Ухвала суду № 106762835, 14.10.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

У Х В А Л А

14 жовтня 2022 року м. Київ № 640/14374/22

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого Кармазіна О.А., розглянувши клопотання відповідача у справи

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернулася до суду з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (01010, м. Київ, вул. Московська, 8, код ЄДР: 37956207), в якому просить суд: стягнути з Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2019 у справі № 640/10796/19 за період з 01.01.2022 по 02.08.2022 включно у розмірі 207 269,81 грн.

Підставою для звернення до суду з даним позовом є затримка виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2019 у справі № 640/10796/19.

Ухвалою судді від 22.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній адміністративній справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

12.10.2022 канцелярією суду зареєстрований відзив МО України, в якому серед іншого, заявлено клопотання відповідача: про розгляд справи з викликом сторін, а також про витребування доказів у справі.

Перш за все, суд звертає увагу заявника на те, що такого роду клопотання не є складовою відзиву на позов, що вбачається з положень 162 КАС України, що вже само по собі вказує на відсутність підстав для їх розгляду та задоволення, та зумовлює рекомендації більш глибокого вивчення заявником положень ст. 162 КАС України.

Щодо розгляду справи за правилами загального провадження відповідач зазначає, що позивачка просить стягнути 207 269,81 грн., яка є значною, зокрема, в умовах воєнного стану.

Звертає увагу, що позивач просить стягнути суму при наявності одночасного працевлаштування в двох державних органах, що є порушенням норм cт. 25 Закону України «Про запобігання корупції»

Отже, на думку заявника, справа не відноситься до окремої категорії справ незначної складності, оскільки не підпадає під категорії, які визначені у ст. 263 КАС України.

Відповідач вважає, що справа має розглядатися за правилами загального провадження через її складність, яка полягає у значному обсягів доказів, які необхідно дослідити з урахуванням думок сторін. При цьому, Комісія зазначає, що спрощене провадження позбавляє її реалізувати свої права та вичерпати всі можливості доведення своєї позиції.

Надалі відповідач зазначає, що якщо справа не буде розглядатися за правилами загального провадження, то розглядати її слід у спрощеному провадженні у судовому засіданні.

В контексті доводів відповідача, суд зазначає, що визначаючи формат справи суд не керувався положеннями ст. 263 КАС України, на які посилається заявник, оскільки справи, зазначені у цій статті, не є співставними з підставами та предметом позову у даній справі.

Заявник неуважно ознайомився із ухвалою про відкриття провадження у справі, де надана оцінка доводам позивача щодо розгляду справи за правилами загального провадження.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

В той же час, дана не належить до категорій справ, які визначені у ч. 4 ст. 257 КАС України та які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного провадження.

Крім того, дана справа не належить до категорій справ, які визначені у ч. 4 ст. 12 КАС України, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження.

Дана справа підпадає під категорію справ, визначених у п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України, належить до справ незначної складності (п. 20 ч. 1 ст.4; ч. 2 ст. 12 КАС України) та у відповідності до ч. 2 ст. 257, ч. 5 ст. 262 КАС України, підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Що стосується положень п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України («…окрім справ….»), слід зазначити, що зазначена норма не знайшла своєї нормативної реалізації у вигляді процесуальних обмежень, визначених у положеннях ч. 4 ст. 257 чи у ч. 4 ст. 12 КАС України, а відтак положення п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України («окрім…») не є перешкодою для розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Наведені відповідачем доводи в обґрунтування є загальними та не зумовлюють висновку про надзвичайну складність справи, аналогічні якій вже розглядаються.

Суд звертає увагу на те, що в силу вимог ч. 7 ст. 260 КАС України взагалі виключається можливість заявлення клопотань про розгляд справи в загальному провадженні (заявлення заперечень проти розгляду справи у спрощеному провадженні) відносно категорій справ, визначених п.п. 1-9 ч. 6 ст. 12 КАС України, що додатково вказує на безпідставність заявленого клопотання та довільну інтерпретацію норм процесуального законодавства.

