Ухвала суду № 106750889, 14.10.2022, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа №336/10459/21

Провадження№4-с/336/9/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2022 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Карабак Л.Г., за участю секретаря судового засідання Тимошенко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Добра праця» (далі ТОВ) на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшла скарга ТОВ «Добра пряця» на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

У скарзі заявник просив визнати незаконною постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Кіріопе Анни Олександрівни про повернення виконавчого документа стягувачу в межах виконавчого провадження №65699106,від 18.11.2021 та скасувати її.

В обґрунтування скарги зазначив, що на примусовому виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) перебуває виконавче провадження №65699106. з примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Запоріжжя № 336/6488/20 виданого 25.05.2021 року про стягнення з з ОСОБА_1 на користь заявника 2300,00 грн.

Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Кіріопе Анни Олександрівни, від 18.11.2021 року, виконавчий документ був повернений стягувачу.

На думку заявника, державний виконавець не вчинив усіх дій спрямованих на виконання судового рішення, зокрема витребування інформації про перетин кордону боржником, звернення до суду із поданням про примусове входження до помешкання боржника, розшук боржника, заборону боржнику виїзду за кордон.

В судове засідання представник ДВС та боржник ОСОБА_1 не з`явилися, заперечень не подали, причини неявки не повідомили.

Суд, дослідивши матеріали справи, належно з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, оцінки їх доводів і наданих ними доказів, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду.

Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Розглядаючи по суті порушені скаржником питання, з наданням правової оцінки заявленим вимогам, суд зазначає наступне.

На виконанні Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває виконавче провадження №65699106. з примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Запоріжжя № 336/6488/20 виданого 25.05.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь заявника 2300,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України).

За правилами пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону (частина перша статті 26 Закону України "Про виконавче провадження").

Матеріали справи не містять доказів про неправомірність рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця.

Отже, встановивши, що матеріали справи не містять доказів неправомірності дій чи незаконності рішення державного виконавця щодо ухвалення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, суд відмовляє у задоволенні скарги.

Оцінюючи обставини в оскаржуваній постанові суд врахував таке. Відповідно до пункту 5 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. У частині першій статті 12 цього Закону зазначено, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строк виконання виконавчого документу не сплинув, стягувач вправі звернутися із заявою про примусове виконання повторно.

На підставі чЗакону України «Про виконавче провадження», керуючись 449, 450, 451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислення з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Л.Г.Карабак