Ухвала суду № 106748956, 26.09.2022, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/3164/22

Провадження №2/932/1180/22

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

26 вересня 2022 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого судді Цитульського В.І., за участі секретаря судового засідання Дубовик К.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін питання щодо прийняття зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити дії до спільного розгляду з первісним позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

17 червня 2022 року до Бабушкінського районного суд м. Дніпропетровська надійшов позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 предметом позову є стягнення кредитної заборгованості в розмірі 44 301,13 грн.

Ухвалою суду від 28 червня 2022 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.

06 вересня 2022 року відповідач подав до суду зустрічний позов до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, в якому просив визнати дії банку такими, що порушили права споживача, визнати недійсними такими, що не є дозволеними користувачем транзакції, які вчинені 06.05.2021 на суму 25 878,75 грн. та 9 316,35 грн. з рахунку НОМЕР_1 та транзакції, які вчинені 06.05.2021 на суму 1 738,88 грн. з рахунку НОМЕР_2 відкритих на ім`я ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали зустрічного позову, суд приходить до висновку, що він не може бути об`єднаний в одне провадження з первісним позовом з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно ч. 1, 2 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Способами захисту проти позову можуть бути: невизнання позову, заперечення проти нього і зустрічний позов. Зустрічний позов - це активний захист проти позову. Зустрічним позовом є позов первісного відповідача до первісного позивача. Зустрічний позов в залежності від ситуації може бути найбільш дієвим засобом захисту відповідача проти позову, тому що спрямований на повне чи часткове виключення підстав первісного позову.

У відповідності до ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.2 вказаної статті залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер .

За приписами ч.3 цієї ж статті якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Згідно першого речення ч.4 вказаної статті суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на важливість дотримання принципу процесуальної економії (пункт 58 постанови від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, провадження № 12-143гс19; пункт 63 постанови від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, провадження № 12-204гс19, пункт 82 постанови від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, провадження № 14-67цс20), відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим.

Також за мотивами Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, провадження № 14-67цс20: пункт 59. Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов`язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним; пункт 60. Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту; пункт 61. Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання; пункт 62. Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений; пункт 65. У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту.

Близька за змістом правова позиція, щодо необхідності закриття провадження у справі у випадку, якщо вимоги позивача не можуть самостійно розглядатися в окремій справі та підлягають розгляду лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право, була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №910/14144/17 та на неї посилалися суди попередніх інстанцій під час ухвалення судових рішень.

При цьому поняття "спір, який не підлягає вирішенню в порядку певного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку певного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Схожу за змістом правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №800/559/17, від 03.04.2018 у справі №9901/152/18, від 30.05.2018 у справі №9901/497/18, від 06.02.2019 у справі №522/12901/17-ц, від 20.11.2019 у справі №591/5619/17, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №922/2831/19, від 13.07.2021 у справі №910/19272/20.

Відтак, враховуючи, що в межах даної справи АТ КБ «Приватбанк» звернулося із позовом про стягнення заборгованості, яку ОСОБА_1 заперечує, то наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора.

За аналогічних підстав Верховний Суд, у постанові від 25.01.2022 у справі №910/23527/17, вказав на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України.

При цьому п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, за яким господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, є аналогічним п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи, наведене, а також, що відповідач вказує, що дізналася про борг 10.05.2021, а із позовом звернулася лише 05.09.2022, після подання позову АТ КБ «Приватбанк», а також те, що подання зустрічного позову зумовлює перехід до загального позовного провадження, що буде суперечити принципу процесуальної економії, суд відмовляє у відкритті провадження за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 193, 194, 260, 261, 353-355 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити дії поданої в межах розгляду цивільної справи за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання через Бабушкінський районний суд Дніпропетровської області апеляційної скарги заявником протягом 15 днів, починаючи з наступного за днем отримання її копії.

Суддя В.І.Цитульський