Рішення № 10675372, 15.03.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.03.10           Справа № 18/25-10.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Сумбудтранс”, м. Суми

до відповідача Виконавчого комітету Сумської міської ради, м. Суми

про визнання права власності

Суддя Заєць С. В.

За участі секретаря судового засідання Гордієнко Ж.М.

представники:

від позивача: Булавіна А. М. (довіреність від 10.03.2010р. б/н)

від відповідача: Гладнєв В. В. (довіреність від 09.09.2009р. № 1800/05-09)

Суть спору: позивач просить визнати, що належний йому на праві власності автоматизований приймальний пункт заповнювачів для автомобільного транспорту, площею 349,5 кв. м, літера „4А” за технічним паспортом, який знаходиться в м. Суми по вул. Харківській, 122, збудований у відповідності з державними будівельними нормами та правилами.

Відповідач 11.03.2010р. за вх. № 4016 подав відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, зазначає, що позивачем не здійснено дій по введення в експлуатацію зазначеного об’єкту нерухомого майна; згідно п. 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна провадиться органами місцевого самоврядування з видачею свідоцтва про право власності; відповідачем не вчинялось дій, які б могли призвести до порушення або свідчили про невизнання чи оспорювання прав чи інтересів позивача; позивачем не доведено факту звернення до відповідача та відмови останнього у визнанні права власності, що в подальшому могло стати підставою для звернення до суду з позовом щодо оскарження дій чи бездіяльності. Враховуючи викладене, відповідач просить суд на підставі наданих позивачем документів прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Позивач 15.03.2010р. за вх. № 4178 подав додаткові пояснення в обгрунтвання позиції, у яких, зокрема, вказує що даний об’єкт нерухомості належав відкритому акціонерному товариству „Домобудівник” та був реалізований ліквідатором у 2004 році в процедурі банкрутства даного товариства, а будувався ще за радянських часів. Проектної документації, дозвільних документів на будівництво та документів, що підтверджують введення зазначеного об’єкту в експлуатацію не збереглось, тому Комунальним підприємством „Сумське міське бюро технічної інвентаризації” даний об’єкт ідентифікований як самочинно збудований, про що мається відповідна в технічному паспорті, і що позбавляє позивача повністю, на власний розсуд, як це передбачено статтею 41 Конституції України, статтями 316 – 320 Цивільного кодексу України, реалізувати право щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном. Приймаючи до уваги викладені обставини, на даний час буде абсурдним, суперечити здоровому глузду та загальним засадам цивільного законодавства щодо добросовісності, справедливості та розумності робити проект будівлі, що була побудована майже двадцять років назад, отримувати дозвіл на її будівництво, і на підставі цих документів вводити об’єкт в експлуатацію, у зв’язку з чим позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом, оскільки вирішити іншим шляхом дане питання неможливо.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, суд встановив:

На підставі рішення господарського суду Сумської області від 09.07.2009р. у справі № 18/119-09 товариству з обмеженою відповідальністю „Сумбудтранс” належить на праві власності автоматизований приймальний пункт заповнювачів для автомобільного транспорту, площею 349,5 кв. м, що знаходиться в м. Суми по вул. Харківській, 122.

Згідно ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ст. 319 названого Кодексу, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов’язків власник зобов’язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Як встановлено рішеннями господарського суду Сумської області від 22.09.2008р. у справі № 3/477-08 та від 22.07.2009р. у справі № 18/119-09 вказаний об’єкт нерухомості належав відкритому акціонерному товариству „Домобудівник” та був реалізований ліквідатором у 2004 році в процедурі банкрутства даного товариства, а будувався ще за радянських часів. Проектної документації, дозвільних документів на будівництво та документів, що підтверджують введення зазначеного об’єкту в експлуатацію не збереглось, тому Комунальним підприємством „Сумське міське бюро технічної інвентаризації” даний об’єкт ідентифікований як самочинно збудований, про що мається відповідна в технічному паспорті.

Разом з тим, у відповідності до висновку будівельно-технічного дослідження від 19.05.2009р. № 1356 фірми „Ікар ВМЗ Сервіс” складеного експертом Андрєєвим Л. Г., який має кваліфікацію судового експерта з правом проведення будівельно-технічних експертиз за спеціальністю „дослідження об’єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів” (свідоцтво від 26.09.2007р. № 430, дійсне до 26.09.2010р.), самочинно збудований автоматизований приймальний пункт сипучих заповнювачів для автомобільного транспорту, що знаходиться в м. Суми по вул. Харківській, 122, не суперечить державним будівельним нормам.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, зміна правовідношення, інший встановлений договором або законом спосіб. Способи захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарювання також встановлені в статті 20 Господарського кодексу України, якими, зокрема, можуть бути визнання наявності або відсутності прав; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб’єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Позивач вказує на те, що він змушений звернутись з даним позовом до господарського суду з вимогою, що автоматизований приймальний пункт заповнювачів для автомобільного транспорту збудований у відповідності з державними будівельними нормами та правилам, оскільки він був побудований ще за радянських часів і проектної та дозвільної документації на будівництво і документів, що підтверджують введення об’єкту в експлуатацію не збереглось, а наявність примітки в технічному паспорті про самочинне будівництво вказаного об’єкту обмежує право позивача на володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд, і вирішити іншим шляхом дане питання неможливо. Також позивач зазначає, і з ним погоджується суд, що на даний час буде абсурдним та суперечити загальним засадам цивільного законодавства щодо добросовісності, справедливості та розумності робити проект будівлі, що була побудована декілька років назад, отримувати дозвіл на її будівництво, і на підставі цих документів вводити об’єкт в експлуатацію, хоча, можливо об’єкт у свій час і вводився в експлуатацію.

Враховуючи вищевикладені фактичні обставини, та виходячи з норм цивільного законодавства що регламентують здійснення права власності та його захисту, а також норм господарського законодавства щодо захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарювання, суд вважає, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню в повному обсязі. Господарський суд приймаючи рішення у даній справі виходить з того, що згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція суду поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі. В силу положень цивільного законодавства предметом судового розгляду та вирішення можуть бути будь-які правовідносини, включаючи ті підстави, виникнення, зміна та припинення яких передбачені правовими нормами, так і не передбачені ними, але в силу загально-дозвільного принципу регулювання приватно-правових відносин породжують правові наслідки. Конституція України у статті 55 гарантує судовий захист прав і свобод людини і громадянина, незважаючи на наявність у правових нормах вказівки на можливість такого захисту (ст. 8 Конституції України). Тобто будь-які цивільні права та інтереси, які охороняються законом, можуть заслуговувати на судовий захист, тому керуючись даними нормами та ст. ст. 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати, що належний на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю „Сумбудтранс” (м. Суми, вул. Козацький вал, 2-б, ід. код 36334239) автоматизований приймальний пункт заповнювачів для автомобільного транспорту, площею 349,5 кв. м, літера „4А” за технічним паспортом, який знаходиться в м. Суми по вул. Харківській, 122, збудований у відповідності з державними будівельними нормами та правилам.

СУДДЯ С. В. ЗАЄЦЬ

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення

Повний текст рішення підписаний 18.03.2010р.

Суддя