Рішення № 106746120, 29.06.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/10580/21-ц

Категорія 81

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2022 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Хайнацького Є.С.,

при секретарі - Ковалівській В.В.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «КС Володар» про стягнення заборгованості за договорами та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Кредитної спілки «КС Володар» (далі - відповідач, КС «КС Володар»), у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача: заборгованість за договором ДВ-711.2 «Прогресивний» по залученню внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 29.09.2015 року в розмірі 895 722 грн. 08 коп., у тому числі: заборгованість за вкладом члена кредитної спілки в розмірі 524 220 грн. 54 коп.; заборгованість за процентами за депозитним вкладом у розмірі 52 139 грн. 58 коп.; три проценти річних в розмірі 52 139 грн. 58 коп.; інфляційні втрати в розмірі 124 361 грн. 83 коп.; заборгованість за договором ДВ-712.2 «До запитання» по залученню внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 29.09.2015 року в розмірі 628 917 грн. 82 грн., у тому числі: заборгованість за вкладом члена кредитної спілки в розмірі 524 220 грн. 54 коп.; заборгованість за процентами за депозитним вкладом у розмірі 752 грн. 60 коп.; три проценти річних в розмірі 47 247 грн. 48 коп.; інфляційні втрати в розмірі 103 944 грн. 68 коп., а всього 1 571 887 грн. 38 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача 20 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 29.09.2015 року між ним та КС «КС Володар» укладено договір № ДВ-711.2 «Прогресивний» по залученню внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок (далі - № ДВ-711.2 «Прогресивний»), на виконання умов якого 29.09.2015 року позивач як член кредитної спілки вніс відповідачу внесок в розмірі 400 тис. грн., а 30.10.2015 року - додатковий внесок в розмірі 50 тис. грн. За умовами вказаного договору відповідач зобов`язався повернути внесок позивача разом з нарахованими процентами не раніше 29.03.2016 року, що становить шість місяців.

Згідно з п. 2.2 вказаного договору на внесений членом кредитної спілки внесок щомісячно нараховується 20 % річних.

Додатковими угодами до цього договору строк його дії неодноразово продовжувався, і в останнє додатковою угодою від 30.03.2018 року строк дії договору встановлено до 29.09.2018 року.

Відповідач зобов`язань з повернення внеску позивачу не виконав.

На первинний внесок щомісячні проценти складають: 400 000 грн. х 20 % / 100 / 12 міс. = 6 666 грн. 67 коп. На загальний внесок щомісячні проценти складають: 450 000 грн. х 20 %/ / 100/ 12 міс. = 7 500 грн. Період нарахування процентів складає з 29.09.2015 року по 29.09.2018 року, тобто 36 місяців. Отже, заборгованість за процентами становить: 6 666 грн. 67 коп. + (7 500 грн. х 35 міс.) = 269 166 грн. 67 коп. Загальна сума заборгованості за процентами становить: 450 000 грн. + 269 166 грн. 67 коп. = 719 166 грн. 67 коп.

Також, 29.09.2015 року між позивачем та КС «КС Володар» укладено договір № ДВ-712.2 «До запитання» по залученню внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок (далі - № ДВ-712.2 «До запитання»), на виконання умов якого 29.09.2015 року позивач як член кредитної спілки вніс відповідачу внесок в розмірі 67 774 тис. грн., 18.12.2015 року - додатковий внесок в розмірі 10 962 грн. 05 коп., 04.04.2016 року - додатковий внесок в розмірі 100 000 грн., 05.04.2016 року - додатковий внесок в розмірі 100 000 грн., 08.06.2016 року - додатковий внесок в розмірі 30 597 грн. 49 коп., 17.06.2016 року - додатковий внесок в розмірі 50 000 грн., 07.07.2016 року - додатковий внесок в розмірі 100 000 грн., 01 08.2016 року - додатковий внесок в розмірі 50 000 грн., 27.09.2016 року - додатковий внесок в розмірі 14 887 грн. Всього за цим договором позивачем внесено 524 220 грн. 54 коп.

За умовами вказаного договору відповідач зобов`язався повернути внесок позивача разом з нарахованими процентами не раніше 29.09.2016 року, що становить 12 місяців.

Згідно з п. 2.2 вказаного договору на внесений членом кредитної спілки внесок щомісячно нараховується 0,2 % річних.

Додатковою угодою до цього договору від 10.01.2018 року строк його дії продовжено до 28.02.2018 року.

Відповідач зобов`язань з повернення внеску позивачу не виконав.

