Рішення № 106758949, 14.10.2022, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/127/21

Провадження № 2/369/817/22

РІШЕННЯ

Іменем України

14.10.2022 року м. Київ

Києво - Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Дубас Т.В.

при секретарі судових засідань Шило М.І., Варваровій М.П.,

Житар А.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва № 6 в приміщенні Києво - Святошинського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ Слобожанщина», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Браженко Інна Іванівна, ОСОБА_3 про визнання договору комісії, договорів купівлі- продажу транспортного засобу недійсними та повернення до попереднього правового стану об`єкту майна –автотранспортного засобу,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року позивач звернулась до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що 06 лютого 2020 року вона уклала з ОСОБА_6 договір оренди автомобіля марки KIA моделі OPTIMA, сірого кольору, 2015 року випуску,номер кузова НОМЕР_1 , який належить позивачці на праві власності.

Зазначає, що ОСОБА_6 15.02.2020 року на підставі підробленої довіреності переоформив зазначений автомобіль на своє ім`я, внаслідок чого вона звернулась до Шевченківського УП ГУНП у місті Києві з відповідною заявою.

28.04.2020 року на підставі її заяви було відкрито кримінальне провадження №1202010010000711, в межах якого було встановлено, що ОСОБА_6 підробив довіреності серії НОК № 756423, виданою від імені ОСОБА_4 , якою остання вповноважила ОСОБА_5 експлуатувати та розпоряджатись автомобілем марки KIA моделі OPTIMA, сірого кольору, 2015 року випуску,номер кузова НОМЕР_1 . Відповідно до висновку експерта №17-3/1380 від 12.08.2020 року підпис від імені ОСОБА_4 у довіреності від 13.02.2020 виконано не ОСОБА_4 , а іншою особою.

У подальшому 15.02.2020 невстановлена досудовим слідством особа уклала Договір комісії №5676/20/023496 на продаж автомобіля марки KIA моделі OPTIMA, сірого кольору, 2015 року випуску,номер кузова НОМЕР_1 , де Товариство з обмеженою відповідальністю “ТБ Слобожанщина” виступало комісіонером,а ОСОБА_8 в особі Понто О.А комітентом.

Того ж дня ОСОБА_6 уклав з ТОВ “Слобожанщина” договір купівлі-продажу транспортного засобу №5676/20/023496, відповідно до якого продавець ТОВ “Слобожанщина” передала для оформлення права власності ОСОБА_6 автомобіля марки KIA моделі OPTIMA, сірого кольору, 2015 року випуску,номер кузова НОМЕР_1 .

Відповідно до висновку експерта №17-3/1380 від 12.08.2020 року підпис від імені ОСОБА_9 виконано ОСОБА_6 .

Відповідно до відповіді Головного сервісного центру МВС від 14.05.2020 року, 15.02.2020 зазначений вище автомобіль, згідно Договору купівлі-продажу був перереєстрований на громадянина ОСОБА_6 ; 28.02.2020 року автомобіль зазначений вище автомобіль, згідно Договору купівлі-продажу був перереєстрований на громадянина ОСОБА_7 ; 13.03.2020 року зазначений вище автомобіль, згідно Договору купівлі-продажу був перереєстрований на громадянина ОСОБА_2 .

Позивачка вказує, що спірний автомобіль вибув з її володіння поза волею на підставі підробних документів. Жодних правочинів щодо розпорядження та відчуження належного вказаного транспортного засобу позивачка не вчиняла та не підписувала. Вважає своє право порушеним. Просить суд:

- визнати недійсним Договір комісії №5676/20/023496 від 15 лютого 2020 року,укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТБ Слобожанщина” та ОСОБА_4 , від імені якої діяв ОСОБА_5 ;

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу транспортного засобу №5676/20/023496 від 15 лютого 2020 року,укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТБ Слобожанщина” та ОСОБА_6 ;

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу транспортного засобу №9029/02/2020 від 27 лютого 2020, укладний між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ;

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу транспортного засобу № 3246/2020/1985152 від 13 березня 2020 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 ;

- повернути автомобіль марки KIA моделі OPTIMA, сірого кольору, 2015 року випуску,номер кузова НОМЕР_1 до попереднього правового стану відновити право власності за ОСОБА_4 ;

- повернути автомобіль марки KIA моделі OPTIMA, сірого кольору, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 його власнику - ОСОБА_4 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.03.2021 року позовна заява була залишена без руху, надано строк для виправлення недоліків.

