Рішення № 106765036, 18.08.2022, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/5935/21

Провадження 2/521/569/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2022 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Мирончук Н.В.,

секретаря судового засідання Філімончук М.О.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 490925915, від 23.10.2014 року, у розмірі 56213,85 гривень, витрат на сплату судового збору у розмірі 2270,00 гривень та витрат на правову допомогу у розмірі 20000,00 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилався на те, що 23.10.2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 490925915, згідно до умов якого, відповідач отримав кредит в розмірі 17850,13 гривень, зі сплатою 39,9 % річних строком до 24.10.2019 року.

Позивач вказує, що 21.06.2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір факторингу № 1, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» а ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 490925915 від 23.10.2014 року, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та Боржником.

Також, 26.12.2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «ВЕСТА» було укладено Договір факторингу №2019-1КІ/ВЕСТА, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «ФК «ВЕСТА», а ТОВ «ФК «ВЕСТА» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 490925915 від 23.10.2014 року, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та Боржником.

Крім того, 16.01.2019 року між ТОВ «ФК «ВЕСТА» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги №16-01/19/1, відповідно до якого ТОВ «ФК «ВЕСТА» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 490925915 від 23.10.2014 року, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та Боржником.

Таким чином, як вказує представник позивача, ТОВ «Вердикт Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Як вказує позивач, відповідач ухиляється від належного виконання взятих на себе зобов`язань, встановлених кредитним договором, та станом на 26.03.2021 року, відповідно до розрахунку заборгованості, має заборгованість у розмірі 51366,85 грн. (п`ятдесят одна тисяча триста шістдесят шість гривень 85 копійок), з яких:

- Заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 17 616,80 грн.;

- Заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 24 149,49 грн.;

- Заборгованість з пені - 9 600,00 грн..

Зазначену суму заборгованості представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь позивача.

Окрім того, як вказує позивач, з огляду на те, що позичальником прострочено грошове зобов`язання по поверненню Кредитних коштів отриманих на підставі Кредитного договору № 490925915, від 23.10.2014 року, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних, що станом на 26.03.2021 року, відповідно до розрахунку заборгованості, становить:

- Нараховані 3% річних - 1586,96 грн.;

- Втрати від інфляції - 3260,6 грн..

Представник ТОВ «Вердикт Капітал» в судове засідання не з`явився, до суду надав заяву про розгляд справи без його участі (а. с. 175 - 176).

Відповідач в судове засідання не з`явився, від представника відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі сторони відповідача (а. с. 180).

Крім того, представником відповідача до суду було надано відзив на позов (а. с. 84 - 87), в яких він заперечував проти задоволення позовних вимог.

Представник відповідача вказав, що позивачем не надано до суду належного розрахунку заборгованості, а лише констатується факт саме такого розміру заборгованості. Також, відсутнє будь-яке обґрунтування підстав для одночасного нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 39,9 % річних, встановленому пунктом 2.2 кредитного договору № 490925915, від 23.10.2014 року, а також у розмірі 3% річних відповідно до приписів частини 2 статті 625 ЦК України.

Як вказав представник відповідача, що нарахування 3 % річних від простроченої суми можливе тоді, коли інший розмір процентів не встановлений договором або законом, відповідно до норм ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Також, представник відповідача, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, від 28.03.2018 року по справі № 444/9519/12, вказав, що оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Таким чином, на думку представника відповідача, позивачем було пропущено строк позовної давності для звернення до суду із позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 490925915, від 23.10.2014 року, принаймні щодо нарахованої банком заборгованості зі сплати платежів в рахунок погашення тіла кредиту в розмірі 8375,53 грн. (згідно Графіку платежів) та процентів за користування кредитом в розмірі 20961,53 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8375,48 грн., а також нарахованих процентів за користування кредитом в розмірі 20961,53 грн. не підлягають задоволенню.

Також, представником відповідача було подано заяву про застосування наслідків пропущення строків позовної давності, передбачених статтею 257 ЦК України, з тих же підстав, що й викладені у відзиві (а. с. 88).

