Постанова № 106759414, 06.10.2022, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/3042/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2022 року

Рівненський міський суд Рівненської області в особі судді Тимощука О.Я., pозглянувши в порядку письмового провадження в м. Рівне адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора взводу № 1 роти № 3 УПП у Волинській області Хаборовця Павла Віталійовича, Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови серії БАБ № 604173 від 13.02.2022 року,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора взводу № 1 роти № 3 Управління патрульної поліції у Волинській області, Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови по справі про притягнення до адміністративної відповідальності серії БАБ № 604173 від 13.02.2022 року, винесену поліцейським взводу № 1 роти № 3 УПП у Волинській області ДПП рядовим інспектором поліції Хабовцем Павлом Віталійовичем про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладення на нього стягнення у вигляді штрафу в 850 грн. 00 коп.

В обґрунтування позову зазначив, що 13.02.2022 року він повертався з Королівства Данія на автомобілі марки «Volksvagen Touran». Даний автомобіль було придбано на підставі Довіреності по Договору купівлі - продажу від імені ОСОБА_2 в Королівстві Данія. Для експорту вищевказаного автомобіля було отримано державний транзитний номер НОМЕР_1 . Вказаний транзитний номер ОСОБА_1 отримав при купівлі автомобіля в державній установі Данії «MOTOR STYRELSEN». Під час перевезення вищевказаного автомобіля марки «Volksvagen Touran» з транзитним номером НОМЕР_1 , його було зупинено працівником Управління патрульної поліції в Волинськый області на автодорозі Н-22, 127 км +700м та винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч. 6 ст. 121 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. за порушення п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху України, а саме: 13.02.2022 року о 08 год. 50 хв. керував транспортним засобом Volksvagen Tonran з номерним знаком, що не відповідає вимогам стандартів, а саме: номерний знак НОМЕР_1 не відповідає вимогам державних стандартів України, виготовлений з паперу, закріплений у невстановленому для цього місці, на кришці багажника та не мав при собі полісу обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів, яким порушив пп.2.9 «в» 2.1 ПДР України.

Оскільки, автомобіль «Volksvagen Tonran», ще не був розмитнений в Україні, а тому інших номерних знаків, які відповідають стандартам ДТСУ він мати не міг. При зупинці інспектору було надано документи, у яких вказана дата – 13.02.2022 року, щодо перетину ним митного контролю на автомобілі «Volksvagen Tonran», а відтак автомобіль знаходиться під державним митним контролем України, та перевозиться з митного контрольно пропускного пункту Ягодин до зони митного контролю Рівненської митниці для розмитнення та державної реєстрації в установленому законом України порядку. Згідно п.2.1. (а) ПДР України вказано: «Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії»; та п. 30.1, вказано: «Власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов`язковість проведення такої реєстрації незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів. З вищенаведеного вбачається відсутність правопорушення, передбаченого ч. 6 ст.121 КУпАП.

За позицією Верховного суду, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, то, згідно з ч. 1 ст. 328, ч. 4 ст. 334 ЦК право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Так само, Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, затвердженим постановою Кабміну № 1388, встановлено обов`язок власників ТЗ та осіб, що експлуатують такі засоби на законних підставах, зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом 10 діб після придбання, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Позивач з даною постановою не згідний, оскільки вважає, що вона є незаконною, крім того позивач вважає, що постанова не відображає дійсних обставин справи, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства, є незаконною, а тому підлягає скасуванню.

Представником УПП у Волинській області ДПП через канцелярію Рівненського міського суду Рівненської області 02.05.2022 року подано відзив на адміністративний позов, в якому позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Зазначає, що постанова в повній мірі відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, в ній зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, вірно застосовано межі санкції щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Позивач в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та дату розгляду справи належним чином, представником позивача - адвокатом Штогрін В.С. подано через канцелярію Рівненського міського суду Рівненської області 06.10.2022 року заяву, в якій позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує в повному обсязі, просить їх задоволити та розгляд справи проводити у її відсутність та у відсутність позивача.

