Ухвала суду № 106761796, 10.10.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/19444/21

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кузан Р.І., перевіривши матеріали позовної заяви Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

Комунальне підприємство «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради (місцезнаходження: 82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Федьковича, 11, код ЄДРПОУ 03348910) 10.11.2021 звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, вул.Стрийська, 35, м.Львів, код ЄДРПОУ 43143039), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області форми «Н» від 19.11.2018 № 0016755712 про зобов`язання сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 0,67 грн, у розмірі 30% в сумі 176 657,51 грн, у розмірі 40% у сумі 1 510 301,15 грн, у розмірі 50% у сумі 1 228 561,65 грн.

Ухвалою від 16.01.2021 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 14.02.2022 суддя задовольнив клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та залишив без розгляду позовну заяву Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

24.08.2022 постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради Львівської області задоволено.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі №380/19444/21 за позовом Комунального підприємства "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради Львівської області до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасовано, а справу направлено до Львівського окружного адміністративного для продовження розгляду.

У постанові від 24.08.2022 колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду вказала про те, що при вирішенні питання поновлення строку звернення з позовом істотне значення мають такі обставини як строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підставі вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання. Також зазначено те, що до моменту винесення судом першої інстанції спірної ухвали від 14.02.2022 про залишення позовної заяви без розгляду, позивачу не було надано можливості реалізувати право на подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши підстави для поновлення строку.

Справа №380/19444/21 повернулася до суду першої інстанції 21.09.2022.

Ухвалою судді від 26.09.2022 позовна заява залишена без руху та встановлено позивачу строк для усунення зазначених у ній недоліків, який не може перевищувати десять днів з дня вручення вказаної ухвали. Цю ухвалу суду позивач отримав 27.09.2022, підтвердженням чого є довідка про доставку електронного листа.

Позивачу повідомлено про необхідність протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом подання в канцелярію Львівського окружного адміністративного суду (вул.Чоловського, 2, м.Львів, 79018) заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та докази поважності причин його пропуску.

На виконання встановлених судом ухвалою від 26.09.2022 вимог представник позивач 05.10.2022 подав до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом. В обґрунтування заяви, представник позивача вказує, що викладена у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 правова позиція стосується строку звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення у випадку використання платником податків процедури адміністративного оскарження цього рішення. Однак, у цій справі процедуру адміністративного оскарження позивач не використовував, а тому в межах строку у 1095 днів подав цей позов без порушення строку. Також зазначає, що питання наявності підстав вважати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом, які пов`язані зі зміною правової позиції Верховного Суду з цього питання, було предметом дослідження Верховним Судом у справі №640/11650/21, за наслідками касаційного розгляду якої було ухвалено постанову від 23 вересня 2021 року. У цій постанові суд касаційної інстанції зазначив, що у перехідний період для забезпечення реалізації права особи на звернення до суду у вказаних умовах їй має бути забезпечений певний розумний строк, достатній для формулювання правової позиції і вчинення дій з підготовки відповідного позову та його подання до суду. Зважаючи на висновки Верховного Суду, просить поновити пропущений строк звернення до суду.

Аналізуючи наведені позивачем доводи щодо поважності причин пропуску строку звернення з цим позовом суд враховує таке.

Згідно з п.п.5 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачено, що строки звернення до суду можуть бути встановлені й іншими законами України та регламентовано строк звернення до суду, який передбачений відповідним законом.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України (далі – ПК України).

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Відповідно до статті 56 пункту 56.18 абзаців 1-3 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Статтею 102 ПК України передбачено строк давності тривалістю 1095 днів (2555 днів у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу).

Із змісту матеріалів позовної заяви слідує, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області форми «Н» від 19.11.2018 № 0016755712 позивач отримав 19.11.2018, що підтверджується наявним підписом головного бухгалтера КП «Дрогобичводоканал» Коландарішвілі С.Г.

Судом встановлено, що позивач не скористався правом адміністративного оскарження в порядку досудового вирішення спору, а тому строк звернення до суду визначається частиною 2 статті 122 КАС України та становить 6 місяців.

Однак з позовом до суду позивач звернувся лише 10.11.2021, тобто із значним пропуском встановленого строку звернення до суду, а саме понад 2 роки 11 місяців.

Суд звертає увагу на висновки, зазначені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20 (адміністративне провадження №К/9901/30170/21).

Верховний Суд у цій постанові зазначив, що спірним у справі було питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень у разі, коли платником податків не проводилася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору.

Ухвалюючи постанову у справі № 500/2486/19 Верховний Суд виходив, зокрема, з того, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК України. При цьому мова йде не тільки про строки, згадані в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті. Аналіз статті 102 ПК України дає підстави для висновку, що після закінчення визначеного у ній строку давності питання вирішення спору, зокрема, щодо правомірності податкового повідомлення-рішення взагалі не може бути поставлене перед контролюючим органом вищого рівня або судом. Суд дійшов висновку, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду.

