Рішення № 106755589, 28.09.2022, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/20899/20

за первісним позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (Україна, 01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 40538421)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаєплон" (Україна, 87526, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, буд. 4; ідентифікаційний код: 37880620)

про стягнення заборгованості

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаєплон" (Україна, 87526, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, буд. 4; ідентифікаційний код: 37880620)

до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (Україна, 01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 40538421)

про визнання недійсним акту звіряння розрахунків

Представники учасників справи:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Гаврилов Є.Ю., в порядку самопредставництва, довіреність № 23/09/21-24 від 23.09.2021;

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Водоканал-Сервіс" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 458 595,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8242174 від 17.01.2019, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Данилова М.В.) від 05.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/20899/20, постановлено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.02.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 у справі № 910/20899/20 підготовче засідання відкладено на 03.03.2021.

17.02.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Водоканал-Сервіс" до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про визнання недійсним Акту звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.09.2020.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані помилковим складенням та підписанням сторонами вказаного Акту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 у справі № 910/20899/20 було прийнято зустрічний позов до розгляду з первісним позовом, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні, призначеному на 03.03.2021.

25.02.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшла відповідь на відзив.

03.03.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшли заперечення проти клопотання відповідача про призначення судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 у справі № 910/20899/20 призначено комплексну судову економічну та будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, матеріали справи № 910/20899/20 надіслано до вказаної експертної установи, провадження у справі зупинено на час проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.

10.03.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшов відзив на зустрічний позов.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 у справі № 910/20899/20 залишено без змін.

15.09.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли клопотання про погодження строку проведення судової експертизи та надання додаткових матеріалів, а також супровідний лист про направлення ТОВ "Водоканал-Сервіс" договору та рахунку від 28.08.2021 № 3094 за проведення судової експертизи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2021, у зв`язку зі звільненням судді Данилової М.В., справу № 910/20899/20 передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 було прийнято справу № 910/20899/20 до свого провадження, поновлено провадження у справі № 910/20899/20, здійснено зміну найменування ТОВ "Водоканал-сервіс" (ідентифікаційний код: 37880620) на ТОВ "Фаєплон" (ідентифікаційний код: 37880620), задоволено клопотання Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про погодження строку проведення судової експертизи та надання додаткових матеріалів, погоджено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз проведення судової експертизи у справі № 910/20899/20 у строк понад 90 календарних днів, зобов`язано Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаєплон" у строк протягом 15-ти днів з дня вручення цієї ухвали подати до суду документи за Договором купівлі-продажу теплової енергії № 8242174 від 17.01.2019 за період з листопада 2019 року по вересень 2020 року в будинку по вул. Парково-Сирецька, 10, в м. Києві, а саме: розрахунок обсягів поставленої постачальником теплової енергії; звіти споживача по фактичному споживанню теплової енергії; відомості обліку споживання теплової енергії з розрахунком ГВП та без таких приладів обліку; розрахунок нарахування відповідно до показників приладів обліку, а частково розрахунковим способом (за навантаженням); інформацію про обсяги та якість постачання теплової енергії, тарифи (ціни), порядок оплати, методики і нормативи розрахунку, режими споживання; акти приймання-передавання теплової енергії; щомісячні облікові картки із зазначенням кількості фактично спожитої теплової енергії, визначеної в Гкал, та її вартості за кожним особовим рахунком Споживача відповідно до щомісячного акту приймання-передавання теплової енергії; рахунки-фактури, які включають загальну вартість теплової енергії, отриманої за розрахунковий період (місяць); щомісячні акти звіряння розрахунків; податкові накладні та розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до них, з квитанціями щодо їх реєстрації в ЄРПН; контррозрахунки ТОВ "Фаєплон" щодо кількості спожитої теплової енергії за досліджуваний період; акти зняття споживачем показань з будинкових приладів обліку на 30 (31) число звітного місяця за досліджуваний період; перерахунки вартості теплової енергії у разі зниження параметрів теплоносія (якщо такі здійснювалися); платіжні документи, які підтверджують розрахунки за спожиту теплову енергію (банківські виписки, платіжні доручення, меморіальні ордери тощо); відомості аналітичного обліку господарських операцій з постачання теплової енергії та здійснення оплати за Договором (щомісячні картки рахунків та оборотно-сальдові відомості (у кількісному та вартісному виразі)); рішення центрального органу виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг про встановлення тарифів (цін) на спожиту теплову енергію (грн/l Гкал); інші документи, які мають значення для вирішення поставлених на виконання судової експертизи питань. Зобов`язано ТОВ "Фаєплон" забезпечити попередню оплату вартості проведення судової експертизи згідно з рахунком від 28.08.2021 № 3094 та зупинено провадження у справі № 910/20899/20 на час проведення судової експертизи.

