Рішення № 106767814, 11.10.2022, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/1611/22

Провадження №2/944/848/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2022 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Білецької М.О.

за участю секретаря судових засідань Хархаліс Л.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду м. Яворів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені,

в с т а н о в и в:

13.05.2022 ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», в якому просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 108947,49 грн., судовий збір в розмірі 1089,49 грн. та 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що вона з 03.08.2004 по 30.06.2021 працювала у Львівському міському комунальному підприємстві „Львівтеплоенерго". 03.08.2004 вона була прийнята в спецремцех ізолювальником по п`ятому розряду згідно наказу № 280-к від 02.08.2004. 02.08.2004 була переведена в спеціалізований ремонтний цех тепломеханічного обладнання на цю ж посаду згідно наказу № 284-к від 02.08.2004. 01.09.2005 була переведена в цех централізованого ремонту зі збереженням посади та умов оплати праці згідно наказу № 256-к від 01.09.2005. 01.08.2007 була переведена в спеціалізований ремонтно-будівельний цех на цю ж посаду згідно наказу № 257-к від 01.08.2007. 15.11.2007 була переведена ізолювальником по шостому розряду згідно наказу № 524-к від 15.11.2007. 18.03.2011 професія «ізолювальник» іменована «ізолювальник з термоізоляції» згідно наказу № 63-к від 18.03.2011. 01.03.2012 була переміщена в дільницю з обмурівки та теплоізоляції цього ж цеху згідно наказу № 90-к від 01.03.2012. 30.06.2021 була звільнена за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України на підставі наказу № 460-к від 29.06.2021. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 22.11.2021 по справі № 462/6336/21 за її позовом до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення недорахованої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати було ухвалено стягнути з відповідача на її користь 49 947,00 грн. недорахованої заробітної плати за період з 01.01.2010р. по 30.09.2015р. та 74 916,52 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, а всього - 124 863,52 грн.

18.02.2022 їй фактично було виплачено відповідачем вищевказану недораховану заробітну плату в розмірі 49 947,00 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в сумі 74 916,52 грн., а всього - 124 863,52 грн. (з утриманням із цих сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору).. Розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 липня 2021 року по 18 лютого 2022 року (фактично виплачено борг із зарплати та компенсацію) в розмірі 108 947,49 грн. проведено відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №100 від 8 лютого 1995 року. Відповідно до розрахункових листків її заробітна плата за квітень 2021р. та травень 2021р. становила 24 157,21 грн. (14 705,31 грн. + 9 451,90 грн.) (копії розрахункових листків додаються до даної позовної заяви). Нею було відпрацьовано за квітень 2021 рік та травень 2021 рік 286,25 робочих годин (174,25 роб. год. + 112 роб. год), отже, її середньогодинна заробітна плата складає 84,39 грн. (24 157,21 грн. : 286,25 роб.годин).Таким чином, середній заробіток, який підлягає виплаті за весь час затримки по день фактичного розрахунку, обчислюється шляхом множення 84,39 грн. (середньогодинної заробітної плати) на кількість робочих годин, за весь час затримки. Враховуючи, що з дня звільнення з роботи, а саме з 30.06.2021 заробітна плата не була виплачена їй в повному обсязі, то, у відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України відповідач зобов`язаний виплатити їй середній заробіток за час затримки розрахунку, тобто, починаючи з 01.07.2021 по 18.02.2022. Разом кількість робочих днів, за весь час затримки розрахунку, тобто починаючи з 01.07.2021 по 18.02.2022 становить 1 291 робочих годин. Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню з Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго" на її користь становить: 84,39 грн. (середньогодинна заробітна плата) х 1 291 (кількість робочих годин) = 108 947,49 грн. (Сто вісім тисяч дев`ятсот сорок сім гривень 49 коп.). У зв`язку із наведеним, просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 17.05.2022 у даній справі відкрито спрощене провадження, справу призначено до судового розгляду.

