Рішення № 106764420, 04.10.2022, Київський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2022 року м. Київ № 320/4355/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Повх І.С.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - Мирошниченко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління поліції охорони в м. Києві Національної поліції України

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління поліції охорони в м. Києві Національної поліції України, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Управління поліції охорони в м. Києві Національної поліції України за № 93 о/с від 17.03.2022 року про звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону України «Про Національну поліцію» старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського-водія (ККП-5162) взводу № 1 роти реагування Печерського районного відділу;

- поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді, яку він обіймав до незаконного звільнення, та яка відповідає рівню його кваліфікації, досвіду, діловим і особистим якостям, спеціальному званню старший сержант поліції з 17.03.2022 року;

- стягнути з Управління поліції охорони в м. Києві Національної поліції України на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням відрахувань (податків) по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18 % та воєнного збору у розмірі 1,5 %; в частині поновлення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 1 (один) місць допустити негайне виконання судового рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що спірний наказ порушує його права, оскільки ним не допущено дисциплінарного проступку. Посилається на те, що залишення ним місця служби зумовлене необхідністю евакуації членів його сім`ї, з яким він проживав у селі Перемога Броварського району, що попередньо було погоджено із безпосереднім керівництвом. Через неможливість у подальшому повернутись до місця служби у м. Київ він за вказівкою безпосереднього керівника звернувся до наближеного підрозділу поліції для підпорядкування за місцем фактичного знаходження.

Позивач зауважив, що йому не було відомо, на підставі яких фактів і обставин було ініційоване службове розслідування, оскільки дисциплінарна комісія не повідомляла про перебіг службового розслідування, не дала можливості надати письмові пояснення щодо обставин та подій, на думку позивача відповідачем було порушене його право на захист під час дисциплінарного провадження. Зважаючи на це, просить визнати оскаржений наказ протиправними, поновити його на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання. Суд поновив позивачу строк звернення до суду з даним позовом. Додатково суд витребував від відповідача докази по справі.

Відповідач позов не визнав та подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволення позову ОСОБА_1 . Зазначив, що поліцейський-водій взводу № 1 роти реагування Печерського РВ Управління поліції охорони в м. Києві, старший сержант поліції ОСОБА_1 , 27 лютого 2022 року покинув місце несення служби та не повернувся туди аж до звільнення. Від надання письмових пояснень позивач відмовився, що підтверджується Актом про відмову від прибуття для надання письмового пояснення від 15.03.2022.

Тож, на думку відповідача, позивач своїми діями допустив дискредитацію високого звання поліцейського, що полягає у вчиненні такого проступку, який підриває довіру громадськості до поліцейських та авторитет Національної поліції України в цілому, та є несумісним з подальшим проходженням служби в поліції. Скоєний проступок є діянням проти інтересів служби, яке суперечить взятим на себе обов`язкам, присягнувши на вірність українському народові.

Відомості щодо дисциплінарного проступку відображені у висновку службового розслідування. При цьому, відповідач наголосив, що позивач не підпадає під дію наказу НПУ № 190 від 10.03.2022, а обставини, які, на думку позивача, могли бути підставою для неможливості його повернення за місцем несення служби, не підтверджені жодним належним доказом.

Додатково відповідач зазначив, що довідка № 276/109/1301/01-22 про те, що позивач перебував у розпорядженні відділення поліції № 1 (с. Баришівка) Броварського районного управління поліції ГУНП в Київський області, була отримана ним вже після ознайомлення з наказом про звільнення, відтак відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, тому просить суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 суд продовжив строк проведення підготовчого провадження в адміністративній справі № 320/4355/22 та відклав підготовче засідання у справі на 30.08.2022.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.08.2022 суд частково задовольнив клопотання позивача про виклик в судове засідання свідків та ухвалив допитати в якості свідків громадянина ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

В ході слухання справи судом було допитано в якості свідків ОСОБА_2 - заступника начальника відділу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції та ОСОБА_3 - старший дільничний офіцер поліції.

Допитаний судом в якості свідка ОСОБА_4 пояснив суду, що 27.02.2022 до його підрозділу ВП смт. Баришівка Броварського району прибули дві особи, в тому числі і позивач. Вказав, що він зв`язався у телефонному режимі з керівництвом позивача та узгодив, що ОСОБА_1 буде нести службу у відділенні ВП смт. Баришівка. На запитання суду пояснив, що доказів на підтвердження того, що позивач 27.02.2022 приступив до виконання обов`язків не оформлялося враховуючи події, які відбувались в країні з 24.02.2022, однак при отриманні зброї він розписувався у довідці про її отримання. Додатково свідок ОСОБА_4 пояснив, що у телефонному режимі зв`язався з керівництвом позивача ОСОБА_5 уточнив чи насправді даний громадянин працює у них у відділенні, пізніше того дня керівник установи позивача ОСОБА_5 зв`язався з свідком та погодив перебування та несення служби позивача на іншому відділенні.

На запитання суду стосовно того, який термін позивач перебував у відділенні ВП смт. Баришівка Броварського району свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що позивач перебував у вказаному відділенні приблизно до середини березня (15-17 березня) та був при виконанні обов`язків кожен день, до часу поки не була евакуйована сім`я позивача. Так, після евакуації сім`ї позивача він покинув їх відділення.

