Рішення № 106758775, 11.10.2022, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/1507/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2022 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Гришковець А. Л.

з секретарем Павленко Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Овручі справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про оскарження рішення (дій) бездіяльності суб`єкта владних повноважень , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду та по уточнюючій позовній заяві просить постанову інспектора СРПП Новоград-Волинського РВП лейтенанта поліції Дрозда О.О., серії БАВ №325871 від 14.07.2021 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.ч.1, 5 ст.121 та ч.1 ст.126 КУпАП скасувати, а справу закрити, мотивуючи тим, що вказаною постановою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та піддано штрафу в розмірі 850 грн. за те, що він 14.07.2022 о 10:30 год. у м. Овруч, керуючи мопедом «Хонда», по вул. Миколи Ващука, без мотошолома, не зареєстрованим, без номерного знаку, не пред`явив та не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії. Він вважає, що дана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки в постанові інспектор Дрозд О.О. не вказав жодного пункту Правил дорожнього руху, який він порушив, тобто відсутній зв`язок між ПДР та КУпАП; відповідач незаконно розглянув справу на місці зупинки мопеда, хоча закон дозволяє розглядати справи виключно за місцезнаходженням органу, який уповноважений розглядати такі справі; права передбачені ст. 268 КУпАП, йому, як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності не було роз`яснено, а лише запропоновано розписатись в постанові, хоча він заявляв клопотання, що в даній ситуації має прийняти участь адвокат, так як мопед придбаний влітку 2009 року, об`єм двигуна до 50 куб.см., а відтак мопед не підлягає державній реєстрації та не потрібно на нього номерного знаку, а також мати права категорії А-1 і його незаконно притягують до адміністративної відповідальності. Ніхто і не хотів слухати якісь пояснення та клопотання - вони просто були проігноровані.

Із постанови серія БАВ №325871 від 14.07.2022 вбачається, що оскаржувана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення за допомогою технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Будь-яких свідків чи доказів адміністративного правопорушення не має, а лише наявна суб`єктивна думка інспектора патрульної поліції, який є зацікавленою особою у розгляді даної справи.

Представником відповідача – Головного управління Національної поліції в Житомирської області подано відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, так як вимоги є безпідставними та необґрунтованими, посилаючись, на те, що 14.07.2022 позивач, рухаючись по вул. Миколи Ващука у м. Овручі, керував транспортним засобом марки «Honda Dio» без номерного знаку, без мотошолому. Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» інспектором СРПП було зупинено зазначений транспортний засіб. Після зупинки, поліцейський висловив позивачу законну вимогу пред`явити для перевірки у відповідності до п. 2.4 та п.2.1 ПДР України посвідчення водія відповідної категорії. Однак, позивачем не було надано посвідчення водія відповідної категорії та керований ним транспортний засіб не був зареєстрований у встановленому законом порядку. У зв`язку з чим поліцейським було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 5,6 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн..

Позивач був повідомлений про час та місце розгляду справи, йому були роз`яснені його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП (зачитано в голос). Позивачу було роз`яснено строки сплати штрафу, порядок оскарження постанови та порядок примусового виконання постанови про стягнення штрафу. Позивач мав можливість на місці ознайомитись із усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати правову допомогу. Тому, позивач жодним чином не був обмежений у своїх правах та обов`язках, про що свідчить підпис останнього.

Позивач же жодних клопотань, не заявляв. Таким чином, встановлені обставини справи не свідчать про недотримання поліцейським процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також порушення ним прав позивача, що передбачені ст.268 КУпАП.

Зазначили також, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачений обов`язок у даному випадку патрульного поліцейського забезпечувати правопорушнику на місці розгляду адміністративної справи правової допомоги шляхом надання йому фахівця в області права. Можливість реалізації особою своїх прав на участь у розгляді справи, права на захист тощо, передбачена також шляхом оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення до суду, яким позивач скористався.

Окремо, звернули увагу, що хоч КАС України і покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень на відповідача, однак це не може розумітися таким чином, що позивач взагалі звільнений від обов`язку доказування своїх вимог.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд виклавши її по справах №760/2846/17 від 14.03.2018; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі №536/583/17 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19).

Твердження позивача щодо неправомірних дій з боку інспектора поліції, допущені під час складання спірної постанови, є необгрунтованими, оскільки будь-яких доказів наявності таких дій суду не надано.

