Рішення № 106762725, 13.10.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2022 року м. Київ № 826/4240/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 22 грудня 2017 року № № 0036304202, 0036334202, 0036354202.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач при винесенні оскаржуваних рішень, не дослідив додаткову угоду про внесення змін до кредитного договору між позивачем та ПАТ «ВТБ Банк», на підставі якої відбулася реструктуризація боргу та прощення його частини, та неправомірно включив суму прощеного боргу до складу оподаткованого доходу як додаткове благо. При цьому, відповідач не врахував приписи пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, відповідно до яких, не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основою сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також, сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Рішенням окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.07.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року у справі № 826/4240/18 скасовано, адміністративну справу № 826/4240/18 направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2019 прийнято справу до свого провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

11.09.2019 до суду від ГУ ДФС у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого, сторона відповідача наголосила на тому, що кредитором (банком) було анульовано (прощено) суму саме основного боргу (кредиту) позивача (позичальника), а не курсову різницю, розраховану відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, що є підставою для зобов`язання позичальника відобразити анульовану суму боргу у складі оподаткованого доходу, як додаткове благо, шляхом подачі податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік з обчисленням і перерахуванням до бюджету відповідної суми податку на доходи з фізичних осіб відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, а також сплатити військовий збір, обрахований з суми прощеної (анульованої) кредитором заборгованості за кредитним договором. Тож, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та не підлягають скасуванню.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 15 серпня 2008 року між ПАТ «ВТБ Банк» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір № 623/0081-0000016, відповідно до умов якого, Кредитор надав Позичальнику кредит на придбання двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 152 000,00 доларів США, строком до 15 жовтня 2028 року.

У подальшому, відповідно до повідомлення ПАТ «ВТБ Банк» від 7 листопада 2016 року, позивачу анульовано (прощено) кредит, наданий згідно із зазначеним кредитним договором у сумі 86869,59 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день прощення боргу складав 2221793,23 грн.

Зі змісту вказаного повідомлення про анулювання (прощення) боргу від 07.11.2016 №1148/110-2 вбачається, що ПАТ «ВТБ Банк» повідомив позивача про звільнення від виконання обов`язків по сплаті кредитної заборгованості внаслідок припинення зобов`язань (прощення боргу) за кредитним договором від 15.08.2008 № 623/0081-0000016 на підставі статті 605 ЦК України.

Одночасно, у вказаному повідомленні, було звернуто увагу на необхідність дотримання позивачем вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України та сплати податку на доходи з фізичних осіб, військового збору з суми анульованої банком заборгованості за кредитним договором.

ПАТ «ВТБ Банк» до ДФС подано податковий розрахунок за формою 1-ДФ за ІV квартал 2016 року, в якому відображено нарахований та виплачений ОСОБА_1 дохід у вигляді анулювання (прощення) боргу за ознакою доходу - 126 (дохід, отриманий як додаткове благо) у сумі 2221793,23 грн.

ДФС за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді додаткового блага платника податків ОСОБА_1 за 2016 рік складено акт від 1 грудня 2017 року № 2480/26-15-42-02-12/НОМЕР_1, в якому встановлено порушення позивачем вимог: підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1, пункту 179.2 статті 179 ПК України, а саме неподання податкової декларації про майновий стан і доходи з відповідними додатками за 2016 рік; абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.3 пункту 168.1 статті 168, пункту 179.7 статті 179 ПК України, в результаті чого виявлено заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік в сумі 399922,78 грн; підпункту 1.2, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» ПК України, що призвело до заниження військового збору за 2016 рік в сумі 33326,90 грн.

Викладені в акті перевірки висновки ДФС ґрунтуються на тому, що позивачем було занижено суму оподатковуваного доходу у 2016 році, з якого не задекларовано та не сплачено відповідний розмір податку та військового збору, а також не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік.

Тож, на підставі висновків акта перевірки ДФС прийнято податкові повідомлення-рішення від 22 грудня 2017 року: № 0036304202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 499903,48 грн (за основним платежем 399922,78 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 99980,70 грн); №0036334202, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 170 грн за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік; №0036354202, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на загальну суму 41658,63 грн (за основним платежем 33326,90 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 8331,73 грн).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Верховний Суд, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, звернув увагу на таке:

курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню;

для правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи), необхідною умовою є дослідження судом характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини, зокрема, чи було змінено валюту зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню;

судами попередніх інстанцій при вирішенні даного спору належним чином не з`ясовано норми матеріального права, які підлягають застосуванню до відповідних правовідносин, а саме, Шостим апеляційним адміністративним судом в оскаржуваній постанові зазначено, що додаткових договорів про зміну валюти зобов`язання позивачем із банком не укладалося (а.с. 154), а Окружним адміністративним судом міста Києва вказане питання взагалі не досліджувалося;

під час нового розгляду справи необхідно на підставі належних та допустимих доказів з`ясувати: чи не був погашений отриманий позивачем від ПАТ «ВТБ Банк» фінансовий кредит в іноземній валюті до 1 січня 2014 року; чи здійснена операція з прощення (анулювання) банком боргу за таким кредитом на користь позивача - позичальника, починаючи з 1 січня 2015 року; чи змінено під час такої реструктуризації боргу валюту зобов`язання за кредитним договором з іноземної на гривню; чи перевищує сума прощеного (анульованого) кредитором боргу за таким кредитним договором суму курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

З урахуванням наведених висновків Верховного Суду, суд зазначає наступне.