Допитай в ході засідання свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що позивач на протязі березня місяця перебував та ніс службу в ВП № 1 смт. Баришівка Броварського району, орієнтовно з 27.02.2022 по 17-18.03.2022, та він з позивачем жили в одному кабінеті. Пояснив, що вони займалися евакуацією людей та доставляли гуманітарну допомогу на окуповані території.

На запитання суду стосовно того, чи обізнаний свідок ОСОБА_3 про сповіщення керівництва позивача та погодження перебування позивача у підрозділі ВП № 1 смт. Баришівка Броварського району, пояснив, що був у кабінеті та чув як керівник відділення ОСОБА_5 дав погодження на перебування у підрозділі ОСОБА_1 .

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.08.2022 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті на 26.09.2022.

Протокольною ухвало Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 04.10.2022.

В судове засідання, призначене у справі на 04.10.2022 з`явилися позивач та уповноважений представник відповідача.

Присутній у судовому засіданні позивач просив позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та зазначив, що після повномасштабного вторгнення він поїхав до сім`ї для їх евакуації і не мав можливості прибути до місця несення служби , оскільки дороги та території вже були окупованими. Пояснив, що він зв`язався з керівником свого відділу в телефонному режимі та повідомив про вказані обставини, у відповідь на що керівник дав йому вказівку прибути до територіального управління по місцю перебування та нести службу там, що ним і було зроблено до моменту евакуації його сім`ї та деокупації території.

Уповноважений представник відповідача заперечувала щодо задоволення позову ОСОБА_1 . Наголосила, що позивач самовільно покинув місце несення служби без відповідного розпорядження та сам собі обрав місце несення служби. На думку представника відповідача, позивач мав можливість повернутися до штатного місця несення служби у місті Києві ще до окупації. Додатково представник позивача вказала, що позивач не мав наміру повертатися за основним веденням служби, та призначився там де йому було зручно у рапорті не було наведено чітких та вагомих причин неприбуття/відсутності на робочому місці. При цьому у телефонній розмові позивачу було запропоновано повернутися за штатним місцем несення служби у відповідь на що позивач категорично відмовився виходити на роботу, позивачу також було повідомлено що у разі неприбуття до штатного місця несення служби його буде звільнено та проведено службове розслідування. Так, зокрема до додатків до відзиву було долучено скріншот про те що позивача було ознайомлено з наказом про проведення розслідування, та наказом про звільнення також.

Заслухавши позивача, представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується відомостями паспорта громадянина України Серія НОМЕР_1 , виданий 06.03.1997 Погребищенським РВ УМВС України у Вінницькій області.

Судом встановлено, що позивач з 2001 року проходив службу в органах внутрішніх справ, та ним 27.07.2001 прийнято присягу працівника органів внутрішніх справ.

Наказом Управління поліції охорони в м. Києві Національної поліції України від 07.11.2015 № 1о/с (по особовому складу), відповідно до пункту 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» призначено тих, що прибули з управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в місті Києві, з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування та установленням посадових окладів згідно штатного розпису, з 07 листопада 2015 року по Печерському РВ ОСОБА_1 , який мав спеціальне звання прапорщик міліції, поліцейським -водієм, присвоївши йому спеціальне звання старший сержант поліції.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Печерського РВ УПО в м. Києві було складено акти про відсутність на службі без поважних причин старшого сержанта поліції ОСОБА_1 поліцейського-водія роти реагування Печерського РВУПО в м. Києві від 28.02.2022, 01.03.2022, 02.03.2022, 03.03.2022, 04.03.2022. 05.03.2022, 06.03.2022, 07.03.2022, 08.03.2022, 09.03.2022, 10.03.2022, 11.03.2022, 12.03.2022, 13.03.2022, 14.03.2022, 15.03.2022.

13.03.2022 командиром взводу № 2 роти реагування Печерського РВ Управління поліції охорони в м. Києві майор поліції ОСОБА_9 оформлено довідку про те, що 28.03.2022 по 13.03.2022 ОСОБА_1 в телефонних розмовах за номером мобільного телефону з ним постійно говорив, що не має змоги приїхати у зв`язку з тимчасовою окупацією території та проблемами з автотранспортного сполучення.

13.03.2022 старший інспектор Печерського РВ Управління поліції охорони в м. Києві капітан поліції ОСОБА_8 оформив довідку про те, що ним 13.03.2022 в телефонній розмові за номером телефона позивача було доведено старшому сержанту поліції ОСОБА_1 наказ НПУ від 10.03.2022 року № 190 та про наслідки щодо його невиконання. Даний працівник не підпадає в категорію згідно пункту 1 наказу НПУ № 190 від 10.03.2022.

15.03.2022 начальником Печерського РВ Управління поліції охорони в м. Києві підполковник поліції ОСОБА_5 сформовано доповідну записку на адресу начальника Управління поліції охорони в м. Києві полковнику поліції ОСОБА_16 про те, що старший сержант поліції ОСОБА_1 , поліцейський - водій взводу № 1 роти реагування Печерського районного відділу Управління поліції охорони в м. Києві 24 лютого 2022 прибув до Печерського районного відділу Управління по сигналу «Тривога». 27 лютого 2022 року звернувся з проханням покинути підрозділ та поїхати за місцем проживання, на декілька годин для вирішення побутових питань. Його прохання було погоджено, але вище вказаний працівник до місця несення служби до цього часу не прибув. Того ж дня командира взводу № 2 роти реагування відділу ОСОБА_9 , зателефонував старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (моб. тел. НОМЕР_2 ) який повідомив що, перебуває за адресою: АДРЕСА_1 та не може повернутися до підрозділу, у зв`язку з начебто з тимчасовою окупацією села. На зв`язок виходить та в телефонних розмовах повідомляє, що не має змоги приїхати у зв`язку з тимчасовою окупацією території та проблемами з автотранспортного сполучення.

