Рішення № 106762826, 13.10.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2022 року м. Київ № 640/34058/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту - відповідач), адреса: 01001, місто Київ, провулок Музейний, будинок 2д, в якій позивач просить

- визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо неналежного розгляду пункту 2 запиту на інформацію ОСОБА_1 від 20 червня 2021 року (зареєстрований 22 червня 2021 року за №ПІ-Ч-11-13/356);

- визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо приховування від ОСОБА_1 публічної інформації, запитувану ОСОБА_1 у пункті 2 його запиту на інформацію від 20 червня 2021 року (зареєстрований 22 червня 2021 року за №ПІ-Ч-11-13/356);

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) надати ОСОБА_1 публічну інформацію, запитувану ОСОБА_1 у пункті 2 його запиту на інформацію від 20 червня 2021 року (зареєстрований 22 червня 2021 року за №ПІ-Ч-11-13/356);

- стягнути з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 666 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що він зі своєї електронної пошти 20 червня 2021 року направив на електронну пошту відповідача запит на інформацію, у якому просив розпорядника інформації надати йому засвідченні у порядку встановленому законодавством копії документів у паперовій та електронній формі: 1) цей запит на інформацію з відміткою розпорядника інформації про його реєстрацію відповідно до вимог частини другої статті 16 Закону; 2) першу, відповідну та останню (у тому числі там, де підпис Миронова Д. А. та особи, яка приймала виконавчі провадження) сторінки Здавального опису за І (перше) півріччя 2020 року щодо виконавчого провадження № 60966743, складеного головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мироновим Д. А.; 3) Інформацію про особу, відповідальну у період з 1 липня 2020 року до 1 червня 2021 року за ведення у Святошинському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) архіву та її посадову інструкцію.

29 червня 2021 року на електронну пошту позивача надійшло повідомлення з темою: «про розгляд запиту на отримання публічної інформації № ПІ-Ч-11-13/356» із файлом у вкладенні, який містив сканкопії листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 25 червня 2021 року № ПІ-Ч-11-13/356 «Про розгляд запиту на отримання публічної інформації» та додатки до нього.

Також, як вказує позивач, відповідач 29 червня 2021 року направив на адресу позивача поштою вказаний вище лист.

Позивач зазначає, що відповідач задовольнив повністю тільки пункт 1 Запиту та пункт 3 Запиту, а щодо інформації, яка запитувалась у пункті 2 Запиту, то відповідач її позивачу не надав.

Зокрема, позивач стверджує, що відповідач у Листі зазначив, що направив запитувачу «…першу, відповідну та останню сторінки Здавального опису за ІІ півріччя 2020 року, складеного головним державним виконавцем Мироновим Д. А.». Теж саме зазначено й у відмітці про додатки за № 2 - «Засвідчена копія, першої, відповідної та останньої сторінки Здавального опису за ІІ півріччя 2020 року, складеного головним державним виконавцем Мироновим Д. А., - на 3 арк.».

Разом з тим, на переконання позивача, фактично відповідач додав до Листа в якості додатку за № 2 копії трьох аркушів, а саме: - копію сторінки 251 якогось документа, що не підлягає ідентифікації; - копію сторінки 432 якогось документа, що не підлягає ідентифікації; - копію зворотного боку аркуша якогось документа, що не підлягає ідентифікації, на якому зображений засвідчувальний напис «Пронумеровано, прошнуровано та скріплено печаткою на 250 (двісті п`ятдесяти) аркушах Василевський А.М . Начальник Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) 20.01.2021 року».

Вказаною бездіяльністю, як вказує позивач йому також заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює у 666,00 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з цією позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що позивачем 20 червня 2021 року було подано до відповідача Запит на інформацію, у якому останній просить надати засвідчені у порядку встановленому законодавством копії документів у паперовій та електронній формі: 1. запит на інформацію з відміткою розпорядника інформації про його реєстрацію відповідно до вимог частини другої статті 16 Закону № 2939-VI; 2. 1, відповідну та останню (у тому числі там, де підпис Миронова Д.А. та особи, яка приймала виконавчі провадження) сторінки Здавального опису за 1 (перше) півріччя 2020 року щодо виконавчого провадження №60966743, складеного головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Мироновим Д.А.; 3. Інформацію про особу, відповідальну у період з 1 липня 2020 року до 1 червня 2021 року за ведення у Святошинському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) архіву та її посадову інструкцію.

Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було надано відповідь від 25 червня 2021 року на Запит на інформацію за вх.№ ПІ-Ч-11-13/356.

У відповідь на запит Відповідачем було надано належним чином засвідчену копію Запиту; першу, відповідну та останню сторінки Здавального опису за 1 (перше) півріччя 2020 року щодо виконавчого провадження №60966743, складеного головним державним виконавцем Мироновим Д.А. та засвідчену копію посадової інструкції головного спеціаліста Святошинському районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цимбал О.П., яка є відповідальною особою за ведення архіву у Святошинському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Перша, відповідна та остання сторінки Здавального опису за 1 (перше) півріччя 2020 року щодо виконавчого провадження №60966743, складеного головним державним виконавцем Мироновим Д.А., що запитувалася позивачем, відноситься до службової інформації.

Представник відповідача стверджує, що до Здавального опису входить інформація про виконавче провадження, що в свою чергу є службовою інформацією, тому позивачу було надано першу, відповідну та останню сторінки Здавального опису за 1 (перше) півріччя 2020 року щодо виконавчого провадження №60966743, складеного головним державним виконавцем Мироновим Д.А з обмеженням доступу до іншої інформації, яку можна побачити на цих сторінках, що входить до службової інформації.

Щодо відшкодування моральної шкоди, представник відповідача зазначив, що позивачем не доведено, що йому було завдано душевних страждань, принижено його честь, гідність та ділову репутацію, тобто, позивачем не доведено завдання йому діями відповідача моральної шкоди.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 грудня 2021 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення рішення суду у даній адміністративній справі, відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2022 року вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №640/34058/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Розглянувши наявні у справі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з запитом на інформацію шляхом надання засвідчених у порядку встановленому законодавством копії документів у паперовій та електронній формі:

1. Цей запит на інформацію з відміткою розпорядника інформації про його реєстрацію відповідно до вимог частини другої статті 16 Закону України «Про доступ до публічної інформації»;

2. 1, відповідну та останню (у тому числі там де, підпис Миронова Д.А. та особи, яка приймала виконавчі провадження) сторінки Здавального опису за І (перше) півріччя 2020 року щодо виконавчого провадження №60966743, складеного головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мироновим Д.А.;

3. Інформацію про особу, відповідальну у період з 1 липня 2020 року до 1 червня 2021 року за ведення у Святошинському районному відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) архіву та її посадову інструкцію.

Листом від 25 червня 2021 року №ПІ-Ч-11-13/356 Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надано відповідь на запит на інформацію, до якої додано, як вказано у відповіді, засвідчену копію запиту на інформацію від 20 червня 2021 року (зареєстрованого 22 червня 2021 року, реєстраційний №ПІ-Ч-11-13/356) на одному аркуші; засвідчену копію першої, відповідної та останньої сторінки Здавального опису за ІІ півріччя 2020 року, складеного головним державним виконавцем Мироновим Д.А. на трьох аркушах; засвідчену копію посадової інструкції головного спеціаліста Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цимбал О.П. на трьох аркушах.

Вважаючи, що відповідачем протиправно не надано належним чином засвідчених копій документів, про що позивач просив у пункті 2 свого запиту на інформацію, останній звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 13 січня 2011 року №2939-VI).

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Відповідно до статті 1 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Більш того, суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації відповідно до статті 12 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI є запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

За приписами статті 14 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI розпорядники інформації зобов`язані, зокрема, надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації.

Відповідно частини 1 статті 5 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації та надання інформації за запитами на інформацію.