Період нарахування процентів складає з 29.09.2015 року по 28.02.2018 року, тобто 29 місяців. Отже, заборгованість за процентами становить: 33,90 грн. + 52,48 грн. + 92,92 грн. + 59,89 грн. + 76,56 грн. + (87,37 грн. х 5 міс.) = 752,60 грн. Загальна сума заборгованості за процентами становить: 524 220,54 грн. + 752,60 грн. = 524 973,14 грн.

З огляду на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за вищевказаними договорами, що зумовило виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем, яка, з урахуванням процентів та інфляційних втрат становить 1 571 887 грн. 38 коп., внаслідок чого позивачу завдано моральної шкоди, позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором на підставі ст.ст. 3, 6, 11, 23, 525, 610, 611, 625, 627, 629, 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та зобов`язати відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2021 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до КС «КС Володар» про стягнення заборгованості за договорами та відшкодування моральної шкоди та призначено підготовче засідання у справі на 17.05.2021 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2021 року відкладено розгляд справи на 12.07.2021 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.07.2021 року оголошено перерву у підготовчому засіданні до 27.08.2021 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.08.2021 року відкладено підготовче засідання на 21.10.2021 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.10.2021 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до КС «КС Володар» про стягнення заборгованості за договорами та відшкодування моральної шкоди та призначено цивільну справу за вказаним позовом до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 24.01.2022 року.

У зв`язку із зайнятістю судді в іншому провадженні з розгляду клопотань органів досудового розслідування судове засідання, призначене на 24.01.2022 року, знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 25.02.2022 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.02.2022 року відкладено розгляд справи на 29.06.2022 року.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позов не подав.

Згідно ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Статтею 280 ЦПК України встановлено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на вказане, суд визнав за можливе проводити заочний розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалити у справі заочне рішення.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 29.09.2015 року між КС «КС Володар» та членом кредитної спілки ОСОБА_1 укладено договір № ДВ-711.2 «Прогресивний», згідно з п. 1.1 якого ОСОБА_1 протягом 3 банківських днів зобов`язався внести внесок у розмірі 400 000 грн., а КС «КС Володар» зобов`язалась після використання внеску в цілях, передбачених її статутом та цим договором, повернути його ОСОБА_1 разом з нарахованими процентами не раніше 29.03.2016 року, що становить шість місяців.

Згідно з п.п. 2.2, 2.3 вказаного договору на внесений членом кредитної спілки внесок щомісячно нараховується 20 % річних. Відсотки на внесок нараховуються один раз на місяць на фактичну суму внеску (з урахуванням його розміру) за фактичну кількість днів використання кредитною спілкою внеску.

Додатковим договором до договору № ДВ-711.2 «Прогресивний» від 30.03.2018 року викладено п. 1.1 цього договору в новій редакції, зокрема, вказано, що членом кредитної спілки було внесено внесок у розмірі 450 000 грн., який КС «КС Володар» зобов`язалась після використання повернути ОСОБА_1 разом з нарахованими процентами не раніше 29.09.2018 року; викладено п. 2.2 вказаного договору в новій редакції, за якою на внесений членом кредитної спілки внесок щомісячно нараховується 15 % річних; викладено п. 5.1 цього договору в новій редакції, якою встановлено строк дії договору до 29.09.2018 року, встановлено, що додатковий договір набирає чинності з 31.03.2018 року.

Згідно з копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 3 від 29.09.2015 року КС «КС Володар» прийнято від ОСОБА_1 400 000 грн.

Згідно з копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 1 від 30.10.2015 року КС «КС Володар» прийнято від ОСОБА_1 50 000 грн.

29.09.2015 року між КС «КС Володар» та членом кредитної спілки ОСОБА_1 укладено договір № ДВ-712.2 «До запитання», згідно з п. 1.1 якого ОСОБА_1 протягом 3 банківських дні зобов`язався внести внесок у розмірі 67 774,02 грн., а КС «КС Володар» зобов`язалась після використання внеску в цілях, передбачених її статутом та цим договором, повернути його ОСОБА_1 разом з нарахованими процентами не раніше 29.09.2016 року, що становить 12 місяців.

Згідно п.п. 2.2, 2.3 вказаного договору, на внесений членом кредитної спілки внесок щомісячно нараховується 0,2 % річних. Відсотки на внесок нараховуються один раз на місяць на фактичну суму внеску (з урахуванням його розміру) за фактичну кількість днів використання кредитною спілкою внеску.

