Рішення № 106756357, 23.09.2022, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1181/19

Провадження № 2/135/8/22

РІШЕННЯ

іменем України

23.09.2022 м. Ладижин Вінницька область

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Волошиної Т.В.,

за участі секретаря судових засідань Глушко І.В.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідачів ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ладижин Вінницької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 від імені та в інтересах якого діє законний представник Січкаренко Ліна Семенівна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін.

1. Позиція позивача.

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 від імені та в інтересах якого діє законний представник Січкаренко Л.С., в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просить визнати за нею право власності на 1/4 частину житлового будинку із господарськими спорудами та будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; на ј частину земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510600000:07:011:0250, площею 0,1 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), 02.01.; право власності на ј частину земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510600000:07:011:0251, площею 0,0751 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, 01.03.; ј частину земельної ділянки площею 2,80 умовно кадастрових гектарів, яка знаходиться за адресою: с. Семенівка, Немирівського району, Вінницької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування своєї позиції вказала на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дiд - ОСОБА_6 , який був зареєстрований та проживав до дня смерті у будинку АДРЕСА_1 . Після його смерті вiдкрилася спадщина на вказане вище нерухоме майно. За життя дідусь заповіту не склав, тому спадкування відбувається за законом. Спадкоємцями першої черги за законом є його діти: ОСОБА_7 (батько позивача) та ОСОБА_4 (рідний дядько позивача). Однак, ОСОБА_6 не встиг прийняти та юридично оформити протягом шести місяців спадщину після смерті батька, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до положень ст. 1276 ЦК, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

Відтак, позивач вважає, що має право на прийняття належної її батьковi частки спадщини після смертi дiда в порядку спадкової трансмісії.

27.05.2019 позивач звернулася до Другої Тростянецької державної нотаріальної контори Вінницької області із заявою про прийняття належної її батьковi частини спадщини пiсля померлого батька. Проте, 20.08.2019 нотаріус винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовила у видачі свідоцтв про право власності на спадщину за законом у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно. Під час звернення до відповідачів із проханням надати їй правовстановлюючі документи, останні відмовили та взагалі не визнали її право в порядку спадкування за законом після смерті дідуся.

2. Позиція відповідача ОСОБА_4 .

14.11.2009 відповідач ОСОБА_4 подав відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача. На обґрунтування своєї позиції вказав на те, що пiсля смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .Л у нього залишилось три спадкоємці першої черги за законом: ОСОБА_8 , яка була його дружиною на момент смерті та звернулась до другої Тростянецької нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, неповнолітній син ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 та позивач 3акернична ОСОБА_9 вони прийняли спадщину на майно, яке належало покійному 3акерничному ОСОБА_10 в тому числі право на майно, яке залишилось пiсля смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_11 . Тому вважає, що позивач невірно визначила коло спадкоємців, а отже і коло відповідачів, адже у випадку задоволення позовних вимог будуть порушені права інших спадкоємців, а саме неповнолітнього ОСОБА_5 та ОСОБА_12 . Окрім того, вказав на те, що позивач просить визнати за нею 1\2 частину земельної ділянки площею 2,80 умовно кадастрових гектарів, яка знаходиться за адресою: с. Семенівка, Немирівського району, Вінницької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте, не надає суду ніяких доказів існування у ОСОБА_6 права власності на дану земельну ділянку, адже у покійного такого не було, а тому підстав для задоволення права власності на дане нерухоме майно взагалі немає. Враховуючи зазначене вважає, що позивач має право лише на 1/6 частину спадкового майна, окрім земельної ділянки площею 2,80 умовно кадастрових гектарів, яка знаходиться за адресою: с. Семенівка, Немирівського району, Вінницької області. Також вважає, що у даній цивільній справі відсутній спір про право, оскільки вимоги даний спір можливо вирішити в нотаріальній конторі.

3. Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) просив відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на те, що Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) не має жодного відношення до спірних правовідносин, а тому будь-яких прав позивача ними не порушено.

ІІ. Заяви ( клопотання) учасників справи

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) в судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи без їх участі.

ІІІ. Пояснення сторін.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. При цьому позивач додатково наголосила на тому, що між сторонами існує спір про право, оскільки на момент подачі позовних вимог відповідачами взагалі не визнавалося її право на спадщину після смерті дідуся, а у відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_4 визнав її право лише на 1/6 частину спірного спадкового майна, а надалі в судовому засіданні під час судових дебатів визнав на ј частину, окрім права на ј частину земельної ділянки площею 2,80 умовно кадастрових гектарів, яка знаходиться за адресою: с. Семенівка, Немирівського району, Вінницької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вона вважає, що дана земельна ділянка входить до маси спадкового майна, оскільки успадкована ОСОБА_6 . пiсля смертi дружини ОСОБА_13 , бабусі позивача, що підтверджується сертифікатом, який виданий на ім`я ОСОБА_14 , батька бaбyci. Дана обставина також підтверджує той факт, що між сторонами існує спір про право на спадщину.