Водночас, судова палата дійшла висновку, що пункт 56.19 статті 56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.

З цих підстав суд відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 3 квітня 2020 року у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, і сформулював такий правовий висновок.

Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Отже, не можна не погодитися з доводами позивача про те, що правовий висновок, викладений у вищевказаній постанові безпосередньо стосується застосування пункту 56.19 статті 56 ПК України при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень після проведення процедури адміністративного оскарження.

Водночас, у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 Верховний Суд у складі судової палати також більш широко виклав і новий підхід у тлумаченні пунктів 56.18 статті 56 і 102.1 статті 102 ПК України як норм, які не визначають процесуального строку звернення до суду в податкових правовідносинах, що мало бути враховано у подальшому правозастосуванні при вирішенні аналогічних питань. Цей висновок фактично мав універсальний характер.

Таким чином, ПК України не містить норм, які б визначали процесуальний строк звернення до суду з позовом у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження).

Верховний Суд у постанові від 27 січня 2022 року у справі 160/11673/20 зазначив, що у випадку відсутності правового регулювання у спеціальному законодавстві, застосуванню підлягають загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів, які встановлені КАС України.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З метою забезпечення єдиної правозастосовчої практики під час судового розгляду відповідних спорів у справах, у яких позивачами не використовувалась процедура адміністративного оскарження рішень податкового органу про нарахування грошових зобов`язань, та у розвиток правового підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, судова палата відступає від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 3 квітня 2018 року у справі №826/5325/17, від 23 травня 2018 року у справі №803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі № 805/1146/17-а та вважає за необхідне сформулювати такий правовий висновок.

Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається статті 122 частиною 2 КАС України становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судова палата вважає, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності.

Таким чином, строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень, зокрема, у випадку судового оскарження податкових повідомлень-рішень без використання досудового порядку вирішення спору, визначається статтею 122 частиною 1 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Щодо твердження представника позивача, що на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення існувала усталена практика процедури оскарження, яка становила 1095 днів з дня отримання, суд зазначає наступне.

Позивач звернувся до суду з позовом 10.11.2021, тобто через рік після зміни судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду (офіційне оприлюднення постанови від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19 Верховним Судом відбулося 10 грудня 2020 року).

У заяві про поновлення строку звернення до суду позивач навів доводи про неможливість застосування до спірних правовідносин висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19.

З цього приводу суд враховує, що питання наявності підстав вважати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом, які пов`язані зі зміною правової позиції Верховного Суду з цього питання було предметом дослідження Верховним Судом у справі № 640/11650/21, за наслідками касаційного розгляду якої було ухвалено постанову від 23 вересня 2021 року. У цій постанові суд касаційної інстанції зазначив, що у перехідний період для забезпечення реалізації права особи на звернення до суду у вказаних умовах їй має бути забезпечений певний розумний строк, достатній для формулювання правової позиції і вчинення дій з підготовки відповідного позову та його подання до суду. Тобто, новий підхід Верховного Суду у питанні визначення строку звернення до суду з позовами може застосовуватися для нових позовів, поданих після ухвалення постанови від 26 листопада 2020 року, однак, при вирішенні питання поновлення строку звернення з позовом істотне значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підставі вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання.

Як встановлено судом з матеріалів справи, після зміни судової практики та офіційного оприлюднення постанови від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 - 10 грудня 2020 року позивач звернувся до суду після сплину більш як 11 місяців.

Суд враховує, що позивач звернувся до суду з цим позовом лише 10.11.2021, тобто за 10 днів до закінчення трирічного строку звернення до суду, тобто через 1085 днів після прийняття оскаржуваних рішень від 19.11.2018. Таку бездіяльність позивача суд вважає необґрунтованим зволіканням зі зверненням до суду. Обставин, які б слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду позивач не зазначає.

Разом з цим, подання позовної заяви за відсутності належного обґрунтування причин зволікання із оскарженням спірних рішень матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, що є неприпустимим з огляду на принципову позицію Європейського Суду з прав людини у цьому питанні.

Поважними причинами несвоєчасного звернення з позовом до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Проте, Комунальне підприємство «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об`єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду, а тому у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду слід відмовити.

Згідно з п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України, окрім іншого встановлено, що якщо вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Зважаючи на викладене, суд приходить висновку, що в контексті даної спірної ситуації, підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, слід визнати неповажними, у зв`язку з чим позовна заява підлягає поверненню.

При цьому суд роз`яснює позивачеві, що згідно з ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 171, 243, 248, 250, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

п о с т а н о в и в :

у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду – відмовити.

Позовну заяву Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення – повернути позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Р.І. Кузан