Рішення № 10676250, 04.08.2010, Чистяківський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Торезький міський суд Донецької області)

№ 2-4437/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2010 року. Торезький міський суд Донецької області у складі:

Головуючої-судді Чапланової О.М.

При секретарі Кононенко Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тореза цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області про визнання дій протиправними, зобовязання здійснити перерахунок та виплату одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інваліду,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області про визнання дій протиправними, зобовязання здійснити перерахунок та виплату одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інваліду. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), перебуває на відповідному обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Торезької міської ради.

Відповідно до вимог ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується компенсація, у таких розмірах:... інвалідам 3групи - 30 мінімальних заробітних плат.

У травні 2010 р. він звернувся до УПСЗН Торезької міської ради із заявою про перерахунок та виплату одноразової компенсації як інваліду 3 групи внаслдіок Чорнобильської катастрофи, однак, УПСЗН у своїй відповіді від 08.06.2010 р. відмовило йому у здійсненні перерахунку одноразової компенсації у розмірі 30 мінімальних заробітних плат як інваліду 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи з причини того, що йому нарахована одноразова компенсація в розмірі 189 грн. 60 коп., яка ґрунтується на розмірі, встановленому ПКМУ НОМЕР_1 від 26.07.1996 р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач вважає, що такі дії відповідача - УПСЗН є протиправними, такими що не відповідають вимогам ст. 48 вказаного Закону, і просить суд визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату одноразової компенсації відповідно до вимог ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, протиправними. Зобовязати Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради здійснити перерахунок та виплату одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, що став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі 30 мінімальних заробітних плат відповідно до вимог ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Сторони, які про час тамісце розгляду справи були повідомлені належним чином, надали заяви про розгляд справи без їх участі.

За ухвалою суду розгляд справи здійснено у відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що ОСОБА_2, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, мав статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 2). Згідно із висновком МСЕК 08.02.2010 р. позивачу при первинному огляді встановлено безстроково 3 групу інвалідності з причини захворювання, повязаного з ліквідацієй наслідків аварії на ЧАЕС. 12.03.2010 р. позивачу видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1). Позивач як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом в результаті Чорнобильської катастрофи, на підставі ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на отримання одноразової компенсації, розмір якої становить інвалідам 3 групи - 30 мінімальних заробітних плат. Згідно із довідкою Управлінням праці та соціального захисту населення Торезької міської ради позивачу призначена компенсація (у звязку з переходом з 2-ї категорії на 1 категорію і надання 3 групи інвалідності) учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, згідно Постанови Кабінету Міністрів України НОМЕР_1 від 26.07.1996 р. у розмірі 189 грн. 60 коп.

Відповідач надав суду письмові заперечення на позов згідно яких не визнає заявлені позивачем позовні вимоги. Визнав той факт, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), перебуває на відповідному обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Торезької міської ради, з 08.02.2010 р. визнаний інвалідом 3 групи. Зазначив, що згідно із ст.62 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991року №796-Х11 розяснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обовязковими для виконання місцевими органами виконавчої влади. На підставі ст.117 Конституцій України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обовязковими до виконання, тому всі виплати, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачуються у розмірах, встановлених ПКМУ. Фінансування витрат, повязаних з реалізацією вказаного Закону здійснюється за рахунок державного бюджету. Згідно із ч.2 ст.95 Конституції України виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Згідно п.4 ПКМУ від 20.09.2005 р. № 936 «Про затвердження порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, повязаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплата одноразової компенсації здійснюється у розмірі, визначеному ПКМУ НОМЕР_1 від 26.07.1996 р. «Про крмпенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. вказану статтю не визнано неконституційною. Тобто відсутні законодавчі підстави для перерахунку та виплати окремих компенсацій відповідно до розмірів, визначених Законом. На період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір одноразової компенсації. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу. Загальноприйнятим є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше.

Виходячи з існуючих фінансових можливостей, держава гарантує виплату одноразової компенсації у разі встановлення групи інвалідності в розмірі, встановленому ПКМУ НОМЕР_1 від 26.07.1996 р. «Про крмпенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Просить позивачу у задоволенні позовних вимог відмовити.

Аналізуючи правовідносини, що є предметом судового розгляду суд враховує наступне:

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції чинній до 31 грудня 2007 року), одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи ... виплачується в таких розмірах: інвалідам ІІІ групи - 30 мінімальних заробітних плат. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності.

Відповідно до підпункту 11 пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено в наступній редакції: Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сімям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких повязана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” встановлено конкретні розміри одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи в твердій грошовій сумі, зокрема для інвалідів 3 групи 189 гривень 60 копійок (за грошовою реформою 1996 року).

22.05.2008 року Конституційним Судом України постановлено рішення №10-рп/2008, яким визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема п.28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», відповідно до якого ст. 48 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено в наступній редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сімям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких повязана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Конституційний Суд України відзначив, що у Конституції України Україну проголошено соціальною і правовою державою (стаття1), в основу правового регулювання бюджетних відносин закладено принцип справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами (ч.1 ст. 95). Держава відповідальна перед людиною за свою законодавчу діяльність, зобовязана утверджувати та забезпечувати права і свободи людини і громадянина. Закони та інші нормативно-правові акти мають прийматися на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч.2 ст. 8).