Представник відповідачів ОСОБА_3 в судовому засіданні уточнив свою позицію та позовні вимоги визнав частково, а саме визнав позов в частині визнання за позивачем права власності на ј частину житлового будинку із господарськими спорудами та будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; на ј частину земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510600000:07:011:0250, площею 0,1 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), 02.01.; право власності на ј частину земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510600000:07:011:0251, площею 0,0751 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, 01.03. Також наголосив на тому, що даний спір міг би бути вирішений в нотаріальній конторі, оскільки у них наявні всі правовстановлюючі документи на вказане вище нерухоме майно. Однак, державний нотаріус відмовив відповідачам у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з перебуванням в Ладижинському міському суді Вінницької області даної цивільної справи за позовом ОСОБА_1 . Разом з тим, вказав, що він заперечує щодо задоволення позовних вимог в частині визнання права власності за позивачем на ј частину земельної ділянки площею 2,80 умовно кадастрових гектарів, яка знаходиться за адресою: с. Семенівка, Немирівського району, Вінницької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , мотивуючи тим, що суду не надано належних та допустимих доказів існування у ОСОБА_6 права власності на дану земельну ділянку. А тому вказане нерухоме майно не входить до спадкової маси після смерті ОСОБА_6 .

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 (дiдусь позивача), про що Ладижинським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницької областi 10.12.2018 був складений відповідний актовий запис за № 258, що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 23 том 1).

За час життя ОСОБА_6 належало нерухоме майно, а саме:

- житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (колишній номер будинку 13) в плані значиться пiд літерою «А», веранда пiд літ. «а», вхідний майданчик пiд літ. «а1 », сарай пiд літ. «Б», сарай пiд літ. « б», гараж пiд літ. «В», паркан, ворота та калітка - відповідно пiд номером 1-3, який належав померлому на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок вiд 14.04.1975 за № 1222, виданого згідно з рішенням виконкому Ладижинської міськоi Ради депутатів трудящих вiд 09.08.1973 № 13, зареєстроване в КП «Тульчинське МБТI» 14.04.1975 пiд реєстровим № 1198, в реєстрову книгу 5 (а.с. 27, том 1);

- земельна дiлянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510600000:07:011:0250, площею 0,1 га, цільове призначення — для будівництва i обслуговування житлового будинку, господарських будівель i споруд (присадибна ділянка), 02.01 та земельна дiлянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510600000:07:011:0251, площею 0,0751 га, цільове призначення — для ведення особистого селянського господарства), 01.03, що підтверджується Інформаційною довідкою №178937996 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 28.08.2019 (а.с.28-30, том 1).

Спадкоємцями ОСОБА_6 першої черги за законом були його діти: ОСОБА_7 і ОСОБА_4 .

Родинні відносини між ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та померлим ОСОБА_6 підтверджуються копією свідоцтва про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 , виданого 09 вересня 1976 року Ладижинським РАЦС Тростянецького району Вінницької області (а.с.120 том 1) та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження ОСОБА_7 , витяг №00023848678 від 04.09.2019, де батьком записаний ОСОБА_6 (а.с. 24, том 1).

Відповідно до інформації від 01.03.2019 № 74, виданої відділом ведення реєстру Ладижинської територіальної громади, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 дійсно був зареєстрований за адресою: будинок АДРЕСА_1 . На момент смерті за даною адресою інших зареєстрованих осіб не було (а.с.124 том 1).

ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_7 (син ОСОБА_6 та батько ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ) помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 07 серпня 2019 року, актовий запис 16 (а.с.25, том 1). Відомостей про те, що ОСОБА_7 вчинив дії щодо прийняття спадщини після смерті батька, у справі немає.

05 лютого 2019 року державним нотаріусом Другої Тростянецької державної нотаріальної контори Вінницької області Кощеєвою Г.С. відкрито спадкову справу № 10/2019 після смерті ОСОБА_7 за заявою ОСОБА_12 , яка діяла в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 (дружина та неповнолітній син померлого) та ОСОБА_4 (дочка померлого) (а.с.131-150, том 1).

01 березня 2019 року державним нотаріусом Другої Тростянецької державної нотаріальної контори Вінницької області Кощеєвою Г.С. відкрито спадкову справу № 31/2019 після смерті ОСОБА_6 , з якої видно що з заявами про прийняття спадщини до Другої тростянецької нотаріальної контори Вінницької області звернулися ОСОБА_4 (син), ОСОБА_1 (внучка) (а.с.115, 128 том 1). ОСОБА_12 , яка є законним представником малолітнього ОСОБА_5 (внук) не було подано заяву про відмову від спадщини в термін до 08 червня 2019 року.

Відповідно до постанови завідувача Другої тростянецької Державної нотаріальної контори Кощеєвої Г.С. від 20 серпня 2019 року № 523/02-31 позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що належало її діду ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з тим, що вона не надала документи, що підтверджують право власності на будь-яке майно (а.с. 22, том 1).

Також судом встановлено, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН №036414 видано громадянину України – члену колективного сільськогосподарського підприємства КСП «Родина», місцезнаходження с. Семенки Немирівського району Вінницької області ОСОБА_14 на підставі рішення Немирівської районної державної адміністрації від 07.07.1997 № 172 в тому, що йому належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Родина» розміром 2.80 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с.154-155, том 1).

