Постанова № 106748165, 13.10.2022, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/4891/22

Провадження №: 3/336/2922/2022

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2022 р. м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м.Запоріжжя Звєздова Н.С., за участі особи, відносно якої складено протокол ОСОБА_1 ,

розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з Управління патрульної поліції Запорізької області Департаменту патрульної поліції у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП, -

встановив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення та доданих до нього матеріалів серії ААД №389957 від 16.09.2022 року, 15 вересня 2022 року о 21.25 годині в м. Запоріжжі, Шевченківський район, вул. Аджарська 49, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом ЗАЗ 110207, реєстраційний номер, НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку проводився у медичному закладі у лікаря-нарколога та підтверджується висновком медичного закладу №6540 від 16.09.2022. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом евакуації транспортного засобу на штраф майданчик по вул.. Космічна 140. Про повторність попереджений.

Вказаними діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Окрім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення та доданих до нього матеріалів серії ААД №389956 від 15.09.2022 року, 15 вересня 2022 року о 21.25 годині в м. Запоріжжі, Шевченківський район, вул. Аджарська 49, водій автомобіля ЗАЗ 110207, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати ним, виїхав на зустрічну смугу з двостороннім рухом, які мають дві смуги руху в одному напрямку, в наслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ 211440, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди, травмованих немає.

Вказаними діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 12.1, 11.4 ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 визнав себе винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.. 124 КУпАП, а також підтвердив обставини, викладені у протоколі,зазначивши, що був неуважний за кермом через війну. Стосовно вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП вину не визнав повністю та зазначив, що випив компоту, який був забродивший, не почув запаху.

Заслухавши пояснення правопорушника ОСОБА_1 , встановивши всі фактичні обставини справи, судом беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, що передбачені вимогами п. 2.9а ПДР, а саме: керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП; вимоги п. 12.1 ПДР, а саме: під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; п. 11.4 ПДР, а саме: на дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Стаття 124 КУпАП, передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає, зокрема, у разі керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відносно події, які відображені в протоколі ААД №389956, суддя вважає, що вина ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, яке полягає у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, доведена в повному обсязі.

Відповідно до п. 12.1 Правил дорожнього руху, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Відповідно до п. 11.4 Правил дорожнього руху, на дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги.

Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП підтверджується дослідженими матеріалами справи, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення від 15.09.2022 року серії ААД № 389956, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст в повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки у протоколі зазначено дату і місце його складення, посаду, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; тобто всі необхідні відомості, які визначені законом;

- схемою місця ДТП;

- письмовими поясненнями учасників ДТП;

- фотознімками;

- копією протоколу, складеного відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- усною заявою ОСОБА_1 у судовому засіданні про визнання своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Стосовно вчинення водієм ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.. 130 КУпАП, а саме: керування транспортного засобу в стані алкогольного сп`яніння, суд зазначає наступне.

Згідно положень ст.245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне,всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Із аналізу положень вказаної норми Закону слід зробити висновок, що під час розгляду даної категорії справ однією з обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Під час розгляду справи, порушень допущених працівниками поліції при складанні протоколу серії ААД№389957 не виявлено. Протокол про адміністративні правопорушення містить всі необхідні відомості, передбачені ст.256 КУпАП, та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС №1395 від 07 листопада 2015 року.

Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан наркотичного сп`яніння в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного сп`яніння здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного сп`яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного сп`яніння і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 8, 12 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу 1 цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Положеннями пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі – ПДР), водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп`яніння, а також дії поліцейського в разі відмови особи від проходження такого огляду передбачені ст. 266 КУпАП, п. 6, 7 Розділу І, Розділами ІІ та Ш Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735).

Кодексом про адміністративні правопорушення визначено форму і основні елементи змісту рішення (постанови), що приймається в конкретній справі. В ній зокрема, повинні бути викладені всі обставини вчинення правопорушення, отримані на підставі сукупності досліджених доказів на обґрунтування наявності складу правопорушення та правильності його юридичної кваліфікації .

Відповідно до вимог ст.245, ст.280, ст.256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи.

Стаття 9 КУпАП передбачає винність діяння, як обов`язкову ознаку складу правопорушення.

Отже, повно, всебічно та ретельно дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується матеріалами справи:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №389957 від 16.09.2022 року, у відповідності до якого 15 вересня 2022 року о 21.25 годині в м. Запоріжжі, Шевченківський район, вул. Аджарська 49, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом ЗАЗ 110207, реєстраційний номер, НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку проводився у медичному закладі у лікаря-нарколога та підтверджується висновком медичного закладу №6540 від 16.09.2022. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом евакуації транспортного засобу на штраф майданчик по вул.. Космічна 140. Про повторність попереджений. Вказаними діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- відеозаписом правопорушення, що міститься на CD-дисках, що долучені до матеріалів справи та оглянуті суддею під час розгляду протоколів про адміністративне правопорушення, з яких вбачається порушення ОСОБА_1 п.2.9а ПДР України, а саме керування транспортирним засобом ЗАЗ 110207, реєстраційний номер, НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використання спеціальних технічних засобів;

- даними направлення ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «Обласного клінічного закладу з надання психіатричної допомоги» ЗОР від 15.09.2022;

- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.09.2022р, відповідно до якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння;

- відомостями з акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 16.09.2022;

- даними рапорту поліцейського В2 Р2 Б2 УПП в Запорізькій області ДПП рядового поліцейського Дар`ї Кордей;

Відповідно до п. 2.9а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р., водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;.

