Рішення № 106766314, 13.10.2022, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1946/22

РІШЕННЯ

іменем України

"13" жовтня 2022 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю: секретаря судового засідання Ціліциної О.В.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

представника третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2022 року Орган опіки та піклування виконавчого комітету Бузької сільської ради Вознесенського району в інтересах малолітнього ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, в якому вказував, що відповідачка є матір`ю малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відомості про батька дитини записані згідно ч. 1 ст. 135 СК України, тобто за вказівкою матері.

В той же час відповідачка протягом тривалого часу ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дитини, зокрема належним чином не піклується про стан здоров`я, його фізичний, духовний та моральний розвиток, не створила для сина необхідних житлово-побутових, санітарних умов та належної сімейної атмосфери, періодично зловживає алкогольними напоями, на ґрунті чого між нею та її співмешканцем виникають постійні конфлікти, що є небезпечними для дитини, на тривалий час залишає ОСОБА_4 на догляд родичам та сусідам. На рекомендації та застереження компетентних органів щодо необхідності зміни відношення до сина відповідачка не реагує.

У зв`язку із загрозою для життя та здоров`я дитини, що була обумовлена черговим конфліктом між ОСОБА_1 та її співмешканцем ОСОБА_5 , рішенням Органу опіки та піклування виконкому Бузької сільської ради Вознесенського району від 28 липня 2022 року за №28 малолітнього ОСОБА_3 було вилучено з родини ОСОБА_1 та тимчасово поміщено до сімейної форми виховання до родини ОСОБА_6 .

Враховуючи вказані обставини, відсутність зміни відношення відповідачки до сина, позивач просив з метою найкращого врахування та забезпечення інтересів дитини позбавити ОСОБА_1 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_4 , а також стягнути з неї аліменти на утримання сина у розмірі ј частини її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В судове засідання представник позивача Заволока Ю.Ю. не з`явився, проте надав суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, вказуючи на відсутність передбачених законом підстав для позбавлення її батьківських прав та бажання в подальшому опікуватися дитиною. При цьому просила врахувати, що вона в силу своїх можливостей опікувалася сином, дбала про стан його здоров`я, належне харчування, догляд, створила для дитини необхідні житлові, матеріально-побутові умови. Погодилася із доводами позову про те, що перебуває на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом «алкоголізм», оскільки раніше періодично зловживала алкогольними напоями, на ґрунті чого між нею та її співмешканцем ОСОБА_5 виникали постійні конфлікти, останній постійно вчиняв відносно неї фізичне та психологічне насилля. Проте просила врахувати, що на час вирішення спору вона припинила мешкати з ОСОБА_5 та розірвала з ним будь-які стосунки, пройшла лікування від алкоголізму, з метою забезпечення належних житлово-побутових умов дитини зробила в житловому будинку ремонт, придбала необхідні продукти харчування, одяг тощо, а тому просила відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Представник третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_2 в судовому засіданні вирішення питання щодо задоволення позову залишила на розсуду суду, просила врахувати як негативну поведінку відповідачки щодо дитини до подачі позову до суду, так і позитивні зміни, що відбулися з останньою після цього.

Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі представника позивача Заволоки Ю.Ю. , оскільки матеріали справи містять достатньо інформації та доказів для вирішення спору.

Заслухавши пояснення відповідачки ОСОБА_1 , представника третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема судом встановлено, що відповідачка є матір`ю малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).

Відомості про батька дитини записані згідно ч. 1 ст. 135 СК України, тобто за вказівкою матері (а.с. 39).

Відповідно до актів обстеження матеріально-побутових умов проживання від 25 липня 2022 року №253, від 26 липня 2022 року №255, від 27 липня 2022 року б/н, від 28 липня 2022 року №20 (а.с. 9-10, 11, 12-13, 14-15) на час складання актів ОСОБА_1 разом зі співмешканцем ОСОБА_5 та сином ОСОБА_4 мешкали в будинку по АДРЕСА_1 . Будинок з частковими зручностями, проте занедбаний, внутрішня обстановка вказує на повну антисанітарію - відсутній належний ремонт, брудно, немитий посуд з ознаками цвілі, відсутня постільна білизна, речі брудні та розкидані по будинку. Для дитини не створені необхідні умови для проживання, розвитку та виховання. ОСОБА_1 разом зі співмешканцем перебувають в нетверезому стані, відповідачка з ознаками побоїв (акт від 25 липня 2022 року), ОСОБА_4 переданий на догляд іншим особам (родичам). Рекомендації та застереження відповідачки щодо необхідності зміни відношення до сина позитивних результатів не принесли.