05.10.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшов супровідний лист з додатками на виконання вимог ухвали суду від 20.09.2021. Вказані додатки було направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз супровідним листом від 18.10.2021.

28.07.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/20899/20 разом з супровідним листом № 25949/21-71/26656/21-43 від 14.07.2022 про залишення ухвали суду про призначення експертизи від 03.03.2021 без виконання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2022 було поновлено провадження у справі № 910/20899/20, підготовче засідання призначено на 07.09.2022.

У підготовче засідання 07.09.2022 з`явився представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання був повідомлений, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 07.09.2022 присутнім представником позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.09.2022.

У судове засідання 28.09.2022 з`явився представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) не з`явився, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги первісного позову підтримав у повному обсязі, проти зустрічного позову заперечував.

У судовому засіданні 28.09.2022 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), суд

ВСТАНОВИВ:

17.01.2019 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Водоканал-Сервіс", найменування якого в подальшому змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаєплон" (споживач) було укладено Договір № 8242174 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язався виробити та поставити теплову енергію у гарячій воді споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язався отримати її та оплатити її вартість відповідно до умов, викладених у цьому Договорі.

Підпунктом 2.2.1 пункту 2.2 Договору визначено обов`язок постачальника безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності, відповідно до Додатків 3,4 до цього Договору для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в Додатку 1.

Відповідно до пп. 2.2.2 п. 2.2 Договору постачальник зобов`язується щомісячно оформляти для споживача:

- величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в Гігакалоріях (облікову картку) та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць);

- рахунок-фактуру, який включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків;

- акт звіряння розрахунків;

- акт приймання-передавання товарної продукції (теплової енергії).

У свою чергу, споживач зобов`язався дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку 1, не допускаючи їх перевищення та своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії за тарифами, зазначеними у Додатку 2 (пп. 2.3.1 п. 2.3 Договору).

У Додатку № 1 до Договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії.

Відповідно до Додатків № 6 та № 7 до Договору, опалення і гаряче водопостачання за цим Договором здійснюється за адресою: вул. Шамрила Тимофія, 10.

За умовами пункту 1 Додатку № 2 до Договору розрахунки зі споживачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) від 22.12.2018 № 2340, за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн) без урахування ПДВ на рівні 1 342,98 грн/Гкал.

Пунктом 8 Додатку № 2 до Договору передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в ЦОК за адресою: пр-т. Перемоги, 93-А оформлені постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт звіряння, які оформлює (підписує необхідні документи) і повертає один примірник акта приймання-передавання товарної продукції та акта звіряння постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідно до пункту 10 Додатку № 2 до Договору споживач на розрахунковий рахунок постачальника, відкритий у філії - Головному управлінні по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", щомісячно забезпечує не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника.

У пункті 3.3 Договору визначено, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі, обумовленому чинним законодавством України.

Згідно з пунктами 4.1, 4.4 Договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.05.2019. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Як зазначає позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом), в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) не оплачено вартість спожитої ним за період з листопада 2019 року по вересень 2020 року теплової енергії у гарячій воді, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в розмірі 415 695,98 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи обліковими картками та актами приймання-передавання товарної продукції за вказаний період, а також Актом звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.09.2020, у якому, як стверджує позивач, ТОВ "Водоканал-Сервіс" визнало наявність боргу.

З огляду на вищенаведене, КП "Київтеплоенерго" звернулось до суду з позовом та просить стягнути з ТОВ "Фаєплон" на свою користь 415 695,98 грн заборгованості, 29 466,16 грн пені, 5 650,79 грн інфляційних втрат та 7 782,87 грн 3 % річних.

Заперечуючи проти задоволення вимог первісного позову, та звертаючись до суду із зустрічним позовом, ТОВ "Фаєплон" зазначає, що долучені до первісного позову документи не відповідають вимогам статей 73, 75, 76 Господарського процесуального кодексу України та вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а відтак не можуть свідчити про наявність у нього заборгованості.