З 28.02.2022 по 13.03.2022 ОСОБА_1 в телефонних розмовах з ОСОБА_9 постійно говорив, що не має змоги зв`язок виходив та в телефонних розмовах повідомляє, що не має змоги приїхати у зв`язку з тимчасовою окупацією території та проблемами з автотранспортного сполучення.

13 березня 2022 року старшим інспектором відділу капітаном поліції ОСОБА_8 в телефонній розмові за номером моб. тел. НОМЕР_2 , було доведено старшому сержанту поліції ОСОБА_1 наказ НПУ від 10.03.2022 року № 190 та про наслідки щодо його невиконання. Даний працівник не підпадає в категорію згідно пункту 1 наказу НПУ № 190 від 10.03.2022 року.

Відповідно до резолюції проставленої на вказаній доповідній записці начальником Управління поліції охорони в м. Києві ОСОБА_16 зобов`язано посадових осіб провести за даним фактом службове розслідування.

15.03.2022 посадовими особами Печерського РВ УПО м. Києві оформлено акт фіксації від надання письмових пояснень, зокрема відмови ОСОБА_1 від надання письмових пояснень про відсутність на службі та початком проведення службового розслідування щодо даного факту 15.03.2022 ОСОБА_11 в телефонній розмові було запропоновано ОСОБА_1 надати письмові пояснення щодо відсутності на службі поліцейського-водія взводу №1 РР Печерського РВ УПО в м. Києві старшого сержанта поліції ОСОБА_1 .

Згідно відмітки на вказаному акті, акт не зареєстрований у зв`язку з тим, що канцелярія Печерського РВ УПО в м. Києві під час воєнного стану не працювала.

Наказом Управління поліції охорони в м. Києві Національної поліції України від 15.03.2022 № 77 «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування за фактом того що з 24 лютого по 15 березня 2022 року за місцем несення служби не прибули та під перелік визначених пунктом 1 наказу НПУ від 10.03.2022 №190 не підпадають наступні працівники поліції: старший інспектор відділу кадрового забезпечення Управління поліції охорони в м. Києві підполковник поліції ОСОБА_12 ; поліцейський взводу №2 роти охорони об`єкті та публічної безпеки Оболонського РВ Управління поліції охорони в м. Києві старший сержант поліції ОСОБА_13 ; поліцейський взводу №2 роти охорони об`єкті та публічної безпеки Оболонського РВ Управління поліції охорони в м. Києві старший сержант поліції ОСОБА_14 ; поліцейський -.водій взводу №1 роти реагування Печерського РВ Управління поліції охорони в м. Києві старший сержант поліції ОСОБА_1 ; поліцейський взводу №3 роти охорони об`єктів та публічної безпеки Печерського РВ Управління поліції охорони в м. Києві капрал поліції ОСОБА_15 .

16.03.2022 начальником Управління поліції охорони в м. Києві підполковником поліції ОСОБА_16 затвердженого висновок службового розслідування за фактом безпідставного невиходу на службу окремих поліцейських УПО в м. Києві.

Так, у висновку зазначено, що 15.03.2022 до Управління поліції охорони в м. Києві (далі - Управління) надійшли доповідні записки керівників районних підрозділів Управління про те, що окремі підпорядковані їм поліцейські, з 24.02.2022 по теперішній час, безпідставно відсутні на службі.

У ході проведення службового розслідування встановлено, що Указом Президента України від 23.02.2022 № 63/2022 «Про введення надзвичайного стану в окремих регіонах України», у місті Києві та на території всіх областей України, за виключенням Донецької та Луганської областей, з 00 годин 00 хвилин 24 лютого 2022 року введено надзвичайний стан строком на 30 діб.

Наказом Національної поліції України від 23.02.2022 № 171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», з метою нормалізації обстановки в державі, забезпечення захисту та охорони державного кордону, протидії злочинності, підтримання громадської безпеки та порядку, створення умов для належного функціонування органів державної влади, місцевого самоврядування та інших інститутів громадського суспільства, запобігання спробам захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства керівникам структурних підрозділів центрального органу управління поліції, головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та місті Києві, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції вказано перевести особовий склад на посилений варіант службової діяльності на час дії правового режиму надзвичайного стану.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з 05.30 24.02.2022, строком на 30 діб, в Україні введено воєнний

З урахуванням зазначених обставин, 24.02.2022, о 05.30, особовий склад Управління та підпорядкованих районних підрозділів Управління, було піднято за сигналом «Тривога».

По прибуттю до місць несення служби, особовий склад, особовий склад було озброєно вогнепальною, автоматичною зброєю та залучено до комплексу завдань із виконання посиленого варіанту службової діяльності.

Кожен поліцейський, вступаючи на службу в поліції, склав Присягу на вірність Українському народові, а саме, усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягнув вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

Однак, окремі поліцейські Управління та його районних підрозділів із введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану, до місць дислокації підрозділів за місцем проходження служби не прибули, не озброїлись та від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини та честі держави самоусунулись.

