Рішення № 106756227, 13.10.2022, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ярошенко В.П., за участю секретаря судового засідання Шехтер Є.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом:

товариства з обмеженою відповідальністю «Мартін Трейд» (59052, Чернівецька область, Сторожинецький район, с. Великий Кучурів, вул. Головна, 76, корп. М, код ЄДРПОУ 40042088)

до фізичної особи-підприємця Надольського Олександра Віталійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про стягнення заборгованості, інфляційних втрат, пені та процентів в сумі 490 291,03 грн

За участю представників сторін:

Від позивача: Поліщук П.Я. - адвокат

Від відповідача: Гнатовський О.С.- адвокат

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мартін Трейд» (59052, Чернівецька область, Сторожинецький район, с. Великий Кучурів, вул. Головна, 76, корп. М, код 40042088) звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до фізичної особи-підприємця Надольського Олександра Віталійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості в сумі 490 291,03 грн, з яких: 370 806,51 грн – сума основного боргу, 60 814,21 грн – пені, 6 331,34 грн – 3 % річних, 52 338,97 грн – інфляційних втрат.

Позовна заява обґрунтована не виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно договору про постачання електричної енергії споживачу № 30-04-4-МТ від 30.04.2021.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2022 визначено суддю по справі - Ярошенко В.П.

Ухвалою суду від 12.08.2022 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено розгляд справи по суті на 07.09.2022.

07.09.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній визнає обсяги спожитої енергії зазначених в Актах, проте стверджує, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження обґрунтованості ціни поставленої електричної енергії, крім того в липні 2022 року відповідачем було здійснено розрахунки по Договору, за поставлену електричну енергію, в розмірі 25 150,00 грн., які позивач не враховував в позовній заяві, при здійсненні розрахунку заборгованості. А також, в серпні 2022 року, після звернення Позивача до суду, Відповідачем здійснено оплату заборгованості за Договором в розмірі 60 000,00 грн. Також зазначає, що розрахунок пені та 3% річних за липень 2022 здійснено останнім не вірно, оскільки не враховано оплату заборгованості в розмірі 25 150,00 грн.

Ухвалою суду від 08.09.2022 року відкладено розгляд справи на 22.09.2022 о 12:00 год.

22.09.2022 за вх. № 3512 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів здійсненої проплати на загальну суму 100 000 грн. Дану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 22.09.2022 року відкладено розгляд справи на 03.10.2022 о 14:00 год.

03.10.2022 за вх. № 3652 до суду від представника позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення 185 150 грн. основного боргу. Дане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

03.10.2022 за вх. № 3658 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів здійсненої проплати на загальну суму 49 210 грн. Дану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

03.10.2022 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 13.10.2022 о 12:00 год.

12.10.2022 за вх. № 3792 до суду від представника позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення 234 360 грн. основного боргу, 456.99 грн. пені та 27.42 грн. процентів. Просить стягнути з фізичної особи-підприємця Надольського Олександра Віталійовича суму основного боргу в розмірі 136 446,51 грн., 60 357,22 грн – пені, 6 303,92 грн – 3 % річних, 52 338,97 грн – інфляційних втрат.

Дане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та клопотанні про часткове закриття провадження у справі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав власну позицію викладену у відзиві на позовну заяву.

Судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

30.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД» (надалі-Постачальник, Позивач) та Фізичною особою-підприємцем Надольським Олександром Віталійовичем (надалі Споживач, Відповідач) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №30/04-4-МТ від 30.04.2021.

Відповідно до п. 1.1. Договору, даний Договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу Постачальником електричної енергії.

Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та діє до моменту початку постачання електричної енергії Споживачу іншим постачальником, що визначено в п. 13.1 Договору та Додаток № 2 до Договору «Комерційна пропозиція».

Відповідно до умов п. 2.1. вказаного Договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

За змістом п. 5.1. Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.

Згідно із п. 5.5. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

У відповідності до п. 5.11 Договору порядок звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії на певну дату чи протягом відповідного періоду визначається відповідно до комерційної пропозиції, обраної Споживачем.

Комерційна пропозиція, яка є додатком 2 до цього Договору, має містити наступну інформацію:

1) ціну (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи);

2) спосіб оплати (необхідно обрати лише один з варіантів: попередня оплата, по факту, плановий платіж);

3) термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати;

4) визначення способу оплати послуг з розподілу;

5) розмір пені за порушення строку оплати або штраф;

6) розмір компенсації Споживачу за недодержання Постачальником якості надання комерційних послуг;

7) розмір штрафу за дострокове розірвання Договору у випадках, не передбачених умовами Договору;

8) термін дії Договору та умови пролонгації;

9) дата та підпис споживача;

10) можливість надання пільг, субсидій.

На виконання умов Договору Позивачем в період з 01 травня 2021 по 30 квітня 2022 поставлено Відповідачу електричну енергію на загальну суму 1 508 080,78 грн., що підтверджується помісячними Актами здачі-приймання виконаних робіт (товарної продукції). Вказані Акти здачі-приймання товарної продукції було підписано сторонами за допомогою Електронного цифрового підпису сторін. У зв`язку з тим, що Відповідач ухилявся від підписання актів здачі-приймання виконаних робіт (товарної продукції) за травень 2021 по квітень 2022, Позивач додатково отримав від Оператора системи розподілу АТ «ЧЕРНІВЦІОБЛЕНЕРГО» Лист №17/3-02/1320 від 18.07.2022 стосовно обсягів споживання електричної енергії Відповідачем.

Зі змісту Листа АТ «ЧЕРНІВЦІОБЛЕНЕРГО» вбачається, що обсяги споживання електричної енергії ФОП Надольського О.В. склали:

- у травні 2021 р. 42760 кВт-год;

- у червні 2021 р. 26170 кВт-год;

- у липні 2021 р. 24529 кВт-год;

- у серпні 2021 р. 26931 кВт-год;

- у вересні 2021 р. 1825 кВт-год;

- у жовтні 2021 р. 17284 кВт-год;

- у листопаді 2021 р. 39261 кВт-год;

- у грудні 2021 р. 73647 кВт-год;

- у січні 2022 р. 79078 кВт-год;

- у лютому 2022 р. 47138 кВт-год;

- у березні 2022 р. 33214 кВт-год;

- у квітні 2022 р. 6002 кВт-год.

У відповідності з Додатком № 2 до Договору «Комерційна пропозиція» остаточний розрахунок за електроенергію, спожиту в розрахунковому місяці, здійснюється до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Пунктом 6.2. Договору встановлено, що споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

За твердженням позивача поставлена електрична енергія була оплачена відповідачем тільки частково в сумі 1 137 274,27 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, тоді як залишок вартості товару, отриманого за Договором поставки, в сумі 370 806,51 грн. відповідачем у встановлені строки не сплачено.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору.

З доданих до позовної заяви Договору, Додатків та Актів приймання-передачі вбачається, що між сторонами виникли договірні господарсько-правові відносини з постачання електричної енергії споживачу.

Вказані правовідносини регулюються, зокрема ч. ч. 1 - 2 ст. 714 ЦК України, відповідно до якої за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 ст. 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Також ч. 9 ст. 276 ГК України передбачено, що особливості визначення кількості (обсягів), якості, строків, ціни та порядку розрахунків за договором постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Статтею 56 ЗУ «Про ринок електричної енергії» передбачено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 57 ЗУ «Про ринок електричної енергії» передбачено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку (ч. 6 ст. 56 ЗУ «Про ринок електричної енергії»).

Відповідні Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі також Правила) затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року N 312 (далі також Постанова НКРЕКП № 312).

Ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання).

Пунктом 1.1.2 Правил передбачено, що договір про постачання електричної енергії споживачу - домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами.

Постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами (п. 3.1.1. Правил).

У відповідності до п. 3.1.8. Правил договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.

Споживач перед укладенням договору про постачання електричної енергії споживачу має ознайомитись з умовами постачання електричної енергії, правами та обов`язками, обрати відповідну комерційну пропозицію та зазначити її у заяві-приєднані до умов договору. Обрана споживачем комерційна пропозиція є додатком до укладеного відповідним електропостачальником та споживачем договору (зі. 3.2.1 Правил).

За змістом п. 3.2.6 Правил укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

Якщо сторони дійдуть згоди на інших умовах, які не передбачені публічними комерційними пропозиціями відповідного електропостачальника, вони мають укласти договір у паперовій формі, зазначивши умови комерційної пропозиції.

Пунктами 4.3. - 4.4. Правил встановлено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг. Датою здійснення оплати за виставленим платіжним документом є дата, на яку оплачена сума коштів зараховується на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника або поточний рахунок оператора системи розподілу, відкритий в уповноваженому банку.

За несвоєчасну оплату передбачених договором (комерційною пропозицією) платежів понад обумовлений термін споживач сплачує неустойку (пеню) та інші платежі згідно з законодавством та договором (п. 4.1.7 Правил).