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначене статтею 16 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно з положеннями ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено та визнано під час розгляду справи сторонами, що спадкоємцями ОСОБА_6 першої черги за законом були його діти: ОСОБА_7 і ОСОБА_4

ОСОБА_4 своєчасно подав заяву про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 .

ОСОБА_7 помер до закінчення 6-місячного строку на прийняття спадщини після смерті батька.

Позивач ОСОБА_1 своєчасно подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 в порядку спадкової трансмісії.

ОСОБА_12 , яка є законним представником малолітнього ОСОБА_5 , який є спадкоємцем після смерті дідуся ОСОБА_6 не було подано заяву про відмову від спадщини належної останньому в термін до 08 червня 2019 року, а тому малолітній ОСОБА_5 вважається таким, що прийняв спадщину після смерті свого дідуся ОСОБА_6 .

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина до складу якої увійшло право на житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510600000:07:011:0250, площею 0,1 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), 02.01.; земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510600000:07:011:0251, площею 0,0751 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, 01.03.

Представником відповідача в судовому засіданні не визнається право позивача на ј частину земельної ділянки площею 2,80 умовно кадастрових гектарів, яка знаходиться за адресою: с. Семенівка, Немирівського району, Вінницької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Згідно зі ст.1223 Цивільного кодексу України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1258 Цивільного кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно зі ст.1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі ст.1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до п.1 ст.1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно з п.1 ст.1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

Відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1297 Цивільного кодексу України спадкоємець за законом має право прийняти спадщину; спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Установивши, що ОСОБА_4 є спадкоємцем до 1/2 частки майна його померлого батька – ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , ОСОБА_5 за правом спадкової трансмісії у рівних частках, є спадкоємцями майна їх померлого дідуся – ОСОБА_6 , тобто по 1/4 частці кожен, установивши факт прийняття сторонами спадщини після смерті ОСОБА_6 , наявність спору між спадкоємцями щодо поділу спадкового майна, що є перешкодою для реалізації спадкових прав позивача в нотаріальному порядку, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/4 частину житлового будинку із господарськими спорудами та будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; на ј частину земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510600000:07:011:0250, площею 0,1 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), 02.01.; право власності на ј частину земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510600000:07:011:0251, площею 0,0751 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, 01.03. в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 , а тому позовні вимоги у цій частині підлягають до задоволення.

Що стосується позовних вимог в частини визнання права власності на ј частину земельної ділянки площею 2,80 умовно кадастрових гектари, яка знаходиться за адресою: с. Семенівка, Немирівського району, Вінницької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, то вони задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.

Згідно з частиною першою, другою статті 2 Закону України від 05 червня 2003 року № 899-IV«Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.

Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації (пункт 6 Указу).

За змістом статті 23 ЗК України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Статтею 1216 ЦК України) передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

За приписами частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається із матеріалів цивільної справи сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН №036414 видано громадянину України – члену колективного сільськогосподарського підприємства КСП «Родина», місцезнаходження с. Семенки Немирівського району Вінницької області ОСОБА_14 на підставі рішення Немирівської районної державної адміністрації від 07.07.1997 № 172 в тому, що йому належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Родина» розміром 2.80 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с.154-155 том 1).

Разом з тим доказів того, що ОСОБА_14 за життя оформив право власності на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП «Родина», позивачем не надано.

Таким чином, ОСОБА_14 за життя не отримав право власності на вищевказану земельну ділянку, а мав лише право на земельну частку (пай) у землі, що перебувала у колективній власності колишнього КСП «Родина».

Суд зазначає, що у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування (п. 3.5 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013). Аналогічне також узгоджується із висновком Верховного Суду у постанові від 06 травня 2020 року у справі № 613/1289/17.

Разом з тим доказів того, що вказана вище земельна ділянка входить до маси спадкового майна, оскільки успадкована ОСОБА_6 . пiсля смертi дружини ОСОБА_13 - бабусі позивача, яка успадкувала її після смерті ОСОБА_14 - батька бaбyci позивачем не надано. Тобто, позивачем суду не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які підтверджують факт переходу права на земельну частку (пай) в порядку спадкування після смерті ОСОБА_14 до ОСОБА_13 , а надалі після смерті ОСОБА_13 до ОСОБА_6 .

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом після смерті її дідуся ОСОБА_6 , оскільки в судовому засіданні не доведено, що ОСОБА_6 як спадкодавець набув таке право за життя, що відповідає положенням ст. 1218 ЦК України, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 258-259, 263 – 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину житлового будинку із господарськими спорудами та будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510600000:07:011:0250, площею 0,1 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), 02.01. у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510600000:07:011:0251, площею 0,0751 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, 01.03. у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354, ст. 355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст. 273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Ім`я (найменування) сторін:

- позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

- відповідач ОСОБА_4 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_5 .

- відповідач – ОСОБА_5 від імені та в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_12 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_6 ;

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), місце знаходження 29000, м. Хмельницький, вул. Володимирська, 91.

Суддя