08.07.2021 року на виконання ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.03.2021 року від представника позивача надійшов оригінал квитанції про сплату судового збору.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.07.2021 року було відкрито провадження у справі.

05.08.2021 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву. Не погоджуючись з даним позовом відповідач вказав, що він є добросовісним набувачем автомобіля марки KIA моделі OPTIMA, сірого кольору, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .Зазначив, що договір оренди 06 лютого 2020 року є нікчемним, оскільки оформлений в порушення гл.58 ЦКУ. Крім того, він укладений особами, які не мали право на його укладання. Просив відмовити у задоволення позову в повному обсязі.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.11.2021 року було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Питель Миколи Степановича про витребування доказів.

18.11.2021 року від представника позивача ОСОБА_4 - адвоката Чехович Т.Г. надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи висновку експерта від 12.08.2020 року за №17-3/1380.

14.02.2022 року на виконання ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.11.2021 року від приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Браженко І.І. надійшла відповідь, що довіреність на розпорядження транспортним засобом марки “КІА ОPTIMA” номер кузова НОМЕР_1 , від 13 лютого 2020 року на бланку серії НОМЕР_2 , нею не посвідчувалась.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 липня 2022 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

У судове засідання 04.10.2022 учасники справи не з`явилися. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи у відсутності позивача та представника. Позов підтримала та просила суд задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 подав до суду заяву про проведення розгляду справи у їх відсутності. Проти позову заперечував в повному обсязі. Просив суд відмовити у його задоволенні.

Третя особа приватний нотаріус Браженко Інна Іванівна направила до суду листа в якому просила суд проводити розгляд справи у її відсутності.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 17.10.2019 року ОСОБА_4 на праві приватної власності належав автомобіль марки KIA моделі OPTIMA, сірого кольору, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Згідно Договору оренди автомобіля від 06.02.2020 року ОСОБА_3 надав ОСОБА_6 вказаний автомобіль у оренду.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі заяви ОСОБА_4 від 28.04.2020 року слідчим Шевченківського управління поліції ГУНП у м.Києві, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 1202010010000711 про вчинення кримінального правопорушення за ч.3 ст.289 КК України, що стверджується Витягом з ЄРДР від 28.04.2020.

Фабула обставин: 15.02.2020 у невстановлений час ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою: м.Київ, вул. Д.Щераківського, 41 незаконно заволодів автомобілем марки марки KIA моделі OPTIMA, сірого кольору, 2015 року випуску,номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , який попередньо орендував, після чого на підставі підробленої довіреності переоформив автомобіль на своє ім`я, чим заподіяв матеріальну шкоду на суму 432 000 грн. ОСОБА_4 .

Надалі, в межах кримінального провадження № 1202010010000711, експертами Київського НДЕКЦ МВС України було проведено почеркознавчу експертизу.

Згідно висновку експерта Київського НДЕКЦ МВС України №17-3/1380 від 12.08.2020 року вбачається, що: 1) підпис від імені ОСОБА_4 у графі “підпис:” у довіреності від 13.02.2020 на спеціальному бланку із серійним номером НОК 756423, зареєстрована в реєстрі за № 249, виконано не ОСОБА_4 ,зразки якої були надані для порівняння, а іншою особою;

2) рукописний запис “ ОСОБА_4 ” у графі “підпис:” у довіреності від 13.02.2020 на спеціальному бланку із серійним номером НОК 756423, зареєстрована в реєстрі за № 249, виконано не ОСОБА_4 , зразки якої були надані для порівняння, а іншою особою;

3) підписи від імені ОСОБА_6 після рукописного запису “т.0668892638”,у графі “Зміст заяви переверів(ла) ОСОБА_6 ”, у графі “здав” та у графі “отримав” у заяві № 257863674 від 15.02.2020 виконані ОСОБА_10 , зразки якого були надані для порівняння.

