Рішення № 106755463, 04.10.2022, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пелучо»

до 1) Міністерства юстиції України

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «С.П.Т.»

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «АБС Технолоджи»

4) державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Аврамченко Сніжани Сергіївни

про визнання протиправними рішень та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Федорова С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: Дергачов А.К.;

від відповідача 2, 3: Слесарчук В.М.;

від відповідача 4: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пелучо» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Міністерства юстиції України (надалі - відповідач-1), 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «С.П.Т.» (надалі - відповідач-2), 3) Товариства з обмеженою відповідальністю «АБС Технолоджи» (надалі - відповідач-2) та 4) державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Аврамченко Сніжани Сергіївни, в якому просить суд:

1. визнати протиправним та скасувати наказ відповідача-1 від 11.11.2019 за №3477/5;

2. визнати протиправним та скасувати наказ відповідача-1 від 11.11.2019 за №3479/5;

3. визнати протиправним та скасувати наказ відповідача-1 від 11.11.2019 за №3478/5;

4. визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-4 від 11.11.2019 за №49621664;

5. визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-4 від 11.11.2019 за №49622414;

6.визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-4 від 11.11.2019 за №49621199;

7. зобов`язати відповідача-1 поновити реєстраційний запис 32554621 здійсненний державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» про реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Пелучо» на земельну ділянку площею 11, 9356 га, що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, житловий масив «Улянівка», масив «Радужний», ділянки №27, кадастровий №5123755800:01:001:0401;

8. зобов`язати відповідача-1 поновити реєстраційний запис 32554172 здійсненний державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» про реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Пелучо» на земельну ділянку площею 13, 6632 га, що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, житловий масив «Улянівка», масив «Радужний», ділянки №26, кадастровий №5123755800:01:001:0402;

9. зобов`язати відповідача-1 поновити реєстраційний запис 32554395 здійсненний державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» про реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Пелучо» на земельну ділянку площею 1,2893 га, що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, житловий масив «Улянівка», масив «Радужний», ділянки №30, кадастровий №5123755800:01:001:0384.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.16, 316, 321 Цивільного кодексу України, ст.10, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.1, 21, 23 Закону України «Про національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», обґрунтовані тим, що позивачем, як переможцем, за результатами проведення ДП «Сетам» аукціонів було укладено з Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів договори купівлі-продажу земельних ділянок, а саме: №21 від 19.07.2019 про купівлю земельної ділянки кадастровий номер №5123755800:01:001:0402, №23 від 19.07.2019 про купівлю земельної ділянки кадастровий номер №5123755800:01:001:0401 та №22 від 19.07.2019 про купівлю земельної ділянки кадастровий номер №5123755800:01:001:0384 на підставі яких 25.07.2019 було здійснено реєстрацію права власності. Однак, у послідуючому за результатами розгляду скарг відповідача 2 та 3, наказами відповідача-1 було скасовано реєстрацію права власності зазначених земельних ділянок за позивачем, з підстав того, що договори купівлі-продажу на підставі яких за позивачем було зареєстровано право власності не були нотаріально посвідчені, вказані рішення відповідача-1 позивач вважає незаконними, оскільки на його думку, договори купівлі продажу були укладені на підставі Закону України «Про національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», а тому нотаріальному посвідченню не підлягають.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №910/17119/19, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.12.2019.

Підготовче засідання призначене на 24.12.2019 не відбулося, в зв`язку із перебуванням судді Карабань Я.А. у щорічній відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2019 підготовче засідання призначено на 22.01.2020.

26.12.2019 від представника відповідача-2, 3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Також зазначив, що справа не підлягає вирішенню судами господарської юрисдикції.

21.01.2020 від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив про необґрунтованість позовних вимог, а тому в їх задоволенні просив відмовити в повному обсязі, зазначивши, що договір купівлі - продажу мали бути нотаріально посвідченими, а тому оскаржувані рішення державного реєстратора Манюти С.В. підлягають скасуванню.

У підготовче засідання 22.01.2020 з`явились представники позивача, відповідача 1, 2, 3. Відповідач-4 у засідання не з`явився, повідомлений був належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Представник відповідача 2, 3 у засіданні подав клопотання про закриття провадження у справі, вважаючи, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Суд відклав розгляд зазначеного клопотання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 підготовче засідання відкладено на 29.01.2020.

27.01.2020 від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про закриття провадження в справі, в яких зазначено, що в даній справі фактично вирішується спір про право власності позивача на земельні ділянки, а тому в зв`язку із суб`єктним складом сторін підсудний саме Господарському суду міста Києва, що відповідає усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду у постановах №823/2041,16 від 04.09.2018, №821/1504/17 від 04.06.2019, №807/137/18 від 02.10.2019, №815/1915/18 від 27.11.2019, №810/3711/18 від 18.09.2019, №824/581/17 від 05.12.2019.

