Рішення № 10675538, 08.04.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.04.10           Справа № 9/299-09нр. За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс», м. Суми

до відповідача:          Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром», м.Суми

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору на стороні відповідача, Сумська міська рада, м. Суми

про визнання договору дійсним та визнання права власності

Суддя КОВАЛЕНКО О.В.

Представники:

Від позивача: Ляхов І.О., довіреність №15 від 01.09.2009 р.

Від відповідача: Покиньчереда А.Л., довіреність №20-61 від 14.01.2009 р.

Від третьої особи: не з‘явився           

У засіданні брали участь: секретар судового засідання Котенко Н.М.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу адміністративного будинку, загальною площею 553,2 кв.м., що розташований за адресою: м. Суми, вул. СКД, 25 «А» (зареєстрований СТБ “Сумиагропромбіржа” (запис у журналі реєстрації № 8-н від 09.10.2008 року) з моменту його підписання - з 9 жовтня 2008 року; визнати за ним право власності на адміністративний будинок, загальною площею 553,2 кв.м., що розташований за адресою: м. Суми, вул. СКД, 25 «А»; визнати самовільні переобладнання нежитлових приміщень адміністративного будинку, загальною площею 553,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Суми, вул. СКД, 25 «А» такими, що відповідають державним будівельним нормам та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Представник відповідача в письмовому відзиві зазначив, що сторонами виконані всі істотні умови договору купівлі-продажу виконані , а невиконання ним зобов‘язань щодо оплати нотаріального посвідчення договору зумовлене відсутністю необхідних коштів підприємства, тому просить позовні вимоги задовольнити.

Представник третьої особи в судове засідання не з‘явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами. В письмових поясненнях №348/07-02/03 від 07.04.2010 р. проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що вимога про визнання об‘єкту таким, що відповідає будівельним нормам не може бути предметом спору, а визнання договору дійсним та на його підставі визнання права власності неможливо, оскільки даний договір є неукладеним.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши наявні докази, суд встановив:

Ухвалою господарського суду сумської області від 25.03.2010 р. по справі №9/299-09 розгляд справи відкладено на 08.04.2010 р., проте в п.1. резолютивної частини ухвали було помилково зазначено, що розгляд справи відкладено для вирішення поданого позивачем клопотання про колегіальний розгляд справи.

Судом встановлено, що в матеріалах справи вказане клопотання відсутнє, а відповідно до вимог ст. 89 ГПК України суддя за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення. Таким чином, суд вважає це опискою і виправляє її за власною ініціативою, виключивши з п.1 резолютивної частини ухвали господарського суду Сумської області від 25.03.2010 р. слова «для вирішення поданого позивачем клопотання про колегіальний розгляд справи.».

Рішенням господарського суду Сумської області від 29.10.2009 р. по справі №9/299-09 позов задоволено: визнано дійсним договір купівлі-продажу адміністративного будинку, загальною площею 553,2 кв.м., що розташований за адресою: м. Суми, вул. СКД,25 “А”( зареєстрований СТБ “Сумиагропромбіржа”( запис у журналі реєстрації № 8-н від 09.10.2008 року) з моменту його підписання - з 9 жовтня 2008 року; за позивачем визнано право власності на адміністративний будинок, загальною площею 553,2 кв.м., що розташований за адресою: м. Суми, вул. СКД,25 “А”; а самовільні переобладнання нежитлових приміщень адміністративного будинку, загальною площею 553,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Суми, вул. СКД,25 “А” визнані такими, що відповідають державним будівельним нормам.

Згідно постанови Вищого господарського суду України від 18.01.2010 р. по справі №9/299-09 касаційну скаргу Сумської міської ради задоволено, рішення господарського суду Сумської області від 29.10.2009 р. скасоване, а справу направлено для нового розгляду.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу майна від 09 жовтня 2008 року (далі за текстом – «Договір») на біржових торгах, що відбулися 09 жовтня 2008 року на Сумській товарній біржі «Сумиагропромбіржа», протокол №1 від 09 жовтня 2008 року, Відкрите акціонерне товариство «Сумихімпром» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс» купило на умовах цього Договору наступне майно: нежитлові приміщення адміністративного будинку, загальною площею 553,2 кв.м., розташовані за адресою: м. Суми, вул. СКД, 25 «А».

