 20% вартості товару в строк до 28.10.2009 р., решту вартості товару, відсотки за користування товарним кредитом –01.12.2009 р.

28 жовтня 2009 року відповідач частково погасив основний борг в сумі 2478,06 грн.

Відповідно до п.2.2 договору сума у гривні, що підлягає оплаті покупцем на виконання зобов'язань, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на середній курс продажу іноземної валюти за міжбанківськими котируваннями, який буде опублікований на Інтернет-сторінці «Українського фінансового серверу»на день, що передує дню фактичної оплати покупцем ціни договору. Такою валютою визначено євро.

Поряд з цим, договір укладено на умовах товарного кредиту, окрім сплати вартості товару в зобов'язаннях відповідача і сплата відсотків за користування товарним кредитом, які обумовлені в п.2.7 - 2.12 договору.

З урахуванням умов договору та додатку станом на 22.03.2010р. основний борг відповідача складає 9973,06 грн. Розрахунки щодо цієї суми наведені у тексті позовної заяви. Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 9973,06 грн. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.526, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, зокрема, відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому зобов’язання припиняється виконанням, проведеним лише належним чином. Належним виконанням відповідно до ст.599 ЦК України є виконання, що відповідає умовам договору та вимогам закону.

Інший відсоток, ніж вказані 3%, сторони обумовили за п.7.5 договору. Позивачем в ціні позову заявлено до стягнення з відповідача 970,53 грн. в якості 32 відсотків річних за період прострочки виконання зобов'язань зі сплати коштів з 01.12.2009р. по 22.03.2010р.

На підставі викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 970,53 грн. в якості відсотків річних.

Згідно з нормою за п.7.3 договору при несвоєчасному виконанні зобов'язань щодо оплати товару, процентів товарного кредиту, боржник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,3% від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення; позивачем наведено розрахунок пені в загальному розмірі 621,75 грн. за період прострочки відповідачем платежів з 01.12.2009р. по 22.03.2010р. Вимоги щодо стягнення пені в сумі 621,75 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За позовом також наведено розрахунок 1296,51 грн. в якості збитків на підставі п.7.4. договору, за яким покупець відшкодовує збитки, завдані постачальнику невиконанням або неналежним виконання грошових зобов'язань, розмір збитків встановлено у твердій сумі в залежності від строків тривалості порушення зобов'язання покупцем: 10% неоплаченої вартості за перший місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10% за кожний повний чи неповний місяць прострочення; збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штраф).

Позивачем збитки підраховані як вказані у п.7.4. договору відсотки. Обумовлення сторонами твердої суми збитків не звільняє позивача від доведення факту наявності певних збитків (певних втрат), причинно-наслідкового зв'язку між невиконанням зобов'язань відповідачем та певними втратами позивача, що ним кваліфікуються в якості збитків. Підстав для стягнення збитків, передбачених ст.623 ЦК України, позивач не довів.

Відповідно до ст.224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності.

          Аналогічна норма міститься і в статті 22 ЦК України. Частиною 1 статті 614 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Зазначені статті визначають загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу господарського правопорушення: порушення права; завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками. При наявності таких обставин у особи виникає право на відшкодування завданих збитків.

          Притягнення ж до господарсько-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад господарського правопорушення, який є підставою господарсько-правової відповідальності. Склад господарського правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивну та суб'єктивну сторону. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка суб'єкта господарювання, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою правопорушника і збитками; суб'єктивну сторону господарського правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки та її наслідків.

          Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, що утворюють склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Недоведення позивачем підстав вимог про стягнення 1296,51 грн. збитків не дає підстав для стягнення цієї суми.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

          В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача та позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 526, 625 ЦК України, ч.6 с.232 ГК України та керуючись, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Атлант-Агросервіс»(74811, Херсонська область Каховський район, село Петропавлівка, вул..Миру,4, код ЄДРПОУ 35836941) на користь Публічного акціонерного товариства «Компанія «РАЙЗ»(03680, м. Київ, вул..Академіка Заболотного, 152, код ЄДРПОУ 13980201, рах.№26000590016675 в ВАТ «Укрексімбанк»м.Київ, МФО 322313) 9973,06 грн. боргу, 970,53 грн. в якості відсотків річних, 621,75 грн. пені, 115,65 грн. на відшкодування витрат зі сплати державного мита, 212,16 грн. на відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

3. Відмовити щодо решти вимог.

Суддя В.В.Людоговська