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами письмові докази, відповідно до вимог закону, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 23.10.2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 490925915, згідно до умов якого, відповідач отримав кредит в розмірі 17850,13 гривень, зі сплатою 39,9 % річних строком до 24.10.2019 року (а. с. 12).

21.06.2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір факторингу № 1, відповідно до умов якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи», а ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги, в тому числі за кредитним договором № 490925915 від 23.10.2014 року (а. с. 22).

26.12.2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «Веста» було укладено Договір факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА, відповідно до умов якого ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «ФК «Веста», а ТОВ «ФК «Веста» набуло право вимоги, в тому числі за кредитним договором № 490925915 від 23.10.2014 року (а. с. 23 - 36).

16.01.2019 року між ТОВ «ФК «Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 16-01/19/1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Веста» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги, в тому числі за кредитним договором № 490925915 від 23.10.2014 року (а. с. 38 - 48).

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов`язанні є правонаступництво.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правовим наслідком відступлення права вимоги (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України) є заміна кредитора у зобов`язанні в порядку сингулярного правонаступництва.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, зміст та правову природу вищенаведених Договорів факторингу та Договору відступлення прав вимоги, ТОВ «Вердикт Капітал» є правомірним правонаступником ПАТ «Альфа-Банк», та має право користуватися усіма матеріальними та процесуальними правами правонаступника відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно норми ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові, у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник належним чином прийняті на себе зобов`язання по договору не виконував, що є порушенням Закону України «Про банки та банківську діяльність» та умов кредитного договору.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Отже, згідно із частиною 2 статті 1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то, в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст. 617 ЦК України, відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як встановлено положеннями статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з приписами частини 2 статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Як вже було встановлено судом, стороною відповідача до суду було заявлено вимогу про застосування наслідків пропущення строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України зазначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з положеннями статті 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Приписами частини 5 статті 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з положеннями статті 262 ЦПК України, заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

За умовами пункту 2 кредитного договору № 490925915, від 23.10.2014 року, укладеного між ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 , сторони погодили, що Банк надає Позичальнику кредит в розмірі 17850,13 гривень, з процентною ставкою за користування кредитом 39,9 % річних, з датою остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків 24.10.2019 року.

Згідно з пунктом 2.6 кредитного договору № 490925915 від 23.10.2014 року, порядок повернення кредиту, сплати процентів за його користування та інших платежів за цим договором платежі з повернення кредиту, сплати процентів за його користування, сум комісійної винагороди та інших платежів за цим договором здійснюються щомісячно, рівними частинами у сумах та в терміни, в порядку та на умовах, визначених цим договором та відповідно до графіку платежів, який є додатком № 1 до цього договору та його невід`ємною частиною.

Враховуючи, що положеннями кредитного договору № 490925915 від 23.10.2014 року передбачено обов`язок ОСОБА_1 , повернути кредит та сплатити проценти за його користування частинами у визначені Договором та Графіком строки, то відповідно до наведених вище положень ЦК України, перебіг позовної давності стосовно розраховується стосовно кожного щомісячного платежу окремо.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд під час розгляду справ за аналогічними спорами, зокрема, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, де у п. 27, зазначено, що спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за договором, а саме заборгованості за кредитом, відсотками та пенею, а також штрафу (фіксованої частини та процентної складової) після спливу передбаченого договором строку кредитування.

Позивач звернувся до суду з аналогічним позовом (строк кредитування сплинув) 19 квітня 2021 року (дата відправки поштового відправлення).

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність часткового застосування до позовних вимог наслідків пропущення строків позовної давності за вимогами про стягнення боргу, який виник до 19 квітня 2018 року, а в решті позовних вимог позов задовольнити.

При цьому, суд зазначає, що позивачем в обґрунтування заявленого розміру позовних вимог було надано «Розрахунок заборгованості фізичної особи ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», станом на 26.03.2021 року» (а. с. 19 - 21).