У зв`язку із загрозою для життя та здоров`я дитини, що була обумовлена черговим конфліктом між ОСОБА_1 та її співмешканцем ОСОБА_5 , рішенням Органу опіки та піклування виконкому Бузької сільської ради Вознесенського району від 28 липня 2022 року за №28 малолітнього ОСОБА_3 було вилучено з родини ОСОБА_1 та тимчасово поміщено до сімейної форми виховання до родини ОСОБА_6 .

Згідно доповідних директора КУ «Центр надання соціальних послуг» Бузької сільської ради від 28 липня 2022 року за вих. №117/1, генерального директора КНП «Бузький центр первинної медико-санітарної допомоги» Бузької сільської ради від 03 серпня 2022 року за вих. №57/02, акту проведення оцінки рівня безпеки дитини від 28 липня 2022 року, акту оцінки потреб сім`ї від 02 серпня 2022 року №254 (а.с. 16, 17, 18-24, 40-45) ОСОБА_4 має задовільний стан здоров`я, проте ОСОБА_1 не створила для сина належних житлово-побутових умов (в будинку за місцем мешкання дитини антисанітарія, відсутні чисті речі, необхідні меблі та іграшки, для дитини не створені необхідні умови для проживання, розвитку та виховання), належним чином не займається вихованням сина, у ОСОБА_4 відсутні необхідні для його віку побутові навички. ОСОБА_1 періодично зловживає алкогольними напоями, на ґрунті чого між нею та її співмешканцем виникають постійні конфлікти, на тривалий час залишає ОСОБА_4 на догляд родичам та сусідам. На рекомендації та застереження компетентних органів щодо необхідності зміни відношення до сина відповідачка не реагує. У зв`язку з цим ОСОБА_4 зростає у середовищі, яке не є безпечним для нього.

Згідно довідки-характеристики від 01 серпня 2022 року та характеристики від 03 серпня 2022 року (а.с. 33, 34) ОСОБА_1 характеризується з негативного боку, зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя, не цікавиться своїм сином, раніше притягувалася до адміністративної відповідальності.

Також ОСОБА_1 знаходиться на диспансерному обліку в наркологічному кабінеті КП «КНП «Вознесенська багатопрофільна лікарня» з діагнозом: синдром залежності від алкоголю (а.с. 96).

Відносно відповідачки раніше в судовому порядку порушувалося питання про позбавлення батьківських прав відносно ОСОБА_4 , проте ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 09 грудня 2019 року позов було залишено без розгляду за відповідною заявою представника органу опіки та піклування (а.с. 36).

З показань допитаної у якості свідка ОСОБА_6 вбачається, що після відібрання у відповідачки сина та тимчасового поміщення дитини до її сім`ї ОСОБА_4 перебував у занедбаному стані (був неохайним, не мав необхідної одежі відповідно до сезону), був дуже замкнутим, неконтактним, мав обмежений кругозір, не мав необхідних навичок самообслуговування.

З показань вказаного свідка також вбачається, що на цей дитина дуже змінилася в позитивний бік, сприймає свідка, як свою матір, відповідачку не згадує, під час організації зустрічі ОСОБА_1 з ОСОБА_4 останній не асоціював її в якості своєї матері, а тому повернення дитини відповідачці буде мати для ОСОБА_4 болючі наслідки. Вказані показання узгоджуються з психологічною оцінкою емоційного стану ОСОБА_3 (а.с. 99)

Натомість, з показань допитаної у якості свідка ОСОБА_8 вбачається, що ОСОБА_1 дуже любить сина, належним чином дбала та піклувалася про нього, займалася його вихованням. ОСОБА_4 завжди був охайний, нагодований, мав одяг відповідно до сезону. Проте відповідачка дійсно зловживала алкогольними напоями та була змушена періодично віддавати дитину на опікування родичів у зв`язку з негативною поведінкою, постійним фізичним та психологічним насиллям з боку її співмешканця - ОСОБА_5 . Однак на цей час ОСОБА_1 припинила будь-які стосунки з ОСОБА_5 та змусила останнього змінити місце проживання, створила необхідні житлово-побутові умови для мешкання сина та припинила вживати алкогольні напої.