За твердженнями відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) жодних належних доказів наявності у нього заборгованості матеріали справи не містять, в той же час Акт звіряння розрахунків від 30.09.2020 було складено під впливом помилки, а саме сторони вели переговори про укладення мирових угод по загальним розрахункам за період з 2019 по 2020 роки, як в межах договорів на постачання теплової енергії за договорами, укладеними між КП "Київтеплоенерго" та ТОВ "Водоканал-сервіс", так і в справах на підтвердження права вимоги по Договору про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18 від 11.10.2018, де сторони просили оголосити перерви у зв`язку з можливістю укладення мирових угод у справах: № 910/17661/19, № 910/17662/19, № 910/18399/19, № 910/17658/19, № 910/18330/19. Однією з умов домовленостей було підписання актів звіряння таких, як доданий до первісного позову. За доводами позивача за зустрічним позовом, після підписання актів звіряння розрахунків позиція КП "Київтеплоенерго" змінилася, що зумовило звернення із даним зустрічним позовом про визнання акту звіряння розрахунків від 30.09.2020 недійсним, як такого що підписаний внаслідок помилки.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором енергопостачання, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

У відповідності до частин 1, 2 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

За приписами частин 1, 4 статті 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання своїх зобов`язань з поставки теплової енергії за Договором споживачу у період з листопада 2019 року по вересень 2020 року КП "Київтеплоенерго" надано облікові картки за особовим рахунком № 8242174 та Акти приймання-передавання товарної продукції № 11/2019-8242174 від 30.11.2019 на суму 42 183,00 грн, № 12/2019-8242174 від 31.12.2019 на суму 109 752,60 грн, № 1/2020-8242174 від 31.01.2020 на суму 111 117,68 грн, № 2/2020-8242174 від 29.02.2020 на суму 103 334,36 грн, № 3/2020-8242174 від 31.03.2020 на суму 86 625,91 грн, № 4/2020-8242174 від 30.04.2020 на суму 53 155,52 грн, № 5/2020-8242174 від 31.05.2020 на суму 14 132,11 грн, № 6/2020-8242174 від 30.06.2020 на суму 13 676,22 грн, № 7/2020-8242174 від 31.07.2020 на суму 7 749,86 грн, № 8/2020-8242174 від 31.08.2020 на суму 14 132,10 грн, № 9/2020-8242174 від 30.09.2020 на суму 10 029,24 грн.

Суд враховує, що вказані акти приймання-передавання товарної продукції не підписані споживачем.

Водночас, за умовами пункту 8 Додатку № 2 до Договору споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в ЦОК за адресою: пр-т. Перемоги, 93-А оформлені постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт звіряння, які оформлює (підписує необхідні документи) і повертає один примірник акта приймання-передавання товарної продукції та акта звіряння постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) пункту 8 Додатку № 2 до Договору щодо отримання у постачальника вказаних вище документів, зокрема, актів приймання-передавання товарної продукції за спірний період, як і доказів на спростування факту та/або обсягів постачання теплової енергії.

Також відсутні докази виконання споживачем вимог пункту 5 Додатку № 2 до Договору, за яким споживач, що має будинкові прилади обліку повинен щомісячно надавати постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в центр обслуговування клієнтів (ЦОК) не пізніше 1 числа наступного за звітним місяцем.

Здійснення постачальником теплопостачання на об`єкт споживача по вул. Шамрила Тимофія, 10 у 2019-2020 роках в опалювальний період для потреб опалення підтверджується Актом № 710502 від 01.10.2019 про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи в опалювальний період 2019-2020 років, складений СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго" та підписаний представником споживача - ТОВ "Водоканал-Сервіс".

Як вказує КП "Київтеплоенерго", ним, як постачальником теплової енергії, з метою здійснення обліку взаємовідносин із споживачами теплової енергії використовується програмний комплекс Електронна база даних "Уніван-Термал".

Наведена електронна база даних містить вичерпну інформацію про порядок нарахування за теплову енергію (по показникам теплового лічильника чи розрахунковим способом по навантаженню), кількість днів/годин постачання теплової енергії, обсяг поставленої (спожитої) теплової енергії, тариф на теплову енергію, а також стан розрахунків за спожиту теплову енергію споживачем по його особовому рахунку.

Електронна база даних формується на підставі даних фактичного споживання теплової енергії, зокрема, за даними приладу обліку споживача.