Відповідач - 1 - інспектор взводу № 1 роти № 3 Управління патрульної поліції у Волинській області в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та дату розгляду справи належним чином.

Представник відповідача – 2 - Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та дату розгляду справи належним чином.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явились у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі серії БАБ № 604173 від 13.02.2022 року, 13.02.2022 року ОСОБА_1 повертався з Королівства Данія на автомобілі марки «Volksvagen Touran». Даний автомобіль було придбано на підставі Довіреності по Договору купівлі - продажу від імені ОСОБА_2 в Королівстві Данія. Для експорту вищевказаного автомобіля, було отримано державний транзитний номер НОМЕР_1 . Вказаний транзитний номер ОСОБА_1 отримав при купівлі автомобіля в державній установі Данії «MOTOR STYRELSEN». Згідно постанови серії БАБ № 604173 від 13.02.2022 року, поліцейським взводу № 1 роти № 3 УПП у Волинській області ДПП рядовим інспектором поліції Хабовцем Павлом Віталійовичем на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 850,00 грн.

В адміністративному позові позивач заперечує проти вчинення ним адміністративного правопорушення, свою вину не визнає.

Суд критично оцінює доводи відповідача 1 про те, що перед складанням постанови у справі про адміністративне правопорушення працівниками поліції було об`єктивно перевірено надані позивачем документи і лише після цього прийнято рішення про його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУаАП.

Крім того, відповідачем 1 не доведено, що ним було вжито всіх можливих заходів для отримання доказів вини позивача до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. З наявних у справі матеріалів вбачається, що у особи, яка винесла постанову, не було достатніх підстав для прийняття такого рішення. Під час розгляду справи не були з`ясовані та доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність. Посадовою особою не було з`ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Стороною відповідача, в силу положень ч. 2 ст. 77 КАС України, не доведено належними й допустимими доказами, достатніми у їх сукупності та логічному взаємозв`язку факт вчинення позивачем за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові, порушення вимог ч. 6 ст. 121 КУпАП, а відтак не доведено й правомірності оскаржуваної постанови та наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, може бути винесено одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП, потребує умисної форми вини особи, коли, відповідно до положень статті 10 КУпАП, особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Однак в діях позивача не було ніякого умислу, оскільки він виконав вимоги закону і був переконаний, що діє в передбаченому законом порядку, не створив нікому перешкод, документи надавав.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена частиною другою статті 33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. У Кодексі конкретизовано й інші конституційні принципи, зокрема принцип рівності громадян перед законом (стаття 248). Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб`єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. У контексті питання, що розглядається, Конституційний Суд України враховує положення статей 9, 33, 248, 268 Кодексу. За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб`єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).

Вирішення даної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові можуть бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В даному випадку належним захистом порушеного права позивача є скасування оскаржуваної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

З врахуванням наведеного, склад адміністративного правопорушення у діях позивача не підтверджується доказами по справі, відповідачами не доведений, доводи позивача відповідачами не спростовано, тому позовні вимоги щодо скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 604173 від 13 лютого 2022 року слід задовольнити, а провадження по справі закрити.

Що стосується адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, слід зазначити, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, проте притягнення особи до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення не віднесено до компетенції суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, беручи до уваги положення КАС України, суд доходить висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат в розмірі 496,20 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 6, 9, 19, 77, 139, 241-246, 255, 286, 292, пп. 15.5) ч.1 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 604173 від 13 лютого 2022 року, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Ф.Ернста, 3, код ЄДРПОУ - 40108646) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області 24.10.1996 року, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його складення до Восьмого апеляцiйного адміністративного суду через Рiвненський мiський суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області 24.10.1996 року, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ).

Відповідач – 1 - Інспектор взводу № 1 роти № 3 Управління патрульної поліції у Волинській області Хабовець Павло Віталійович (43005, м. Луцьк, вул. Залізнична, 15).

Відповідач – 2 - Департамент патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Ф.Ернста, 3, код ЄДРПОУ - 40108646).

Суддя Рівненського

міського суду Тимощук О.Я.