Додатковою угодою № 1 до договору № ДВ-712.2 «До запитання» від 10.01.2018 року викладено п. 2.6 цього договору в новій редакції, зокрема, визначено, нараховані проценти на внесок, що будуть нараховуватись починаючи з 10.01.2018 року, сплачуються члену кредитної спілки одночасно з поверненням останнього щомісячного платежу згідно з графіком повернення внеску члена кредитної спілки. Також сторони дійшли згоди, що повернення внеску за цим договором буде здійснюватись в період з 30.01.2018 року по 28.02.2018 року згідно з графіком: до 30.01.2018 року - 10 000 грн., до 28.02.2018 року - 11 462,98 грн., всього - 21 462,98 грн.

Згідно з копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 4 від 29.09.2015 року КС «КС Володар» прийнято від ОСОБА_1 67 774,02 грн.

Згідно з копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 3 від 18.12.2015 року КС «КС Володар» прийнято від ОСОБА_1 10 962,05 грн.

Згідно з копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 1 від 04.04.2016 року КС «КС Володар» прийнято від ОСОБА_1 100 000 грн.

Згідно з копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 2 від 05.04.2016 року КС «КС Володар» прийнято від ОСОБА_1 100 000 грн.

Згідно з копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 2 від 08.06.2016 року КС «КС Володар» прийнято від ОСОБА_1 30 597,49 грн.

Згідно з копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 1 від 17.06.2016 року КС «КС Володар» прийнято від ОСОБА_1 50 000 грн.

Згідно з копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 2 від 07.07.2016 року КС «КС Володар» прийнято від ОСОБА_1 100 000 грн.

Згідно з копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 1 від 01.08.2016 року КС «КС Володар» прийнято від ОСОБА_1 50 000 грн.

Згідно з копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 2 від 27.09.2019 року КС «КС Володар» прийнято від ОСОБА_1 14 887 грн.

За положеннями ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки», кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об`єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об`єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.

Статтею 23 Закону України «Про кредитні спілки» встановлено, що внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності. Кошти, що належать членам кредитної спілки, обліковуються окремо. Кошти, що належать членам кредитної спілки, використовуються для надання кредитів членам кредитної спілки, а у разі наявності тимчасово вільних коштів членів кредитної спілки - можуть розміщуватися спілкою на депозитних рахунках в установах банків, які мають ліцензію на право роботи з вкладами громадян, і в об`єднаній кредитній спілці, а також у державні цінні папери, перелік яких встановлюється Уповноваженим органом, та облігації міжнародних фінансових організацій, що розміщуються на території України.

Кожний член кредитної спілки має право одержати належні йому кошти, зазначені в частині першій цієї статті, у порядку і строки, які визначені відповідно до частини сьомої статті 10 цього Закону, статуту кредитної спілки або укладеними з членом кредитної спілки договорами.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем (кредитною спілкою) укладено договори № ДВ-711.2 «Прогресивний» та № ДВ-712.2 «До запитання», згідно з якими позивач вніс відповідачу відповідні внески, а відповідач зобов`язався після використання внесків в цілях, передбачених статутом та цими договорами, повернути їх позивачу разом з нарахованими процентами.

Тобто, між сторонами у справі на підставі укладених договорів виникли зобов`язання, за якими позивач вніс грошові кошти, а відповідач зобов`язався їх повернути разом з нарахованими процентами у відповідний строк. Проте, всупереч взятим на себе зобов`язанням з виплати коштів у визначені договорами строки, відповідач їх належним чином не виконав (доказів протилежного суду не надано).

За приписами ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

За положеннями ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Разом з тим, відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження виконання ним зобов`язань за договорами № ДВ-711.2 «Прогресивний» та № ДВ-712.2 «До запитання» з повернення позивачу своєчасно грошових коштів (внесків). Таких доказів не здобуто і під час судових засідань.

Таким чином, у порушення умов договорів № ДВ-711.2 «Прогресивний» та № ДВ-712.2 «До запитання» та вимог ст.ст. 509, 525, 526, 530, 629 ЦК України відповідач зобов`язання за вказаними договорами не виконав.

Згідно ч. 2 ст. 615 цього Кодексу, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та три проценти річних від простроченої суми входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 06.06.2012 року у справі № 6-49цс12, від 24.10.2011 року у справі № 6-38цс11.

За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання - повернення внесків та процентів, вимоги позивача про застосування до спірних правовідносин ст. 625 ЦК України та стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання ним грошового зобов`язання є обґрунтованими.

З огляду на зазначене, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача неповернутих внесків, процентів за користування внесками, трьох процентів річних та інфляційних втрат, ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд не може повністю погодитись з наданими позивачем розрахунками, оскільки позивачем не враховано, що додатковим договором до договору № ДВ-711.2 «Прогресивний» від 30.03.2018 року було змінено розмір процентів та встановлено, що щомісячно нараховується 15 % річних; цей додатковий договір набрав чинності з 31.03.2018 року.