02.06.2022 представник ЛМКП «Львівтеплоенерго» подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що незгода працівника з розміром належних до виплат при звільненні сум повинна мати активні прояви шляхом звернення до роботодавця або безпосередньо до суду. Це звернення повинно бути здійснено відразу після виплат цих сум чи ознайомлення з їхнім розміром або принаймні у достатньо стислі терміни. Саме такі дії можуть свідчити про наявність спору щодо розміру належних йому сум при звільненні. Крім цього зазначає, що позивач 22.11.2021 мала підтвердження про порушення свого права, і з цього моменту необхідно відраховувати строк позовної давності, однак тримісячний строк позивачем було пропущено. Додає, що з урахуванням конкретних обставин справи, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника. Зазначає, що в силу специфіки формування фонду заробітної плати у ЛМКП «Львівтеплоенерго» підприємство не мало можливості сплатити недораховану заробітну плату без рішення суду. Фонд заробітної плати формується одночасно з формуванням тарифу на теплову енергію та погоджується Національною комісією, що здійснює регулювання ринку комунальних послуг. У зв`язку з тим, що недорахування заробітної плати було зумовлене збитковістю тарифу на теплову енергію, добровільна виплата недорахованої заробітної плати була неможливою. Також додає, що позивач просить стягнути розмір середнього заробітку в розмірі 108947,49 грн, який є більшим ніж нарахована та отримана за спірний період заробітна плата -49947,00 грн. Ця обставина нівелює принципи справедливості та пропорційності наслідками правопорушення. Окрім цього, у зв`язку з тяжким фінансовим становищем підприємства, для працівників ЛМКП «Львівтеплоенерго» встановлено скорочений (4-денний) робочий тиждень. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Крім цього заперечують щодо стягнення витрат на правничу допомогу в повному обсязі.

09.06.2022 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Прімєрова Н.Г. скерувала на поштову адресу відповідь на відзив, в якій зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, однак перебіг такого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплат всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався. Повний розрахунок з позивачем, відповідач провів 18.02.2022, позивач звернувся з даним позовом 11.05.2022 тобто в тримісячний строк з моменту повного розрахунку. Крім цього, просить не застосовувати принцип співмірності та не зменшувати розмір відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки позивач діяв добросовісно і її дії не призвели до затягування судового розгляду справи про стягнення недорахованої заробітної плати. Просить позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі, при цьому представник Прімєрова Н.Г. скерувала на електронну адресу суду клопотання про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача ЛМКП «Львівтеплоенерго» в судове засідання не з`явився, однак 05.07.2022 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Просить в задоволенні позову відмовити.

У зв`язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно із вимогами ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України.

Оскільки у судове засідання 06.10.2022 не з`явились всі учасники справи, датою ухвалення рішення, у відповідності до положень ч.5 ст.268 ЦПК України, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 22 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ЛМКП «Львівтеплоенерго» про стягнення недорахованої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати вирішено позов задовольнити та стягнуто з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2015 року в розмірі 49947 грн, без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 74916 грн. 52 коп., без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Вказаним рішенням суду від 22 листопада 2021 року встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ЛМКП «Львівтеплоенерго», зокрема, з 03.08.2004 по 30.06.2021 працювала на посаді ізолювальника в різного типу цехах у Львівському комунальному підприємстві «Львівтеплоенерго» та була звільнена за власним бажанням на підставі наказу №460-к від 29.06.2021. Дані обставини також підтверджується відповідними записами трудової книжки.

Проте, відповідач ЛМКП «Львівтеплоенерго» не дорахував та не виплатив позивачу ОСОБА_1 заробітну плату у повному обсязі за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2015 року, а саме, сума недорахованої та невиплаченої у день звільнення позивача заробітної плати склала 49947 грн. Вказане недорахування заробітної плати було зумовлено тим, що відповідач ЛМКП «Львівтеплоенерго» неправомірно зменшував встановлений Законом України розмір мінімальної заробітної плати, на основі якого проводив розрахунок мінімальної тарифної ставки.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, рішення Залізничного районного суду м.Львова від 22 листопада 2021 року, яке набрало законної сили 23.12.2021, має преюдиційне значення при вирішенні даного спору.

