Рішення № 106764641, 06.10.2022, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/4800/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2022 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Якимець О. І.,

за участю секретаря судового засідання Карпишиної К. С.,

учасники справи не з`явились,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засідання в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Київської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в:

позивачі звернулись до суду із позовом до відповідача у якому просять визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову покликається на те, що померлий був їх дідусем. Останнє місце проживання діда - АДРЕСА_1 , що підтверджено актом. Після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складалось із 1/2 частини квартири у АДРЕСА_2 частини квартири за адресою - АДРЕСА_1 . З заявою про прийняття спадщини позивачі звернулись до нотаріуса на тимчасово окупованій території АР Крим. 21 липня 2018 року видано свідоцтво про прийняття спадщини на квартиру у АР Крим м. Феодосія. Але щодо видачі свідоцтва на частину квартири у місті Києві - кримський нотаріусом оформлювати їм відмовилася. Тобто, позивачі звернулися за оформленням спадку у встановлені строки за законодавством рф на тимчасово окупованій території АР Крим, а їм відмовили в оформленні майна, що знаходиться в Києві. Відмову в оформленні права на спадщину на частину квартири у місті Києві отримали у липня 2018 року. А тому, вважають такі причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними, просять визначити їм додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідачем подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. У відзиві зазначає норми щодо порядку подання заяви про прийняття спадщини за законодавством України, зокрема, яким критеріям повинні відповідати причини, щоб такі були визнані судом поважними. У зв`язку із наведеним, просить ухвалити рішення згідно чинного законодавства.

04 липня 2022 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

07 вересня 2022 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.

Позивачем ОСОБА_1 подано до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить такі задовольнити.

Позивачем ОСОБА_2 також подавалася заява про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, позов просить задовольнити.

Представником відповідача у відзиві на позов заявлено перед судом клопотання про розгляд справи у його відсутності.

У судове засідання учасники справи не з`явились, хоча повідомлялись про дату, час та місце цього засідання. З урахуванням заяв позивачів та представника відповідача про розгляд справи у їх відсутності, наявність відзиву, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності осіб, що не з`явились.

Згідно з ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.

Суд установив, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, місце смерті Україна, місто Київ, що підтверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації смерті у м. Києві.

Останнє місце проживання спадкодавця - АДРЕСА_1 , що підтверджено копією акта віл 28 березня 2014 року № 99, м. Київ, затвердженого в.о. директором КП «Мостицький» Н.Ф. Громовою.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на спадкове майно, що належало померлому на праві власності, а саме:

- 1/2 частини квартири у АДРЕСА_3 , що підтверджено копією свідоцтва про право власності на житло від 11 серпня 1993 року;

- 4/20 частини квартири у АДРЕСА_1 , в рівних частинах кожному ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 , що підтверджено копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 березня 2001 року, виданого державним нотаріусом Четвертої Київської державної нотаріальної контори, спадкова справа № 5, зареєстровано в реєстрі за № 1-606.

За життя, 11 вересня 2002 року ОСОБА_3 склав заповіт та заповів усе своє майно у рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Заповіт складено у АР Крим, місто Феодосія, зареєстровано у реєстрі № 1063/08-3.

Позивачі є онуками померлого ОСОБА_3 , у зв`язку із чим звернулись до нотаріуса на тимчасово окупованій території АР Крим із заявою про прийняття спадщини за заповітом на спадкове майно.

Оскільки позивачі у встановлений законодавством України строк не звернулись після смерті свого діда з заявами про прийняття спадщини за заповітом, між сторонами виникли спірні правовідносини щодо встановлення такого строку у судовому порядку, що регулюється ст. 1272 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. ч. 1, 3, 4 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічна норма міститься ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Повертаючись до матеріалів справи, яка розглядається суд зазначає, що позивачі у позовній заяві стверджують, що звернулись до нотаріуса на тимчасово окупованій території АР Крим із заявами про прийняття спадщини за заповітом після смерті діда вчасно, у відповідності до строку встановленого законодавством рф; 21 липня 2018 року нотаріус на тимчасово окупованій території АР Крим видав позивачам свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частини квартири у АДРЕСА_3 за законодавством російської федерації та таким нотаріусом було відмовлено позивачам в оформлені спадщини за заповітом на частину квартири, яка знаходилась у місті Києві, однак суд звертає увагу, що жодних доказів на підтвердження зазначених обставин у відповідності до ст. ст. 76-80 ЦПК України суду стороною позивачів не подано.

Разом із тим, на переконання позивачів наведені обставини є поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини за частину квартири у місті Києві, адже пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, що не залежали від позивачів. Однак, із такими твердженнями суд не погоджується, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон) Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.

Отже, на момент смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місто Феодосія, смт. Приморське у АР Крим, де знаходилась частина спадкового майна померлого, було тимчасово окупованою територією України російською федерацією.

Відповідно до ч. ч. 2, 5 ст. 11 цього Закону на тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України. Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України.

Одним із похідних способів набуття права власності, де право набувача ґрунтується на праві відчужувача, є отримання майна у спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Суд установив, що останнє місце проживання ОСОБА_3 територія України, місто Київ, що підтверджено належними та допустимими доказами, а відтак таке є місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Відповідно до п. 2.1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерством юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини.

Отже, позивачі у відповідності до вимог чинного законодавства України повинні були подати заяви про прийняття спадщини за заповітом до нотаріуса на підконтрольній території України.

Згідно з ч. 3 ст. 1272 цього Кодексу за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Тобто, подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Аналогічна правова позиція викладено у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування».

Аналізуючи подані позивачами докази суд не установив, що в останніх були перешкоди у поданні заяв про прийняття спадщини за заповітом після смерті діда протягом шести місяців до нотаріуса за місцем відкриття спадщини на підконтрольній території України.

Причини, які наводять позивачі, а саме: подання заяви про прийняття спадщини за заповітом до нотаріуса на тимчасово окупованій території України АР Крим у строк шість місяців, видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом за законодавством окупаційної влади на території АР Крим лише 21 липня 2018 року та відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріусом російської республіки на території АР Крим, то такі суд оцінює критично, адже вони не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємців, на вчинення дій щодо подання заяв про прийняття спадщини за заповітом на території України.

Враховуючи наведені вище положення закону, дослідженні та оцінені як окремо, так і в сукупності докази, суд прийшов висновку, що причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, які наведені позивачами є неповажними, а тому останні пропустили строк для подання заяви у відповідності до ст. 1270 ЦК України.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що у позові необхідно відмовити повністю.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем ОСОБА_1 необхідно покласти на останнього

Керуючись ст. ст. 10, 11, 12, 13, 76-81, 265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

у позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Київської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити.

Судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду із позовом - покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

позивач ОСОБА_2 , місце проживання - АДРЕСА_1 , НОМЕР_3 ;

відповідач Київська міська рада, місцезнаходження - міто Київ, вулиця Хрещатик, будинок № 36, код ЄДРПОУ 00022527.

Повне судове рішення складено 06 жовтня 2022 року.

Суддя О. І. Якимець