Ухвала суду № 10675201, 27.07.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" липня 2010 р. Справа № 3/119

За позовом Приватного підприємства “Соя-Прогрес 2008»”

до Фермерського господарства імені Шевченка

про стягнення заборгованості в сумі 24378 грн. 18 коп.

Суддя Мамченко Ю.А.

Представники:

від позивача : представник Галас С.С.

від відповідача : представник не з’явився

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство “Соя-Прогрес 2008” звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Фермерського господарства імені Шевченка про стягнення основного боргу в сумі 22994 грн. 00 коп., індекс інфляції в сумі 229 грн. 25 коп., три відсотка річних в сумі 261 грн. 57 коп., та пені в розмірі 893 грн. 36 коп.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, в судове засідання не з’явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №3300105907979. Причин неявки в судове засідання не повідомив.

За таких обставин, керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, вивчивши подані ним письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ

01.01.2010 року між Приватним підприємством «Соя - Прогрес 2008»(далі - Продавець) та Фермерським господарством імені Шевченка (далі - Покупець) укладено Договір купівлі- продажу товарів №ЛП 002 (далі - Договір).

Згідно п.п.1.1 Договору Продавець (Позивач) взяв на себе зобов'язання передати у власність Покупця (Відповідач) товар, а Покупець бере на себе зобов'язання прийняти і оплатити товар на умовах даного Договору.

          Відповідно до п. 5.1 Договору оплата здійснюється Покупцем згідно рахунку або накладної Продавця, в якому вказується точна кількість і вартість товару разом з ПДВ, на протязі 7 (семи) календарних днів з моменту фактичного отримання товару. Відповідач товар отримав, що підтверджено відмітками Відповідача на накладних Позивача та наданими довіреностями на отримання товару - № 1 від 06.01.20 Юр, № 5 від 20.01.2010р., № 17 від 11.02.2010р., № 21 від 22.02.2010р..

На виконання умов Договору Позивачем на адресу Відповідача було передано товар загальною вартістю - 40 602,00 грн., а саме на підставі : накладної №2 від 06.01.2010 року на суму 7 818,00 грн., накладної №5 від 22.01.2010 року на суму 5934,00 грн., накладної №19 від 11.02.2010 року на суму 5494,00 грн., накладної №26 від 22.02.2010 року на суму 18166,00 грн., накладної №35 від 05.03.2010 року на суму 3190,00 грн..

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму - 17 608,00 грн. Перерахування коштів здійснювалось 19.01.20010 року на суму - 7818,00 грн., 11.02.2010 року на суму - 5790,00 грн. 13.05.2010 року на суму - 4000,00 грн.

          На момент розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем становить 22994,00 грн. Докази погашення заборгованості в матеріалах справи відсутні.

          У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

          Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

          Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

          Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч.1 ст.193 ГК України зазначає, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.6.3 Договору Покупець за неналежне виконання умов Договору сплачує Продавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, що згідно з розрахунком (а.с. №20) наданим позивачем за період з 12.08.2009 року по 11.07.2010 року складає 893 грн.36 коп..

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно здійсненим судом розрахунком розмір пені який нараховано з 12.08.2009 року по 12.02.2010 року складає 1194 грн. 59 коп..

Оскільки сума пені розрахована судом перевищує суму нараховану позивачем, а суд не може виходити за межі позовних вимог та до стягнення підлягає розмір пені, який складає 893 грн.36 коп..

За порушення строків оплати, відповідно до ст.625 ЦК України, позивачем на суму боргу за період з лютого 2009 року по червень 2010 року нараховано збитки від інфляції в розмірі 229 грн. 25 коп. та три відсотки річних в розмірі 261 грн. 57 коп. Розрахунок перевірено судом.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем 01.06.2010 року було направлено претензію за №1 про сплату заборгованості за поставлений товар, яку Відповідачем залишено без відповіді та задоволення.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не оплачений, його розмір підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар в сумі 22994 грн. 00 коп., пені в розмірі 893 грн. 36 коп., 3% річних в розмірі 261 грн. 57 коп., інфляційних втрат в розмірі 229 грн. 25 коп. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Фермерського господарства імені Шевченка (с. Копитків, Здолбунівського району, Рівненської області, код ЄДРПОУ 25320585, р/р 2600023 2 8 09, «Райффайзен банк «Аваль»м. Київ, МФО 380805) на користь Приватного підприємства «Соя - Прогрес 2008» вул. Кільцева, 6, с. Розівка, Ужгородського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 36030312, р/р 26008001060780, ВАТ «Ексімбанк»МФО 312226 м. Ужгород суму основного боргу у розмірі 22 994,00 грн., суму, на яку збільшилася заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі - 229,25грн. три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 261,57грн., штрафних санкцій (пені) у розмірі - 893,36 грн., разом - 24 378,18 грн., а також витрати на оплату державного мита в розмірі 243 грн. 78 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп..

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю.А.

Повний текст рішення суддею підписано “30” липня 2010 року