У відповідності до п. п. 2, 4 пункту 5.5.5. Правил споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору; здійснювати оплату рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов Договору поставки та укладених до нього додатків, оплата частини поставленого товару здійснювалась на умовах попередньої оплати та частина на умовах відстрочення оплати.

Строк та умови здійснення відповідачем оплати повної вартості товару поставленого за Договором, визначені розділом 5 Договору.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем в порушення умов Договору та ч.1 ст. 530 ЦК України не було здійснено повного розрахунку з позивачем за поставлений товар у визначені строки.

12.10.2022 за вх. № 3792 до суду від представника позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення 234 360 грн. основного боргу, 456.99 грн. пені та 27.42 грн. процентів. Позивач вказує, що сума основного боргу з урахуванням часткової сплати відповідачем суми основного боргу становить 136 446,51 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтвердив факт часткової оплати відповідачем суми основного боргу та зазначив, що сума основної заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, яка станом на 13.10.2022 становить 136 446,51 грн.

Вивчивши вищевказане клопотання суд приходить до висновку про часткове його задоволення враховуючи наступне.

Так, судом встановлено, що позивач звернувся з позовною заявою 11.08.2022, а в липні 2022 року відповідачем було здійснено розрахунки по Договору, за поставлену електричну енергію, в розмірі 25 150,00 грн., що підтверджується квитанціями № 0.0.2605762149.2 від 13.07.2022 на суму 5000,00 грн., № 0.0.2608449008.2 від 15.07.2022 на суму 5000,00 грн., № 0.0.2613543913.2 від 19.07.2022 на суму 5000,00 грн., № 0.0.2617830318.2 від 22.07.2022 на суму 5150,00 грн., № 0.0.2621399407.2 від 25.07.2022 на суму 5000,00 грн., які позивач не враховував в позовній заяві, при здійсненні розрахунку заборгованості.

Тобто, станом на день звернення позивача з даним позовом до суду, сума основного боргу відповідача становила 345 656,51 грн.

За таких обставин з урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що вимоги щодо частині вимог щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 25 150,00 грн., 456.99 грн. пені та 27.42 грн. процентів (нараховані на суму 25 150,00 грн.) слід відмовити за необґрунтованістю.

Поряд з цим, відповідачем після відкриття провадження у справі було здійснено розрахунки по Договору, за поставлену електричну енергію, в розмірі 209 210,00 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.2638226730.2 від 12.08.2022 на суму 10 000,00 грн., платіжним дорученням № 65 від 23.08.2022 на суму 50 000,00 грн., платіжним дорученням № 66 від 09.06.2022 на суму 50 000,00 грн., платіжним дорученням № 67 від 12.09.2022 на суму 50 000,00 грн., квитанцією № 0.0.2693719446.2 від 02.10.2022 на суму 29 000,00 грн., квитанцією № 0.0.2693719975.1 від 02.10.2022 на суму 20 210,00 грн.

Таким чином, станом на 12.11.2021 відсутній предмет спору в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 209 210,00 грн.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до частини 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Враховуючи наведене та зважаючи на відсутність предмета спору в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 209 210,00 грн, а тому суд вважає, що провадження у справі № 926/2996/22 у цій частині вимог підлягає закриттю.

Доказів сплати, заперечень або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 136 446,51 грн відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 136 446,51 грн є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення, індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий кур`єр. Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Виходячи із даних законодавчих положень, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 6 статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Судом встановлено, що відповідачем не виконано належним чином умови укладеного між сторонами Договору.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, зазначає, що він розрахований вірно. Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 6 303,92 грн 3% річних та 52 338,97 грн інфляційних втрат.

Згідно з приписами пунктів 3, 4 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до вимог статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 5.8. Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що визначається цим Договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.

Так, згідно розрахунку долученого до матеріалів справи розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 35627,43 грн.

Суд, перевіривши розрахунок пені, зазначає що він є правильним.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив зменшити розмір пені до 5000 грн.

Суд дійшов висновку, що клопотання відповідача слід задовольнити частково та зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню, на 50% з огляду на наступне.

Відповідно до статті 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

Верховний Суд неодноразово вказував, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Судом враховано, що відповідачем здійснено погашення більшої частини основного боргу, хоча з простроченням виконання такого обов`язку.

При цьому, позивачем не доведено, що невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати заборгованості позивачу нанесено збитків.

Поряд з цим беручи до уваги також воєнний стан, в якому перебуває вся територія України, суд дійшов висновку про можливість зменшення підлягаючих до стягнення з відповідача пені та штрафу на 50%.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, 3 831,70 грн підлягають стягненню з відповідача, а 384,52 грн відносяться на позивача у зв`язку з частковою відмовою в задоволенні позовних вимог.

