Рішення № 106766742, 13.10.2022, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8600/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2022 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого - судді Данко В.Й.,

з участю секретаря судових засідань Павлюх Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визначення ідеальних часток у праві спільної сумісної власності на житлову квартиру,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ужгородської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення ідеальних часток у праві спільної сумісної власності на житлову квартиру.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона є співвласником на праві спільної сумісної власності житлової квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло за № НОМЕР_1 , що видане 27.03.1996 року Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради.

Відповідне право власності зареєстровано в КП «Ужгородське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації», що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7764912 від 13.07.2005 року, реєстраційний номер 11379472, номер запису 22662, в книзі 105.

Разом з позивачем співвласниками квартири згідно правовстановлюючих документів також доньки позивачки - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також чоловік позивачки ОСОБА_4 .

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7764912 від 13.07.2005 року житлова квартира належить сторонам по справі на праві спільної сумісної власності, частки у праві власності сторін не визначені.

Колишній чоловік позивачки ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, видане РАГС міста Великі Опатовці, Республіки Чехія 10.09.2018 року.

Після смерті чоловіка, з метою оформлення спадщини на її частку у житловій квартирі позивачка звернулася з заявою про відкриття спадщини до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Гулянич Т.М., яка 08.02.2019 року зареєструвала спадкову справу за №63734163, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №55061287.

Проте, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Гулянич Т.М. повідомила про те, що для видачі свідоцтва про право на спадщину на частку у квартирі, яка належить спадкодавцям, потрібно визначити частку у праві спільній сумісній власності, яка можлива за домовленістю між співвласниками квартири або за рішенням суду, оскільки договором між співвласниками за життя спадкодавців частки у праві спільної сумісної власності не визначалися.

Вказує, що фактично приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Гулянич Т.М. відмовила позивачу у видачі спадкоємцю свідоцтва на право на спадщину на частки спадкоємців у квартирі з підстав не визначення частки таких осіб у праві власності на квартиру.

Зазначає, що у позивача відсутні інші підстави, ніж звернення до суду з відповідним позовом, оскільки один з співвласників квартири на момент звернення до суду вже помер, а договором між співвласниками за життя спадкодавців частки у праві спільної власності не визначалися.

Враховуючи вищенаведене, позивач просить визначити , що розмір ідеальних часток у праві спільної сумісної власності на житлову квартиру АДРЕСА_1 становить по 1/4 частці за кожним із співвласників, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та розмір ідеальної частки померлого ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , становив 1/4 частки.

Представник позивача до суду подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Ужгородської міської ради у судове засідання не з`явилася, однак подала заяву про слухання справи за її відсутності, на підставі наявних матеріалів у справі.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, заяв та клопотань до суду не надходило.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.

За ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №7764912 від 13.07.2005 року за номером запису 22662 в книзі 105 щодо квартири за адресою АДРЕСА_2 власниками на підставі свідоцтва про право власності №54 від 27.03.1996 року Виконавчого комітету Ужгородської міської ради є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .

Згідно свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 27.03.1996 року, виданого Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради, квартира АДРЕСА_2 , дійсно належить на праві приватної, спільної сумісної ОСОБА_4 та членам його сім`ї : 4 чоловік, дружині - ОСОБА_1 , дочці - ОСОБА_3 , дочці - ОСОБА_2 . Загальна площа квартири становить 69.10 кв.м., відновна вартість на момент приватизації 1209250 крб.

Згідно копії свідоцтва про смерть, яке видане РАГС міста Великі Опатовці, Республіки Чехія 10.09.2018 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дана обставина також підтверджується копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі (№ витягу: 55061287 від 08.02.2019).

Для видачі свідоцтва про право на спадщину на частку в квартирі, яка належить померлому ОСОБА_4 та членам його сім`ї : дружині - ОСОБА_1 , дочці - ОСОБА_3 , дочці - ОСОБА_2 , потрібно визначити частку у праві спільній сумісній власності, яка можлива за домовленістю співвласників квартири або за рішенням суду, оскільки договором між співвласниками за життя спадкодавців частки у праві спільної власності не визначалися.

Зважаючи на те, що частки в квартирі є невизначеними, позивачка позбавлена можливості оформити права на спадкове майно з метою подальшого розпорядження ним.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Зі змісту ст. 357 ЦК України вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Статтею 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що частка суб`єкта права спільної сумісної власності визначається зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Відповідно до положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі смерті співвласника частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права, яке полягає у необхідності встановлення фактичної обставини і надання їй правового значення у зв`язку з невідповідністю право встановлюваних документів.

Матеріалами справи встановлено, що квартира АДРЕСА_1 , є в спільний сумісній власності, зокрема, позивачки та відповідачів.

Станом на час розгляду судом справи частки в квартирі є невизначеними.

Позивачкою доведено обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 2 Постанови пленуму Верховного суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23).

Вирішуючи даний позов суд враховує положення вказаних вище норм законодавства про рівність часток, а також ту обставину, що жодних інших домовленостей про розмір часток між співвласниками не було, жодних доказів щодо домовленостей про інший розмір часток суду не представлено.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що обставини справи, викладені у позовній заяві знайшли своє підтвердження в письмових матеріалах справи, а отже позов підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись статтями 3,10,12, 81,89,141, 259, 263- 265, 352, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визначення ідеальних часток у праві спільної сумісної власності на житлову квартиру - задоволити.

Визначити, що частка ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 становить 1/4 (одну четверту) ідеальну її частину.

Визначити, що частка ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 становить 1/4 (одну четверту) ідеальну її частину.

Визначити, що частка ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 становить 1/4 (одну четверту) ідеальну її частину.

Визначити, що частка померлого ОСОБА_4 , на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 у праві спільної сумісної власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 становила 1/4 (одну четверту) ідеальну її частину.

Позивач: ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач : Ужгородська міська рада, місцезнаходження: 88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, код ЄДРПОУ 33868924;

Відповідач : ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 ;

Відповідач : ОСОБА_3 , останнє відоме місце проживання АДРЕСА_5 ;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: Данко В.Й.