18 лютого 2022 року відповідачем ЛМКП «Львівтеплоенерго» було виплачено позивачу ОСОБА_1 недораховану заробітну плату в розмірі 49947,00 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі 74916,52 грн.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, невиконання рішення суду про стягнення на користь звільненого працівника недоплаченої заробітної плати є підставою для покладення на власника або уповноважений ним орган відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, за весь період невиплати цієї заробітної плати, оскільки вимоги звільненого працівника щодо її виплати є трудовим спором і регулюються нормами трудового права.

Остаточний розрахунок на виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22 листопада 2021 року проведений відповідачем 18 лютого 2022 року. Посилання відповідача на рішення Європейського суду з прав людини від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» (заява № 377/02) як на підставу для відмови у задоволенні позову є безпідставними, оскільки у вказаному рішенні Європейський суд з прав людини не здійснював тлумачення статті 117 КЗпП України та лише констатував можливість двоякої дії цієї статті, вказавши при цьому, що, як правило, саме національні суди повинні тлумачити національне законодавство.

Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Беручи до уваги, що повний розрахунок з ОСОБА_1 був проведений 18 лютого 2022 року, тому перебіг тримісячного строку звернення до суду почався з 19 лютого 2022 року, а відтак, суд приходить до висновку, що позивач, звернувшись до суду з даним позовом 11 травня 2022 року (згідно відбитку штампеля поштового зв`язку), не пропустив тримісячний строк звернення до суду.

За таких обставин, суд вважає безпідставним твердження відповідача про те, що у позові необхідно відмовити у зв`язку з пропуском тримісячного строку звернення до суду, та не бере ці твердження до уваги.

Позивач надала суду розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при її звільнені у розмірі 108 947 грн 49 коп., який охоплює період з 01 липня 2021 року по 18 лютого 2022 року.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц прийшла до висновку, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпП України. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів ні під час розгляду цієї справи, ні під час розгляду цивільної справи № 462/6336/21, які б вказували на те, що вона зверталася на момент звільнення до відповідача з вимогою про відповідні виплати щодо недорахованої заробітної плати. У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що позивач не знала про право на отримання заробітної плати не нижче від мінімальної, зокрема, не була ознайомлена із колективним договором, або що були інші обставини, які заважали реалізувати зазначене право.

Сума недорахованої, невиплаченої заробітної плати (49947,00 грн), яка встановлена рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 22 листопада 2021 року у справі № 462/6336/21, є більш ніж у два рази меншою ніж визначена сума середнього заробітку позивача за час затримки її виплати при звільненні (108947,49 грн).

З огляду на очевидну не співмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку з встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 49 947,00 грн, що дорівнює невиплаченій частині заробітку, яку рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 22.11.2021 стягнуто з відповідача, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Крім того, у відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 1089,48 грн. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 499,47 грн.

Згідно ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до абз.5 п. 3.1 та п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року (Справа N 1-23/2009) конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість. Серед функцій такого права у суспільстві слід окремо виділити превентивну, яка не тільки сприяє правомірному здійсненню особою своїх прав і свобод, а й, насамперед, спрямована на попередження можливих порушень чи незаконних обмежень прав і свобод людини і громадянина з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб. Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Позивачем подано витяг з договору про надання правничої допомоги від 05.05.2022, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги від 05.05.2022, згідно якої вартість робіт складає 3000 грн.

Згідно Акту приймання-передачі від 11.05.2022, адвокатом надано такі послуги: підготовлення позовної заяви, складено розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оформлено додатки до позовної заяви. Вартість наданих адвокатом послуг становить 3000 грн.

Як вбачається з квитанції №0.0.2540504734.1 від 11.05.2022 позивачем ОСОБА_1 здійснено оплату за послуги адвоката сумі 3000 грн., а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12, 89, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 49947 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот сорок сім) грн. 00 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з відрахуванням від цієї суми податків та обов`язкових зборів.

Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 499,47 грн. судового збору та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11 жовтня 2022 року.

Позивач: ОСОБА_1 ,

проживає за адресою:

АДРЕСА_1 .

РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Львівське міське комунальне підприємство

«Львівтеплоенерго»,

юридична адреса: м.Львів, вул.Данила Апостола, 1,

ЄДРПОУ 05506460.

Суддя М.О. Білецька