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що право власності на майно за цим Договором переходить до позивача в момент підписання акту приймання-передачі майна. Покупцем є ТОВ «Альянс».

Згідно умов п.2.1. Договору вартість майна становить 1452410 грн. (в т.ч. ПДВ–242068 грн. 00 коп.).

Зі змісту п. 2.2. Договору вбачається, що розрахунки між позивачем і відповідачем здійснюються шляхом безготівкового перерахування позивачем 100% вартості майна, що вказана в п.2.1. цього Договору на рахунок відповідача до 20.02.2009 року.

Відповідно до п. 3.1. Договору передача майна за цим Договором відповідачем і прийняття майна позивачем оформлюється актом прийому-передачі.

З матеріалів справи вбачається, що нерухоме майно було передано позивачу згідно акту приймання-передачі від 20.01.2009 р., підписаного сторонами належним чином.

Згідно частини 1 статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, письмовими матеріалами справи підтверджується факт внесення позивачем оплати за придбане нерухоме майно по договору (а.с. 49-60).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно із частиною 1 статті 328 право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до частини 2 вказаної статті право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Таким чином, позивач набув право власності на зазначений вище об‘єкт правомірно на підставі договору купівлі-продажу майна від 09 жовтня 2008 року, укладеного між позивачем та відповідачем.          

Позивач також просить суд визнати самовільні переобладнання нежитлових приміщень адміністративного будинку, загальною площею 553,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Суми, вул. СКД, 25 «А» такими, що відповідають державним будівельним нормам, мотивуючи їх тим, що під час звернення в КП «Сумське МБТІ» для реєстрації права власності на належне йому майно, спеціалістами в технічному паспорті на нерухоме майно були внесені відповідні відмітки «Самовільно збудовані або переплановані приміщення».

З технічного висновку, складеного проектно-конструкторським відділом ВАТ «Сумихімпром», вбачаєтсья, що нежитлові приміщення адміністративного будинку, загальною площею 553,2 кв.м., розташовані за адресою: м. Суми, вул. СКД, 25 «А» відповідають вимогам Державних будівельних норм, екологічних, манітарно-гігієнічних, протипожежних норм, норм вибухонебезпечності та охорони праці, діючих в Україні станом на 28.10.2009 р.

Здійснення права власності регламентується приписами ст. 319 ЦК України, якою, в тому числі, передбачено наступне:

-          власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд;

-          власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону;

-          при здійсненні своїх прав та виконанні обов’язків власник зобов’язаний додержуватися моральних засад суспільства;

усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, а право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набутті права власності не встановлена судом.

Згідно вимог ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане особою, яка здійснила самочинне будівництво, якщо це не порушує прав інших осіб

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно статті 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача в частині визнання за ним права власності на адміністративний будинок, загальною площею 553,2 кв.м., що розташований за адресою: м. Суми, вул. СКД, 25 «А», правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Суд також вважає позовні вимоги в частині визнання самовільних переобладнань нежитлових приміщень адміністративного будинку, загальною площею 553,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Суми, вул. СКД, 25 «А» такими, що відповідають державним будівельним нормам такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу майна від 09.10.2008 року, мотивуючи свої вимоги тим, що сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, відбулося його повне виконання, але відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення вказаного договору.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрацій, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов‘язується з державною реєстрацією.

Дана позиція викладена в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Таким чином, суд вважає вимоги позивача в цій частині необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс» (40024, м. Суми, вул. СКД, 25 «А», код 31397933) право власності на адміністративний будинок, загальною площею 553,2 кв.м., що розташований за адресою: м. Суми, вул. СКД, 25 «А».

3.          Визнати самовільні переобладнання нежитлових приміщень адміністративного будинку, загальною площею 553,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Суми, вул. СКД, 25 «А», здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс» (40024, м. Суми, вул. СКД, 25 «А», код 31397933) такими, що відповідають державним будівельним нормам.

4.          В іншій частині в позові відмовити.

5.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром» (40012, м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, код 05766956) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс» (40024, м. Суми, вул. СКД, 25 «А», код 31397933) 14609 грн. 01 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя