Рішення № 106755498, 04.10.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.10.2022Справа № 910/19782/21За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріа-Трейд", м. Чернігів

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ

в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Запорізька область, м. Енергодар

про стягнення 179 655,73 грн, -

суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Скляревська Н.О. (адвокат за довіреністю від 29.09.2022 року);

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.12.2021 року до Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріа-Трейд" (позивач) із позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (відповідач) основної суми заборгованості в розмірі 157 431,60 грн, суми 3% річних в розмірі 12 305,94 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 9 918,19 грн, у зв`язку з неоплатою відповідачем товару, поставленого позивачем.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали №910/19782/21 передані на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, підготовче засідання призначено на 01.02.2022 року.

29.12.2021 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що строк оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ не настав, оскільки позивач не направив відповідачу вимогу про її сплату, у зв`язу з чим, здійснення оплати ПДВ є правом, а не обов`язком відповідача.

18.01.2022 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій вказано, що обов`язок відповідача по оплаті товар виник після його прийняття і твердження відповідаса про протилежне є хибними.

В судовому засіданні 01.02.2022 в справі було оголошено перерву до 29.03.2021.

Однак, засідання 29.03.2022 року не відбулось у зв`язку з введенням на території України воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", а в подальшому, продовженням строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Закону України про затвердження Указу президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №2119-ІХ (реєстр. №7168) та продовженням строку дії воєнного стану згідно Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 19.04.2022 №7300, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 години 25 квітня 2022 року строком на 30 діб до 25 травня 2022 року, а також продовженням 22 травня 2022 року Верховна Рада прийняла Закон України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 № 2263-ІХ, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 година 25 травня 2022 року строком на 90 діб, - до 23 серпня 2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 суудове засіданні в спаві призначено на 26.07.2022 року.

В судове засідання 26.07.2022 року сторони не з`явились, у зв`язку з чим розгляд справии було відкладено до 04.10.2022 року.

В судовому засіданні 04.10.2022 судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріа-Трейд" (постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець) 05.09.2018 було укладено Договір поставки продукції №480(3)18УК/53-121-01-18-07068 (далі - Договір поставки), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар згідно із специфікацією: мило рідке для рук, "PRO servsce", 460мл., у кількості 20л, вартістю 585,00 грн (без ПДВ) (1); мило туалетне, 100гр., "Ельмир", у кількості 4539кг, вартістю 122553,00 грн (без ПДВ) (2); мило господарське 72% 200гр, у кількості 7343шт., вартістю 29372,00 грн (без ПДВ) (3); мило рідке 5л, "PRO servsce", у кількості 25кан., вартістю 1250,00 грн (без ПДВ) (4); мило готельне, 15гр., "Erbay" в кількості 9600шт, вартістю 8640,00 грн (без ПДВ).

Згідно з п.п. 1.1., .3.1. Договору поставки, вартість договору складає 162 400, 00 грн, крім того ПДВ 32 480, 00 грн, разом 194 880, 00 грн.

Строк поставки товару: вересень 2018 року (п.1.3. договору).

Відповідно до п.1.4. Договору поставки, з урахуванням редакції додаткової угоди №1 від 04.10.2018 до договору поставки, що поширює свою дію на відносини сторін з 01.09.2018 року (п.3.-4. додаткової угоди), виробник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-Ізраїльське підприємство "АРМОНІ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівпобутхім", Товариство з обмеженою відповідальністю "Придніпровська миловарена компанія", Товариство з обмеженою відповідальністю "СВК-ПЛЮС".

Розділом 2 Договору поставки "Якість і комплектність продукції" сторони погодили, що товар, який поставляється, по своїй якості повинен підтверджуватися паспортом або сертифікатом якості, виданим підприємством-виробником, висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікатом відповідності та відповідати ДСТУ 4315:2004, ТУ У 20.4-40212104.001:2018, ДСТУ 4544:2006 (п.2.1. договору, з урахування редакції додаткової угоди №1 від 04.10.2018 року до нього).

Відповідно до п.п. 2.2., 2.3. договору поставки, постачальник гарантує належну якість товару, що поставляється, і нормальну його експлуатацію впродовж 24 місяців з моменту поставки, за умови дотримання правил транспортування, експлуатації, зберігання товару, якщо більш тривалий гарантійний строк не передбачений виробником. Постачальник протягом гарантійного строку повинен усунути виявлені покупцем, в установленому порядку дефекти, а при неможливості їх усунення здійснити заміну дефектного товару відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010 на умовах DDP - м. Енергодар, вантажоодержувач: ВП "Складське господарство", вул. Промислова, 133 (склад), м. Енергодар, Запорізька область.

Поставка продукції відбувається відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010, на умовах DDP - м. Енергодар, вантажоодержувач: ВП "Складське господарство", вул. Промислова, 133 (склад), м. Енергодар, Запорізька область. Поставка продукції відбувається у строк згідно з п.1.3 договору поставки (п.п. 4.1., 4.2. договору поставки).

За умовами п. 4.3 договору поставки, продукція, що поставляється, повинна супроводжуватись наступними документами: видаткова накладна (3 примірника) (а); рахунок-фактура (б); паспорт або сертифікат якості (в); висновок санітарно-епідеміологічної експертизи (г); сертифікат відповідності (д).

Розділом 6 договору поставки "Приймання продукції за якістю та кількістю" сторони погодили, що приймання товару за якістю та кількістю здійснюється Покупцем відповідно до вимог СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС". В електронному вигляді документ є загальнодоступним і знаходиться на офіційному сайті ДП НАЕК "Енергоатом" за адресою: www.energoatom. kiev.ua/ru/about/ company_standards/ (п.6.1. договору поставки).

У разі недопоставки продукції Постачальник зобов`язаний протягом 10 діб поставити бракуючу кількість, відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010 на умовах DDP - м. Енергодар, вантажоодержувач: Запорізьке відділення ВП "Складське господарство", вул. Промислова, 133 (склад), м. Енергодар, Запорізька область, і відшкодувати Покупцю збиток, який виник у нього у зв`язку з недопоставкою продукції. Допоставлена продукція повинна відповідати вимогам, встановленим п.2.1. договору та супроводжуватись документами, передбаченими п.4.3. та п.4.4. договору (п. 6.2. договору поставки).

Згідно з п. 11.1. договору поставки, останній вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом 12 місяців з дати укладення (тобто до 05.09.2019 року).

На виконання умов договору поставки 21.09.2018 позивач за видатковою накладною №РА-02982 поставив відповідачу товар загальною вартістю 194 880, 00 грн (в т.ч. ПДВ - 32 480, 00 грн), номенклатура та асортимент якого повністю відповідали умовам п.1. договору поставки, а саме: мило рідке для рук, "PRO servіce", 460мл, у кількості 20л, вартістю 585,00 грн (без ПДВ) (1); мило туалетне, 100гр., "Ельмир", у кількості 4539кг, вартістю 122553,00 грн (без ПДВ) (2); мило господарське 72% 200гр, у кількості 7343шт., вартістю 29372,00 грн (без ПДВ) (3); мило рідке 5л, "PRO servіce", у кількості 25кан., вартістю 1250,00 грн (без ПДВ) (4); мило готельне, 15гр., ""Erbay" в кількості 9600шт, вартістю 8640,00 грн (без ПДВ).

Поставлений товар прийнятий відповідачем за актом про приймання матеріалів №3/283-1 від 21.09.2018 на відповідальне зберігання до моменту надання оригіналів супровідних документів. У примітці зазначено: відсутній паспорт (сертифікат) якості на мило "PRO servsce" 460мл та мило готельне 15гр. "Erbay".

Комісією відповідача, в односторонньому порядку, 03.10.2018 складено довідку №64 про виявлені невідповідності на етапі ВК-1, з якої вбачається, що на товар щодо якого прийнято рішення про повернення постачальнику для заміни надано наступні супровідні документи: на мило туалетне 100гр. "Ельмир" у кількості 4539кг, - паспорт №9 від 09.2018; паспорт якості (мило туалетне тверде) від 27.07.2018; на мило готельне 15гр. "Erbay" у кількості 9600шт. - паспорт якості б/н, партія 7900 упаковок від 07.08.2018.

У зазначеній довідці зафіксовано такі невідповідності поставленого товару: мило туалетне 100гр. "Ельмир" у кількості 4539 кг фактично виготовлено згідно з ТУ У 20.4-40212104.001:2018, у той час як умовами договору передбачено, що має бути виготовлено по ДСТУ 4537:2006, згідно з паспортом якості мило тверде на дотик та однорідне в розрізі, фактично - крихке і неоднорідне в розрізі (1); мило готельне 15гр. ""Erbay" згідно з паспортом №9 від 09.2018 тверде в розрізі та однорідне, фактично - м`яке, пластичне; бірки на упаковці або упаковочній тарі відсутні (2).

Комісія дійшла висновку про необхідність заміни вказаного товару.

27.11.2018 відповідачем, в односторонньому порядку, в складі комісії складено акт на забраковану продукцію №2, за яким враховуючи встановлені у довідці №64 невідповідності, мило туалетне 100гр. "Ельмир" у кількості 4539кг та мило готельне 15гр. "Erbay" у кількості 9600шт є бракованим, як наслідок, зазначена продукція підлягає поверненню постачальнику з метою заміни.

28.01.2019 позивач звернувся до відповідача з листом №010 з пропозицією заміни забракованої продукції, проте факт поставки продукції неналежної якості за видатковою накладною №РА-02982 від 21.09.2018 року не визнав.

У свою чергу, відповідач листом №07-105/3154 від 08.02.2019 повідомив позивача про невідповідність наданих ним зразків встановленим вимогам якості та керуючись п.6.1. договору та п.16. Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу СРСР від 27.04.1966 №П-7 (зі змінами та доповненнями) просив останнього прибути 20.02.2019 на склад Запорізького відділення ВП "Складське господарство" ДП НАЕК "Енергоатом" для підписання акту про фактичну якість отриманого товару.

20.02.2019 сторонами, в двосторонньому порядку, згідно з п. п. 14, 16, 19, 29 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу СРСР від 27.04.1966 №П-7 (надалі - Інструкція №П-7) складено акт №1 про фактичну якість і комплектність поставленої продукції, з якого вбачається, що поставлений за видатковою накладною №РА-02982 від 21.09.2018 товар: мило туалетне 100гр. "Ельмир", виробник Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівпобутхім" у кількості 4539кг (паспорт якості б/н від 27.07.2018 року) крихке, неоднорідне за кольором та структурою, має неприємний запах; мило готельне 15гр. "Erbay", виробник Товариство з обмеженою відповідальністю "Придніпровська миловарена компанія" у кількості 9600шт, м`яке, пластичне, немає маркування. Вказана продукція забракована в кількості 4539кг та 9600шт. відповідно. З огляду на характер виявлених недоліків підлягає поверненню постачальнику для заміни.

Даний акт підписаний зі сторони позивача з приміткою: з актом не згоден, так як продукція відповідає усім технічним вимогам і стандартам, що підтверджують якість останньої, але замінити погоджуюсь.

Незгоду із фактом поставки неякісної продукції позивач також висловив у відповіді на претензію №28-23/3228 від 11.02.2019. Разом з тим не заперечував проти заміни цієї продукції на аналогічну з іншої партії, з метою підтримання співпраці з позивачем на майбутнє. Повідомив відповідача про те, що мило туалетне "Класичне" 100гр. є повним аналогом мила "Ельмир". Зміна назви обумовлена лише зміною торгівельної марки виробником, який повністю припинив виробництво мила під назвою "Ельмир", про що до листа додано гігієнічний висновок, сертифікат якості, паспорт якості виробника на мило "Класичне" та мило "Erbay", а також лист виробника.