Наказом Національної поліції України від 10.03.2022 № 190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану» пунктом 3 цього наказу зобов`язано поліцейських, які не підпадають під перелік осіб, визначених пунктом 1 (Поліцейські, які перебувають поза місцем несення служби, крім тих, що виконують службові завдання, протягом 1 доби прибути до найближчого органу поліції для реєстрації та постановки на облік, а саме: поліцейським, для яких проїзд у регіон місця проходження служби є неможливим у зв`язку з об`єктивними причинами (тимчасова окупація, повне зупинення транспортного сполучення); поліцейським, які виховують одного або більше дітей віком до18 років або на утриманні яких перебувають батьки, що потребують стороннього догляду, та виїхали з метою супроводу дітей в евакуацію, та чоловіки (дружини) яких є поліцейськими, військовослужбовцями або особами рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту, задіяними до виконання службових обов`язків за місцем проходження служби; поліцейським, які мають статус одинокої матері (батька) цього наказу, невідкладно прибути до органу поліції за місцем несення служби.

Крім того, у вказаному висновку зазначено, що поліцейський - водій взводу № 1 роти реагування Печерського РВ Управління поліції охорони в м. Києві старший сержант поліції ОСОБА_1 , (0024964) ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Вінницької області, освіта середня, в ОВС з 17.02.2001, в поліції з 07.11.2015, в займаній посаді з 01.02.2017, діючих дисциплінарних не має, 24.02.2022 прибув до підрозділу за сигналом «Тривога».

27.02.2022 звернувся до керівництва Печерського РВ Управління з проханням покинути підрозділ на декілька годин та поїхати за місцем проживання для вирішення побутових питань. Його прохання керівництвом було погоджено, але ОСОБА_1 у визначений час до підрозділу не повернувся.

Також, у висновку зазначено, що цього ж дня командир взводу Печерського РВ майор поліції ОСОБА_9 зателефонував ОСОБА_1 , з метою встановлення його місце знаходження та інформування про негайне повернення до підрозділу. Останній вказав, що перебуває по місцю проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та не може повернутися до підрозділу, в зв`язку з начебто тимчасовою окупацією населеного пункту проживання.

З 28.02.2022 по 13.03.2022 ОСОБА_1 в телефонних розмовах з ОСОБА_9 постійно говорив, що не має змоги прибути до підрозділу, в зв`язку з окупацією території його перебування та відсутністю транспортного сполучення з містом Києвом.

Станом на 15.03.2022 до підрозділу так і не прибув. Прибувати до підрозділу відмовився.

ОСОБА_1 вимоги наказу НПУ від 10.03.2022 № 190 доведені в телефонному режимі.

Під перелік пункту 1 наказу НПУ від 10.03.2022 № 190, не підпадає.

За фактом відсутності ОСОБА_1 на службі без поважних причин складені відповідні Акти.

На підставі викладеного висновку дисциплінарна комісія вважає службове розслідування за фактом невиходу на службу окремих поліцейських Управління закінчити.

За вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушення вимог пп.1, 6 ч.1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», абзацу 1 пункту 1 розділу ІІІ розділу ІІІ Інструкції про порядок переведення органів Національної поліції України на посилений варіант службової діяльності, затвердженої наказом МВС України від 10.12.2015 № 1560, самоусуненні від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, керуючись ст.ст. 11, 12, 13 та ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, до поліцейського - водія взводу №1 роти реагування Печерського районного відділу Управління поліції охорони в м. Києві старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Наказом Управління поліції охорони в м. Києві Національної поліції України від 16.03.2022 №78 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Управління поліції охорони в м. Києві» за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пп, 1, 6 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", абзацу 1 пункту 1 розділу ІІІ Інструкції про порядок переведення органів Національної поліції України на посилений варіант службової діяльності, затвердженої наказом МВС України від 10.12.2015 № 1560, самоусуненні від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, керуючись ст.ст. 11, 12, 13 та ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, до поліцейського - водія взводу №1 роти реагування Печерського районного відділу Управління поліції охорони в м. Києві старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Наказом Управління поліції охорони в м. Києві Національної поліції України від 17.03.2022 № 93 о/с (по особовому складу) відповідно Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції згідно пункту 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини 1 статті 77 :

старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0024964), поліцейського-водія (ККП-5162) взводу № 1 роти реагування Печерського районного відділу, з 17 березня 2022 року.

Підстава: наказ Управління поліції охорони в м. Києві № 78 від 16.03.2022.

Позивач не погоджуючись з даним наказом Управління поліції охорони в м. Києві Національної поліції України від 17.03.2022 № 93 о/с звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України врегульовано Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі по тексту - Закон № 580 в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою статті 3 Закону № 580 обумовлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Проходження служби в органах поліції регламентується спеціальним законодавством, зокрема, Законом № 580 та Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).

Так, основні обов`язки поліцейського визначені ст. 18 Закону № 580, а саме поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Додаткові обов`язки, пов`язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом (ч. 4 ст. 18 цього Закону).

Частиною першою статті 59 Закону № 580 обумовлено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Нормативно-правовим актом, який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, є Закон України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 №2337-VIII (тут і надалі - Дисциплінарний статут у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом преамбули Дисциплінарного статуту, дія останнього поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

В статті 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Частиною другою статті 1 Дисциплінарного статуту обумовлено, що службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Відповідно до частини 1,2 статті 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.

