Ухвала суду № 106740923, 13.10.2022, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/1442/22

Провадження № 1-кп/545/130/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.10.2022 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава в режимі в режимі відеоконференції з Державною установою «Харківський слідчий ізолятор» обвинувальні акти у кримінальних провадженнях, внесених в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022221160000305 від 02.04.2022 року та № 12022221160000437 від 06.06.2022 року по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч. 4 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в :

В провадженні Полтавського районного суду Полтавської області перебуває об`єднане кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч. 4 ст. 185 КК України.

В судовомузасіданні прокурорзаявив клопотанняпро продовженнястроку запобіжногозаходу увиді триманняпід вартоюобвинуваченому ОСОБА_4 оскільки існують ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, неможливо забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, з метою забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього кримінальним процесуальним законодавством процесуальних обов`язків у якості особи, стосовно якої здійснюється кримінальне переслідування у якості обвинуваченого.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 надала до суду заяву в якій прохала розглянути клопотання за її відсутності у зв`язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні та прохала змінити запобіжний захід на більш м`який не пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.

Потерпілі в судове засідання не з`явились.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи в межах заявленого клопотання, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора.

З матеріалів кримінального провадження, вбачається, що в рамках кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12022221160000437 від 06.06.2022 року обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 20.08.2022 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Метою і підставою застосування запобіжного заходу, згідно з п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Наявність зазначених ризиків обґрунтовується тим, що перебуваючи на свободі, ОСОБА_4 усвідомлюючи, що ним скоєно ряд тяжких злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, не маючи стійких соціальних зв`язків, постійного та тимчасового джерела прибутку, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від слідства та суду на території України, чим унеможливить досягнення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України (п.іч.1 ст.177 КПК України).

Зважаючи, що причетність ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується в тому числі й показаннями свідків, які особисто йому відомі, і перебуваючи на волі останній буде мати можливість здійснювати на них незаконний вплив, чим перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні. Враховуючи обставини кримінального провадження, за яких обвинувачений ОСОБА_4 , фактично мешкає в одному населеному пункті разом з іншими допитаними особами, а також може мати інформацію щодо їх фактичного місця перебування, що дає можливість останньому застосувати відносно них фізичний та психологічний вплив з метою зміни показань у подальшому на свою користь. Не зважаючи на те, що в ході досудового розслідування свідки вже були допитаними, однак суд відповідно до ст.ст. 23, 95 КПК України сприймає докази безпосередньо (п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України).

Крім того, враховуючи обставини вчиненого злочинів, ОСОБА_4 може продовжити злочинну діяльність й надалі вчиняти аналогічні злочини, що свідчить про його соціальну небезпеку, та унеможливлює перебування останнього в даний час у суспільстві, з огляду на що є наявні підстави вважати існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Наведене свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, оскільки такі заходи не зможуть сприяти здійсненню завдань кримінального провадження щодо здійснення захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення неупередженого судового розгляду у розумні строки, з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура; більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, запобігти вищевказаним ризикам та не буде сприяти встановленню істини у кримінальному провадженні.

Положеннями ч.2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Згідно п. 7 Постанови Пленуму ВССУ № 14 від 19.12.2014 року «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанцій процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» у ч. 1 ст. 197 КПК України визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Судам під час визначення строку закінчення дії ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати, що в разі продовження тримання під вартою попередня ухвала втрачає свою силу. Такий підхід відповідає загальній засаді законності кримінального провадження і унеможливлює випадки визначення в ухвалі строку тримання під вартою понад 60 днів.

Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачуються у скоєнні тяжких злочинів (ч.4 ст. 185 КК України), не працює, не має постійних та законних джерел доходів, що свідчить про наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що прокурором відносно обвинуваченого ОСОБА_4 доведено існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду та продовження злочинної діяльності шляхом вчинення інших злочинів.

При цьому інших об`єктивних даних щодо спростування наданої характеристики особи обвинуваченого суду не представлено.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Враховуючи встановлені обставини і ризики, суд вважає, що вони в даний час свідчать про неможливість застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`яких видів запобіжного заходу, що передбачені ч.1 ст.176 КПК України, так як жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вище зазначеним ризикам, а тому строк тримання під вартою слід продовжити на 60 діб.

Також зважаючи на те , що розмір і умови внесення застави судом були вирішені при попередніх судових засіданням тому дане питання на даний час не підлягає до вирішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 314-316 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Клопотання прокурора задовольнити.

Заходи забезпечення кримінального провадження, застосовані відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у виді тримання під вартою продовжити на 60 діб, а саме з 13 жовтня 2022 року до 11 грудня 2022 року включно.

Копію ухвали направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» - для виконання.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя: ОСОБА_1