Рішення № 106761688, 14.10.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/8424/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2022 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці, Державної казначейської служби України про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Івано-Франківської митниці (далі - відповідач-1), Державної казначейської служби України (далі - відповідач-2), у якій просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача-1 № 7.21-1/15/10/939 від 03.05.2022;

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивачки надміру сплачені по митній декларації № UA 206050/2022/003276 митні платежі – ввізне мито в розмірі 67964,98 грн, акцизний податок в розмірі 11221,08 грн, податок на додану вартість в розмірі 151767,18 грн, всього разом 230953,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що для неї громадянином ОСОБА_2 ввезено із США транспортний засіб, про що митним брокером складено відповідну митну декларацію. Стверджує, що відповідачем-1 стягнуто з позивачки мито в розмірі 67964,98 грн, акцизний податок в розмірі 11221,08 грн, податок на додану вартість в розмірі 151767,18 грн. Зазначила, що з урахуванням пунктів 911-914 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України , легкові автомобілі звільняються від оподаткування ввізним митом. Вказала, що такі положення Митного кодексу набрали чинності з 01.04.2022. Оскільки митне оформлення автомобіля здійснено позивачкою 05.04.2022, відтак вона вважає, що звільнена від сплати митних платежів, тому звернулася до суду із цим позовом.

Ухвалою від 17.06.2022 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою від 04.07.2022 відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На адресу суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 47298 від 15.07.2022), у якому проти позову заперечив. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що 04.04.2022 року митним брокером було подано до митного оформлення електронну митну декларацію (далі - ЕМД) № UA206050/2022/003276 та задекларовано легковий автомобіль, що має ознаки аварійних пошкоджень, передня частина авто, бампер, що був у використанні призначений для перевезення пасажирів марка ACURA модель MDX номер кузова: НОМЕР_1 номер двигуна: не встановлений, двигун - бензин, об`єм-3471 см3, потужність - 213 кВт, дверей-5, рік випуску 2021 р мод. рік 2022 дата введення в експлуатацію - 01.07.2021. Фактурна вартість заявлена 22132,00 USA. Вказав, що при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України. Вважає, що спір між позивачкою та митним органом виник щодо правильності застосування положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» № 2142-ІХ. На думку відповідача, цей Закон набрав чинності 05.04.2022 у день його офіційного опублікування, оскільки у пункті 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказано, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. Також зазначив, що у 36 графі поданої декларації декларантом не вказано преференцію щодо застосування пільги, так як на той момент її не було. Відповідач вважає, що пропуск та митне оформлення окремих видів товарів окремими суб`єктами, визначеними Законом, у період з 5 квітня 2022 року здійснюється зі звільненням від сплати митних платежів відповідно до Закону № 2142-IX.

В свою чергу, звернув увагу на те, що декларантом здійснено сукупність дій з 01.04.2022 - 04.04.2022 року відповідно і застосовано виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на вказаний день (вимоги ст. 3, ст. 4 та 75 МК України). Відтак вважає, що у позивачки відсутні надміру сплачені до бюджету кошти. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Крім того просив розгляд справи провести з повідомленням сторін. Оскільки вказане клопотання відповідача не відповідає загальним вимогам до форми та змісту будь-якої письмової заяви чи клопотання, встановленим статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України, таке судом не розглядається.

Від відповідача-2 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 49678 від 27.07.2022) у якому проти позову заперечив. Зазначив, що процедура повернення коштів з бюджету, помилково та/або надміру сплачених за платежами, контроль за справлянням яких покладено на Державну митну службу України , визначені Порядком повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09 серпня 2017 року за № 976/30844. Вказав, що відповідно до цього Порядку органи казначейства не уповноважені здійснювати повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних та інших платежів, оскільки дії Казначейства чітко регламентовані діючим законодавством і перебувають у прямій залежності від дій контролюючого органу (митниці Держмитслужби). Крім цього повідомив, що відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України, відповідач-2 здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Таким чином, вважає, що Казначейство може бути залучено до участі у справі виключно в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог до Казначейства.

Суд дослідив подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

Митним брокером 04.04.2022 подано до митного оформлення електронну митну декларацію № UA206050/2022/003276 (а.с. 4), якою задекларовано легковий автомобіль, що має ознаки аварійних пошкоджень, передня частина авто, бампер, що був у використанні призначений для перевезення пасажирів марка ACURA модель MDX номер кузова: НОМЕР_1 номер двигуна: не встановлений, двигун-бензин, об`єм - 3471 см3, потужність - 213 кВт, дверей-5, рік випуску 2021 мод. рік 2022 дата введення в експлуатацію - 01.07.2021 року. Фактурна вартість заявлена 22132,00 доларів США.