За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.

Відповідно до частини 1 статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком, як зазначено в статті 12 Дисциплінарного статуту, визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно частин 1-3 статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Згідно частин 1,2 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Частиною шостою статті 14 Дисциплінарного статуту обумовлено, що службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Частиною першою - третьою статі 18 Дисциплінарного статуту обумовлено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:

1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються;

2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи;

3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами;

4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування;

5) користуватися правничою допомогою.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.

Частиною шостою вказаної статті обумовлено, що у разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для надання пояснень. Виклик для надання пояснень надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі.

Частиною восьмою вказаної статті Дисциплінарного статуту передбачено, що фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику про надання пояснень, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Приписам частини другої, четвертої статті 22 Дисциплінарного статуту обумовлено, що наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.

Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.

Отже, звільнення зі служби в поліції є найсуворішим видом дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни та є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Передумовою звільнення поліцейського за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, має бути грубе порушення службової дисципліни, встановлене внаслідок ретельного службового розслідування та підтверджене належним доказами.

Адміністративний суд у силу вимог ч. 2 ст. 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен перевірити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), тощо.

Суб`єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами.

Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому:

- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;

- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;

- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;

- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.

Отже, вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає дотримання порядку проведення службового розслідування та з`ясування наявності складу дисциплінарного проступку в його діяннях.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580 поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Так, підставою для звільнення позивача зі служби в поліції, як зазначено в наказі Управління поліції охорони в м. Києві Національної поліції України від 16.03.2022 № 78 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Управління поліції охорони в м. Києві», стало грубе порушення службової дисципліни, невиконання посадових (функціональних) обов`язків, у порушенні вимог пп, 1, 6 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", абзацу 1 пункту 1 розділу Ш Інструкції про порядок переведення органів Національної поліції України на посилений варіант службової діяльності, затвердженої наказом МВС України від 10.12.2015 № 1560, самоусуненні від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, керуючись ст.ст. 11, 12, 13 та ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, до поліцейського - водія взводу №1 роти реагування Печерського районного відділу Управління поліції охорони в м. Києві старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Як було встановлено судом, Указом Президента України від 23.02.2022 № 63/2022 «Про введення надзвичайного стану в окремих регіонах України», у місті Києві та на території всіх областей України, за виключенням Донецької та Луганської областей, з 00 годин 00 хвилин 24 лютого 2022 року введено надзвичайний стан строком на 30 діб.

Наказом Міністерства внутрішніх справ від 10.12.2016 № 1560, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.01.2016 № 12/28142 «Про затвердження Інструкції про порядок переведення органів Національної поліції на посилений варіант службової діяльності» затверджено Інструкцію про порядок переведення органів Національної поліції України на посилений варіант службової діяльності. Абзацом 1 пункту 1 розділу ІІІ Інструкції про порядок переведення органів Національної поліції України обумовлено, що рішення щодо переведення на посилений варіант приймають голова НПУ або особа, яка виконує його обов`язки, - стосовно всіх поліцейських як у масштабі держави, так і в окремих її регіонах.

Наказом Національної поліції України від 23.02.2022 № 171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності» переведено особовий склад на посилений варіант службової діяльності на час дії правового режиму надзвичайного стану.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан.

Частинами другою та третьою статті 24 Закону № 580 установлено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.

Отже, з вищенаведених положень чинного законодавства слідує, що всі поліцейські з 24.02.2022 зобов`язані були знаходитися за місцем дислокації підрозділу, в якому проходять службу та виконувати свої безпосередні функціональні обов`язки, в тому числі і завдань щодо захисту, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України.

З урахуванням зазначених обставин, 24.02.2022 о 05:30, особовий склад Управління поліції охорони в м. Києві, було піднято за сигналом «Тривога».

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 24.02.2022 з`явився до штатного місця несення служби - Управління поліції охорони у м. Києві.

Як було встановлено судом, 27.02.2022 позивач звернувся до керівництва Печерського РВ Управління охорони в м. Києві з проханням покинути підрозділ на декілька годин та поїхати за місцем проживання для вирішення побутових питань, його прохання керівництвом було погоджено, що не заперечується сторонами.

Крім того, з письмових пояснень позивача, викладених у позовній заяві судом було встановлено, що 25 лютого 2022 року, після закінчення добового чергування, ОСОБА_1 з дозволу керівника підрозділу прибув до свого місця проживання, де проживає з непрацездатними батьками, дружиною та неповнолітньою дитиною в с. Перемога Броварського району. Згідно відомостей паспорта позивача, місцем реєстрації останнього є: АДРЕСА_1 .

Відповідно до відомостей свідоцтва про народження Серія НОМЕР_3 , виданого 07.05.2004 Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції, громадянка ОСОБА_17 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якої є: ОСОБА_1 та ОСОБА_18 .

Як пояснив позивач, у зв`язку з тим, що в час його повернення до с. Перемога його село було тимчасово окупованим, він мав змоги повернутися на робоче місце до міста Києва, про що відразу ж доповів керівнику підрозділу поліції ОСОБА_19 , від якого отримав наказ прибути до найближчого відділення поліції, де відповідно продовжити несення служби.