В свою чергу, стороною відповідача до суду не надано жодного розрахунку.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне надати власний розрахунок тієї частини заборгованості, в межах строку позовної давності, тобто, розрахунок здіснено за три роки останніх роки до звернення позивача з позовом до суду.

Отже, згідно до наведеного розрахунку, в період з 19 квітня 2018 року по 24.10.2019 року встановлено суму боргу, яка підлягає стягненню.

ПеріодТіло кредитуНараховані відсотки (39,9 % річних, або 3,325 % щомісячних)19.04.2018 - 24.04.201861,82 грн.309,33 грн. (9303,14 грн. - 3,325 %)25.04.2018 - 24.05.2018383,27 грн.299,04 грн. (8993,81 грн. - 3,325 %)25.05.2018 - 24.06.2018396,01 грн.289,10 грн. (8694,77 грн. - 3,325 %)25.06.2018 - 24.07.2018409,18 грн.279,49 грн. (8405,67 грн. - 3,325 %)25.07.2018 - 24.08.2018422,78 грн.270,20 грн. (8126,18 грн. - 3,325 %)25.08.2018 - 24.09.2018436,84 грн.261,21 грн. (7855,98 грн. - 3,325 %)25.09.2018 - 24.10.2018451,36 грн.252,53 грн. (7594,77 грн. - 3,325 %)25.10.2018 - 24.11.2018466,37 грн.244,13 грн. (7342,25 грн. - 3,325 %)25.11.2018 - 24.12.2018481,88 грн.236,01 грн. (7098,12 грн. - 3,325 %)25.12.2018 - 24.01.2019497,9 грн.228,16 грн. (6862,10 грн. - 3,325 %)25.01.2019 - 24.02.2019514,46 грн.220,58 грн. (6633,94 грн. - 3,325 %)25.02.2019 - 24.03.2019531,56 грн.213,24 грн. (6413,36 грн. - 3,325 %)25.03.2019 - 24.04.2019549,24 грн.206,15 грн. (6200,11 грн. - 3,325 %)25.04.2019 - 24.05.2019567,5 грн.199,30 грн. (5993,96 грн. - 3,325 %)25.05.2019 - 24.06.2019586,37 грн.192,67 грн. (5794,66 грн. - 3,325 %)25.06.2019 - 24.07.2019605,87 грн.186,27 грн. (5601,99 грн. - 3,325 %)25.07.2019 - 24.08.2019626,01 грн.180,07 грн. (5415,72 грн. - 3,325 %)25.08.2019 - 24.09.2019646,83 грн.174,09 грн.(5235,65 грн. - 3,325 %)25.09.2019 - 24.10.2019667,89 грн.168,30 грн. (5061,57 грн. - 3,325 %) 9303,14 грн.4409,87 грн.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 9303,14 грн. та нараховані відсотки у розмірі 4409,87 грн., що у загальному розмірі 13713,01 грн.

Враховуючи наведений судом розрахунок, підлягають перерахунку і інфляційні витрати (1) та три відсотки річних (2).

Інфляційні витрати:

РозрахунокСукупний індекс інфляціїІнфляційні нарахуванняУ період з 01.05.2018 року по 19.04.2021 року індексація на суму 9 303,14 грн. [Сукупний індекс інфляції] = 100,00% ? 100,00% ? 99,30% ? 100,00% ? 101,90% ? 101,70% ? 101,40% ? 100,80% ? 101,00% ? 100,50% ? 100,90% ? 101,00% ? 100,70% ? 99,50% ? 99,40% ? 99,70% ? 100,70% ? 100,70% ? 100,10% ? 99,80% ? 100,20% ? 99,70% ? 100,80% ? 100,80% ? 100,30% ? 100,20% ? 99,40% ? 99,80% ? 100,50% ? 101,00% ? 101,30% ? 100,90% ? 101,30% ? 101,00% ? 101,70% ? 100,70% = 120,404% (за період Травень 2018 - Квітень 2021) [Інфляційні нарахування] = 9 303,14 грн. (сума боргу) ? 120,404% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 9 303,14 грн. (сума боргу) = 1 898,17 грн.120,404%1 898,17

