Рішення № 106755586, 14.10.2022, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ»

до Товариства з обмежено відповідальністю «КРЕДИТ ТУ Ю»

про стягнення 435 675,21 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКС КРЕДИТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТ ТУ Ю" про стягнення заборгованості в сумі 435 675,21 грн, яка складається із суми позики у розмірі 399 000,00 грн та процентів за користування позикою у розмірі 36 675,21 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором позики № 20210701-00001 від 01.07.2021 в частині своєчасного повернення суми позики та сплати процентів за користування позикою.

Ухвалою суду від 01.08.2022 відкрито провадження в справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

У відповідності до статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі направлено рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 29 - Б (літ. А), оф. 114.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 про відкриття провадження у справі отримано відповідачем 10.08.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105492643269.

Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив, проте, про розгляд справи був повідомлений належним чином з урахуванням такого.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Станом на день ухвалення рішення у даній справі відповідачем відзиву або інших документів суду не надано.

Згідно з частиною другою статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКС КРЕДИТ" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТ ТУ Ю" (позичальник) було укладено договір позики №20210701-00001, за умовами п.1.1 якого позикодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 399 000,00 грн, а позичальник зобов`язується повернути надану позику та сплатити 27,5% (двадцять сім цілих п`ять десятих відсотків) річних від суми позики в строк та в порядку, визначеному цим договором. 01.07.2021 р. надасться сума позики в розмірі 399 000,00 грн.

Згідно п.1.2 договору №20210701-00001 від 01.07.2021 строк повернення позики за цим договором до 01.07.2022 та здійснюється за визначеним у договорі графіком.

Відповідно до п.2.2 договору №20210707-00001 від 01.07.2021 позикодавець перераховує суму позики (частини позики) в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника.

За умовами п.2.3 договору №20210701-00001 від 01.07.2021 погашення заборгованості за позикою здійснюється згідно з умовами цього договору.

Проценти за користування позикою сплачуються протягом всього строку дії договору (п.2.4 договору №20210701-00001 від 01.07.2021).

У п.п.2.5, 2.6 договору №2021070-00001 від 01.07.2021 вказано, що надання позики здійснюється шляхом безготівкового переказу грошових коштів на банківський рахунок позичальника, який зазначений у цьому договорі. Мета падання позики за умовами цього договору: забезпечення господарської діяльності позичальника.

Пунктом 2.7 укладеного між сторонами правочину передбачено, що сума позики підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок позикодавця. Днем повернення позики (її частини) вважається день зарахування суми позики (її частини) на поточний рахунок позикодавця.

За умовами п.п.2.8, 2.9 договору №20210701-00001 від 01.07.2021 нарахування процентів здійснюється протягом строку дії цього договору. Розрахунок процентів здійснюється на фактичну кількість календарних днів користування кредитом протягом строку кредиту (включно), зазначеного в п.1.2 цього договору приймаючи, що кількість днів у місяці - фактична, тобто метод "факт/факт".

Цей договір з укладеним та набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Цей договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.п.7.1, 7.2 №20210701-00001 від 01.07.2021).

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 по справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018 по справі №5023/3905/12.

Слід зауважити, що на теперішній час договір №20210701-00001 від 01.07.2021 у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним визнано не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №20210701-00001 від 01.07.2021 як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №20210701-00001 від 01.07.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКС КРЕДИТ" було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТ ТУ Ю" суму позики в розмірі 399 000,00 грн згідно платіжного доручення №6 від 01.07.2021.

Проте, зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідачем всупереч умов договору №20210701-00001 від 01.07.2021 суму позики своєчасно повернуто не було, проценти за користування грошовими коштами, які повинно було сплачено за графіком 01.04.2022 - 9 319,11 грн., 01.05.2022 - 9 018,49 грн., 01.06.2022 - 9 319,11 грн., 01.07.2022 - 9 018,49 грн., що загалом становить 36 675,21 грн, сплачено не було, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку щодо обгурнтованості заявленого позову та наявності підстав для його задоволення. При цьому, суд виходить з такого.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч.1 ст.1046 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.1048 Цивільного кодексу України унормовано, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як вказувалось вище, згідно п.1.2 договору №20210701-00001 від 01.07.2021 строк повернення позики за цим договором до 01.07.2022 та здійснюється за визначеним у договорі графіком.

За умовами п.2.3 договору №20210701-00001 від 01.07.2021 погашення заборгованості за позикою здійснюється згідно з умовами цього договору.

Проценти за користування позикою сплачуються протягом всього строку дії договору (п.2.4 договору №20210701-00001 від 01.07.2021).

Зі змісту графіку, який погоджено сторонами у п.1.2 договору №20210701-00001 від 01.07.2021, 01.04.2022 позичальником повинно було бути сплачено проценти в сумі 9 319,11 грн., 01.05.2022 - 9 018,49 грн., 01.06.2022 - 9 319,11 грн., 01.07.2022 - 9 018,49 грн., що загалом становить 36 675,21 грн.

У п.п.2.5, 2.6 договору №20210701-00001 від 01.07.2021 вказано, що надання позики здійснюється шляхом безготівкового переказу грошових коштів на банківський рахунок позичальника, який зазначений у цьому договорі. Мета надання позики за умовами цього договору: забезпечення господарської діяльності позичальника.

Пунктом 2.7 укладеного між сторонами правочину передбачено, що сума позики підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок позикодавця. Днем повернення позики (її частини) вважається день зарахування суми позики (її частини) на поточний рахунок позикодавця.

За умовами п.п.2.8, 2.9 договору №20210701-00001 від 01.07.2021 нарахування процентів здійснюється протягом строку дії цього договору. Розрахунок процентів здійснюється на фактичну кількість календарних днів користування кредитом протягом строку кредиту (включно), зазначеного в п.1.2 цього договору приймаючи, що кількість днів у місяці - фактична, тобто метод "факт/факт".

Отже, виходячи з наведеного вище у сукупності, суд дійшов висновку, що строк повернення суми позики в розмірі 399 000,00 грн та сплати процентів за користування коштами в сумі 36 675,21 грн, настав.

Проте, матеріалами справи доведено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТ ТУ Ю" свої обов`язки за договором №20210701-00001 від 01.07.2021 належним чином виконано не було, суму позики не повернуто, проценти не сплачено.

Наразі, суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, всупереч наведеного вище, відповідачем доказів належного виконання умов договору №20210701-00001 від 01.07.2021 надано не було, обставин, повідомлених суду позивачем, не спростовано.

За таких обставин, з огляду на вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення в повному обсязі позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКС КРЕДИТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТ ТУ Ю" про стягнення суми позики у розмірі 399 000,00 грн та процентів за користування позикою у розмірі 36 675,21 грн.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКС КРЕДИТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТ ТУ Ю" про стягнення суми позики у розмірі 399 000,00 грн та процентів за користування позикою в сумі 36 675,21 грн - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТ ТУ Ю" (04205, місто Київ, вул.Тимошенка Маршала, будинок 29-Б, корпус літера А, офіс 114, ЄДРПОУ 40094068) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКС КРЕДИТ" (04073, місто Київ, пр. Бандери Степана, будинок 16, ЄДРПОУ 42806643) суму позики в розмірі 399 000 (триста дев`яносто дев`ять тисяч) грн. 00 коп. , проценти за користування позикою в розмірі 36 675 (тридцять шість тисяч шістсот сімдесят п`ять) грн. 21 коп. та судовий збір в сумі 6 535 (шість тисяч п`ятсот тридцять п`ять) грн. 14 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І. Борисенко