Суд зауважує, що відповідно до відомостей довідки виданої начальником Відділення поліції №1 Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області від 20.03.2022 № 276/109/1301/01-22, довідка видана старшому сержанту поліції ОСОБА_1 (0024964) поліцейському-водію роти реагування Печерського РВ УПО в м. Києві про те, що з27.02.2022 по 18.03.2022 року, згідно вимог пункту 1 наказу НПУ № 190 від 10.03.2022 він перебував у розпорядженні відділення поліції №1 (с. Баришівка) Броварського районного управління поліції Головного управління поліції в Київській області. Отримана зброя: ПМ-НОМЕР_6, 2 магазина, 16 набоїв; АК-74 - НОМЕР_4, 4 магазина, 120 набоїв.

Відповідно до наказу Національної поліції України від 10.03.2022 № 190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану» відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VІІІ, Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», пунктів 9 та 11 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, з метою забезпечення ефективного виконання службових обов`язків поліцейськими, які тимчасово перебувають поза місцем несення служби та не мають можливості повернутися до нього наказано:

1. Поліцейським, які перебувають поза місцем несення служби, крім тих, що виконують службові завдання, протягом 1 доби прибути до найближчого органу поліції для реєстрації та постановки на облік, а саме:

поліцейським, для яких проїзд у регіон місця проходження служби є неможливим у зв`язку з об`єктивними причинами (тимчасова окупація, повне зупинення транспортного сполучення):

поліцейським, які виховують одного або більше дітей піком до 18 років або на утриманні яких перебувають батьки, що погребують стороннього догляду, та виїхали з метою супроводу дітей в евакуацію, та чоловіки (дружини) яких є поліцейськими, військовослужбовцям» або особами рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту, тлінними до виконання службових обов`язків за місцем проходження служби: поліцейським, які маюсь статус одинокої матері (батька).

2. На період дії воєнного стану підпорядкувати поліцейських, визначених пунктом і цього наказу, керівникам територіальних органів поліції, на території обслуговування яких перебувають указані поліцейські.

Частиною першою, другою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

2. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною першою статті 91 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Суд зауважує, що показаннями свідків також було підтверджено, що позивач з 27 лютого 2022 року до середини березня 2022 року перебував при виконані обов`язків у відділенні поліції №1 (смт. Баришівка) Броварського району.

Так, зокрема допитаний в ході розгляду справи свідок ОСОБА_2 пояснив суду, що 27.02.2022 до його підрозділу ВП смт. Баришівка Броварського району прибули дві особи, в тому числі і позивач. Вказав, що він зв`язався у телефонному режимі з керівництвом позивача та узгодив, що ОСОБА_1 буде нести службу у відділенні ВП смт. Баришівка. На запитання суду пояснив, що доказів на підтвердження того, що позивач 27.02.2022 приступив до виконання обов`язків не оформлялося, однак при отриманні зброї він розписувався у довідці про її отримання. Додатково свідок ОСОБА_4 пояснив, що у телефонному режимі зв`язався з керівництвом позивача ОСОБА_5 уточнив чи насправді даний громадянин працює у них у відділенні, пізніше того дня керівник установи позивача ОСОБА_5 зв`язався з свідком та погодив перебування та несення служби позивача на іншому відділенні.

Допитай в ході засідання свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що позивач на протязі березня місяця перебував та ніс службу в ВП № 1 смт. Баришівка Броварського району, орієнтовно з 27.02.2022 по 17-18.03.2022, та він з позивачем жили в одному кабінеті. На запитання суду стосовно того, чи обізнаний свідок ОСОБА_3 про сповіщення керівництва позивача та погодження перебування позивача у підрозділі ВП № 1 смт. Баришівка Броварського району, пояснив, що був у кабінеті та чув як керівник відділення ОСОБА_5 дав погодження на перебування у підрозділі ОСОБА_1 .

Як вбачається Довідки виданої Головного Управління Поліції в Київській області Броварського районного управління поліції, Відділення поліції № 1, ОСОБА_1 , старший сержант поліції - водій роти реагування Печерського РВ УПО в м. Києві, з 27.02.2022 року по 18.03.2022 року, згідно вимог пункту 1 наказу НПУ № 190 від 10.03.2022 року перебував у розпорядженні відділення поліції № 1 (с. Баришівка) Броварського районного Управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області. Отримав зброю ПМ - НОМЕР_7, 2 магазина, 16 набоїв, АК -74 - НОМЕР_4 , 4 магазина, 120 набоїв.

Суд зазначає, що з тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.

Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 року по справі №815/4478/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 88062004).

Суд вважає за необхідне зазначити й те, що чинним законодавством не визначено поняття дискредитації.

Дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довіри когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету. Аналізуючи складові цього поняття, суд дійшов до висновку, що вони тісно пов`язані з морально-етичними нормами. Отже, вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та органів поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Отже під вчинками, що дискредитують звання працівника Національної поліції України та власне органи національної поліції, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою органу внутрішніх справ у зв`язку з виконанням службових обов`язків або не пов`язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ.

Вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов`язків працівників поліції. Приймаючи присягу, позивач зобов`язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки (постанова Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 816/604/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 81431280).

Отже, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення присяги. У зв`язку з чим, складаючи присягу, працівник поліції покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Під порушенням присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Застосування дисциплінарного стягненні у вигляді звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Аналогічний правовий висновок здійснено Верховним Судом у постанові від 21.09.2018 у справі № 824/227/17-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76615256).