Отже, аналіз матеріалів справи свідчить про дотримання працівниками поліції порядку прийняття постанови з роз`ясненням суті скоєного адміністративного правопорушення, наданням (роз`ясненням) позивачу його прав, можливості подання заперечень (клопотань), залучення спеціаліста в галузі права (адвоката).

Відповідь на відзив позивачем не надавалася.

Розгляд справи проводиться в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Врахувавши доводи сторін, наведені в їх заявах по суті справи, та дослідивши в судовому засіданні письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

З копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ №325871 від 14.07.2022 вбачається, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.ч.5,6 ст.121 та ч.1 ст.126 КУпАП і піддано штрафу в розмірі 850 грн., за те, що він 14.07.2022 о 10:30 год. у м. Овруч по вул. М. Ващука керував мопедом «Хонда», без мотошолома, не зареєстрованим, без номерного знаку, не пред`явив та не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії.

Об`єктивною стороною правопорушень, за які було притягнуто до відповідальності позивача, є керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака (ч.6 ст.121 КУпАП), керування транспортним засобом особою, яка не пред`явила та не мала при собі посвідчення водія відповідної категорії (ч.1 ст.126 КУпАП), порушення правил користування мотошоломами (ч.5 ст.121 КУпАП).

За приписами ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п.п. 8, 11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Статтею 16 зазначеного Закону визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу, серед яких і те, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ч. 6 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положенням ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, що стягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини 5 статті 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху України (ПДР) останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно п. 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил, що визначаються Європейською Угодою про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (далі - спеціальні правила); ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Відповідно до п. 1.10. ПДР під "механічним транспортним засобом" розуміється транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Буквальне тлумачення наведеного визначення не дає прямої і виключної відповіді на те, які транспортні засоби відносяться до механічних, а які ні. Тим більше друге речення не містить таких слів як "виключно" або "тільки", тому сказати, що цей термін застосовується виключно або тільки щодо тракторів, самохідних машин і механізмів, а також тролейбусів та транспортних засобів з електродвигуном потужністю понад 3 кВт не можна. Тому у першу чергу, слід застосовувати визначення ПДР термінів "транспортний засіб" та "мопед". Під якими розуміється "пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів" та "двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт", відповідно.

Згідно з п.2.13 ПДР до транспортних засобів категорії А1 належать мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 кум.см. або електродвигун потужністю до 4 кВт. При цьому, пунктом 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія, затвердженого постановою КМУ від 08.05.1993 №340, передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, поділяються на такі категорії, зокрема, А1 – мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт. Вказане свідчить про те, що до категорія А1 належать транспортні засоби, зокрема скутери з електродвигуном потужністю до 3 до 4 кВт, позаяк саме вони належать до механічних транспортних засобів у розумінні законодавства. На ці транспортні засоби право керування передбачає наявність дозвільних документів.

Правила дорожнього руху визначають механічний транспорт як транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Оскільки мопед і скутер мають двигун з робочим об`ємом до 50 см3 чи електродвигун потужністю до 4 кВт – вони є механічними транспортними засобами та підлягають обов`язковій реєстрації. Якщо ж потужність електродвигуна перевищує 4 кВт, то такі мопед чи скутер теж треба реєструвати, але вже в категорії А, тобто як мотоцикли.

Згідно з ПДР всі механічні транспортні засоби повинні в обов`язковому порядку бути зареєстровані протягом 10 днів після їх придбання, одержання чи переобладнання (п.п. 30.1), а керування транспортним засобом, що не був зареєстрований у сервісномуцентрі МВС, забороняється законом (п.п. 2.9).

Тобто, враховуючи вищевикладене, скутер марки «Хонда», з робочим об`ємом двигуна до 50 кубічних сантиметрів, вважається згідно національних ПДР саме "механічним транспортним засобом" та підлягає обов`язковій реєстрації. Відповідно положення пункту 2.1. ПДР повною мірою застосовуються і до водіїв мопедів марки «Хонда», з робочим об`ємом двигуна до 50 кубічних сантиметрів, яким керував позивач.

Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів ( п.2.3 «г» ПДР). Відповідно до п. 2.1 «А» ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, а також без номерного знака (п.2.9 «в» ПДР).

