Рішення № 10676868, 04.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2010 р. Справа № 66/262-10

вх. № 6056/1-66

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Кебал І.В. відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Українська лізингова компанія", м. Київ

до ТОВ "Оріль", с. Сомівка

про спонукання до виконання мирової угоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд зобов’язати відповідача виконати умови мирової угоди, укладеної між позивачем та відповідачем та затвердженої ухвалою господарського суду Харківської області у справі № 61/19-09 від 04 серпня 2009 року шляхом стягнення грошових коштів в сумі 322341,55 грн., мотивуючи порушенням з боку відповідача домовленостей, що були досягнуті та викладені сторонами у вищевказаній мировій угоді, а також до стягнення заявлено державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою суду від 07 липня 2010 року про порушення провадження у справі №66/262-10 розгляд справи було призначено на 21 липня 2010 року о 11:30 год.

Ухвалою суду від 21 липня 2010 року розгляд справи було відкладено на 05 серпня 2010 року о 10:00 год..

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, свого повноважного представника не направив, про дату та час був повідомлений належним чином, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено, ухвалою господарського суду Харківської області у справі № 16/90-09 від 04 серпня 2009 року господарським судом затверджено мирову угоду, яка була укладена між сторонами.

Згідно даної мирової угоди відповідач визнав суму простроченої заборгованості за лізинговими платежами перед позивачем за договором № 01-161/08-обл від 26.06.08р. станом на 04 серпня 2009р., яка складає 322 341,55 грн.; гарантував, що сума простроченої заборгованості буде погашена в період з моменту затвердження даної мирової угоди до 20 вересня 2009р.; та взяв на себе зобов'язання по сплаті судових витрат в розмірі 4672,81 грн. в період з моменту затвердження даної мирової угоди до 20 вересня 2009р., а позивач , згідно п. 2 зазначеної мирової угоди, відмовляється від позовних вимог в частині розірвання договору № 01-161/08-обл від 26.06.08р., вилучення майна, стягнення заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 95 631,62 грн., стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 26 173,27 грн., 3% річних за прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до Розрахунку суми простроченої заборгованості відповідача перед позивачем за період з 04 серпня 2009р. по 18.06.2010 р. відповідач не здійснив жодної оплати, тобто відповідач не виконав свій обов'язок щодо погашення боргу у розмірі 322341,55 грн. і належного виконання мирової угоди, затвердженої господарським судом Харківської області.

Таким чином відповідач не виконав умови мирової угоди в повному обсязі.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочини відрізняються від інших юридичних фактів тим, що правочини є вольовими актами, спрямованими на досягнення певного правового результату; завжди є діями фізичної або юридичної особи та є правомірними діями, що тягнуть виникнення або видозміни регулятивних цивільних правовідносин, а воля в правочинах завжди спрямована саме на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних прав і обов'язків.

Тобто, правочин може бути як підставою призупинення, поновлення, реалізації тощо правовідносин, так і водночас і підставою припинення одних правовідносин та підставою виникнення або зміни інших правовідносин.

Отже, укладена та затверджена господарським судом Харківської області мирова угода відповідає вищезазначеним положенням, а тому є таким правочином, який відповідно до законодавства України повинен бути виконаний належним чином і відповідно до умов укладеної угоди.

У даній мировій угоді сторони погодились (домовились) як про предмет угоди (зобов’язання відповідача передати позивачу певну грошову суму), так і щодо строків її виконання - до 20 вересня 2009 р., тому з моменту затвердження судом мирової угоди припиняються зобов'язання за одними правовідносинами та виникають зобов’язання, що випливають за мировою угодою.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 85,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріль" (64433, Харківська область, Зачепилівський район, с. Сомівка, код ЄДРПОУ 31601546, п/р 260043012519 в Зачепилівському ТВБВ №10020/0349, МФО 351823) виконати умови мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Харківської області у справі №16/19-09 від 04 серпня 2009 року шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріль" (64433, Харківська область, Зачепилівський район, с. Сомівка, код ЄДРПОУ 31601546, п/р 260043012519 в Зачепилівському ТВБВ №10020/0349, МФО 351823) грошових коштів в сумі 322341,55 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріль" (64433, Харківська область, Зачепилівський район, с. Сомівка, код ЄДРПОУ 31601546, п/р 260043012519 в Зачепилівському ТВБВ №10020/0349, МФО 351823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 12, фактична адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 30575865, п/р 26004024740200 в АКІБ "Укрсиббанк", МФО 351005) 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. судових витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення виготовлено та підписано 05.08.2010 року.