До митної декларації долучено: інвойс № 000222561 від 07.10.2021 (а.с. 5); сертифікат про походження товару (а.с. 6); акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA 209040/2022/008125 (а.с. 8), висновок про вартість колісного транспортного засобу № 04/04/22-13 від 04.04.2022, калькуляцію транспортних витрат від 21.03.2022.

Позивачка подала до відповідача-1 заяву (а.с. 9-10) у якій просила відповідно до Порядку повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643 повернути надміру сплачених по митній декларації № UA 206050/2022/003276 вищезазначені суми ввізного мита, акцизного податку та ПДВ на загальну суму 230953,24 грн. В обґрунтування зазначила, що Законом України від 24.03.2022 № 2142-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» внесено до Податкового кодексу України зміни, зокрема у Розділі ХХ «Перехідні положення» у пункті 69 підрозділу 10 доповнено зокрема підпунктом 69.24, відповідно до якого тимчасово, з 1 квітня 2022 року на період дії воєнного стану на території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, акцизним податком операції з ввезення фізичними особами на митну територію України автомобілів легкових, кузовів до них, причепів та напівпричепів, мотоциклів, транспортних засобів, призначених для перевезення 10 осіб i більше, транспортних засобів для перевезення вантажів у митному режимі імпорту. Також вказаний пункт доповнено підпунктом 69.25, відповідно до якого звільнення від оподаткування, встановлене підпунктами 69.23 та 69.24 цього пункту, не застосовується до операцій з ввезення на митну територію України у митному режимі імпорту товарів, які мають походження з країни, визнаної державою-окупантом згідно із законом та/або визнаною державою-агресором щодо України згідно із законодавством, або ввозяться з території держави-окупанта (агресора) та/або з окупованої території України, визначеної такою згідно із законом.

Крім того повідомила відповідача-1 про те, що Законом № 2142-ІХ також внесено зміни до Митного кодексу України, зокрема розділ ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктами 911 – 914. Зокрема зазначила, що пунктом 911 установлено, що тимчасово, на період з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану", але не раніше 1 квітня 2022 року, до припинення чи скасування воєнного стану на території України, пропуск та митне оформлення товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України для вільного обігу, здійснюється з урахуванням таких особливостей:

1) звільняються від оподаткування ввізним митом:

товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України підприємствами для вільного обігу, крім спирту етилового та інших спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, пива (крім квасу "живого" бродіння), тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах;

автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів, які ввозяться громадянами на митну територію України для вільного обігу.

Звільнення від оподаткування ввізним митом, передбачене цим підпунктом, не поширюється на товари, які мають походження з країни, визнаної державою-окупантом згідно із законом та/або визнаної державою-агресором щодо України згідно із законодавством, або ввозяться з території держави-окупанта (агресора) та/або з окупованої території України, визначеної такою згідно із законом.

Зазначила, що 04.05.2022 відповідачем-1 оформлено у митному відношенні митну декларацію № UA206050/2022/003276, якою стягнуто митні платежі: мито в розмірі 67964,98 грн, акцизний податок в розмірі 11221,08 грн, податок на додану вартість в розмірі 151767,18 грн, без урахування Закону № 2142-ІХ.

Листом № 7.21-1/15/10/939 від 03.05.2022 відповідач-1 повідомив позивачку про те, що Закон № 2142-ІХ опубліковано 05 квітня 2022 року в офіційному виданні «Голос України» № 77. Вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 3 Митного кодексу України визначено, що при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України. Оскільки митна декларація № UA206050/2022/003276 подана позивачкою та оформлена митницею 04.04.2022, то у митниці відсутні підстави для повернення, зазначених у заяві митних платежів (а.с. 12).

Не погоджуючись із відмовою відповідача-1 у поверненні сплачених митних платежів позивачка звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку вказаним спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012, який набув чинності з 01.06.2012, та Генеральною угодою про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГААТ).