Не заслуговують на увагу пояснення ОСОБА_1 про те, що він не міг перебувати в стані алкогольного сп`яніння, оскільки йому заборонено пити у зв`язку із проходження лікування від алкогольної залежності, оскільки відповідно до дослідженого під час судового розгляду відеозапису, який міститься на CD-диску на якому зафіксовані події, та висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.09.2022р, відповідно до якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом ЗАЗ 110207, реєстраційний номер, НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння є доведеним.

Діяння за ст.130 КУпАП втратило значення, як дрібного делікту, оскільки роками відповідальність за такі діяння посилюється та є резонансними в національній системі права через настання суспільно небезпечних наслідків.

Вказане обґрунтовується тим, що коли особа перебуває під дією певних речовин, які знижують увагу і швидкість реакції, вона нездатна належно реагувати на особливості дорожньої обставини.

Тобто, життя та здоров`я учасників дорожнього руху залежать від випадку чи трапиться на руху такої особи аварійна ситуація або складна дорожня обстановка, чині.

Тому, діяння за ст.130 КУпАП є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху.

З урахуванням наведеного, вина ОСОБА_1 у порушенні п.2.9а. ПДР України та скоєнні правопорушення доведена повністю, суд його дії кваліфікує за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки він, особа, яка керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а відтак підлягає адміністративній відповідальності за вчинене.

Слід зазначити, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2017 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки.

Санкцією ч.1 статті 130 КУпАП встановлено накладання на особу, якою вчинено таке правопорушення адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строком один рік.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15 травня 2008 року»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання надмірний тягар для особи»». Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.

Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Суддя вважає, що надані суду докази є належними та допустимими, оскільки зібрані в установленому законом порядку, і в своїй сукупності, взаємозв`язку, достатності та достовірності повністю підтверджують фактичні обставини вчинення адміністративних правопорушень, та винуватість в них ОСОБА_1 . Підстав сумніватися в достовірності вказаних доказів у судді немає.

Обставин, які б спростовували дані, що містяться в матеріалах адміністративної справи, з урахуванням наявних у справі доказів, судом не встановлено, в свою чергу, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, правом подати письмові пояснення (заперечення) не скористалась.

Враховуючи викладене, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, повно, ретельно та всебічного дослідивши надані суду докази, суд приходить до висновку про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого: ст.124 КУпАП - порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, та ч.1 ст. 130 КУпАП – керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно до ч.2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст. 17 КУпАП, у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.

Згідно зі ст. 33 КУпАП суд при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

При призначенні виду адміністративного стягнення ОСОБА_1 , суд, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, враховуючи характер вчиненого правопорушення, а саме той факт що ОСОБА_1 вчинив декілька правопорушень, що відрізняється підвищеною суспільною небезпекою, є одним із найнебезпечніших правопорушень на транспорті, при керуванні джерелом підвищеної небезпеки; особу порушника (раніше неодноразово притягався до адміністративної відповідальності, не працює, посвідчення водія не отримував), ступінь його вини в скоєнні правопорушення, відсутність пом`якшуючих відповідальність обставин та відношення до скоєного, вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до абзацу 3 п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 позбавлення права керування транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 4 ст. 122, ст. 122-2, ч. 3 ст. 123, статтями 124 і 130 КУпАП. Можливості накладати на винну особу таке стягнення як додаткове цей Кодекс не надає. Суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

Відповідно до довідки з бази даних підсистеми «Адмінпрактика» ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував.

Враховуючи вказане та характер вчиненого правопорушення, вважаю за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неподаткових мінімумів доходів громадян без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки він на має такого права.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП та ЗУ «Про судовий збір» у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою,на яку накладено таке стягнення,сплачується судовий збір. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Керуючись ст. 23, 33, 34, 36, 124, 130, 283, 284 КУпАП, суддя -

постановив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим та притягнути до відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на нього стягнення у вигляді у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень (Адміністративні штрафи у сфері дорожнього руху: Отримувач коштів: ГУК у Зап.обл./Зап.обл./21081300; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37941997; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA708999980313000149000008001; Код класифікації доходів бюджету: 21081300) без позбавлення права керування транспортними засобами.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 496,20 гривень (чотириста дев`яносто шість гривень) 20 копійок (Стягувач: Отримувач коштів: ГУКу м. Києві/м. Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106; Призначення платежу: Судовий збір на користь держави).Відповідно до вимог ст. ст. 307, 308 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суддя: Н.С. Звєздова