У підготовче засідання 29.01.2020 з`явились представники позивача, відповідача 1, 2, 3. Відповідач-4 у засідання не з`явився, повідомлений був належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Протокольною ухвалою судом було відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідачів 2, 3 про закриття провадження, з підстав того, що у спорі, який виник між сторонами існує спір про право власності на об`єкти нерухомого майна (земельні ділянки), що унеможливлює вирішення заявлених позовних вимог в порядку адміністративного судочинства, а тому враховуючи те, що позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного права позивача, суд, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим, а також враховуючи суб`єктний склад сторін приходить до висновку, що даний спір має вирішуватися за правилами господарського судочинства, а тому підстави для закриття провадження відсутні.

Також 29.01.2020 представником відповідачів 2, 3 було подано клопотання про зупинення провадження в справі до набрання законної сили судовими рішеннями в справах №910/18646/19 та №910/18647/19, яке мотивоване тим, що в рамках вказаних справ розглядаються вимоги щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу та аукціонів на підставі яких, позивачем було набуто та зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки та визнання їх недійними виключить можливість задоволення даного позову, оскільки недійсні правочини не створюють будь-яких правових наслідків, окрім тих, які пов`язані із їх недійсністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2020 зупинено провадження в справі № 910/17119/19 до набрання законної сили судовими рішеннями в справах №910/18646/19 та №910/18647/19.

18.02.2020 від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів надійшло клопотання про вступ до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

27.05.2020 від відповідача-1 надійшли письмові пояснення.

18.07.2022 від представника відповідача-2 надійшло клопотання про поновлення провадження по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 поновлено провадження в справі, підготовче засідання призначено на 30.08.2022.

30.08.2022 від представника відповідачів 2 та 3 надійшли додаткові пояснення.

У підготовче засідання 04.10.2022 з`явився представник відповідачів 2 та 3, представники позивача, відповідачів 1 та 4 у засідання не з`явились, повідомлені про день та час розгляду справи належним чином, про причину неявки суд не повідомили. Судом, із урахуванням думки представника відповідачів 2 та 3, протокольною ухвалою відмовлено в задоволені клопотання Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про вступ до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, оскільки останнім не доведено яким чином рішення в даній справі впливатиме на його права чи обов`язки. Також судом протокольною ухвалою долучено додаткові пояснення представника відповідачів 2 та 3 до матеріалів справи.

Враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 04.10.2022.

У судове засідання 30.08.2022 з`явився представники відповідачів 1, 2 та 3, інші учасники справи в засідання не з`явились, про дату, час і місце засідання повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Представники відповідачів 1, 2 та 3 в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини першої ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що явка позивача, відповідача-3 та їх представників у судове засідання обов`язковою не визнавалась, сторони повідомлені про хід розгляду справи у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку, судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції в спорі та надання відповідних доказів, суд вважає за можливе розглянути справу в цьому судовому засіданні без участі вказаних учасників справи за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 04.10.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників відповідачів, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.07.2019 Державним підприємством "Сетам" було проведено аукціони щодо продажу земельних ділянок за номерами лотів 359439, 359447, 359445 переможцем за якими було оголошено Товариство з обмеженою відповідальністю "Пелучо" (позивача).

За результатами проведення аукціонів за зазначеними вище номерами, між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (продавець) та ТОВ "Пелучо" (як переможцем аукціонів, покупцем) укладено три договори купівлі-продажу земельних ділянок, а саме:

1) 19.07.2019 за №21 земельної ділянки площею 13, 6632 га, що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, житловий масив «Улянівка», масив «Радужний», ділянки №26, кадастровий номер 5123755800:01:001:0402.

Внаслідок укладення зазначеного договору купівлі-продажу земельної ділянки державним реєстратором комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Манютою Сергієм Васильовичем було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.07.2019 №47952892 про реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку за ТОВ "Пелучо" та внесено відповідний запис №32554172 до Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

2) 19.07.2019 за №22 земельної ділянки площею 1,2893 га, що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, житловий масив «Улянівка», масив «Радужний», ділянки №30, кадастровий номер 5123755800:01:001:0384.

Внаслідок укладення зазначеного договору купівлі-продажу земельної ділянки державним реєстратором комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Манютою Сергієм Васильовичем було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.07.2019 №47953525 про реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку за ТОВ "Пелучо" та внесено відповідний запис №32554395 до Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

3) 19.07.2019 за №23 земельної ділянки площею 11, 9356 га, що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, житловий масив «Улянівка», масив «Радужний», ділянки №27, кадастровий номер 5123755800:01:001:0401.

Внаслідок укладення зазначеного договору купівлі-продажу земельної ділянки державним реєстратором комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Манютою Сергієм Васильовичем було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.07.2019 №47953765 про реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку за ТОВ "Пелучо" та внесено відповідний запис №32554621 до Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У подальшому наказом Міністерства юстиції України (відповідач-1) №3477/5 від 11.11.2019 за результатом розгляду Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 31.10.2019 скаргу ТОВ "АБС Технолоджи" (відповідач-3) задоволено, рішення державного реєстратора Манюти С.В. про державну реєстрацію від 25.07.2019 року №47952892 скасовано (кадастровий номер земельної ділянки 5123755800:01:001:0402).