Ухвалюючи Рішення від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень Конституції України і Кодексу при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про держбюджет. Ця рекомендація ґрунтувалася на правових позиціях Суду, висловлених у зазначеному Рішенні, відповідно до яких: ст. 38 Кодексу конкретизує вимоги частини другої ст. 95 Конституції України щодо змісту закону про Держбюджет; у сукупності вказані статті Кодексу і Конституцій України визначають вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватися законом про Держбюджет встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обовязків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абз. 4,5,6,8 п. 4 мотивувальної частини).

У звязку з цим Конституційний Суд України дійшов висновку, що «зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3, ч.2 ст. 6, ч.2 ст. 8, ч.2 ст. 19, ст.ст. 21,22, п. 1 ч.2 ст.92, ч.1,2,3 ст. 95 Конституції України ( абз.1 п.5 мотивувальної частини).

При прийнятті оспорюваного Закону всупереч зазначеним правовим позиціям законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин: зупинив дію окремих положень законів і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деякі з них нечинними.

Конституція України у ст.. 92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з обєктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до ст. 152 ч.2 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають силу з дня ухвалення Конституційним судом рішення про їх неконституційність.

Згідно із ст. 63 ЗУ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” фінансування витрат, повязаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Згідно із Положенням «Про Державне Казначейство України», затвердженим ПКМУ від 21.12.2005 р. за № 1232, основним завданням казначейства є забезпечення казначейського обслуговування Державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського розрахунку, що серед іншого передбачає розрахунково-касове обслуговування і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобовязань та проведенні платежів за цими зобовязаннями.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з того, що визначений Кабінетом Міністрів України розмір одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що стали інвалідами в результаті Чорнобильської катастрофи, не відповідає вимогам ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, тому до спірних правовідносин суд застосовує акт вищої юридичної сили Закон. Нарахування позивачу одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що став інвалідом в результаті Чорнобильської катастрофи, здійснено УПСЗН у розмірі значно нижчому за відповідний розмір, який встановлено ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Згідно із ч.6 ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплати, які указані в цієї статті, провадяться протягом одного місяця з дня встановлення групи інвалідності. Позивачу групу інвалідності встановлено 08.02.2010 р., виплату одноразової компенсації не проведено до теперішнього часу.

За таких обставин на користь позивача підлягає виплаті одноразова компенсація, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що став інвалідом в результаті Чорнобильської катастрофи, в розмірі 30 мінімальних заробітних плат відповідно до вимог ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент встановлення інвалідності.

Суд оцінює як таке, що не ґрунтується на законі і є безпідставним, посилання представника відповідача на те, що для розрахунку одноразової компенсації позивачу, передбаченої ст.48 Закону №796-Х11, необхідно застосовувати ПКМУ № 836 від 26.07.1996 р. В цієї постанові закріплено конкретні розмірі компенсації, що суперечить Закону №796-Х11, котрим визначено кратність одноразової компенсації залежно від розміру мінімальної заробітної плати, яка встановлюється законом. При вирішенні даного спору Закони України мають пріоритет над підзаконними нормативними актами, яким є ПКМУ № 836. Тому застосовувати цю постанову не можна.

Суд не приймає аргумент органу державної влади щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань. Щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» вказано, що така відмова є свавільною та незаконною. З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у зазначеному рішенні, та положення ч.1ст.58 Конституції України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи: реалізація особою права, що повязане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань, судами не повинні прийматися до уваги.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України позивач, який є інвалідом 3 групи та особою, яка постраждала внаслідок чорнобильської катастрофи, звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 81 ЦПК України позивач звільнений від оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи при зверненні до суду.

Враховуючи викладене, судовий збір в дохід держави в розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн. на користь Державного бюджету м. Тореза підлягають стягненню з відповідача УПСЗН Торезької міської ради.

Керуючись: ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, ст..ст.3, 10, 15, 60, 79, 81,88,197, 209, 212, 214, 215, 223 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області щодо відмови ОСОБА_2 здійснити перерахунок та виплату одноразової компенсації відповідно до вимог ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, протиправними.

Зобовязати Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради (86600, Донецька обл., м. Торез, вул. Сизранцева, б. 76, ЄДРПОУ 25968041) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_2, одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, що став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі 30 мінімальних заробітних плат відповідно до вимог ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент встановлення інвалідності.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області судовий збір в дохід держави в розмірі 8 грн. 50 коп.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області на користь Державного бюджету м. Тореза витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн.

Рішення постановлене в нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 04 серпня 2010 року.

Рішення буде виготовлене в повному обсязі 09 серпня 2010 року.

На рішення може бути подана апеляційна скарга у Апеляційний суд Донецької області через Торезький міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуюча - суддя О.М.Чапланова