Отже, підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

З огляду на встановлені судом обставини справи, суд зазначає, що позивач підпадає під перелік осіб, визначених пунктом 1 Наказу №190, внаслідок чого 27.02.2022 він прибув до найближчого органу поліції за місцем знаходження (проживання), оскільки за погодженням з безпосереднім керівництвом поїхав з метою евакуювати сім`ю з тимчасово окупованої території села Перемога Броварського району та не ухилявся від виконання посадових обов`язків.

24.02.2022 розпочалася широкомасштабна збройна агресія російської федерації проти України.

У період з 24 лютого 2022 до початку квітня 2022 року військами російської федерації було окуповано частину території Київської області, здійснювались обстріли та бомбардування її території.

У тому числі, було окуповано частину території деяких населених пунктів Баришівської громади, зокрема села Перемога Броварського району Київської області, військами російської федерації встановлювались блок-пости на дорогах, здійснювались обстріли військових й цивільних осіб та транспортних засобів, що по цих дорогах рухалися.

Наведені обставини є загальновідомими.

Крім того, відповідачем не було спростовано жодними доказами того факту, що 27.02.2022 ОСОБА_1 саме за погодженням з керівництвом покинув місце несення служби з метою евакуювати сім`ю з с. Перемога Броварського району та за погодження з керівництвом прибув до наближеного до місця проживання місця несення служби.

Разом з тим, свідки підтвердили ту обставину, що ОСОБА_2 зв`язався у телефонному режимі з керівництвом позивача та узгодив, що ОСОБА_1 буде нести службу у відділенні ВП смт. Баришівка.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позивач у період з 27.02.2022 до 15.03.2022 року, з незалежних від позивача причин був позбавлений можливості прибути за місцезнаходженням Управління поліції охорони в м. Києві у місто Київ.

Твердження представника відповідача про можливість позивача дістатися до штатного місця несення служби, оскільки з 27 лютого 2022 року та декілька днів поспіль в напрямку Києва траса не була перекрита, транспортне сполучення здійснювалось, в тому числі, і залізницею не приймаються судом до уваги, оскільки не доведені відповідачем належними доказами.

Доводи відповідача стосовно того, яким чином діючий поліцейський потрапив до окупованого села Перемога не приймаються до уваги, оскільки не стосуються предмету спору.

Слід зауважити, що доводи відповідача щодо того, що Довідку № 276/109/1301/01-22 про те, що позивач перебував у розпорядженні відділення поліції № 1 (с. Баришівка) Броварського районного управління поліції ГУНП в Київський області, була отримана ним вже після ознайомлення з наказом про звільнення не приймаються судом до уваги, оскільки важливим для правильного вирішення спору має не місце та дата отримання такої довідки, а обставини, які вона відображає. При цьому, відповідачем жодним чином не спростовано доводів вказаної довідки, зокрема не надано до суду доказів, які б свідчити про недостовірність відображених у ній даних.

В силу приписів статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком може вважатись лише винна, протиправна дія чи бездіяльність поліцейського.

Зважаючи на наведене вище, судом встановлено, що вина позивача у зазначеному в наказі Управління поліції охорони у місті Києві від 17.03.2022 № 93 дисциплінарному проступку є відсутньою та не доведена відповідачем.

Крім того, суд звертає увагу на порушення процедури проведення службового розслідування відносно факту неприбуття окремих поліцейських до штатного місця несення служби, зокрема стосовно позивача.

Так, відповідачем не було надано до суду належних доказів щодо повідомлення позивача про надання пояснень у відповідності до приписів частини шостої статті 18 Дисциплінарного статуту. Суд зауважує, що згідно приписів чинного законодавства виклик для надання пояснень надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Однак, доказів здійснення виклику позивача для надання пояснень відповідачем не надано. Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику про надання пояснень, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи предстаника відповідача відносно того, що на час військового стану працівник органів внутрішніх справ міг повідомлятись в інший спосіб, зокрема телефоном або на електрону адресу, оскільки, по-перше, такі доводи нормативно не обгрунтовані та вудсутні у відзиві на позов і по-друге, такі докази (телефонограма або звіт про надіслання листа на електрону пошту) на які посилався представник відповідача суду надані не були.

Разом з тим, суд зауважує, що Акт від 15.03.2022 оформлений посадовими особами Печерського РВ УПО м. Києві фіксації від надання письмових пояснень, зокрема відмови ОСОБА_1 від надання письмових пояснень про відсутність на службі та початком проведення службового розслідування щодо даного факту не є належним доказом по справі, оскільки спростований поясненнями позивача про відсутність такої розмови 15.03.2022 з посадовими особами Печерського РВ УПО в м. Києві.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, мотивів адміністративного позову, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в частині визнання протиправним та скасування наказу Управління поліції охорони в м. Києві Національної поліції України № 93 о/с від 17.03.2022 року про звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону України «Про Національну поліцію» старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського-водія (ККП-5162) взводу №1 роти реагування Печерського районного відділу.

Таким чином, враховуючи, що оскаржуваний наказ про звільнення підлягає скасуванню, а також те, що останнім робочим днем позивача було 17 березня 2022 року, позовна вимога позивача про поновлення його на посаді підлягає задоволенню шляхом поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді поліцейського-водія взводу № 1 роти реагування Печерського районного відділу з 18.03.2022 року.