Наказом Міністерства юстиції України №3479/5 від 11.11.2019 за результатом розгляду Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 31.10.2019 скаргу ТОВ "С.П.Т" (відповідач-2) задоволено, рішення державного реєстратора Манюти С.В. про державну реєстрацію від 25.07.2019 року №47953765 скасовано (кадастровий номер земельної ділянки 5123755800:01:001:0401).

Наказом Міністерства юстиції України №3478/5 від 11.11.2019 за результатом розгляду Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 31.10.2019 скаргу ТОВ "С.П.Т" (відповідач-2) задоволено, рішення державного реєстратора Манюти С.В. про державну реєстрацію від 25.07.2019 року №47953525 скасовано (кадастровий номер земельної ділянки 5123755800:01:001:0384).

На виконання вказаних вище наказів рішеннями державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Аврамченко С.С. (відповідач-4) від 11.11.2019 за №№49621664, 49622414, 49621199 було скасовано записи щодо реєстрації права власності на зазначені земельні ділянки за позивачем та поновлено записи про реєстрацію права власності за відповідачами 2 та 3.

Предметом даного позову є вимоги позивача про визнання протиправними та скасування наказів відповідача-1 від 11.11.2019 за №3477/5, №3479/5, №3478/5, рішень відповідача-4 від 11.11.2019 за №49621664, №49622414, №49621199 та зобов`язання відповідача-1 поновити реєстраційні записи №№32554621, 32554172, 32554395 здійснені державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» про реєстрацію права власності за позивачем на земельні ділянки за кадастровими номерами: 5123755800:01:001:0401, 5123755800:01:001:0402, №5123755800:01:001:0384.

Підставами позову є незаконність дій відповідачів 1 та 4 щодо прийняття наказів та рішень, а також порушення права власності позивача на земельні ділянки, в тому числі на безперешкодне володіння, користування і розпорядження ними.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З урахування положень статті 4 Господарського процесуального кодексу України, наведені приписи законодавства визначають об`єктом захисту, у тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.

Відповідно до змісту частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.

Цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (частина перша статті 317 Цивільного кодексу України), як різновид речових прав на чуже майно (пункт 1 частини першої статті 395 Цивільного кодексу України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 Цивільного кодексу України).

Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тобто, особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і право володіння.

Власник нерухомого майна не втрачає права володіння ним, навіть тоді, коли таке майно протиправно використовує інша особа. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом виселення.

Отже, позивачем як негаторного, так і віндикаційного позову може бути лише власник майна, або особа, яка володіє майном на підставі інших прав на майно.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації встановленого вищевказаними нормами права. Тому, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, порушення суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Тобто, встановивши наявність у позивача суб`єктивного матеріального права, на захист яких подано позов, суд повинен був з`ясувати наявність чи відсутність факту його порушення.

Так, як зазначено судом вище позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником земельних ділянок.

Разом з тим, як установлено судом постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 у справі №910/18647/19, частково скасованою постановою Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2021 витребувано земельну ділянку №27 загальною площею 11,9356 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольский район, с. Мізікевича, ж/масиву "Ульянівка", масив "Радужний", кадастровий номер 5123755800:01:001:0401, цільове призначення: для розміщення торгівельно-розважального центру з гостьовою автопарковкою з незаконного володіння ТОВ "Пелучо" на користь ТОВ "С.П.Т.".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2020 у справі №910/18645/19, частково скасованим постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2022, витребувано земельну ділянку площею 13,6632 га, кадастровий номер 5123755800:01:001:0402, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 25256651237, цільове призначення: для розміщення торгівельно-розважального центру з гостьовою автопарковкою, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, ж/масив "Ульянівка", масив "Радужний", земельна ділянка 26 з незаконного володіння ТОВ "Пелучо" на користь ТОВ "АБС Технолоджи".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 у справі №910/18646/19, витребувано земельну ділянку №30 загальною площею 1,2893 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольский район, с. Мізікевича, ж/масиву "Ульянівка", масив "Радужний", кадастровий номер 5123755800:01:001:0384, цільове призначення: для розміщення торгівельно-розважального центру з гостьовою автопарковкою з незаконного володіння ТОВ "Пелучо" на користь ТОВ "С.П.Т.".

Так, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №925/642/19, порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, унаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке: порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. При цьому, спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Водночас, відсутність порушеного права є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Аналогічні правові позиції викладені в постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі910/6091/19, від 23.12.2020 у справі №910/7579/16.

Приймаючи до уваги викладені обставини в сукупності, враховуючи те, що позивач не є власником земельних ділянок, що встановлено рішеннями суду в справах №910/18645/19, №910/18646/19, №910/18647/19, які набрали законної сили, суд приходить до висновку про відсутність порушеного права позивача, що є підставою для відмови в позові.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Підсумовуючи наведене вище, суд у повному обсязі відмовляє в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Пелучо».

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 14.10.2022.

Суддя Я.А.Карабань