Приписами статті 19 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Частинами 1, 4 статті 20 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Наведене в сукупності свідчить, що визначальним для публічної інформації та можливості її надання є те, що така інформація має бути заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходитись у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та запитана суб`єктом інформаційних відносин, саме в порядку Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що запит позивача про надання йому належним чином засвідчених копій документів, зокрема, першої, відповідної та останньої (у тому числі там де, підпис Миронова Д.А. та особи, яка приймала виконавчі провадження) сторінки Здавального опису за І (перше) півріччя 2020 року щодо виконавчого провадження №60966743, складеного головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мироновим Д.А. є інформацію, яка заздалегідь зафіксована, знаходиться у володінні суб`єкта владних повноважень та запитана позивачем, тобто відповідає ознакам публічної інформації.

Отже, керуючись вимогами статті 20 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI відповідач був зобов`язаний у визначений законом строк надати відповідь на пункт 2 запиту на інформацію позивача.

Натомість, до листа від 25 червня 2021 року №ПІ-Ч-11-13/356 відповідач додав аркуші формату А4, які взагалі неможливо ідентифікувати, як якість офіційні документи, зокрема, сторінки Здавального опису, які запитував позивач.

Більш того, слід також зазначити, що позивач не просив надати йому інформацію, яка не стосується його особисто, адже, як вбачається з інформації автоматизованої системи виконавчого провадження, у виконавчому провадженні №60966743 ОСОБА_1 є стягувачем, тобто, стороною цього виконавчого провадження .

Відповідно, з огляду на положення чинного законодавства, позивач мав право на отримання належної відповіді на пункт 2 його запиту на інформацію за виключенням службової інформації.

Тобто, на переконання суду, фактично відповідачем пункт 2 запиту на інформацію розглянутий не був, а надання аркушів паперу, які неможливо ідентифікувати та встановити, що це за документи, не є належним виконанням відповідачем вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відтак, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправними дій відповідача щодо не надання доступу до публічної інформації за пунктом 2 запиту на інформацію від 20 червня 2021 року та зобов`язання його надати позивачу відповідь на пункт 2 цього запиту, а саме, надати запитувані позивачем документи.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо приховування від ОСОБА_1 публічної інформації, запитуваної ОСОБА_1 у пункті 2 його запиту на інформацію від 20 червня 2021 року (зареєстрований 22 червня 2021 року за №ПІ-Ч-11-13/356), суд дійшов висновку про передчасність цих позовних вимог, оскільки відповідачем, як було встановлено судом, взагалі не надано жодних документів на виконання пункту 2 запиту, відповідно, відсутні на теперішній час підстави вважати цю відповідачем були вчинені будь-які дії, які можна кваліфікувати, як приховування інформації.

Стосовно позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, яку позивач оцінює у розмірі 666,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У відповідності до статті 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до пунктів 4 та 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведено, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Враховуючи, що позивач не навів доказів причинного зв`язку між діями відповідача та завданою йому моральною шкодою, не вказав конкретно у чому полягає така шкода, не навів міркувань, з яких він виходив, визначаючи розмір завданої моральної шкоди. Виходячи зі змісту предмету та підстав позову, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відшкодування завданої моральної шкоди, оскільки таку шкоду позивачу не завдано.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Зважаючи, що сплату судового збору позивачу було відстрочено до ухвалення судового рішення по суті, визначивши його розмір у 1816,00 грн, а за наслідками розгляду справи позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд дійшов висновку, що судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 908,00 грн слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в дохід держави.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), які полягають у ненаданні відповіді на пункт 2 запиту на інформацію ОСОБА_1 від 20 червня 2021 року за вхідним №ПІ-Ч-11-13/356 від 22 червня 2021 року.

3. Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01001, місто Київ, провулок Музейний, будинок 2д, код ЄДРПОУ 43315602) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) достовірну, повну та точну інформацію на пункт 2 його запиту на інформацію від від 20 червня 2021 року за вхідним №ПІ-Ч-11-13/356 від 22 червня 2021 року у порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації» та з урахуванням висновків суду.

4. У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути на користь держави (Державна судова адміністрація України, 01601, місто Київ, вулиця Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795» (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету; 22030106) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01001, місто Київ, провулок Музейний, будинок 2д, код ЄДРПОУ 43315602) судовий збір у розмірі 908,00 грн (девёятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.