При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про поновлення ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді, яку він обіймав до незаконного звільнення, та яка відповідає рівню його кваліфікації, досвіду, діловим і особистим якостям, спеціальному званню старший сержант поліції, оскільки у відповідності до приписів частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Крім того, відповідно до відомостей довідки Управління поліції охорони в м. Києві станом на 30 вересня 2022 року в роті реагування Печерського районного відділу Управління поліції охорони в м. Києві вакантні вісім посад поліцейського-водія взводу № 2.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (ч. 2 ст. 235 КЗпП України).

При визначенні розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходить з того, що при обчисленні належної до виплати суми застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (надалі - Порядок № 100).

Так, згідно з вимогами п. 2 Порядку № 100, обчислення середньомісячної заробітної плати здійснюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 5 Порядку № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

У той же час, ч. 2 ст. 94 та п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції повинен визначатися Міністерством внутрішніх справ. Дані норми є відсилочними та обумовлюють існування спеціального нормативно-правового акта для унормування порядку (механізму) нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським, яким є Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260).

Норми Порядку №260 закріплюють необхідність обрахунку середнього грошового забезпечення поліцейських за час вимушеного прогулу, виходячи з календарних днів такого прогулу. Водночас, відповідно до п. 2 Порядку № 260, останній набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» (надалі - Закон №580-VIII).

Закон №580-VІІІ був опублікований в газеті Голос України 06.08.2015 за № 141-142, отже, він набрав чинності 07.11.2015 (окрім норм, визначених п. 1 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення»).

У даній справі, період вимушеного прогулу позивача тривав з 17 березня 2022 (дата, яка безпосередньо визначена у наказі № 93 о/с як дата, з якої позивача звільнено) по 04 жовтня 2022 (дата розгляду по суті цієї справи), тобто, як протягом дії Порядку №100, так і Порядку № 260, з урахуванням чого слід обраховувати середнє грошове забезпечення позивача.

Враховуючи, що 17.03.2022 був останнім робочим днем позивача, за який йому мало бути нараховано та виплачено грошове забезпечення, тому стягненню підлягає грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з наступного дня - 18.03.2022.

Отже, у період з 18.03.2022 по 04.10.2022 застосуванню під час обчислення середньомісячної заробітної плати підлягають положення Порядку № 100, з урахуванням положень Порядку № 260. У вказаний період кількість календарних днів становила 201 день.

Так, згідно з довідкою Управління поліції охорони в м. Києві від 28.09.2022 № 349/43/29/03 (заперечення щодо змісту якої сторони суду не заявили) середньомісячне грошове забезпечення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 на посаді поліцейського -водія взводу №1 роти реагування Печерського РВ УПО в м. Києві за період січень-лютий 2022 року складає 15 001 грн 05 коп.

Відповідно до довідки Управління поліції охорони в м. Києві від 28.09.2022 № 350/43/29/03 (заперечення щодо змісту якої сторони суду не заявили) середньоденний розмір грошового забезпечення позивача, обчислений виходячи з виплат за останні два календарні місяця, що передували даті звільнення, складає 508,51 грн.

З урахуванням викладеного, на користь позивача підлягає стягненню сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, розрахована наступним чином: 508,51 грн. х 201 календарних днів, що становить у загальному розмірі 102 210,51 грн.

На підставі викладеного, суд вказує про необхідність стягнути з Управління поліції охорони в м. Києві Національної поліції України (ідентифікаційний код 40109147; місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Студентська, 9) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_5 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ), середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.03.2022 по 04.10.2022 у розмірі 102 210 (сто дві тисячі двісті десять) грн 51 коп. без урахування обов`язкових податків та зборів.

При цьому, вимога позивача про стягнення з Управління поліції охорони в м. Києві Національної поліції України на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням відрахувань (податків) по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18 % та воєнного збору у розмірі 1,5 % не підлягає задоволенню, оскільки роботодавцем під час виплати позивачу середнього заробітку було самостійно здійснено відрахування обов`язкових податків та зборів.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення останніх частково.

Рішення в частині виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць слід допустити до негайного виконання, так як відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягають негайному виконанню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Всупереч викладеним положенням належних і достатніх доказів, які б свідчили про порушення позивачем службової дисципліни та відповідно, наявність підстав для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, надано не було.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем не було сплачено судовий збір, оскільки він звільнений від сплати судового збору за подання даного позову до суду, відтак судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Управління поліції охорони в м. Києві Національної поліції України № 93 о/с від 17.03.2022 року про звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону України «Про Національну поліцію» старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського-водія( ККП-5162) взводу №1 роти реагування Печерського районного відділу.

3. Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді поліцейського-водія взводу №1 роти реагування Печерського районного відділу з 18.03.2022 року.

4. Стягнути з Управління поліції охорони в м. Києві Національної поліції України (ідентифікаційний код 40109147; місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Студентська, 9) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_5 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ), середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.03.2022 по 04.10.2022 у розмірі 102 210 (сто дві тисячі двісті десять) грн 51 коп. без урахування обов`язкових податків та зборів.

5. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

6. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді поліцейського-водія взводу №1 роти реагування Печерського районного відділу з 18.03.2022 року.

7. Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Управління поліції охорони в м. Києві Національної поліції України на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 15 255 (п`ятнадцять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) грн 30 коп. без урахування обов`язкових податків та зборів.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 14.10.2022 року.