Судом враховано умови пункту 2 Додатку № 2 Договору, відповідно до якого у разі встановлення у споживача будинкових приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначаються відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності. Дані показників приладів обліку відображені відповідно в облікових картках за особовим рахунком відповідача, на підставі яких здійснюються відповідні нарахування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за первісним позовом сформовано та надано суду інформацію з електронної бази даних у паперовому вигляді, що містять зазначені відомості, а саме, облікові картки по особовому рахунку відповідача - ТОВ "Водоканал-Сервіс" особовий рахунок № НОМЕР_1 , довідку про стан розрахунків за спожиту теплову енергію з відповідачем за первісним позовом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом.

Отже, за висновком суду надані позивачем за первісним позовом облікові картки є паперовим відображенням електронної бази даних "Уніван-Термал".

З наявних в матеріалах справи облікових карток за період з листопада 2019 року по вересень 2020 року вбачаються обсяги поставленої у спірний період теплової енергії відповідачеві за первісним позовом.

Також суд зазначає, що згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частинами першою та другою статті 9 вказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В частині зауваження споживача щодо наявності уточнень в деяких відомостях обліку фактичного споживання теплової енергії суд зазначає, що фахівцями постачальника були виявлені зауваження до роботи вузла обліку за окремі дні, які були характеризовані як некоректна робота вузла обліку протягом доби (певного періоду) та підпадають під умови п. 6 Додатку № 2 до Договору щодо розрахунку усереднених значень за попередні три доби коректної роботи вузла обліку. У зв`язку з наведеним були здійснені донарахування обсягів, які відображені додатковими величинами (вручну) у наданих ТОВ "Водоканал-Сервіс" відомостях обліку у зв`язку зі поданими даними не за повну добу споживання теплової енергії.

Варто зауважити, що зведені відомості містять відтиск печатки ТОВ "Водоканал-Сервіс". Окрім цього нарахування за спожиту в березні 2020 року теплову енергію у зв`язку з оголошеним карантином та неможливістю надати протокол показників комерційних засобів обліку теплової енергії здійснювались КП "Київтеплоенерго" у відповідності до листа ТОВ "Водоканал-Сервіс" від 30.03.2020, в якому містились дані щодо обсягів спожитої теплової енергії.

Судом також враховано, що питання прийняття облікових карток (табуляграм) в якості доказів у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі - продажу) теплової енергії у гарячій воді, у контексті їх оцінки судами, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 року у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 року у справі № 910/30728/15, від 03.09.2020 року у справі №910/17662/19, від 16.02.2021 року у справі № 910/17660/19).

Як вбачається із матеріалів справи, докази наявності заперечень щодо факту отримання та обсягів поставленої позивачем теплової енергії у гарячій воді за спірний період, докази пред`явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів та термінів постачання теплової енергії у гарячій воді, докази непогодження із даними, зазначеними в облікових картках (табуляграмах) та розрахункових документах за період з листопада 2019 по вересень 2020, а також будь-які заперечення щодо повного та належного виконання КП "Київтеплоенерго" умов Договору з боку відповідача за первісним позовом як споживача під час постачання теплової енергії відсутні.

Крім цього, на підтвердження наявності у відповідача заборгованості позивачем за первісним позовом надано підписаний обома сторонами без зауважень Акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.09.2020 за обліковим записом № 8242174, згідно з яким станом на 01.10.2020 заборгованість споживача становить 415 695,98 грн. Вказаний Акт підписаний з боку постачальника директором СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго" Лопатіним К.О., а з боку ТОВ "Водоканал-Сервіс" керівником Гранатом В.О.

Суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 року у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

Зі змісту наявного в матеріалах справи Акту звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.09.2020 вбачається, що ТОВ "Водоканал-Сервіс" засвідчує факт наявності у нього зобов`язання з оплати вартості спожитої теплової енергії за Договором в сумі 415 695,98 грн станом на 01.10.2020.

Слід зауважити, що у відповідності до п. 2.2 Договору постачальник зобов`язується щомісячно оформляти для споживача, зокрема, акт звіряння розрахунків.

Поряд із цим, згідно з частинами 1 та 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Проте акт звіряння розрахунків є лише документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов`язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

Враховуючи вищенаведене, Акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.09.2020 є виключно внутрішнім документом сторін і складання такого акта не тягне за собою встановлення, виникнення і припинення певних господарських зобов`язань для сторін, тому наведений акт не є правочином у розумінні вимог статті 202 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим не може бути визнаний недійсним у спосіб захисту цивільних прав, обумовлений приписами статті 16 Цивільного кодексу України, оскільки жодних прав та охоронюваних законом інтересів позивача за зустрічним позовом наведений акт не зачіпає.