Відповідно до відповіді Головного сервісного центру МВС від 14.05.2020 року, 15.02.2020 зазначений вище автомобіль, згідно Договору купівлі-продажу був перереєстрований на громадянина ОСОБА_6 ; 28.02.2020 року зазначений вище автомобіль, згідно Договору купівлі-продажу був перереєстрований на громадянина ОСОБА_7 ; 13.03.2020 року зазначений вище автомобіль, згідно Договору купівлі-продажу був перереєстрований на громадянина ОСОБА_2 .

Звертаючись до суду з позовом, позивачка вказує, що спірний автомобіль вибув з її володіння поза волею на підставі підробних документів. Жодних правочинів щодо розпорядження та відчуження належного їй вказаного транспортного засобу позивачка не вчиняв та не підписувала.

Суд зауважує, що обставини, які вбачаються із висновку почеркознавчої експертизи, щодо неналежності підпису позивача у довіреності від 13.02.2020, є достатніми для встановлення відсутності волі позивача на вчинення цих правочинів.

Суд приймає як доказ висновок експерта, який складено відповідно вимог чинного законодавства в рамках кримінального провадження. Крім того, експерта попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків за статтею 384, 385 КК України. При цьому судом враховується правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 28 липня 2020 року у справі N 363/2043/16-ц щодо оцінки висновку експертизи, проведеної в межах кримінального провадження, під час розгляду цивільної справи.

ЦК України передбачено такий спосіб захисту порушених прав, як віндикація.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Відтак особа, яка вважає, що договором купівлі-продажу рухомого або нерухомого майна порушуються її права як власника або законного користувача цього майна, має право на витребування цього майна від останнього набувача, що і є належним способом захисту її порушеного права.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах від 14 листопада 2018 року у справі N 183/1617/16 (провадження N 14-208цс18), від 11 лютого 2020 року у справі N 922/614/19 (провадження N 12-157гс19), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі N 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Судом встановлено, що ніяких намірів та дій щодо відчуження спірного автомобіля позивач не здійснювала, вказане майно вибуло з її володіння поза її волею внаслідок підроблення підпису в довіреності , що підтверджується висновком від 04 квітня 2019 року N 3/1.1/218, складеним за результатами проведення почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за N 12018040650002535. Згодом спірний автомобіль був відчужений особою, яка не мала права ним розпоряджатися без відома позивача.

Ураховуючи те, що спірний автомобіль вибув з власності ОСОБА_4 , поза її волею шляхом відчуження його особою, яка не мала права відчужувати спірне майно, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для витребування автомобіля від останнього набувача.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі N 145/2047/16-ц (провадження N 14-499цс19) зазначено, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Оскільки позивачем оспорюється факт укладання правочину, такий факт може бути спростований не шляхом заявлення позовних вимог про недійсність правочину, а при вирішенні спору про захист права, яке позивач вважав порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

За таких обставин позовні вимоги про визнання договорів недійсними задоволенню не підлягають.

У зв`язку з частковим задоволенням позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача суму судового збору пропорційно до задоволених вимог.

На підставі ст.ст. 15, 16, 204, 215, 216, 317, 319, 330, 388, 1212 ЦК України, керуючись ст.ст. 81, 83, 89, 265, 273, 280, 352-355ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю “ТБ Слобожанщина”, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 про визнання договору комісії, договорів купівлі-продажу транспортного засобу недійсними та повернення до попереднього правового стану об`єкту майна -автотранспортного засобу - задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 повернути автомобіль марки KIA моделі OPTIMA, сірого кольору, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 його власнику - ОСОБА_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).

В задоволені решти позовних вимог — відмовити.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Інформація про учасників:

Позивач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач 1 : ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю “ТБ Слобожанщина”, код ЄДРПОУ 37094403, місцезнаходження: вул.Шевченка, 11-А, місто Харків.

Відповідач 3: ОСОБА_6 : РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач 4: ОСОБА_7 : РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач 5: ОСОБА_2 : РНОКПП НОМЕР_9 , АДРЕСА_5 .

Третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Браженко Інна Іванівна, місцезнаходження: вул. Миру, буд.22, м.Харків.

Третя особа: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_6 .

Суддя: Т.В. Дубас