Ухвала суду № 106762758, 12.10.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/3016

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про відмову у розгляді справи за правилами загального позовного провадження

12 жовтня 2022 року м. Київ № 640/14488/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши заяву представника Державної податкової служби України про розгляд адміністративної справи № 640/14488/22 в порядку загального позовного провадження за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Табако Дім»

до Державної податкової служби України

про визнання протиправними дій, рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Табако Дім» (надалі - позивач), адреса: 03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 6 до Державної податкової служби України (надалі - відповідач), адреса: 04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, в якій позивач, з урахуванням позовної заяви у новій редакції, що надійшла до відкриття провадження у справі, просить суд:

- визнати протиправними дії Державної податкової служби України щодо проведення та оформлення результатів фактичної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Табако Дім», результати якої оформлені актом № 2/Ж5/99-00-09-02-01/43873464 від 11 липня 2022 року;

- визнати протиправним та скасувати висновок Державної податкової служби України від 01 серпня 2022 року № 8358/6/99-00-09-02-01-06 про розгляд заперечень товариства з обмеженою відповідальністю «Табако Дім» від 15 липня 2022 року № 15/07/2022-1 на акт фактичної перевірки № 2/Ж5/99-00-09-02-01/43873464 від 11 липня 2022 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України скасувати висновки, викладені в акті фактичної перевірки № 2/Ж5/99-00-09-02-01/43873464 від 11 липня 2022 року щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Табако Дім» частини 4 статті 3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Надалі, представником відповідача до суду було подано клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, в обґрунтування якого представник відповідача зазначив, що зважаючи на резонансний характер даної справи в контексті упередження економічних збитків держави та її впливу на економічний розвиток держави, вказана справа не може розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження.

Розглянувши подане представником відповідача клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Пунктом 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Тобто, виключний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, міститься в частині 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, суд наголошує, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеn v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 листопада 2006 року (скарга 73053/01 CASE OF JUSSILA v. FINLAND), суд вказав на те, що: «Європейський Суд не сумнівається в тому, що письмове провадження у справі часто може виявитись більш ефективним, ніж усний розгляд, для перевірки та забезпечення того, що платник податків надав точний звіт про свій майновий стан, підкріплений всіма необхідними документами. Суд не вважає переконливим довід заявника, що в ході розгляду цієї справи виникли міркування щодо достовірності, які потребували надання пояснень в усній формі.... та приймає довід держави-відповідача, що будь - які питання факту та питання права в цій справі могли бути належним чином розглянуті та вирішені на підставі матеріалів, наданих у письмовому вигляді. ... Оскільки заявнику була надана повна можливість наводити свої доводи у письмовому вигляді та надавати коментарі щодо відомостей, які надходили від податкових органів, Суд дійшов висновку, що вимоги справедливого судочинства були дотримані...».

Суд погоджується з такою позицією щодо Європейського суду з прав людини щодо застування пункту 1 статті 6 Конвенції.

Характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагає проведення судового засідання, а бажання сторони у справі викласти під час проведення судового засідання свої аргументи, які висловлені нею або можуть бути висловлені у відзиві на позовну заяву, не зумовлює необхідність призначення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на те, що дана справа має резонансний характер, оскільки останнім не було надано до суду належних, об`єктивних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин, при цьому, це основний аргумент, на який посилається представник відповідача, для переходу розгляду справи в загальне провадження.

За таких підстав, на цій стадії судового розгляду, а також враховуючи, що представником відповідача взагалі не було надано будь-яких належних та об`єктивних доказів, з яких вбачалась би необхідність призначення судового засідання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання та призначення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

В той же час, суд звертає увагу, що в разі, якщо в подальшому, під час розгляду справи, суд дійде висновку про необхідність такого переходу, будуть вчинені необхідні дії для всебічного, повного та об`єктивного розгляду, в т.ч. з урахуванням можливості з власної ініціативи призначити судове засідання або перейти до розгляду в порядку загального провадження.

Додатково суд зазначає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відтак, відповідач не позбавлений можливості подачі доказів на підтвердження своєї позиції або письмових пояснень у встановленому Кодексом адміністративного судочинства України порядку.

Керуючись статтями 241 - 243, 248, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника Державної податкової служби України про розгляд адміністративної справи № 640/14488/22 в порядку загального позовного провадження - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Клочкова