Відтак підстави для задоволення зустрічного позову відсутні, при цьому судом надається оцінка оспорюваному Акту звіряння розрахунків за теплову енергію в сукупності з іншими доказами.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем за первісним позовом було поставлено, а відповідачем за первісним позовом прийнято теплову енергію за Договором у спірний період загальною вартістю 565 888,60 грн, з яких, як зазначає КП "Київтеплоенерго", було оплачено лише 150 192,62 грн.

Згідно з частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення пункту 9 Додатку № 2 до Договору, зобов`язання з оплати вартості фактично спожитої теплової енергії мало виконуватись споживачем не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за первісним позовом підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості за Договором відповідач за первісним позовом не надав, позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення заборгованості в розмірі 415 695,98 грн підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 29 466,16 грн пені, 5 650,79 грн інфляційних втрат та 7 782,87 грн 3 % річних.

Так, у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі, обумовленому чинним законодавством України.

У якості підстави для нарахування пені, позивач за первісним позовом посилається на приписи статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", за якими платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд зазначає, що чинне законодавство поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого неустойка стягується і конкретний її розмір.

Позивач нарахував відповідачеві пеню на підставі п. 3.3 Договору, виходячи з розміру пені, встановленого у Законі України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", тобто застосував договірну неустойку.

Однак, у Договорі сторони не визначили, які положення законодавства є підставою для сплати штрафних санкцій та не встановили конкретного розміру штрафної санкції (пені), яка підлягає сплаті у разі порушення стороною зобов`язання.

З аналізу розділу 3 Договору, який визначає відповідальність сторін, вбачається, що сторони не визначили, які положення законодавства є підставою для сплати штрафних санкцій та не встановили конкретного розміру (відсотку) штрафної санкції (пені), яка в силу ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України підлягає обчисленню саме у відсотках.

Відтак Договір, який є підставою для застосування договірної неустойки, не передбачає її застосування у даному випадку.

За приписом же статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Однак, в тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Між тим, стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", на яку посилається позивач за первісним позовом в обґрунтування стягнення пені, встановлює лише граничний розмір пені та не є такою нормою законодавства, яка встановлює обов`язок та умови сплати пені, тобто є безумовною підставою для стягнення неустойки в силу закону, а відтак не може бути застосована у даному випадку.

Оскільки умовами Договору взагалі не визначено обов`язку зі сплати пені у разі порушення порядку розрахунків, не встановлено розміру пені за порушення виконання грошового зобов`язання, то підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Наведене узгоджується із висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 904/5922/17 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 та від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

Судом перевірено розрахунки інфляційних втрат і 3% річних за заявлений період та встановлено, що розраховані розміри втрат від інфляції та процентів річних не перевищують розмірів, розрахованих судом, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що вимоги за зустрічним позовом є необґрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення зустрічного позову, в той же час вимоги за первісним позовом є частково обґрунтованими, у зв`язку з чим наявні підстави для часткового задоволення первісного позову та стягнення з ТОВ "Фаєплон" на користь КП "Київтеплоенерго" 415 695,98 грн заборгованості, 5 650,79 грн інфляційних втрат та 7 782,87 грн 3 % річних.

Судові витрати по сплаті судового збору за первісним позовом, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 6 436,95 грн. Решта сплаченого судового збору у розмірі 441,99 грн залишається за позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом).

Судові витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом).

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаєплон" (Україна, 87526, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, буд. 4; ідентифікаційний код: 37880620) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (Україна, 01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 40538421) 415 695 (чотириста п`ятнадцять тисяч шістсот дев`яносто п`ять) грн 98 коп. заборгованості, 5 650 (п`ять тисяч шістсот п`ятдесят) грн 79 коп. інфляційних втрат, 7 782 (сім тисяч сімсот вісімдесят дві) грн 87 коп. 3% річних та 6 436 (шість тисяч чотириста тридцять шість) грн 95 коп. судового збору.

3. В іншій частині первісного позову відмовити.

4. Витрати позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) по сплаті судового збору в розмірі 441,99 грн покласти на Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".

5. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

6. Витрати позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаєплон".

7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.10.2022

Суддя О.В. Нечай