Вказані показання частково підтвердилися наступними доказами:

-актом оцінки потреб сім`ї від 12 вересня 2022 року №283, висновком оцінки потреб сім`ї від 12 вересня 2022 року, актом обстеження матеріально-побутових умов проживання від 12 вересня 2022 року (а.с. 86-88, 89-90, 91-92), згідно яких житлово-побутові умови ОСОБА_1 , яка припинила стосунки зі своїм співмешканцем, є задовільними для мешкання з нею дитини: в будинку чисто, зроблено необхідний ремонт, придбано необхідні для дитини меблі, побутову техніку, постільну білизну, дитячий одяг чистий, є необхідний запас продуктів;

-довідками КП «КНП «Вознесенська багатопрофільна лікарня» від 16 вересня 2022 року №1252/12-02 та від 16 вересня 2022 року б/н (а.с. 96, 104), згідно яких ОСОБА_1 пройшла повний курс медикаментозного протиалкогольного лікування;

-фото, відеозаписами із зображенням відповідачки з сином ОСОБА_4 у різні періоди їх життя (а.с. 105), з яких вбачається, що ОСОБА_1 дійсно позитивно відноситься до сина. На фото, відеозаписах ОСОБА_4 знаходиться в позитивному настрої, уважний до матері, охайний, одягнений відповідно до віку та сезону.

Суд з урахуванням положень ч. 2 ст. 171 СК України не заслуховував думку малолітнього ОСОБА_3 щодо доцільності позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, оскільки дитина за віком та рівнем свого розвитку не може висловити вказану думку.

Відповідно до вимог ч.ч. 2, 3, 5 ст. 150, ч. 3 ст. 155, ст. 180 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, фізичний, духовний та моральний розвиток останньої, забезпечити здобуття нею загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, що є найважливішими обов`язками матері і батька, а також повинні матеріально утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» (аналогічно положеннями Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року) передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно ч. 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України передбачає, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається виключно з передбачених законом підстав, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (ч. 1 ст. 9 Конвенції).

В рішеннях Європейського Суду з прав людини у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року та у справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року висловлено наступне: «Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним».

Фактичне розірвання сімейних зв`язків, що означає позбавлення дитини її коріння, може бути виправдане лише за виняткових обставин, має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини. Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. Сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (справа «Савіни проти України», рішення від 18 грудня 2008 року).

Разом з тим, в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року наголошено на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини.

Водночас, згідно п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Крім цього, відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (у справах, що стосуються прав та інтересів дитини), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Тому, враховуючи відносини між ОСОБА_1 та малолітнім ОСОБА_3 , обставини справи, зокрема ставлення відповідачки до сина, заперечення нею проти позбавлення батьківських прав та значні позитивні зміни, направлені на покращення умов проживання та виховання дитини, суд не вбачає виключних підстав для повного розриву сімейних стосунків між відповідачкою та її сином. За такого, суд не може погодитися з протилежним висновком опікунського органу щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав.

Проте, враховуючи доведену в судовому засіданні наявність істотних недоліків у вихованні відповідачкою свого сина, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позову, попередивши ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітнього ОСОБА_3 і покласти на орган опіки та піклування контроль за виконанням відповідачкою батьківських обов`язків.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України також відсутні підстави для стягнення з відповідачки судового збору

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Органу опіки та піклування виконавчого комітету Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - відмовити.

Попередити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженку с. Бузьке Вознесенського району Миколаївської області про необхідність змінити ставлення до виховання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бузьке Вознесенського району Миколаївської області і покласти на орган опіки та піклування за місцем її проживання контроль за виконанням ОСОБА_1 батьківських обов`язків.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 17 жовтня 2022 року.

Суддя: О.В. Вуїв