26.03.2019 за видатковою накладною №РА-00920 позивачем було здійснено заміну забракованого відповідачем товару, поставивши товар загальною вартістю 157 431,60 грн (у тому числі ПДВ 26 238,60 грн), а саме: мило туалетне 100гр. "Ельмир" у кількості 4539кг та мило готельне 15гр. "Erbay" у кількості 9600шт., який прийнято відповідачем 01.04.2019 за актом №166-167 вхідного контролю (ВК-1) продукції не СВБ.

В подальшому, в межах справи №927/293/19 Господарським судом Чернігівської області прийнято рішення від 07.08.2019 року, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 року та постановою Верховного суду від 13.02.2020 року, в частині розглянутих зустрічних позовних вимог ТОВ «Ріа-Трейд» до ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька АЕС» про стягнення 173733,17грн, з яких: 163 673,00 грн сума основного боргу за продукцію, поставлену за видатковою накладною №РА-02982 від 21.09.2018 на підставі договору №480(3)18УК/53-121-01-18-07068 від 05.09.2018 та додаткової угоди №1 до нього; 2395,00 грн трьох відсотків річних за період з 06.11.2018 по 03.05.2019 та 7665,17грн інфляційних втрат за той же період, нарахованих за частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (надалі-ЦК України) за прострочення покупця оплати вартості поставленої продукції

Так, вказаним рішенням в частині зустрічних позовних вимог встановлено, що відповідач мав розрахуватися за прийнятий товар на суму 37448,40 грн за видатковою накладною №РА-02982 від 21.09.2018 у повному обсязі в строк встановлений п. 3.2. Договору (по 05.11.2018), в тому числі включаючи суму ПДВ у розмірі 6241,40 грн.

При цьому, в частині зустрічного позову про стягнення суми боргу в розмірі 157 431,60 грн, за поставку за видатковою накладною №РА-02982 від 21.09.2018, було відмовлено, оскільки товар, поставлений відповідачу саме за цією накладною повернутий позивачу, і у відповідача - ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька АЕС» відсутній обов`язок провести розрахунок за товар вартістю 157 431,60 грн поставлений саме за видатковою накладною №РА-02982 від 21.09.2018, який повернуто ним ТОВ «Ріа-Трейд».

Звертаючись до суду з даним позовом позивач просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості за поставлений за видатковою накладною №РА-00920 від 26.03.2019 товар на суму в розмірі 157 431,60 грн, окрім того, нараховує відповідачу суму 3% річних в розмірі 12 305,94 грн та суму інфляційних втрат в розмірі 9 918,19 грн.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначає, що строк оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ не настав, оскільки позивач не направив відповідачу вимогу про її сплату, у зв`язу з чим, здійснення оплати ПДВ є правом, а не обов`язком відповідача.

Оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину суд визнає Договір належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та є фактично за своєю правовою суттю договором купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовної якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини, встановленні рішенням Господарського суду Чернігівської області №927/293/19 від 07.08.2019 року не доводяться знову.

Судом встановлено факт передачі позивачем відповідачу товару на суму в розмірі 157 431,60 грн на підставі видаткової накладної №РА-00920 від 26.03.2019 товар на суму в розмірі 157 431,60 грн.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що розрахунки за продукцію поставлену відповідно до п.1.1. Договору здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, на протязі 45 календарних днів з моменту поставки продукції. При цьому, оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

За п. 4.4. Договору постачальник зобов`язаний надати покупцю податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Міністерства фінансів України №1307 від 31.12.2015, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в ЄРПН шляхом направлення її на дві електронні адреси покупця pdv1@atom.gov.ua та pdvzaes@mgw.npp.zp.ua. протягом терміну, визначеного чинною редакцією Податкового кодексу України (надалі - ПК України). Разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН.