Так, основним питанням, яке потребує вирішення у даній справі, є правомірність віднесення ДФС суми прощеної (анульованої) кредитором заборгованості до складу оподаткованого доходу як додаткового блага на підставі абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

За змістом норм п. п. 14.1.47 п. 14.1. ст. 14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до приписів п. 163.1 ст. 163 ПК України, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

У силу положень п. 164.1 ст. 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Тож, з наведеного слідує, що саме до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі, при цьому, види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Так, за змістом абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

У зв`язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, з 7 травня 2015 року підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України був доповнений пунктом 8 на підставі Закону України "Про внесення змін до ПК України щодо кредитних зобов`язань". Метою запровадження вказаних положень є фактична реалізація положень Закону України «Про реструктуризацію кредитних зобов`язань з іноземної валюти в гривню», згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції.

Однією з таких преференцій, встановлених у пункті 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, є невіднесення до додаткового блага платника податку і невключення до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу прощених (анульованих) кредитором сум курсової різниці та процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами. Курсова різниця обчислюється як різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Тобто, наведене дає підстави стверджувати, що курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

При цьому, застосування вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, предбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

Суд враховує висновки Верховного Суду в даній справі, за якими, судом ккасаційної інстанції було вкзаано на необхідність для правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи), дослідити характер угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини, зокрема, чи було змінено валюту зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню.

Шостим апеляційним адміністративним судом в даній справі було зазначено, що додаткових договорів про зміну валюти зобов`язання позивачем із банком не укладалося (а.с. 154), а Окружним адміністративним судом міста Києва при первинному розгляді спору вказане питання взагалі не досліджувалося, з огляду на що, під час нового розгляду даного спору, суд звертає увагу на те, що позивачем було додано копію договору від 07 листопада 2016 року про внесення змін № 3 до кредитного договору від 15 серпня 2008 року № 623/0081-0000016 (а.с. 47-55), відповідно до якого, сторони домовилися рефінансувати залишок кредитної заборгованості за кредитним договором в національну валюту України, станом на 7 листопада 2016 року сума заборгованості за кредитним договором становить 1305000 грн.

Так, отриманий позивачем від ПАТ «ВТБ Банк» фінансовий кредит в іноземній валюті до 01 січня 2014 року не був погашений, адже станом на 07.11.2016, залишок заборгованості склав 1305000 грн.

07.11.2016 була здійснена операція з прощення (анулювання) банком боргу за таким кредитом на користь позивача - позичальника, тобто вже після 01 січня 2015 року.

При цьому, за первинним кредитним договором від 15.08.2008, сума та валюта кредиту визначена в 152000 доларів США (а.с. 24), а за договором про внесення змін до кредитного договору, сама та валюта кредиту була встановлена вже 1305000 грн., тобто сторонами все ж таки було змінено під час реструктуризації боргу валюту зобов`язання за кредитним договором з іноземної на гривню. (а.с. 47)

У контексті наведеного, суд вважає, що для правовідносин, що виникають у сфері справляння податків, не має правового значення те, яким чином кредитор обліковував відповідну суму прощеного боргу у своєму бухгалтерському обліку, а кваліфікація таким кредитором прощеного боргу позичальника його оподатковуваним доходом та надання до фіскальної служби відповідного податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, не впливає на податкові зобов`язання позивача.

Станом на 07.11.2016, тобто, на дату зміни валюти зобов`язань з іноземної на гривню, офіційний курс гривні до долару США становив 25,58 грн, тому, 146869,23 долари США (залишок боргу) * 25,52 = 3756917,90 грн., що є розміром боргових зобов`язань станом на 07.11.2016. Розмір боргових зобов`язань на 01.01.2014 становив 146869,23 грн. * 7,99 = 1173485,15 грн.

Сума боргу, що була прощена позивачу за кредитним договором від 15.08.2008 становить 2221793,23 грн., до якої також включено не тільки розмір основного боргу, а й прощені відсотки та заборгованість за штрафними санкціями за неналежне виконання зобов`язань за договором, тож, сума боргу, яка була прощена банком є меншою від приросту заборгованості у зв`язку із збільшенням курсу долара США, а отже, суд вважає, що така сума не є додатковим благом та не може бути включена до розрахунку загального річного оподаткованого доходу позивача.

Таким чином, вказана сума у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, не є додатковим благом платника податку (позивача) та не підлягає включенню до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за 2016 рік. Водночас, наявні підстави для застосування у даному випадку пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України, для визначення об`єкта оподаткування, шляхом урахування різниці між сумую прощеного боргу та курсової різниці внаслідок зміни офіційного курсу гривні додолара США, в порівнянні з таким курсом станом на 01.01.2014, а у відповідача були відсутні умови для застосування абз. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України.

Пунктом 179.1 статті 179 ПК України, передбачено, що платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу. У пункті 49.1 статті 49 ПК України, визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України, передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

У пункті 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Тож, податкове повідомлення-рішення від 22.12.2017 № 0036304202, є протиправним та підлягає скасуванню. Вимоги ГУ ДФС у м. Києві щодо сплати позивачем військового збору, обрахованого з такої суми, та зобов`язання позичальника відобразити анульовану суму боргу у складі оподаткованого доходу, шляхом подачі податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, є похідними за своєю суттю, оскільки безпосередньо пов`язані із нарахуванням фіскальними органами оподатковуваного доходу позивача, як об`єкту оподаткування військовим збором, з огляду на що, інші оскаржуваній в даній справі податкові повідмолення-рішення є також протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, за наслідком нового розгляду даного спору, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Натомість, стороною відповідача так і не було спростовано доводів, покладених позивачем в основу своїх вимог.

Згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України, сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 255, 263 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 22 грудня 2017 року № № 0036304202, 0036334202, 0036354202.

Стягнути на користь ОСОБА_1 здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 24371,82 грн. (двадцять чотири тисячі триста сімдесят одна гривня 82 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 );

Відповідачі: Головне управління ДФС у м. Києві (м. Київ, 04116, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Суддя В.І. Келеберда