Ухвала суду № 106742498, 06.10.2022, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

06.10.2022 Єдиний унікальний номер 422/6296/12

провадження № 4с/205/2/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2022 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді – Басової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання – Саруханової К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Вірко Сергій Григорович, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», про визнання дій протиправними, визнання протиправною постанови та її скасування,

ВСТАНОВИВ:

13.07.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з вищезазначеною скаргою, в якій просив визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Вірко С.Г., які полягають у винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження № 65746671 від 09.06.2021 року; визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.06.2021 року.

В обґрунтування скарги посилався на те, що виконавче провадження № 65746671 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 13.04.2016 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська по справі № 422/6296/12 відкрито приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Вірко С.Г. 09.06.2021 року. Заявник вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 09.06.2021 року видана з порушенням чинного законодавства, є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки приватним виконавцем прийнято до виконання виконавчий лист, строк пред`явлення до виконання кого сплив.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 – адвокат Костенюк М.В. скаргу підтримує та просить її задовольнити.

Заінтересована особа – приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Вірко С.Г. у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду скарги сповіщався належним чином. У відзиві на скаргу просив відмовити в її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, оскільки виконавчий лист було пред`явлено до виконання в межах трирічного строку.

Представник заінтересованої особи – ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду скарги сповіщався належним чином. У відзиві на скаргу просив відмовити в її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, оскільки виконавчий лист було пред`явлено до виконання в межах трирічного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вислухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що в задоволенні скарги слід відмовити за наступних підстав.

На підставі ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Судом встановлено, що Ленінським районним судом м. Дніпропетровська 13.04.2016 року по справі № 422/6296/12 видано виконавчий лист про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ТОВ «МЕТЕКСІМ» на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість у розмірі 2 044 758,60 грн. (а.с. 70).

09.06.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Вірко С.Г. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 422/6296/12, виданого 13.04.2016 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська (а.с. 110).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України).

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно із частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 431 ЦПК України виконавчий лист є виконавчим документом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, на момент видачі виконавчого листа № 422/6296/12 (13.04.2016 року), були врегульовані Законом України від 21.04.1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 606-XIV), який втратив чинність 05.10.2016 року, а на час пред`явлення його до виконання – Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі – Закон № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05.10.2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Встановлено, що виконавчий лист № 422/6296/12 неодноразово пред`являвся до виконання та виконувався на підставі положень Закону № 606-XIV.

Згідно відміток на виконавчому листі його було повернуто 18.04.2018 року згідно п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»; 27.05.2019 року – на підставі п. 7 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Частина перша статті 37 Закону № 1404-VIII містить вичерпний перелік обставин, які є підставою для повернення виконавчого документа. Так, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: 1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; 4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника – юридичної особи, місце проживання, перебування боржника – фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі; 7) боржник – фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася; 9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення; 10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (частина п`ята статті 37 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред`явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника – з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частини четверта та п`ята статті 12 Закону 1404-VIII).

Аналогічні положення були передбачені у частині третій статті 23 Закону № 606-XIV.

Із системного аналізу указаних норм чинного Закону України «Про виконавче провадження» можна зробити висновок, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Схожі за змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 року в справі № 910/18165/13, постанові Верховного Суду від 11.06.2019 року в справі № 804/2721/15, у постанові Верховного Суду від 07.02.2020 року в справі № 2018/6-343/11, в ухвалі Верховного Суду від 02.10.2020 року в справі № 336/1023/20.

09.06.2021 року стягувач повторно пред`явив виконавчий лист до виконання.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Вірко С.Г. від 09.06.2021 року відкрито виконавче провадження № 65746671 з виконання виконавчого листа № 422/6296/12, виданого 13.04.2016 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська (а.с. 110).

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що виконавчий лист № 422/6296/12 було повернуто стягувачеві 27.05.2019 року, то повторно пред`явивши виконавчий лист 09.06.2021 року стягувач не пропустив строк пред`явлення його до виконання.

Оскільки виконавчий лист було повторно пред`явлено до виконання протягом трьох років після його повернення стягувачу, що відповідає вимогам Закону № 1404-VIII, та що приватний виконавець при прийнятті його до виконання діяв у межах повноважень і у спосіб, що передбачений законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже, суд, оцінивши докази у їх сукупності, врахувавши усі обставини справи, дійшов висновку про те, що приватний виконавець при прийнятті виконавчого листа № 422/6296/12 до виконання та відкритті ВП № № 65746671 діяв у спосіб та в порядку, які передбачені чинним законодавством, тому в задоволенні скарги слід відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 1, 12, 37, 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 4-5, 12, 81, 354, 447-452 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Вірко Сергій Григорович (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Ярослава Мудрого, буд. 30, оф. 5), Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (код ЄДРПОУ: 36789421, місцезнаходження: м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 28Д), про визнання дій протиправними, визнання протиправною постанови та її скасування – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 11 жовтня 2022 року.

Суддя Н.В. Басова

.