Крім того, у зв`язку з закриттям провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 209 210,00 грн. за відсутністю предмету спору, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 3 138,15 грн судового збору відповідно до ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Підстави та порядок повернення сплаченого судового збору у разі, безпосередньо, закриття провадження у справі встановлено приписами спеціального закону, а саме п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", за якими у разі закриття провадження у справі (крім закриття провадження через відмову від позову, яка визнана судом) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

На теперішній час у справі відсутнє відповідне клопотання позивача про повернення судового збору, що сплачений при поданні до суду позовної заяви.

Проте, позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням.

Позивачем заявлено до стягнення також 18 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із неспівмірністю зазначених витрат із складністю справи та виконаними адвокатом роботами до 6 000 грн.

Так, в якості доказів понесених витрат на оплату послуг адвоката у суді першої інстанції, позивач надав суду: Договір про надання правової допомоги № 166/22 від 31.07.2022 року, укладений між позивачем та адвокатом Поліщуком П.Я., платіжне доручення № 4172 від 01.08.2022 року на суму 18000,00 грн (із зазначенням в призначенні платежу: правова допомога адвоката згідно Договору № 166/22 від 31.07.2022), ордер на надання правової допомоги.

Предметом Договору про надання правової допомоги № 166/22 від 31.07.2022 року є забезпечення захисту прав та інтересів Клієнта в господарській справі щодо стягнення заборгованості з фізичної особи-підприємця Надольського Олександра Віталійовича (п.1.1. Договору).

3.1. Договору, за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар (винагороду). Розмір гонорару (винагороди) встановлюється в розмірі 18 000 (вісімнадцять тисяч) гривень з розрахунку 2 000 (дві тисячі) гривень за одну годину роботи адвоката.

3.2. Розмір гонорару складається з наступних сум:

- Збір, перевірка, належне засвідчення копій письмових та електронних доказів по Справі Клієнта (2 год. – 4000 грн.);

- Складання позовної заяви, направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу, подача позовної заяви до господарського суду (4 год. – 8000 грн.);

- Здійснення розрахунків до позовної заяви ( 3 год. – 6000 грн.)

За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Частиною 8 статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському об`єднанню стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами, і якщо такі послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.

Статтею 126 ГПК України урегульовано, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до частин 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову на відповідача,

2) у разі відмови в позові на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 5 цієї статті ГПК передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони, при цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Суд погоджується з доводами відповідача, що сума витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката є неспівмірною із складністю справи.

Суд зазначає, що справа не обтяжена великою кількістю доказів, нарахування пені, відсотків та інфляційних втрат, на думку суду, не викликають особливих труднощів у адвоката з огляду на можливість використання електронних калькуляторів у інформаційно-пошукових системах в мережі Інтернет, дана справа не має якихось особливостей предмета спору, оскільки позовні вимоги полягають у стягненні вартості поставленої електричної енергії.

З урахуванням наведеного суд погоджується з доводами відповідача, що за таких обставин сума гонорару не відповідає принципу розумності і співмірності судових витрат.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 викладена правова позиція про те, що з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою і необхідною.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, або є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд, з урахуванням заперечень відповідача, вище обґрунтував, що справа є нескладною і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, судової практики, значних затрат часу та зусиль, розрахунки заявлених до стягнення сум не є складними і не потребують значного часу.

За таких обставин, встановивши невідповідність заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, суд дійшов висновку про їх зменшення до 10000 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, що пов`язані з розглядом справи, крім судового збору, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, на відповідача покладається 9 477,16 грн. витрат позивача на оплату правничої допомоги, а в іншій частині ці витрати покладаються на позивача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 231, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ухвалив:

1. Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Мартін Трейд» про закриття провадження в частині стягнення 234 360 грн основного боргу, 456,99 грн пені та 27,42 процентів задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі №926/2996/22 в частині стягнення 209 210,00 грн основного боргу.

3. Позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Надольського Олександра Віталійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мартін Трейд» (59052, Чернівецька область, Сторожинецький район, с. Великий Кучурів, вул. Головна, 76, корп. М, код ЄДРПОУ 40042088) суму основного боргу в розмірі 136446,51 грн, пеню в розмірі 30 178,61 грн, 3% річних в розмірі 6303,92 грн, інфляційних втрати в розмірі 52 338,97 грн, компенсацію по сплаті судового збору в розмірі 3 831,70 грн та 9 477,16 грн. витрат на правову допомогу.

5. В решті вимог відмовити.

6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення 14.10.2022.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя Ярошенко В.П.