Рішення № 10675454, 16.03.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.03.10           Справа № 2/19-10. За позовом:          Дочірнього підприємства із 100% іноземним капіталом

«ЛЕМКЕН-Україна», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми

«Хоружівка», с.Хоружівка, Недригайлівський район, Сумська область

про стягнення          295 192 грн. 30 коп.

СУДДЯ СОП'ЯНЕНКО О.Ю.

Представники:

від позивача          Антипенко М.М., довіреність б/н від 25.01.2010 року

від відповідача Шинкаренко Я.А., довіреність б/н від 10.12.2009 року

У судовому засіданні брали участь: секретар судового засідання Литвиненко О.А.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 295 192 грн. 30 коп. боргу згідно Договору поставки сільськогосподарської техніки № 12/07-2005 від 22.07.2005 року, у тому числі основний борг - 182 495 грн. 20 коп., інфляційні збитки 41 070 грн. 78 коп., 3% річних - 8377 грн. 77 коп., пені від суми простроченої оплати грошових коштів в сумі 63 248 грн. 55 коп., а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Позивач подав заяву № 03-01/02-2010 від 01.02.2010 року про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт у розмірі повної суми позовних вимог на грошові кошти та майно, що належать ТОВ Агрофірмі «Хоружівка».

Позивач подав суду пояснення по справі № 01-15/03-2010 від 15.03.2010 року.

Відповідач подав відзив на позовну заяву від 01.03.2010 року, в якому зазначає, що з позовними вимогами в частині стягнення основної суми, інфляційних збитків та 3 % річних погоджується, але не погоджується з вимогами позивача в частині нарахування пені, і просить відмовити в позові в частині нарахування пені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

22.07.2005 року між Дочірнім підприємством із 100% іноземним капіталом «ЛЕМКЕН-Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірмою «Хоружівка» було укладено договір поставки сільськогосподарської техніки №

2

12/07-2005, відповідно до умов якого позивач поставив відповідачу сільськогосподарську техніку на суму 307 495 грн. 20 коп.

Факт поставки товару підтверджено видатковою накладною № 003 від 06.02.2006 року та довіреністю від 06.02.2006 р. серії ЯЛУ № 295081 про отримання навісної сівалки «Saphir 7/400 DS» в кількості 1 штука та універсального агрегату «Rubin 9/400 U CombiLiner" в кількості 1 штука, всього на суму 307 495 грн. 20 коп.

Відповідно до умов п.3.1. договору відповідач зобов'язаний розрахуватися в повному обсязі до 05.12.2005 року.

За поставлений товар відповідач розрахувався частково в сумі 85000 грн., після чого заборгованість відповідача становила 222 495 грн. 20 коп., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 01.12.2008 року, підписаним сторонами.

29.08.2008 року між позивачем та відповідачем була укладена Додаткова угода до договору. Згідно п.2 Додаткової угоди відповідач зобов'язався оплатити залишок боргу в сумі 222 495 грн. 20 коп. до 30.09.2008 року. Відповідач частково сплатив боргу в сумі 40 000 грн. 00 коп.

Таким чином, з урахуванням сплачених відповідачем грошових коштів, заборгованість відповідача складає 182 495 грн. 20 коп., підтверджується матеріалами справи, не заперечується відповідачем і підлягає стягненню.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно розрахунку, позивачем були нараховані інфляційні збитки в розмірі 41 070 грн. 78 коп., З % річних 8 377 грн. 77 коп., вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Пунктом 3.4 договору від 22.07.2005 р. передбачено, що у випадку прострочення оплати чергового платежу покупець (відповідач) зобов'язується сплатити продавцю (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки

з

Нацбанку України, яка діє в періоді заборгованості, за кожен день прострочення (враховуючи день платежу). Згідно наданого позивачем розрахунку пеня за період з 30.09.2008 р. по 01.02.2010 р. становить 63 248 грн. 55 коп.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст.232 ЦК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Виходячи з наведених вище вимог закону нарахування перні повинно бути припинено 30.03.2009 р. Позивачем пеня порахована за 488 днів.

Згідно ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Договір про збільшення позовної давності між позивачем та відповідачем укладений не був, а п. 3.4 договору від 22.07.2005 р. визначає лише розмір і порядок нарахування пені.

Таким чином, пеня за період з 30.09.2008 року по 01.02.2010 року нарахована позивачем з порушенням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, при зверненні до суду позивачем пропущений спеціальний строк позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 63 248 грн. 55 коп.

Позивач подав заяву № 03-01/02-2010 від 01.02.2010 року про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт у розмірі повної суми позовних вимог на грошові кошти та майно, що належать ТОВ Агрофірмі «Хоружівка».

Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь -якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких засобів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Водночас, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

4

Суд відмовляє позивачеві у задоволенні клопотання про забезпечення позову, оскільки ним не надано належних доказів в обґрунтування вимог даного клопотання, що можуть свідчити про ускладнення чи неможливість виконання рішення господарського суду по справі.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 2 332 грн. 08 коп. витрат по сплаті державного мита та 184 грн. 44 коп. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 66, 67, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Хоружівка» (42130, Сумська область, Недригайлівський район, с.Хоружівка, вул.Центральна,9, код 30133681) на користь Дочірнього підприємства із 100% іноземним капіталом «ЛЕМКЕН-Україна» (01133, м.Київ, вул. Щорса, буд. 31; код 24919541) 182 495 грн. 20 коп. -боргу, 41 070 грн. 78 коп. - інфляційних збитків, 8 377 грн. 77 коп. -3% річних, 2 332 грн. 08 коп. - витрат по сплаті державного мита та 186 грн. 44 коп. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення пені в розмірі 63 248 грн. 55 коп. - відмовити.

4.          В задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову - відмовити.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя