Рішення № 106750957, 12.10.2022, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/4148/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2022 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді: Бориславського Ю.Л.,

за участю секретаря судових засідань: Каралюс Т.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки у спільній сумісній власності та визнання права власності, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить визначити, що частка ОСОБА_1 у спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_1 , розташованої на 4 поверсі 7 поверхового будинку, загальною площею 35,8 кв.м., що складається з однієї кімнати житловою площею 18,4 кв.м., кухні площею 7,5 кв.м., ванної кімнати площею 3,1 кв.м., коридору 4,5 кв.м., вбудованої шафи 1,3 кв.м., обладнаної балконом 1,0 кв.м., комора в підвалі 2,5 кв.м., становить Ѕ; визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , розташованої на 4 поверсі 7 поверхового будинку, загальною площею 35,8 кв.м., що складається з однієї кімнати житловою площею 18,4 кв.м., кухні площею 7,5 кв.м., ванної кімнати площею 3,1 кв.м., коридору 4,5 кв.м., вбудованої шафи 1,3 кв.м., обладнаної балконом 1,0 кв.м., комора в підвалі 2,5 кв.м. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності позивачу та його колишній дружині, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті спадщина на належне їй майно оформлена не була, спадкоємцем за заповітом є її онук ОСОБА_2 . За таких обставин у позивача виникла необхідність визначити частки у праві спільної власності, виходячи з їх рівності. Просить задовольнити позов.

Суд, ухвалив проводити розгляд справи за відсутності позивача та його представника – адвоката Музичко Р.В., яка подала суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала повністю, а також за відсутності відповідача, який у судове засідання не з`явився повторно, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи, відзиву /заперечень/ на позовну заяву відповідачем подано не було, про причини своєї неявки суд не повідомив, що відповідає вимогам п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України.

Разом з тим, суд приходить до переконання про відсутність підстав постановлення заочного рішення у справі, оскільки стороною позивача не подано заяви про те, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що є однією із необхідних умов заочного розгляду справи відповідно до ст. 280 ЦПК України, про що було роз`яснено стороні позивача в ухвалі суду від 08.09.2022 року.

Вивчивши матеріали справи, зібрані по справі докази у їх сукупності, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з наступного.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та членам сім`ї: ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 26.02.1999 р. /а.с.16/ та довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.09.2020 р. /а.с.18-19/.

Із технічного паспорта на приватизовану квартиру, долученого до матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 , розташована на 4 поверсі 7 поверхового будинку, загальною площею 35,8 кв.м. та складається з однієї кімнати житловою площею 18,4 кв.м., кухні площею 7,5 кв.м., ванної кімнати площею 3,1 кв.м., коридору 4,5 кв.м., вбудованої шафи 1,3 кв.м., обладнаної балконом 1,0 кв.м., комора в підвалі 2,5 кв.м./а.с.17/.

Як вбачається із матеріалів справи, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано 20.10.1998 року, про що зроблено відповідний актовий запис 436, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища /а.с.22-23/.

Згідно долученої до матеріалів справи копії відповіді Святошинського районного у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 26.06.2020 року № 790/20.10-09, 23.09.2016 року Залізничним районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану складено актовий запис про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , №789 /а.с.24/.

Із долученої до матеріалів справи копії спадкової справи №384/2016, заведеної після смерті ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 /свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 /, на випадок своєї смерті заповіла належну їй на праві власності частину квартири АДРЕСА_1 онукові ОСОБА_2 , 1991 року народження, 30.09.2016 року ОСОБА_2 подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 /а.с.84-101/.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Статтями 370, 372 ЦК України визначено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності та поділ. У разі виділу частки із майна, поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

У зв`язку з тим, що позивачу необхідно визначити частку у квартирі, яка належить на праві спільної сумісної власності йому та особі, яка померла, слід визначити частку у праві спільної власності. При визначенні часток у спільній сумісній власності суд виходить із того, що відповідно до вимог ст. 372 Цивільного кодексу України частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Із врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визначення 1/2 частки ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 підлягають задоволенню.

Разом з тим, відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, ст. 4 ЦПК України судовому захисту підлягають лише ті права, свободи та інтереси, які є порушені, невизнані або оспорювані.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відтак, визначення частки у майні, співвласником якого є позивач, не потребує додаткового визнання права власності на визначену частку у вказаному майні на підставі рішення суду, а тому позовна вимога про визнання за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , розташованої на 4 поверсі 7 поверхового будинку, загальною площею 35,8 кв.м., що складається з однієї кімнати житловою площею 18,4 кв.м., кухні площею 7,5 кв.м., ванної кімнати площею 3,1 кв.м., коридору 4,5 кв.м., вбудованої шафи 1,3 кв.м., обладнаної балконом 1,0 кв.м., комора в підвалі 2,5 кв.м. - не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути із відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 992 грн. 40 коп.

Крім цього, як вбачається із матеріалів справи, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 4320,00 гривень, виходячи із ціни позову.

Згідно звіту про оцінку майна від 19.05.2021 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 становить 432000,00 грн.

Разом з тим, позивач просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , а відтак, ціна позову становить 216000,00 гривень.

Оскільки, позивач звернувся до суду із позовом, у якому об`єднано вимоги немайнового та майнового характеру, позивач мав сплати за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 3152,40 грн. /992,40 грн. + 2160 грн./.

Пунктом 1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відтак, позивачу слід повернути зайво сплачені грошові кошти, що внесені у вигляді судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, у розмірі 1167,60 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 81, 89, 141, 264-265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 15, 16, 368, 370 ЦК України, суд

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки у спільній сумісній власності та визнання права власності - задовольнити частково.

Визначити, що частка ОСОБА_1 у спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_1 , розташованої на 4 поверсі 7 поверхового будинку, загальною площею 35,8 кв.м., що складається з однієї кімнати житловою площею 18,4 кв.м., кухні площею 7,5 кв.м., ванної кімнати площею 3,1 кв.м., коридору 4,5 кв.м., вбудованої шафи 1,3 кв.м., обладнаної балконом 1,0 кв.м., комора в підвалі 2,5 кв.м., становить Ѕ /одну другу/

У решті позову – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 /РНОКПП НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 / на користь ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 / судові витрати в розмірі 992 /дев`ятсот дев`яносто дві/ гривні 40 копійок.

Повернути ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 / зайво сплачений судовий збір у розмірі 1167 /одна тисяча сто шістдесят сім/ гривень 60 копійок згідно квитанції № 0.0.2157704749.1 від 11.06.2021 р.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13.10.2022 року.

Суддя: Бориславський Ю. Л.