Згідно із ч. 2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4 та 5 ст. 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Судом встановлено, що позивачкою самостійно обраховано митні платежі: мито в розмірі 67964,98 грн, акцизний податок в розмірі 11221,08 грн, податок на додану вартість в розмірі 151767,18 грн. При цьому, позивачкою визначено митну вартість товару за першим методом, тобто за ціною договору, яка підтверджується інвойсом № 000222561 від 07.10.2021, та становить 22132,00 доларів США.

Вказані обставини не є спірними у цій справі. У свою чергу, спірним є наявність або відсутність підстав для врахування положень Закону України від 24.03.2022 № 2142-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» при розмитненні транспортного засобу 04.04.2022 та наявність або відсутність підстав для повернення митних платежів, які сплачені ОСОБА_1 .

З цього приводу суд зазначає таке.

Законом України від 24.03.2022 № 2142-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» (далі – Закон № 2142-ІХ) внесено до Податкового кодексу України зміни, зокрема у Розділі ХХ «Перехідні положення» у пункті 69 підрозділу 10 доповнено зокрема підпунктом 69.24, відповідно до якого тимчасово, з 1 квітня 2022 року на період дії воєнного стану на території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, акцизним податком операції з ввезення фізичними особами на митну територію України автомобілів легкових, кузовів до них, причепів та напівпричепів, мотоциклів, транспортних засобів, призначених для перевезення 10 осіб i більше, транспортних засобів для перевезення вантажів у митному режимі імпорту. Також вказаний пункт доповнено підпунктом 69.25, відповідно до якого звільнення від оподаткування, встановлене підпунктами 69.23 та 69.24 цього пункту, не застосовується до операцій з ввезення на митну територію України у митному режимі імпорту товарів, які мають походження з країни, визнаної державою-окупантом згідно із законом та/або визнаною державою-агресором щодо України згідно із законодавством, або ввозяться з території держави-окупанта (агресора) та/або з окупованої території України, визначеної такою згідно із законом.

Законом № 2142-ІХ також внесено зміни до Митного кодексу України, зокрема розділ ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктами 911 – 914. Так, пунктом 911 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України установлено, що тимчасово, на період з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану", але не раніше 1 квітня 2022 року, до припинення чи скасування воєнного стану на території України, пропуск та митне оформлення товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України для вільного обігу, здійснюється з урахуванням таких особливостей:

1) звільняються від оподаткування ввізним митом:

товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України підприємствами для вільного обігу, крім спирту етилового та інших спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, пива (крім квасу "живого" бродіння), тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах;

автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів, які ввозяться громадянами на митну територію України для вільного обігу.

Звільнення від оподаткування ввізним митом, передбачене цим підпунктом, не поширюється на товари, які мають походження з країни, визнаної державою-окупантом згідно із законом та/або визнаної державою-агресором щодо України згідно із законодавством, або ввозяться з території держави-окупанта (агресора) та/або з окупованої території України, визначеної такою згідно із законом.

Суд критично оцінює доводи позивачки про те, що законодавцем встановлено точну дату – 01 квітня 2022 року з якої громадяни звільняються від сплати митних платежів (ввізного мита) та про те, що опублікування Закону 05.04.2022 не може нести додаткові обтяження на позивачку як на платника податків, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч. 5 ст. 94 Конституції України, закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Згідно з п. 1 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2142-ІХ, цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень законів України «Про засади запобігання та протидії корупції», «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» (справа про корупційні правопорушення та введення в дію антикорупційних законів) від 6 жовтня 2010 року № 21-рп/2010, Конституційний Суд України вказав таке: «Умови набрання чинності законами закріплено частиною п`ятою статті 94 Конституції України, за якою закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Головною метою цієї конституційної норми є недопущення набрання законом чинності до моменту його офіційного оприлюднення, чим забезпечується реалізація конституційних положень, відповідно до яких закони не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність осіб; ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення (стаття 58 Конституції України)».

У цьому Рішенні Конституційний Суд України також зазначив, що положення частини п`ятої статті 94 Конституції України надають право Верховній Раді України встановлювати строк набрання законами чинності не тільки через 10 днів після їх офіційного опублікування, а й з моменту, визначеного самим законом, зокрема з дати введення закону в дію. Тобто закони чи окремі їх положення можуть вводитися в дію після дня набрання ними чинності.

Крім того вказав, що Основним Законом України передбачено порядок і строки набрання законом чинності, а також введення в дію окремих його положень. Виходячи з цього законодавець, враховуючи різні обставини, може встановити іншу дату введення закону в дію.

Приписи закону, яким до іншого закону внесено зміни, із набранням чинності є нормами закону, до якого внесено зміни (перше речення підпункту 1.4 пункту 1 описової частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 7 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 у справі за конституційною скаргою громадянина України ОСОБА_3 та інших громадян України щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту 13 пункту 4 розділу І Закону України „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України“ від 28 грудня 2014 року № 76–VIII).

Відповідно до абзацу другого підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини п`ятої статті 21 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» (справа про завчасне сповіщення про проведення публічних богослужінь, релігійних обрядів, церемоній та процесій) від 8 вересня 2016 року № 6-рп/2016, пряма дія норм Конституції України означає, що ці норми застосовуються безпосередньо. Законами України та іншими нормативно-правовими актами можна лише розвивати конституційні норми, а не змінювати їх зміст. Закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються лише у частині, що не суперечить Конституції України.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що п. 1 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2142-ІХ визначено дату набрання чинності цим Законом – датою його опублікування. Тобто, законодавець, приймаючи Закону № 2142-ІХ, реалізував право на встановлення спеціальної дати набрання чинності законом.

Так, Закон № 2142-ІХ опубліковано 05 квітня 2022 року в офіційному виданні «Голос України» № 77.

Як встановлено судом, митним брокером подано митну декларацію № UA 206050/2022/003276 на реєстрацію митному органу 04.04.2022, а процедуру митного оформлення відповідачем-1 завершено 04.04.2022. При цьому Закон № 2142-ІХ станом на день оформлення митної декларації не наділяв позивачку пільгами зі сплати митних платежів, оскільки такий Закон набрав чинності лише 05.04.2022.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача-1 про те, дія приписів вказаного Закону поширюється на правовідносини, які склалися з 05.04.2022 та не поширюється на спірні у цій справі правовідносини щодо сплати митних платежів.

Разом з тим, позивачка звернулася до відповідача-1 із заявою від 21.04.2022 у якій просила відповідно до Порядку повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643 повернути надміру сплачені по митній декларації № UA 206050/2022/003276 суми ввізного мита, акцизного податку та ПДВ на загальну суму 230953,24 грн.

В обґрунтування заяви зазначила, що документом, який підтверджує суму помилково сплачених митних платежів є Закон № 2142-ІХ та митна декларація № UA 206050/2022/003276 і подані до митного контролю товаро-супровідні документи.

При цьому суд враховує ті обставини, що позивачкою складено та подано митну декларацію без урахування змін до Податкового та Митного кодексів України, внесених Законом № 2142-ІХ.

З урахуванням висновків суду про дію Закону № 2142-ІХ в часі, суд погоджується з доводами відповідача-1 про те, що надміру сплачені по митній декларації № UA 206050/2022/003276 митні платежі зі сплати митних платежів у зв`язку із ввезенням автомобіля відсутні, відповідно відсутні і підстави для їх повернення такого платежу, оскільки позивачка не була звільнена від його сплати за ввезення легкового транспортного засобу станом на день митного оформлення автомобіля 04.04.2022.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 301 Митного кодексу України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У силу приписів п. 6 ч. 5 ст. 301 Митного кодексу України, повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо платником податків подано митному органу документи, які підтверджують наявність у нього на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

Судом не встановлено наявності у позивачки права на звільнення від сплати митних платежів станом на 04.04.2022, яке, у свою чергу, слугувало б підставою ОСОБА_1 для повернення надміру сплачених коштів.

Таким чином, підстави для повернення позивачці надміру сплачених по митній декларації № UA 206050/2022/003276 митних платежів – ввізного мита в розмірі 67964,98 грн, акцизного податку в розмірі 11221,08 грн, податку на додану вартість в розмірі 151767,18 грн, всього разом 230953,24 грн, відсутні. Отже, дії відповідача щодо відмови позивачці у поверненні митних платежів є законними, відтак позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що задоволенню не підлягають.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню не підлягає.

У силу приписів ст. 139 КАС України, судові витрати покладаються на позивачку.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Івано-Франківської митниці (76005 м. Івано-Франківськ вул. Чорновола 159; код за ЄДРПОУ 43971364), Державної казначейської служби України (01601 м. Київ вул. Бастіонна 6; код за ЄДРПОУ 37567646) про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів відмовити.

2. Судові витрати не розподіляються.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.П. Качур