Визначений судом формат розгляду справи жодним чином не обмежує відповідача у виконанні обов`язку, визначеного ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якого обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Раніше визначений формат розгляду справи жодним чином не обмежує встановленню обставин у справі, оскільки відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Враховуючи вищевикладене, заявлене клопотання позивача задоволенню не підлягає як очевидно необґрунтоване та безпідставне.

Що стосується заявленої альтернативи формату розгляду справи (у спрощеному з викликом сторін), суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

У даному випадку, слід повторитися, заявник не навів жодних вагомих аргументів щодо розгляду справи з викликом сторін, що вказує на його очевидну безпідставність та відсутність підстав для його задоволення.

Доводи щодо суми стягнення, ймовірного (на думку відповідача) порушення позивачкою норм антикорупційного законодавства, жодним чином не свідчать про складність справи, є недоречними в обґрунтування складності справи.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу заявника на певні висновки ЄСПЛ в аспекті заявленого клопотання. Так, у п. 44 Рішенні ЄСПЛ від 13.03.2018 у справі «Mirovni Inљtitut v. Slovenia» зазначено, що внутрішнє законодавство не завжди вимагає провести слухання в Адміністративному суді. Винятковий характер обставин, що можуть бути підставами для відмови в усному розгляді великою мірою залежить від характеру проблеми, що вирішується компетентним національним судом, а не від частоти виникнення таких ситуацій (Miller v. Sweden (Міллер проти Швеції), § 29; Martinie v. France (Мартіньє проти Франції), § 41). Суд також постановив, що відмова у розгляді може бути обґрунтованою у справах, що стосуються лише правових питань обмеженого характеру (Allan Jacobsson v. Sweden (No. 2) (Аллан Якобсон проти Швеції), §§ 48-49; Валова та інші проти Словакії, §§ 65-68) або які не несуть певної складності (Varela Assalino v. Portugal (Варела Ассаліно проти Португалії); Speil v. Austria (Шпайль проти Австрії).

Визначений судом формат розгляду справи, слід повторитися, жодним чином не обмежує відповідача у виконанні обов`язку, визначеного ч. 2 ст. 77 КАС України.

Відтак у задоволенні цього клопотання слід відмовити за його очевидною безпідставністю.

Щодо витребування доказів в контексті положень ст. 236 КЗпП України відносно з`ясуванні різниці між тією сумою, яка можливо буде визначена судом за відносинами з відповідачем та сумою відносно ймовірних трудових відносин у Державному космічному агентстві, суд, по перше, звертає увагу, що вказані доводи ґрунтуються на гіпотетичних припущеннях, що вже само по собі свідчить про безпідставність заявленого клопотання.

Крім того, суд нагадує, що відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як вже зазначалося у судових рішеннях за участі відповідача, правильне тлумачення статті 236 КЗпП України полягає втому, що у випадку незаконного звільнення працівника з роботи - за час затримки виконання рішення суду про поновлення стягується середній заробіток, а у випадку незаконного переведення на іншу роботу - різниця між заробітком за попередньо виконуваною роботою та заробітком за роботою, на яку працівника незаконно перевели. Висновок щодо застосування статті 236 Кодексу законів про працю України у подібних правовідносинах зроблено Верховним Судом в постанові від 10 січня 2020 року у справі № 340/1218/19.

Відтак, відповідачем не доведено перед судом належності заявленої до витребування інформації до складу доказової бази у справі, а відтак у задоволенні і цього клопотання слід відмовити.

Суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача, що заявлені у відзиві додатки (розрахунок. Листи, заява про звільнення) фактично відсутні у відправленні, яке надійшло до суду, що свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх процесуальних обмежень.

Керуючись вимогами ст. ст. 12. 73, 77, 167, 257, 260, 262, 241, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.10.2022 №14/05/9131 (вх. від 12.10.2022) про розгляд справи у загальному провадженні, у спрощеному провадженні з викликом учасників справи та про витребування доказів - залишити без задоволення.

Рекомендувати заявнику провести додаткове вивчення положень ст. 162 КАС України щодо змісту відзиву на позов.

Звернути увагу заявника на неналежне виконання процесуальних обов`язків у зв`язку з відсутністю додатків до відзиву, що є намаганням створити перешкоди у здійсненні правосуддя.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.А. Кармазін