З огляду на зазначене, з 31.03.2018 року (тобто за останні 6 місяців дії договору № ДВ-711.2 «Прогресивний») на внесок за договором № ДВ-711.2 «Прогресивний» нараховувались 15 % річних. Тобто, 450 000 грн. х 15 % / 12 міс. = 5 625 грн. за місяць.

Відтак, сума заборгованості за цим договором становить: 6 666,67 грн. + (7 500 грн. х 29 міс.) + (5 625 грн. х 6 міс.) = 6 666,67 грн. + 217 500 грн. + 33 750 грн. = 257 916,67 грн.

Загальна сума заборгованості за договором разом з процентами становить: 257 916,67 грн. + 450 000 грн. = 707 916,67 грн.

Три проценти річних становить: 707 916,67 грн. х 3 % / 12 = 1 769,79 грн. х 29 міс. = 51 323,96 грн.

Заборгованість з інфляційними втратами становить: 707 916,67 грн. х 117,3 % = 830 386,25 грн.

Відтак, сума заборгованості за цим договором з урахуванням трьох процентів річних та інфляційних втрат становить: 830 386,25 грн. + 51 323,96 грн. = 881 710,21 грн.

Таким чином, загальна заборгованість за двома договорами становить: 881 710,21 грн. + 676 165,30 грн. = 1 557 875,51 грн.

Зазначена сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки під час розгляду справи встановлено порушення відповідачем передбаченого договорами порядку погашення заборгованості.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На час розгляду справи судом відповідач не надав даних, що свідчать про сплату заборгованості у добровільному порядку. Також відсутні заперечення відповідача щодо наданих позивачем розрахунків заборгованості.

З огляду на зазначене, позовні вимоги про стягнення заборгованості за договорами, процентів, трьох процентів річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню.

Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4 визначено, що моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У абз. 2 п. 5 цієї постанови судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в п. 9 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Тобто, у разі заявлення про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачу, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відшкодування шкоди, зокрема й моральної, що зумовлює порушення прав людини, є одним з ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду.

Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, порушуючи питання про відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 грн., позивач не надав суду належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів щодо спричинення йому моральної шкоди в цьому розмірі, на підставі яких позивач оцінив свої моральні страждання, а також не довів причинно-наслідкового зв`язку між моральними стражданнями та невиконанням судових рішень відповідачем. Позовна заява містить лише загальні посилання на наявність підстав, на думку позивача, для відшкодування моральної шкоди, та посилання на моральні страждання.

З огляду на зазначене, вимога позивача про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно із Законом України «Про судовий збір» та Законом України «Про захист прав споживачів» позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову до суду.

Оскільки в задоволенні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди відмовлено, крім того, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1 571 887,38 грн., однак суд задовольняє позовні вимоги лише в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 1 557 875,51 грн., що становить 99,1 %, то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 11 350 грн. 00 коп.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 509, 526, 527, 530, 610, 615, 625, 629 Цивільного кодексу України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про кредитні спілки», ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 264, 265, 273, 352, 354, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Кредитної спілки «КС Володар» про стягнення заборгованості за договорами та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Кредитної спілки «Володар» на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 1 557 875 (один мільйон п`ятсот п`ятдесят сім тисяч вісімсот сімдесят п`ять) грн. 51 коп., що складається із:

заборгованості за договором, укладеним між Кредитною спілкою «Володар» та ОСОБА_1 , від 29.09.2015 року № ДВ-711.2 «Прогресивний», в розмірі 881 710 (вісімсот вісімдесят одна тисяча сімсот десять) грн. 21 коп., у тому числі: заборгованість за вкладом - 450 000 грн., заборгованість за процентами - 257 916,67 грн., три проценти річних - 51 323,96 грн., інфляційні втрати - 122 469,58 грн.;

заборгованості за договором, укладеним між Кредитною спілкою «Володар» та ОСОБА_1 , від 29.09.2015 року № ДВ-712.2 «До запитання», в розмірі 676 165 (шістсот сімдесят шість тисяч сто шістдесят п`ять) грн. 30 коп., у тому числі: заборгованість за вкладом - 524 220,54 грн., заборгованість за процентами - 752,60 грн., три проценти річних - 47 247,48 грн., інфляційні втрати - 103 944,68 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Кредитної спілки «Володар» в дохід держави судовий збір в розмірі 11 350 (одинадцять тисяч триста п`ятдесят) грн. 00 коп.

Позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Кредитна спілка «КС Володар»: 61045, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 192, код ЄДРПОУ 26476970.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено та підписано 08.07.2022 року.

Суддя Є.С. Хайнацький