Три відсотки річних:

РозрахунокКількість днівПроцентиПеріод розрахунку: з 19.04.2018 року по 31.12.2018 року - 257 днів [Проценти] = 9 303,14 грн. (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 257 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 196,51 грн.257196,51Період розрахунку: з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року - 365 днів [Проценти] = 9 303,14 грн. (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 365 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 279,09 грн.365279,09Період розрахунку: з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року - 366 днів [Проценти] = 9 303,14 грн. (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 366 (кількість днів) / 366 (днів у році) = 279,09 грн.366279,09Період розрахунку: з 01.01.2021 року по 19.04.2021 року - 109 днів [Проценти] = 9 303,14 грн. (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 109 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 83,35 грн.10983,35 838,04

Стосовно заявлених вимог представника позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 9600,00 грн., то на підтвердження вказаних вимог, сторонами не надано жодних розрахунків та доказів, у зв`язку з чим в цій частині необхідно відмовити

Отже, з урахуванням строків позовної давності, заборгованість відповідача перед позивачем становить: за тілом кредиту - 9303,14 грн.; нараховані відсотки - 4409,87 грн.; інфляційні витрати - 1898,17 грн.; три відсотки річних - 838,04 грн., що в загальному розмірі становить 16449,22 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимог позову про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн., суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу понесених позивачем, склав 20000,00 грн. (а. с. 76 - 77).

Згідно з п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частинами 1-4 статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила, або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

На підтвердження сплати позивачем коштів за правничу допомогу, до суду позивачем надано ксерокопію платіжного доручення, від 02.04.2021 року, згідно до якого платник ТОВ «Вердикт Капітал» сплатив АО «Лігал Ассістанс» 200 тисяч гривень за надання правової допомоги, згідно до Договору, від 05.03.2021 та Акту про надання юр. доп. №1 від 23.03.2021 (а.с.75).

Що це за сплачена сума у двісті тисяч гривень та за які саме послуги, позивачем не вказано у позові.

Договору, від 05.03.2021 та Акту про надання юр. доп. №1, від 23.03.2021, на які йде посилання в ксерокопії платіжного доручення, від 02.04.2021 року (а.с.75), позивачем до позову також не долучено.

Проте, позивачем до суду надано «Заявку про надання юридичної допомоги №19, від 08 березня 2021 року», згідно до якої АО «Лігал Ассістанс» Товариству по клієнту ОСОБА_1 надано усну консультацію - 1 година, вартістю 1500 грн.; надано усну консультацію 1 година - 1500 грн.; надано письмову поглиблену консультацію 3 години - 9000 грн.; складання позовної заяви 4 години, вартістю 8 тисяч гривень (а.с.76).

Враховуючи вимоги закону, суд критично відноситься до наведеного розрахунку та доказів оплати правової допомоги за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, а тому, з огляду на предмет спору, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача до 2000,00 грн.

Окрім того, у відповідності до ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Судовий збір за подання позову становить 2270,00 грн. (а. с. 1), враховуючи, що позовні вимоги судом задовольняються частково, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути частково суму сплаченого судового збору, у розмірі 664,20 грн.

Керуючись ст. ст. 610, 611, 612, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 223, 259, 264, 275, 280, 284, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ - 36799749, адреса: м. Київ, вул. Кудрявий Узвіз, буд. 5-Б) заборгованість у загальному розмірі 16449 (шістнадцять тисяч чотириста сорок дев`ять) грн. 22 коп., з яких: тіло кредиту - 9303,14 грн.; нараховані відсотки - 4409,87 грн.; інфляційні витрати - 1898,17 грн.; три відсотки річних - 838,04 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ - 36799749, адреса: м. Київ, вул. Кудрявий Узвіз, буд. 5-Б) витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 2000,00 грн..

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ - 36799749, адреса: м. Київ, вул. Кудрявий Узвіз, буд. 5-Б), суму сплаченого судового збору у розмірі 664,20 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 354, 355 ЦПК України.

Суддя: Н.В. Мирончук