Щодо твердження позивача про те, що справа про адміністративне правопорушення всупереч вимогам закону була розглянута на місці вчинення правопорушення, суд зазначає наступне.

В рішенні Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015 останній розтлумачив положення ч. 1 ст. 276 КУпАП, яка передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», яке слід розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, у вказаному рішенні КСУ наголошує на існуванні скороченого провадження у справах про адміністративні правопорушення (за окремими адміністративними правопорушеннями, чітко визначеними КУпАП), відповідно до якого фіксація адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника здійснюється безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.

Пункт 1 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року за N 1395 визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п. 4 Інструкції).

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд виклавши її по справі №524/9827/16-а від 18.02.2020.

Таким чином, при розгляді справи про адмінправопорушення, передбачене ч.ч.5, 6 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП відповідачем було дотримано вимоги ст. 258 КУпАП, за якою протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, посадовими особами якої на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу (ч.ч. 2, 4 ст. 258 КУпАП).

Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У відповідності до частини другої статті 271 КУпАП інтереси потерпілого може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Позивач в позовній заяві вказує, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення він виявив бажання скористатись правовою допомогою, про що надав відповідачу усне клопотання. Однак, інспектором не було вжито жодних дій щодо надання йому можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги та такими діями порушено право особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності і порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено неприпустимість ігнорування прав осіб, які притягаються до відповідальності.

Однак, поряд з тим, в постанові інспектор Дрозд О.О. не вказав жодного пункту Правил дорожнього руху України, який було порушено позивачем. В свою чергу Верховний Суд у справі № 537/2088/17 від 15.05.2019 зазначив, що при ухваленні постанови інспектор має вказати, який конкретно пункт ПДР порушила особа.

Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби уразі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

В ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» законодавець закріпив, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Підставою вимоги у водія, тобто позивача, пред`явити документи передбачені п. 2.1 ПДР України вказано саме порушення ним ПДР України. Тобто, вказана підстава, що передбачена п. 2 ч.1 ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII, згідно якого поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав). Відповідно інших підстав для перевірки документів на право керування ТЗ у посадової особи відповідача в спірних правовідносинах не було.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Як роз`яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Саме відповідач зобов`язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15 березня 2019 року по справі №686/11314/17, поліцейські не можуть вимагати у водія будь-яких документів, якщо у них немає доказів правопорушення.

У постанові по справі №357/10134/17 від 23.10.2019 Верховний Суд звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Відсутність в матеріалах справи будь-якого доказу, як-то наприклад відеозапис з нагрудного реєстратора інспекторів патрульної поліції, який би підтвердив факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що порушення ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, невичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотоматеріали. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Відповідачем же не надано суду достатніх та належних доказів факту порушення позивачем ПДР України, а саме: порушення правил користування мотошоломом.

Таким чином, за відсутності доказів на підтвердження факту порушення позивачем ПДР України вимоги посадової особи відповідача до нього про пред`явлення документів, в тому числі посвідчення водія та реєстраційного документу на транспортний засіб не грунтуються на законі та відповідно в діях позивача відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 126, ч.ч.5,6 ст. 121 КУпАП.

Таким чином, за встановлених обставин справи та визначеного правового врегулювання, беручи до уваги доводи сторін та оцінюючи надані письмові докази, відсутність будь-яких доказів з боку відповідача, суд приходить до висновку про протиправність постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 325871 від 14.07.2022, у зв`язку з недоведеністю вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч.1 ст. 126 та ч.ч.5,6 ст. 121 КУпАП, та відповідно про наявність підстав для задоволення позову та закриття провадження по справі.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 496 грн. 20 коп. в дохід держави, який відповідно до ст.139 КАС України слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

Керуючись ст. 293 КУпАП, ст.ст. 6-9, 20, 77, 78, 243-246, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ №325871 від 14.07.2022, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 та ч.ч.5,6 ст. 121 КУпАП і піддано штрафу в розмірі 850 грн., визнати протиправною та скасувати.

Справу закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції в Житомирській області (код ЄДРПОУ 40108625, адреса місцезнаходження юридичної особи: 10031, м. Житомир вул. Старий Бульвар, 5/37), на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 496 грн. 20 коп..

На рішення суду до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Овруцький районний суд може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.