За умовами п. 7.7. Договору у випадку ненадання постачальником покупцю у встановлений в договорі термін електронної податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН, покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену п.3.1. на суму ПДВ.

При цьому, в рішенні Господарського суду Чернігівської області від 07.08.2019 року встановлено, що відповідно до п. 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.201.1. статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної (1); дата складання податкової накладної (2); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг (3); податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу) (4); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг (5); опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг (6); ціна постачання без урахування податку (7); ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні (8); загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (9); код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (10); індивідуальний податковий номер (11).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п.201.2. статті 201 ПК України).

За п.201.10. статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1. цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1. цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків, зокрема, для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Згідно встановлених в рішенні Господарського суду Чернігівської області від 07.08.2019 року обставин, ТОВ "Ріа-Трейд" своєчасно зареєстровано податкове зобов`язання по поставці ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" товару, зокрема, вартістю 157 431,60 грн.

Таким чином, відповідач мав розрахуватися за прийнятий товар на суму 157 431,60 грн, в тому числі включаючи суму ПДВ.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Статтею 538 Цивільного кодексу України визначено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Відповідно до статі 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ч. 4 п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар і строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 у справі №9/252-10).

При цьому слід зазначити, що вимоги Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні щодо правильності оформлення первинних документів передбачають наявність в документах такого реквізиту, як інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 19.04.2016 у справі №21-4985а15.

Як зазначалося вище, товар прийнятий відповідачем про міститься відповідний підпис на видатковій накладній.

Враховуючи викладене, у відповідача виник обов`язок з оплати поставленого товару на суму в розмірі 157 431,60 грн.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При вирішенні спору суд виходить з того, що з огляду на положення ст. ст. 6, 627 - 628, 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 180 Господарського кодексу України, з яких випливає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства, зважаючи на факт виконання сторонами зобов`язань по договору, про що сторонами не заперечується, суд дійшов до висновку про укладення між сторонами договору з погодженням всіх його умов, які обумовлюються.

Згідно ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно до ст. 253 та ч. 5 ст. 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача в розмірі 157 431,60 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу.

При цьому, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального кодексу можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Як встановлено судом, станом на момент винесення рішення в справі, відповідачем сплачено на рахунок позивача кошти в розмірі 157 431,60 грн на підставі наступних платіжних доручень: №3368 від 11.02.2022, №3386 від 11.02.2022, №3382 від 11.02.2022, №2277 від 01.02.2022, №2278 від 01.02.2022, №22468 від 23.12.2021 та №22471 від 23.12.2021.

Таким чином, оскільки після звернення позивача до суду з даним позовом, відповідачем сплачено суму основного боргу в розмірі 157 431,60 грн, провадження в справі, в цій частині, підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 12 305,94 грн суми 3% річних та 9 918,19 грн суми інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/21564/16 від 10.07.2019.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що він здійснений вірно, а тому до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 12 305,94 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 9 918,19 грн.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума 3% річних в розмірі 12 305,94 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 16 392,87 грн із закриттям провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 157 431,60 грн.

Судовий збір, у розмірі 2 694,84 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №910/19782/21 щодо стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріа-Трейд" суми основного боргу в розмірі 157 431,60 грн закрити.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідентифікаційний код 24584661, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідентифікаційний код 19355964, місцезнаходження: 71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріа-Трейд" (ідентифікаційний код 32818139, місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, вул. Широка, буд. 1к) суму 3% річних в розмірі 12 305,94 грн (дванадцять тисяч триста п`ять гривень 94 копійки), суму інфляційних втрат в розмірі 9 918,19 грн (дев`ять тисяч дев`ятсот вісімнадцять гривень 19 копійок) та суму судового збору в розмірі 2 694,84 грн (дві тисячі шістсот дев`яносто чотири гривни 84 копійки).

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 14.10.2022 року.

Суддя С. МОРОЗОВ